Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №120/646/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/646/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова І.А

Суддя-доповідач - Сушко О.О.

13 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовомдо відповідача про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивачу у 2001 році було встановлено ІІ групу інвалідності з причиною «з дитинства», а у 2007 році повторно підтверджено ІІ групу інвалідності безстроково. Факт родинних відносин із померлим батьком та його смерть підтверджуються відповідними документами. Відмовляючи у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника, пенсійний орган послався на відсутність підтвердження встановлення інвалідності до досягнення позивачем 18-річного віку. Водночас зазначені медичні документи підлягають оцінці в сукупності для встановлення наявності у позивача права на призначення відповідної пенсії згідно зі статтею 36 Закону № 1058-IV.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22, 64 Конституції України).

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.

Особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини, які, водночас, виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об`єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов`язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон №1058-IV).

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV передбачений порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої цим Законом, на інший. Зокрема, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Як встановлено, позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що не заперечується сторонами спору.

26.11.2025 позивач звернувся з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника за померлого батька згідно статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за № 1058-IV від 09.07.2003 .

Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника визначено у статті 36 Закону № 1058-IV.

Так, відповідно до частини 1 статті 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років (частина 2 статті 36 Закону №1058-IV).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1).

Згідно із пунктом 2.3 розділу II Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Відповідно до пункту 2.18 Порядку № 22-1 визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Так, до матеріалів справи долучено копії довідок МСЕК № 028931 та № 002969 від 01.06.2007, відповідно до яких позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з причиною «з дитинства». Крім того, згідно з пунктом 16 витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 215/25/2687/B від 20.11.2025, позивач є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства безстроково.

Відтак, що вирішальним для визначення права на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, як особі з інвалідністю з дитинства є встановлення факту настання інвалідності до досягнення 18-річного віку.

Повертаючись до обставин справи, суд вказує, що в наданих медичних документах, починаючи з первинної довідки МСЕК та завершуючи витягом експертної команди, як причина інвалідності позивача зазначено «з дитинства». Жоден із досліджених документів не містить формулювання про виникнення інвалідності після досягнення позивачем 18-річного віку.

З урахуванням послідовності та узгодженості медичних документів, відсутності доказів, що спростовують настання інвалідності у дитячому віці, слід дійти висновку, що інвалідність позивача фактично настала до досягнення 18-річного віку.

Отже, позивач належить до кола осіб, визначених частиною другою статті 36 Закону №1058-IV, як особа, яка стала особою із інвалідністю до досягнення 18 років, а, відтак, має право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Щодо вимоги про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача призначити та виплачувати йому відповідну пенсію з 26.11.2025, як особі з інвалідністю з дитинства, яка набула інвалідності до досягнення 18-річного віку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийСушко О.О.

СуддіЗалімський І. Г. Мацький Є.М.