Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №240/19533/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/19533/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Леміщак Д.М.

Суддя-доповідач - Канигіна Т.С.

13 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Канигіної Т.С.

суддів: Кузьмишина В.М. Слободонюка М.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 по утриманні податку на доходи фізичних осіб із індексації грошового забезпечення, нарахованої на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі № 240/24578/24.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 рівноцінну грошову компенсацію податку на доходи фізичних осіб, утриманого із індексації грошового забезпечення, нарахованої на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі № 240/24578/24.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі № 240/24578/24 позов ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок і доплату індексації грошового забезпечення з 11.01.2019.

На виконання вказаного рішення суду відповідач 27.12.2025 виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 56899,91 грн, що підтверджується платіжними дорученнями.

При виплаті відповідачем утримано податок на доходи фізичних осіб.

Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати рівноцінної грошової компенсації податку на доходи фізичних осіб, ОСОБА_1 звернувся до суду.

ІV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Суд першої інстанції виходив з того, що згідно зі статтею 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати затримки виплати доходів.

З огляду на це, необхідно зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період затримки її виплати на один і більше календарних місяців по дату фактичної виплати.

V. ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Особа, яка подала апеляційну скаргу, - Військова частина НОМЕР_1 не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, зазначаючи, що суд під час винесення оскаржуваного рішення неповно з`ясував обставини, що мають суттєве значення для об`єктивного вирішення справи, виніс рішення, ґрунтуючись на неправильному застосуванні норм матеріального права та на висновках, які фактично не відповідали обставинам справи, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи, оскільки відповідно до статті 23 та частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Окремого бюджетного призначення для ретроактивної виплати компенсації сум ПДФО у зв`язку з виконанням судових рішень законодавством не передбачено, а тому самостійне збільшення Відповідачем обсягу виплат понад визначені судовим рішенням суми становило б порушення бюджетного законодавства (пункт 20 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України).

З огляду на наведене, позовні вимоги в частині виплати грошової компенсації сум ПДФО задоволенню не підлягають як такі, що суперечать встановленому Порядком № 44 механізму виплати та позбавлені правового підґрунтя.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалась, що в силу вимог частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

VІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 2-3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Підпунктом 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що заробітна плата для цілей розділу 4 цього Кодексу - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно з законом.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167.

Статтею 167 Податкового кодексу України встановлено ставку податку у розмірі 18 відсотків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (грошова компенсація).

Відповідно до пунктів 2, 5 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Таким чином, грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відповідно до п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України (далі - ПК України) суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

VIІ. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Отже, суми податку на доходи фізичних осіб, які утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Доводи відповідача про те, що виплата за рішенням суду не є грошовим забезпеченням та здійснюється за іншим КЕКВ, є формальними, оскільки сутність виплати полягає у донарахуванні грошового забезпечення за період служби, а не у новій виплаті.

Зокрема суть гарантії, закріпленої у пункті 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та деталізованої у Порядку № 44, полягає у тому щоб військовослужбовець отримував своє грошове забезпечення у повному обсязі, не відчуваючи фінансового тягаря від сплати податку на доходи фізичних осіб, оскільки держава бере на себе зобов`язання компенсувати ці витрати. Вирішальним критерієм для застосування вказаної норми є правова природа самого доходу. Якщо дохід за своєю суттю є грошовим забезпеченням або іншою виплатою, одержаною у зв`язку з виконанням військового обов`язку, такий дохід підлягає компенсації в частині утриманого податку.

Той факт, що відповідач виплатив заборгованість з грошового забезпечення на виконання рішення суду за певним кодом економічної класифікації видатків бюджету, жодним чином не змінює правової природи цих коштів. Заборгованість, яка утворилася внаслідок неправильного нарахування відповідачем посадового окладу та окладу за військовим званням, залишається недоотриманим грошовим забезпеченням позивача. Інструкція щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету є підзаконним нормативним актом фінансово-технічного характеру, який визначає виключно внутрішні процедури казначейського обслуговування бюджетних коштів і не може звужувати чи скасовувати соціальні гарантії військовослужбовців, встановлені на рівні законів України. Судове рішення не створило нового джерела доходу цивільно-правового характеру, воно лише зобов`язало державу виконати свій обов`язок з повної виплати саме грошового забезпечення.

Отже, оскільки індексація є невід`ємною складовою частиною сум грошового забезпечення., при її нарахуванні та виплаті військовослужбовцям утримана сума податку з доходів фізичних осіб підлягає поверненню шляхом виплати відповідної компенсації в розмірі суми утриманого податку.

Так, відповідно до матеріалів справи рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі № 240/24578/24, зокрема зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення 11.01.2019 по 11.07.2019.

Позивачу на виконання рішення суду від 31.07.2025 у справі №240/24578/24 здійснено нарахування індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби, однак під час її виплати відповідачем утримано із нарахованого позивачу грошового забезпечення податок з доходів фізичних осіб.

Водночас, порушення прав позивача полягають не в тому що компенсація не була нарахована, а виключно в тому що під час виплати відповідач протиправно утримав податок на доходи фізичних осіб без застосування механізму його компенсації.

При цьому, виплата за рішенням суду полягає у донарахуванні індексації грошового забезпечення за період служби, а не у новій виплаті індексації грошового забезпечення після звільнення з військової служби.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про протиправність дій відповідача по утриманню податку на доходи фізичних осіб при проведенні позивачу доплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду та наявності підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити недоотриману суму індексації грошового забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб.

Інші доводи скаржника спростовуються вищевикладеним.

VIII. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні підстави для його скасування, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийКанигіна Т.С.

СуддіКузьмишин В.М. Слободонюк М.В.