Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №120/7085/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/7085/25

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

14 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Поліщук І.М. у м. Вінниці) від 24 квітня 2026 року у справі за позовом приватного підприємства "Центр-Скло" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

Приватне підприємство "Центр-Скло" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості № UA401000/2024/000363/1 від 10 грудня 2024 року та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/001481.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року позов задоволено.

Таким рішенням визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів UA401000/2024/000363/1 від 10 грудня 2024 року, а також визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/001481.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач подав достатній пакет документів, які підтверджували заявлену митну вартість імпортованого товару за основним методом - за ціною договору. Водночас виявлені митницею розбіжності щодо призначення платежу були спростовані платіжними документами та листом продавця товару, а зауваження до висновку державного підприємства "Держзовнішінформ" мали формальний характер і не спростовували його змісту.

Суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявності обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості та не навів належних підстав для витребування додаткових документів і застосування іншого методу її визначення, а тому визнав протиправним та скасував оскаржуване рішення митного органу про коригування митної вартості товарів.

Оскільки картка відмови в митному оформленні, що оскаржується, сформована митницею у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів, тому така картка також визнана протиправною та скасована.

Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву на таку скаргу

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги її автор вказує на те, що що подані приватним підприємством "Центр-Скло" разом із митною декларацією документи містили розбіжності, зокрема щодо призначення платежів, посилань в інвойсі на попередні фактури та можливості ідентифікації платежів із конкретною поставкою товару.

На переконання представника Вінницької митниці, згадувані вище обставини створювали обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої підприємством митної вартості товару, у зв`язку із чим митний орган цілком правомірно витребував у декларанта додаткові документи, від надання яких останній відмовився.

Апелянт стверджує, що оскільки декларантом не підтверджено заявлену ним митну вартість за основним методом, а визначити митну вартість за другорядними методами було неможливо, тому митниця застосувала резервний метод, використавши дані митної декларації стосовно аналогічного товару.

У встановлений судом строк позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року - без змін.

Стислий виклад встановлених обставин

13 червня 2023 року між приватним підприємством «Центр-Скло» (покупець) та іноземною компанією «Q-Glasstech Sp. Z o.o.» (продавець) укладено контракт № 13/06/23, відповідно до умов якого продавець зобов`язався продавати, а покупець купувати листове скло та дзеркало, виготовлені методом флотації (флоат-скло). Одиницею виміру товару визначено квадратний метр.

У пункті 2 цього контракту визначено, що ціни на окремі товари включені в рахунки-проформи і представлені на умовах доставки DAP або FCA. Загальна вартість контракту становить 500000 євро або 500000 доларів США. Кількість товару встановлюється в загальній вартості контракту і залежить від виду замовленого товару. Продавець має право міняти ціни на окремі партії товарів, надіславши письмове повідомлення покупцеві. Зміна ціни не впливає на загальну вартість контракту.

Згідно з пунктом 3 контракту покупець здійснює оплату за товар шляхом стовідсоткової передоплати, яка включає повну ціну за окремі замовлення. Оплата здійснюється на банківський рахунок продавця, вказаний у рахунку, шляхом безготівкового переказу грошових коштів. Валютою розрахунків визначено євро та долар США.

На виконання умов контракту продавцем виставлено рахунок-проформу від 27 листопада 2024 року № 12/MSZ/11/2024, яким підтверджено замовлення товару на загальну суму 13 690,01 доларів США, а позивач здійснив оплату замовленого товару, що підтверджується відповідними банківськими платіжними документами.

Крім того, матеріали справи містять інвойс від 05 грудня 2024 року № FS9/MSZ/12/2024 на постачання товару, а саме: EURO CLEAR FLOAT GLASS R9003 товщиною 4 мм розміром 2550?1605 мм; EURO CLEAR FLOAT GLASS R9003 товщиною 4 мм розміром 3210?2250 мм та EURO BRONZE SILVER MIRROR товщиною 10 мм розміром 3300?2140 мм, загальною вартістю 13 690,01 доларів США.

Надалі для митного оформлення товару, ввезеного на підставі зазначеного контракту, позивач подав до Вінницької митниці митну декларацію № 24UA401020060357U1 разом із відповідним пакетом документів.

Проте Вінницька митниця 10 грудня 2024 року прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000363/1.

У рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що за результатами виконання митних формальностей встановлено, що надані декларантом документи, що відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України підтверджують заявлену митну вартість товарів, містять розбіжності, а саме: 1) відповідно до пункту 3 зовнішньоекономічного договору № 13/06/23 від 13 чеврня 2023 року у платіжному дорученні покупець вказує назву покупця і номер рахунку/рахунку-проформи, на підставі яких здійснюється оплата; проте в графі "Призначення платежу" платіжних інструкцій № 16 від 09 квітня 2024 року та № 17 від 12 квітня 2024 року міститься посилання виключно на зовнішньоекономічний договір № 13/06/23 від 13 червня 2023 року; 2) у поданому декларантом до митного оформлення рахунку № FS 9/MSZ/12/2024 від 05 грудня 2024 року міститься посилання на попередні фактури залікові; при цьому інформація про такі документи відсутня у графі 44 митної декларації та не надані на вимогу митного органу; 3) відповідно до вимог пункту 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року № 216, у платіжному дорученні платник повинен заповнити реквізити «Призначення платежу» в іноземній валюті таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті. Ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару неможливо, оскільки контракт укладений на загальну суму 500000 доларів США/500 000 Євро. Згідно з частиною 5 статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених Митним кодексом України, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Крім того, перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється зокрема із застосуванням контролю співставлення та в інші способи, передбачені Митним кодексом України. Зазначена форма контролю полягає в співставленні даних про вартість товарів, які заявляє декларант, з даними про вартість таких товарів, які містяться в інших електронних документах, наявних у митного органу на момент здійснення митного оформлення оцінюваних товарів. На реалізацію частини 3 статті 53 Митного кодексу України декларанту було надіслано повідомлення щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. Повідомленням від 10 грудня 2024 року декларант повідомив про надання додаткових документів та відмовився від надання додаткових документів. Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на те, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості містять розбіжності, митну вартість товару не може бути визначено за ціною договору. При цьому митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (статті 59 та 60 Митного кодексу України) у зв`язку з відсутністю у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, враховуючи фактичну відсутність інформації про виробника та торгову марку. Визначити митну вартість за методами, передбаченими статтями 62 та 63 Митного кодексу України неможливо у зв`язку з відсутністю у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Відповідно до статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, визначених статтями 58 - 63 Митного кодексу України, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Відтак митний орган дійшов висновку, що митна вартість буде визначена за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України, а джерелом числового значення вказано митну декларацію № UA100430/2024/286713 від 07 жовтня 2024 року (1,27 USD/kg).

У зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів митним органом сформовано і картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA401020/2024/001481.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує наступне.

Статтею 1 Митного кодексу України (надалі - МК України) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з частиною 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта.

Як унормовано статтею 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин 1, 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відтак митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом із тим витребовувати слід саме ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

При цьому рішення про коригування митної вартості не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Встановленими у цій справі обставинами підтверджується те, що з метою розмитнення імпортованого позивачем товару останнім подано до митного органу митну декларацію № 24UA401020060357U1, у якій митну вартість ввезеного товару визначено за основним методом (ціною договору).

Водночас відповідач, розмитнюючи імпортований позивачем товар, застосував резервний метод.

Так, відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 55 МК України митний орган за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

При цьому у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

Отже, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору, у рішенні про коригування митної вартості ввезеного товару відповідачем не наведено.

Водночас, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом, відповідач послався лише на деякі розбіжності (неточності), які не стосуються числового значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

відповідно до умов контракту у платіжному дорученні покупець вказує назву покупця і номер рахунку/рахунку-проформи, на підставі яких здійснюється оплата, проте в графі "Призначення платежу" платіжних документів міститься посилання виключно на контракт; 2) у поданому декларантом до митного оформлення рахунку № FS 9/MSZ/12/2024 від 05 грудня 2024 року міститься посилання на попередні фактури залікові, проте інформація про такі документи відсутня в графі 44 митної декларації та не надані на вимогу митного органу

Зокрема, в рішенні про коригування митної вартості товарів йдеться про такі розбіжності/неточності:

1) відповідно до умов контракту у платіжному дорученні покупець вказує назву покупця і номер рахунку/рахунку-проформи, на підставі яких здійснюється оплата, проте в графі "Призначення платежу" платіжних документів міститься посилання виключно на контракт;

2) у поданому декларантом до митного оформлення рахунку № FS 9/MSZ/12/2024 від 05 грудня 2024 року міститься посилання на попередні фактури залікові, проте інформація про такі документи відсутня в графі 44 митної декларації та не надані на вимогу митного органу;

3) відповідно до вимог пункту 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року №216, у платіжному дорученні платник повинен заповнити реквізит "Призначення платежу" в іноземній валюті таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті. Однак ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару неможливо, оскільки контракт укладений на загальну суму 500000 доларів США/500000 Євро.

Проте зазначені вище невідповідності жодним чином не стосуються числового значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що наведені у відзиві на апеляційну скаргу, про безпідставність висновків митного органу щодо неможливості ідентифікації платіжних документів із поставкою задекларованого товару.

Хоча пунктом 3 зовнішньоекономічного договору № 13/06/23 від 13 червня 2023 року передбачено зазначення у платіжному документі номера рахунку-проформи, на підставі якого здійснюється оплата, проте сам по собі факт зазначення в призначенні платежу кількох рахунків-проформ не свідчить про неможливість встановлення належності здійснених платежів до конкретної поставки.

Листом продавця від 05 грудня 2024 року підтверджено, що платіжні інструкції, у призначенні яких містилися посилання на попередні рахунки-проформи, стосуються рахунку-проформи від 27 листопада 2024 року № 12/MSZ/11/2024. Цим же листом продавець підтвердив зарахування 13 690,01 долара США як стовідсоткової оплати товару за зазначеним рахунком-проформою. Крім того, продавець повідомив про анулювання попередніх рахунків-проформ від 08 квітня 2024 року № 2/МС/04/2024, № 3/МС/04/2024, № 6/МС/04/2024 та № 10/МС/04/2024 на загальну суму 17 466,19 долара США.

Відтак наявність у платіжних документах посилань на попередні рахунки-проформи, які надалі були анульовані, за умови надання відповідних пояснень продавця не є достатньою підставою для висновку про недостовірність заявленої митної вартості.

Необґрунтованими слід визнати також твердження апелянта на наявність в інвойсі від 05 грудня 2024 року № FS 9/MSZ/12/2024 згадок про попередні інвойси, які не були зазначені в графі 44 митної декларації.

В контексті цього зауваження апеляційний суд враховує вимоги наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення", згідно з якими декларант зобов`язаний зазначити рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу, що підтверджує відомості про заявлену митну вартість. Обов`язку зазначати в цій графі всі попередні інвойси не встановлено.

При цьому сам відповідач визнає, що інвойс від 05 грудня 2024 року № FS 9/MSZ/12/2024 є остаточним документом, який містить посилання на рахунок-проформу від 27 листопада 2024 року № 12/MSZ/11/2024, визначає ту саму загальну вартість товару та стосується відповідної поставки.

Отже, за наявності остаточного інвойсу та документального підтвердження анулювання попередніх рахунків-проформ відсутність посилань на попередні інвойси в графі 44 митної декларації не свідчить про порушення порядку декларування митної вартості.

Таким чином, колегія суддів вважає, що надані позивачем документи в сукупності підтверджують здійснення оплати та дають змогу ідентифікувати її з конкретною поставкою товару. Натомість, відповідач не навів достатніх обґрунтувань, які б свідчили про наявність об`єктивних розбіжностей у поданих документах, що впливали на правильність визначення митної вартості, або про неможливість перевірити її числові значення.

Крім того, апелянт під час визначення митної вартості імпортованого товару за резервним методом взяв за основу митну вартість товару, що ввозився на територію України за митною декларацією № UA100430/2024/286713 від 07 жовтня 2024 року. Однак відповідно до цієї митної декларації розмитнювалося скло коричневого кольору з просвердленими отворами, різних розмірів і товщини, торговельної марки ROCKY, виробником якого є QINGDAO ROCKY ROYAL STONE INDUSTRY CO., LTD.

Натомість, позивачем до митного оформлення заявлено інший товар, зокрема флоат-скло EURO BRONZE FLOAT GLASS, товщиною 10 мм та скло EXTRA CLEAR FLOAT GLASS R9003, товщиною 4 мм торговельної марки RIDER GLASS, виробником якого зазначено RIDER GLASS COMPANY LIMITED.

Отже, зіставлення опису, характеристик, призначення та виробників товару, оформленого за митною декларацією, використаною відповідачем як джерело цінової інформації, із характеристиками товару, ввезеного позивачем, свідчить про наявність істотних відмінностей між ними.

Окрім того, колегія суддів враховує й висновки Верховного Суду, який неодноразово у своїх постановах вказував на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Відтак суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000363/1 від 10 грудня 2024 року не відповідає наведеним вище вимогам щодо його обґрунтованості.

Оскільки картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/001481 сформована у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару, що визнане протиправним, тому окружний адміністративний суд визнав протиправним та скасував таку картку відмови.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя-доповідачЯремчук К.О.

СуддіГнап Д.Д. Сушко О.О.