Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №560/802/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/802/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І.

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

13 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 2-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Позивач звернувся до суду з позовом до 2-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що станом на день звільнення позивача з військової служби відповідач не провів з ним остаточних розрахунків грошового забезпечення. Остаточний розрахунок з позивачем було здійснено лише 12.12.2025. Вважає, що має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також компенсацію втрати частини доходів.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням у справі № 560/17103/24 відповідача вже зобов`язано виплатити позивачу середній заробіток за затримку остаточного розрахунку при звільненні за період до 18 січня 2023 року. На думку суду, подальша виплата 27 079,37 грн на виконання рішення у справі № 560/17100/24 не створює нової підстави для повторного застосування статті 117 КЗпП України.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов.

Зазначає, що виплата 27 079,37 грн проведена лише 12 грудня 2025 року, тоді як у справі № 560/17103/24 вирішувалося питання щодо іншої виплати та іншого періоду затримки.

Посилається на правові висновки Верховного Суду про окреме обчислення строку звернення щодо кожної фактичної виплати та на необхідність визначати компенсацію пропорційно несвоєчасно виплаченій сумі.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач проходив службу у 12 державній пожежно-рятувальній частині Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, яка розформована та увійшла до складу 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області.

Наказом начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області від 27.05.2019 року №615 позивача було звільнено із служби цивільного захисту.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 4 березня 2024 року у справі № 560/6685/22 відповідача зобов`язано здійснити перерахунок і доплату індексації грошового забезпечення позивача за періоди з 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року та з 1 березня 2018 року до 27 травня 2019 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. На виконання цього рішення 19 жовтня 2024 року виплачено індексацію грошового забезпечення в розмірі 121 104,94 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2025 року у справі № 560/17100/24 визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, утриманого з індексації грошового забезпечення, та зобов`язано провести таку компенсацію. Мотивуючи рішення, суд установив обов`язок здійснити компенсацію одночасно з виплатою індексації. Зазначена дата рішення — 12 квітня 2025 року — підтверджується текстом самого судового акта; інші дати, наведені в окремих процесуальних документах, не відповідають його реквізитам.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 3 липня 2025 року у справі № 560/17103/24 позивачу присуджено 177 734,85 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Суд визначив період відповідальності з 28 травня 2019 року до 18 січня 2023 року та виходив із факту несвоєчасної виплати індексації грошового забезпечення, яка належала позивачу у зв`язку з проходженням служби.

12.12.2025 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.05.2025 по справі №560/17100/24 відповідачем нараховано кошти в розмірі 27079,37 грн.

ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правовідносини щодо проходження служби цивільного захисту та грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу регулюються спеціальним законодавством, зокрема Кодексом цивільного захисту України та прийнятими на його виконання нормативно-правовими актами. Оскільки спеціальним законодавством не врегульовано відповідальність за затримку остаточного розрахунку при звільненні зі служби цивільного захисту, до відповідних правовідносин застосовуються положення статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України).

За змістом статті 116 КЗпП України в редакції, чинній на час звільнення позивача, виплата всіх належних працівникові сум проводиться в день звільнення. У разі порушення цього обов`язку за наявності визначених законом умов настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

Статтею 117 КЗпП України в редакції, чинній до 19 липня 2022 року, передбачалося відшкодування у вигляді середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день його фактичного проведення.

Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року, статтю 117 КЗпП України викладено в новій редакції, якою встановлено обмеження періоду нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні шістьма місяцями.

У постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 306/2708/23 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що до правовідносин, які виникли до набрання чинності Законом № 2352-IX та продовжилися після цього, за період до 18 липня 2022 року включно застосовується попередня редакція статті 117 КЗпП України, а з 19 липня 2022 року — нова редакція із шестимісячним обмеженням нарахування. Відлік зазначеного строку для таких триваючих правовідносин починається з 19 липня 2022 року.

Судом першої інстанції встановлено, що позивача звільнено зі служби цивільного захисту 27 травня 2019 року. На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 4 березня 2024 року у справі № 560/6685/22 відповідач 19 жовтня 2024 року виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення в розмірі 121 104,94 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 3 липня 2025 року у справі № 560/17103/24, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року, позивачу присуджено 177 734,85 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 травня 2019 року до 18 січня 2023 року. При визначенні відшкодування суди врахували розмір несвоєчасно виплаченої індексації, тривалість затримки, принцип співмірності та зміну правового регулювання статті 117 КЗпП України.

Предметом цього спору є вимога про застосування зазначеної відповідальності у зв`язку з виплатою 12 грудня 2025 року грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб у розмірі 27 079,37 грн, утриманого з індексації грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, утримані з грошового забезпечення визначених законом категорій осіб у зв`язку з проходженням служби, спрямовуються на рівноцінну та повну компенсацію відповідних втрат доходу.

Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі — Порядок № 44), передбачає виплату такої компенсації, зокрема особам, звільненим зі служби, одночасно з відповідним грошовим забезпеченням у розмірі утриманого податку.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2025 року у справі № 560/17100/24, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року, визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення зазначеної компенсації та зобов`язано здійснити її виплату.

Отже, порушення відповідачем обов`язку своєчасно компенсувати утриманий податок встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили. Водночас це не означає автоматичного виникнення підстав для застосування відповідальності за статтею 117 КЗпП України.

Правова природа компенсації, передбаченої Порядком № 44, полягає у відшкодуванні суми податку, утриманого під час виплати грошового забезпечення. Спірна компенсація пов`язана з оподаткуванням індексації, виплаченої 19 жовтня 2024 року, тобто після звільнення позивача. Порушення встановленого Порядком № 44 строку її виплати не створює нового самостійного обов`язку провести розрахунок при звільненні в розумінні статті 116 КЗпП України.

Водночас розгляд зазначеної компенсації у взаємозв`язку з первісним обов`язком відповідача провести повний розрахунок при звільненні не змінює часу виникнення відповідного порушення та не зумовлює початку нового шестимісячного періоду відповідальності за статтею 117 КЗпП України.

Посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 19 травня 2025 року у справі № 380/1794/24 та від 19 листопада 2025 року у справі № 380/10701/24 не спростовують такого висновку.

У зазначених постановах Верховний Суд виходив із того, що виплата належних при звільненні сум частинами не змінює юридичної природи порушення, а кожна фактична виплата завершує затримку щодо відповідної частини заборгованості та має значення для визначення строку звернення до суду.

Таким чином, окреме обчислення процесуального строку звернення до суду за кожною фактичною виплатою не змінює матеріально-правових меж відповідальності, установлених статтею 117 КЗпП України.

Не змінює результату розгляду й посилання апелянта на необхідність застосування принципу співмірності.

У постанові від 8 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що встановлене з 19 липня 2022 року шестимісячне обмеження не виключає можливості зменшення розміру відшкодування з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Проте застосування цих принципів стосується визначення розміру відшкодування за наявності передбачених законом підстав для його стягнення, а не створює самостійної підстави відповідальності. Тому наведені в апеляційній скарзі доводи щодо розміру несвоєчасно виплаченої компенсації податку та необхідності проведення пропорційного розрахунку не впливають на правильність вирішення спору.

Колегія суддів ураховує, що сума 27 079,37 грн не була окремим предметом присудження середнього заробітку у справі № 560/17103/24. Однак сама ця обставина не свідчить про виникнення нового періоду відповідальності за статтею 117 КЗпП України та не дає підстав для повторного нарахування середнього заробітку за заявленою позивачем підставою.

Отже, суд першої інстанції правильно врахував характер спірних правовідносин, попереднє судове рішення про застосування відповідальності за затримку розрахунку при звільненні та встановлене законом шестимісячне обмеження її тривалості.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції про відсутність правових підстав для додаткового стягнення середнього заробітку у зв`язку з виплатою 12 грудня 2025 року компенсації утриманого податку.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову та не встановлює підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, які мають значення для вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Отже, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року — без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючаГнап Д.Д.

СуддіЯремчук К.О. Сушко О.О.