Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №120/16651/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/16651/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маслоід О.С.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

13 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року позов задоволено частково. Зокрема, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.10.2025 про призначення йому пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII, п. 10 і 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.10.2025 про призначення йому пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII, п. 10 і 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII з врахуванням висновків, викладених у цьому рішенні, та за результатами її розгляду прийняти рішення відповідно до вимог Порядку № 22-1.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605 грн 60 коп.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

У своєму відзиві позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 09.10.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII, п. 10 і 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII.

Листом від 03.11.2025 відповідач повідомив позивачеві, що детальне роз`яснення щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VIII надано йому листом Головного управління від 07.08.2025. Для перерахунку пенсії з урахуванням довідок від 07.07.2025 № 08-13/167 та № 08-13/167/1 потрібно звернутися із заявою про перерахунок пенсії відповідно до Порядку № 22-1.

Таким чином, за наслідками розгляду заяви позивача рішення про призначення або ж про відмову в призначення пенсії державного службовця не прийнято, натомість надано роз`яснення щодо порядку звернення із заявою про перерахунок пенсії

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду.

Приймаючи оскаржуване судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, розглянувши заяву позивача від 09 жовтня 2025 року про призначення пенсії державного службовця, не прийняв рішення про її призначення або про відмову в призначенні у порядку, встановленому Порядком № 22-1, а обмежився наданням листа-роз`яснення. Таку бездіяльність суд визнав протиправною та зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву позивача і прийняти за результатами її розгляду відповідне рішення.

Водночас суд зазначив, що безпосереднє зобов`язання призначити пенсію є передчасним, оскільки пенсійний орган не здійснив первинного розгляду заяви по суті та не встановив наявності всіх передбачених законом умов для її призначення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції здійснює перевірку законності та обґрунтованості цього рішення виключно в межах оскарженої частини та доводів апеляційної скарги.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, до 01.01.2016 суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулювались Законом України від 16.12.1993 № 3723 "Про державну службу" (далі - Закон № 3723).

З 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон № 889-VIII), в Прикінцевих та Перехідних положеннях якого закріплено, що Закон № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII втратив чинність.

Положеннями п.п. 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу"№ 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Крім того, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 899 "Про державну службу") зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі № 822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі № 466/6057/17, від 16.12.2021 у справі № 538/804/17, від 22.06.2021 у справі № 308/67/17, від 29.09.2022 у справі № 234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі № 431/991/17.

Відповідно до п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII.

Згідно з п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

За приписами п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (діяв до набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII), робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.

Згідно із п. 4 цього Порядку до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Порядок № 283 втратив чинність у зв`язку із затвердженням 25.03.2016 постановою № 229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби.

Так, п. 4 Порядку № 229 визначено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач з 06 вересня 1996 року обіймав посаду головного спеціаліста з бюджету Ананьївського районного відділу Пенсійного фонду України, з присвоєнням 15 рангу державного службовця.

З 01 липня 2002 року позивача призначено на посаду першого заступника начальника управління Пенсійного фонду України в Ананьївському районі Одеської області, віднесену до шостої категорії посад державної служби. З 08 серпня 2006 року до 31 березня 2016 року позивач обіймав посаду начальника цього управління.

З 08 квітня 2016 року позивача призначено на посаду першого заступника голови Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області з присвоєнням 7 рангу державного службовця. 04 травня 2016 року позивачу присвоєно 6 ранг державного службовця. Надалі, з 11 жовтня 2018 року до 03 січня 2020 року, позивач обіймав посаду голови Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області.

Отже, станом на 01 травня 2016 року позивач перебував на посаді першого заступника голови районної державної адміністрації та мав стаж роботи на посадах державної служби, який, навіть за розрахунком пенсійного органу, становив 19 років 7 місяців 18 днів.

Відповідно до пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII зберігається за державними службовцями, які на 01 травня 2016 року займали посади державної служби та мали не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Таким чином, для застосування до позивача пункту 10 розділу XI Закону № 889-VIII визначальним є встановлення двох обставин: перебування на посаді державної служби станом на 01 травня 2016 року та наявність на цю дату не менш як 10 років відповідного стажу.

Записи трудової книжки підтверджують, що позивач на зазначену дату обіймав посаду першого заступника голови районної державної адміністрації. Присвоєння позивачу рангу державного службовця є додатковим підтвердженням проходження ним державної служби, оскільки за змістом статті 39 Закону № 889-VIII ранг є спеціальним званням державного службовця та присвоюється у зв`язку з призначенням на посаду державної служби.

Наявність у позивача стажу державної служби понад 10 років станом на 01 травня 2016 року свідчить про дотримання ним умов, визначених пунктом 10 розділу XI Закону № 889-VIII. За таких обставин відсутні підстави застосовувати до позивача вимогу пункту 12 розділу XI Закону № 889-VIII щодо наявності не менш як 20 років стажу державної служби, яка поширюється на осіб, котрі на день набрання чинності Законом № 889-VIII не займали посади державної служби.

Зміни законодавства щодо статусу окремих посад у місцевих державних адміністраціях, що набрали чинності після 01 травня 2016 року, не впливають на право позивача, оскільки необхідні умови для збереження права на пенсію державного службовця оцінюються саме станом на дату набрання чинності Законом № 889-VIII.

Крім того, довідки про складові заробітної плати державного службовця від 07.07.2025 № 08-13/167 та № 08-13/167/1 є документами, необхідними для визначення заробітку, з якого обчислюється пенсія. Їх належність та відповідність вимогам Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622, підлягають оцінці пенсійним органом під час розгляду заяви про призначення пенсії по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 жовтня 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії державного службовця. Листом від 03 листопада 2025 року відповідач надав позивачу роз`яснення щодо необхідності звернення із заявою про перерахунок пенсії, однак рішення про призначення пенсії або про відмову в її призначенні за наслідками розгляду поданої заяви не прийняв.

Щодо дотримання відповідачем порядку розгляду заяви позивача про призначення пенсії колегія суддів зазначає таке.

Порядок надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до абз.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії додаток 1) заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.

Згідно з п. 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

За приписами п. 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Аналіз наведених норм свідчить, що розгляд органом Пенсійного фонду України заяви особи про перерахунок пенсії та доданих до неї документів повинен завершуватися прийняттям відповідного рішення (розпорядження) - про перерахунок пенсії або про відмову в такому перерахунку із зазначенням обґрунтованих причин з посиланням на норми законодавства та порядку його оскарження. Саме таке рішення є правовим актом індивідуальної дії, який породжує для особи відповідні юридичні наслідки та може бути предметом судового оскарження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звернення позивача від 09.10.2025 за своїм змістом є заявою про призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII та пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII.

Зі змісту цієї заяви та доданих до неї документів, зокрема довідок від 07.07.2025 № 08-13/167 та № 08-13/167/1, чітко вбачається волевиявлення позивача на призначення йому пенсії державного службовця. Отже, відповідач був зобов`язаний розглянути подану заяву в порядку, встановленому Порядком № 22-1, та прийняти за результатами її розгляду належне розпорядче рішення: про призначення пенсії або про відмову в її призначенні із зазначенням конкретних мотивів такої відмови, норм законодавства, якими керувався пенсійний орган, та порядку оскарження цього рішення.

Натомість пенсійний орган не вирішив порушене позивачем питання по суті, а надав лист від 03.11.2025 № 14247-12538/Ш-02/8-0200/25, у якому роз`яснив необхідність звернення із заявою про перерахунок пенсії. Такий лист не є рішенням, прийнятим за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії, не містить висновку про наявність чи відсутність у позивача права на відповідний вид пенсії та не породжує передбачених законодавством правових наслідків.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що позивач не подав заяви встановленої форми, а тому підстави для її розгляду були відсутні. Верховний Суд у постанові від 23.09.2024 у справі № 620/2027/23 звернув увагу на неприпустимість надмірного формалізму з боку органів Пенсійного фонду під час розгляду заяв щодо призначення чи перерахунку пенсії. Формальні недоліки заяви або неповнота поданих документів не звільняють орган, що призначає пенсію, від обов`язку розглянути звернення по суті та прийняти відповідне рішення. За наявності підстав таким рішенням може бути, зокрема, мотивоване рішення про відмову у призначенні пенсії або про необхідність подання додаткових документів.

Таким чином, заява позивача від 09.10.2025 про призначення пенсії державного службовця не була розглянута відповідачем у встановленому законодавством порядку. Неприйняття рішення про призначення пенсії або про відмову в її призначенні свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності.

Водночас питання наявності всіх умов для призначення позивачеві пенсії державного службовця, зокрема оцінка поданих документів, визначення належного стажу та розміру пенсії, має бути первинно вирішене уповноваженим пенсійним органом за результатами розгляду заяви. Суд не може підміняти відповідача у здійсненні його повноважень та без прийняття ним первинного рішення зобов`язувати призначити позивачеві пенсію.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви позивача від 09.10.2025. Зобов`язання відповідача повторно розглянути цю заяву в порядку, визначеному Порядком № 22-1, з врахуванням висновків суду та прийняти за результатами її розгляду відповідне рішення є належним й ефективним способом захисту порушеного права позивача.

Відносно присуджених судом першої інстанції на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн., з чим також не погоджується відповідач у своїй апеляційній скарзі, то апеляційним судом встановлено наявність у матеріалах справи договору про надання правової допомоги № 02-11/25 від 18.11.2025, акту виконаних робіт від 26.12.2025, квитанції до прибуткового касового ордеру № 02-11/25 від 26.12.2025 на суму 5000 грн, ордеру серії АВ № 1251378.

Суд першої інстанції при розгляді справи перевірив співмірність заявлених до відшкодування витрат відповідно до вимог статті 134 КАС України та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність їх зменшення з 5000 грн до 2000 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки судом враховано характер спору, його незначну складність, обсяг виконаних представником робіт та принцип розумності судових витрат. Будь-яких переконливих доводів, які б свідчили про неправильність визначеного розміру компенсації, апеляційна скарга не містить.

Також суд першої інстанції, врахувавши часткове задоволення позовних вимог, обґрунтовано стягнув з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 605 грн 60 коп.

Таким чином, враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення в тій частині, в якій воно переглядається, відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

При цьому, обставини справи, встановлені судом першої інстанції, а також його висновки, які не були предметом оскарження та щодо яких апеляційна скарга не містить доводів, не входили до предмета апеляційного перегляду, у зв`язку з чим окремій правовій оцінці судом апеляційної інстанції не підлягали.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

ГоловуючийСлободонюк М.В.

СуддіКузьмишин В.М. Канигіна Т.С.