Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №560/17602/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/17602/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Печений Є.В.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

13 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2026 року позов задоволено частково.

Зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.09.2025 № 263040018678 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу для призначення пенсії за віком за трудовою книжкою НОМЕР_1 від 27.09.1984 періоди роботи з 14.11.1991 по 11.02.1992, з 05.12.1996 по 24.03.1998, з 01.07.2000 по 31.12.2002, з 19.06.2003 по 01.07.2003.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV з 27.08.2025.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 копійок.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

У своєму відзиві позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27.08.2025 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Заяву прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві, що підтверджується розпискою-повідомленням від 27.08.2025 № 13537. До заяви позивачка долучила, зокрема, паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків, диплом, архівну довідку, свідоцтво про шлюб, трудову книжку серії НОМЕР_1 та вкладку до трудової книжки серії НОМЕР_2 .

В подальшому заяву за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.09.2025 № 263040018678 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком. У цьому рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж для призначення пенсії становить від 22 років, а страховий стаж, врахований пенсійним органом, 20 років 9 місяців 6 днів.

Пенсійним органом не зараховано до страхового стажу період роботи позивачки з 14.11.1991 по 11.02.1992, відображений у записах № 7-8 трудової книжки, з огляду на виправлення у реквізитах наказу про прийняття на роботу. Період з 05.12.1996 по 24.03.1998, відображений у записах №14-15, не зараховано через відсутність у розділі «Відомості про роботу» заголовка з найменуванням підприємства.

Щодо періоду роботи з 26.03.1998 по 01.07.2003 пенсійним органом до страхового стажу зараховано періоди з 26.03.1998 по 16.07.1999, з 17.07.1999 по 30.06.2000 та з 01.01.2003 по 18.06.2003, що підтверджується відомостями форми РС-право. Інші періоди в межах зазначеного часу роботи не враховано у зв`язку з відсутністю в Реєстрі застрахованих осіб відомостей про сплату страхових внесків.

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.09.2025 № 263040018678 протиправним, позивач звернулася до суду.

Приймаючи оскаржуване судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що записи у трудовій книжці позивача щодо періодів роботи з 14.11.1991 по 11.02.1992 та з 05.12.1996 по 24.03.1998 містять відомості про прийняття на роботу і звільнення, дати та реквізити наказів, а недоліки їх оформлення у вигляді виправлення в наказі та відсутності заголовка із найменуванням підприємства не спростовують факту трудових відносин. Відповідальність за належне ведення трудової книжки покладається на роботодавця, тому працівник не може нести негативні наслідки через допущені ним неточності.

Також суд зазначив, що незараховані періоди роботи з 01.07.2000 по 31.12.2002 та з 19.06.2003 по 01.07.2003 передували 01.01.2004, а тому підлягають зарахуванню до страхового стажу на підставі трудової книжки відповідно до законодавства, чинного на час їх проходження. Відсутність у Реєстрі застрахованих осіб відомостей про сплату страхових внесків не може бути підставою для позбавлення позивача права на зарахування цих періодів, оскільки обов`язок зі сплати внесків покладався на роботодавця.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що з врахуванням спірних періодів позивач набуває необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком, а відтак, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у призначенні пенсії є протиправною. А оскільки саме цей орган розглянув заяву позивача за принципом екстериторіальності та ухвалив оскаржуване рішення, на нього покладено обов`язок зарахувати спірні періоди до страхового стажу і призначити позивачу пенсію з дня звернення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції здійснює перевірку законності та обґрунтованості цього рішення виключно в межах оскарженої частини та доводів апеляційної скарги.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно з визначенням, наведеним у ст. 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно з законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно з цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи, які досягли 63-річного віку у 2025 році, мають право на призначення пенсії за віком за наявності страхового стажу від 22 до 32 років.

Як встановлено у частині першій статті 44 Закону № 1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII у редакції, чинній у відповідні періоди роботи позивачки), до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Пункти 2 і 3 Порядку № 637 передбачають, що у разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Для оцінки записів трудової книжки за період до 1991 року суд враховує Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджену постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, у редакції, чинній на момент внесення відповідних записів.

Для оцінки записів трудової книжки за періоди 1996-2003 років суд враховує Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджену наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», у редакціях, чинних на час внесення відповідних записів.

Згідно з пунктом 1.1 Інструкції № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"», суд застосовує у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин.

Пункт 4.2 Розділу IV цього Порядку визначає, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Абзаци другий і третій пункту 4.3 Розділу IV цього Порядку встановлюють, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Пункт 4.10 Розділу IV цього Порядку передбачає, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Для здійснення виплати пенсії громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, електронна пенсійна справа передається до органу, що призначає пенсію, визначеного постановою правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-4 «Про органи, що здійснюють виплату пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14 липня 2014 року за № 804/25581.

Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття органом, що призначає пенсію, рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії, а у разі призначення пенсії за віком автоматично - не пізніше одного місяця з дня надходження повідомлення про обраний особою спосіб виплати пенсії.

Так, предметом судової перевірки є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.09.2025 № 263040018678 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком.

Щодо незарахування до страхового стажу позивачки періодів роботи з 14.11.1991 по 11.02.1992 та з 05.12.1996 по 24.03.1998, відображених у записах № 7-8 і № 14-15 трудової книжки, колегія суддів зазначає таке.

Пенсійний орган не зарахував перший із указаних періодів у зв`язку з виправленням у реквізитах наказу про прийняття на роботу, а другий через відсутність у розділі «Відомості про роботу» заголовка з найменуванням підприємства.

Водночас трудова книжка НОМЕР_1 містить записи про роботу позивачки у вказані періоди. Належність трудової книжки позивачці та факт наявності у ній відповідних записів пенсійним органом не заперечуються.

Виправлення у реквізитах наказу, як і відсутність окремого заголовка із найменуванням підприємства, є недоліками оформлення трудової книжки, які самі по собі не свідчать про недостовірність записів та не спростовують факту роботи позивачки. Такі обставини мають оцінюватися у сукупності з усіма відомостями, що містяться у трудовій книжці.

Відповідач не встановив, що записи № 7-8 та № 14-15 є підробленими, внесеними неуповноваженою особою, не належать позивачу або не відповідають фактичним обставинам її трудової діяльності. За таких умов наведені ним недоліки не можуть бути самостійною підставою для висновку про відсутність у позивача страхового стажу.

Колегія суддів також враховує, що обов`язок щодо належного оформлення трудової книжки покладався на роботодавця чи уповноважену ним особу. Тому працівник не може нести негативні наслідки через допущені роботодавцем недоліки оформлення документів, які не залежать від його волі та поведінки.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 17.09.2024 у справі № 440/4164/23 та від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19, згідно з якими формальні недоліки у веденні трудової книжки не можуть бути підставою для незарахування відповідного періоду роботи до стажу, якщо факт роботи підтверджується наявними в ній записами.

Отже, мотиви пенсійного органу щодо незарахування періодів роботи позивачки з 14.11.1991 по 11.02.1992 та з 05.12.1996 по 24.03.1998 є формальними та не доводять відсутності в неї страхового стажу. Зазначені періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу позивачки.

Щодо незарахування до страхового стажу позивачки окремих періодів роботи з 26.03.1998 по 01.07.2003 колегія суддів зазначає таке.

Зі змісту оскаржуваного рішення та відомостей форми РС-право вбачається, що пенсійним органом уже враховано до страхового стажу позивачки періоди з 26.03.1998 по 16.07.1999, з 17.07.1999 по 30.06.2000 та з 01.01.2003 по 18.06.2003. Отже, предметом спору в цій частині є незарахування періодів роботи з 01.07.2000 по 31.12.2002 та з 19.06.2003 по 01.07.2003 у зв`язку з відсутністю в Реєстрі застрахованих осіб відомостей про сплату страхових внесків.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності до 01.01.2004 зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. За змістом статей 56, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота, виконувана на підставі трудового договору, зараховується до стажу роботи, а основним документом, що її підтверджує, є трудова книжка.

Трудова книжка позивачки містить записи № 14-19 про її роботу у період з 26.03.1998 по 01.07.2003. Достовірність відображених у ній записів пенсійним органом не заперечуються. При цьому відповідач визнав частину періоду роботи, зазначеного в тих самих записах трудової книжки, та зарахував її до страхового стажу позивача.

Колегія суддів наголошує, що обов`язок щодо нарахування, утримання та сплати страхових внесків, а також подання до органів Пенсійного фонду відповідної звітності покладався на роботодавця як страхувальника. Працівник не є відповідальним за належність виконання роботодавцем такого обов`язку та не може бути позбавлений права на зарахування фактично відпрацьованого часу до страхового стажу через несплату роботодавцем страхових внесків або неподання ним необхідних відомостей.

Відсутність у Реєстрі застрахованих осіб відомостей про сплату страхових внесків за окремі періоди не спростовує факту перебування позивачки у трудових відносинах, підтвердженого трудовою книжкою, та не є самостійною і достатньою підставою для незарахування цих періодів до страхового стажу. Наслідки неналежного виконання роботодавцем обов`язку зі сплати страхових внесків не можуть бути покладені на працівника.

Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.07.2020 у справі № 242/2179/17, згідно з якою працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником обов`язку зі сплати страхових внесків, а наявність заборгованості роботодавця не може бути підставою для незарахування періоду роботи до страхового стажу.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність незарахування до страхового стажу позивачки періодів її роботи з 01.07.2000 по 31.12.2002 та з 19.06.2003 по 01.07.2003, які підлягають зарахуванню до її страхового стажу.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність рішення пенсійного органу від 05.09.2025 № 263040018678 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком та наявність підстав для його скасування.

Зарахування до страхового стажу позивачки періодів роботи з 14.11.1991 по 11.02.1992, з 05.12.1996 по 24.03.1998, а також не врахованих періодів роботи з 01.07.2000 по 31.12.2002 та з 19.06.2003 по 01.07.2003 забезпечує наявність необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV.

За таких обставин зобов`язання пенсійного органу зарахувати зазначені періоди до страхового стажу позивачки та призначити їй пенсію за віком з дня звернення із відповідною заявою є належним та ефективним способом захисту її порушеного права.

Отже, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

ГоловуючийСлободонюк М.В.

СуддіКузьмишин В.М. Канигіна Т.С.