Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №560/12449/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/12449/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д.

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

13 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 23.09.2022 №1155 щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.12.2025 позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що вину позивача було повністю доведено службовим розслідуванням, а результати розслідування не були скасовані у встановленому порядку.

Також, вказує на пропуск позивачем місячного строку звернення до суду з даним позовом до суду. У зв`язку із притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення попередження про неповну службову відповідність наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 1155 від 23.09.2022 позивачу не було виплачено премію за вересень 2022 року, тому позивачу було відомо про факт невиплати йому грошового забезпечення (щомісячної премії) за вересень 2022 року, оскільки такі кошти не надійшли йому на рахунок, проте з цього періоду він не вчинив жодних дій для оскарження такої невиплати. Більше того, позивач навіть не звертався до військової частини НОМЕР_1 з вересня 2022 року щодо надання інформації про виплачене йому грошове забезпечення та чому ним було отримано таке в зменшеному розмірі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що оскільки місяць був не повним він вважав, що відповідач діяв правомірно, тому отримавши належне грошове забезпечення з 01 по 18.09.2022, вважав, що отримав його у повному обсязі. Крім того, в наказі від 18.09.2022 №254, яким його виключено з списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, не вбачається, що з позивача були якісь утримання, а навпаки зі змісту даного наказу видно, що з 01 по 18.09.2022 наказано виплатити премію у розмірі 140% та додаткову винагороду відповідно до Постанови №168.

З урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 28.02.2022 призначений на посаду начальника штабу - першого заступник командира в/ч НОМЕР_2 , на якій проходив службу по 18.09.2022, яка в подальшому була перепідпорядкована військовій частині НОМЕР_1 .

На підставі наказу Командувача Сухопутних військ ЗСУ від 09.09.2022 № 818, відповідно до пункту 117 Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ позивача було призначено старшим викладачем Військової академії (м. Одеса).

18.09.2022 ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.09.2022 № 254 (по стройовій частині).

22.09.2022 наказом начальника Військової академії (м. Одеса) № 273 (по стройовій частині) ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу Військової академії (м. Одеса) та призначений на посаду старшого викладача, де і зараз проходить військову службу.

Відповідно до розпорядчої частини наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.09.2022 №1155 "Про результати службового розслідування":

- на підставі статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV (зі змінами), за порушення статей 11, 59, 103, 104 Статуту внутрішньої служби, статті 13 пункту 1.2.3, статті 17 пункту 1.2.4 розділу 1, статей 1, 60 розділу 10 Бойового статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних сил України (частина ІІ Батальйон, рота), керуючись вимогами пункту "г" статті 48, статті 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV (зі змінами) полковника ОСОБА_1 , який перебував на посаді начальника штабу - першого заступника командира НОМЕР_3 механізованого батальйону в період з 28.02.2022 по 18.09.2022 притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення "ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРО НЕПОВНУ СЛУЖБОВУ ВІДПОВІДНІСТЬ".

Вважаючи наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 23.09.2022 №1155 протиправним, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач мав би притягнути до дисциплінарної відповідальності позивача до дня виключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , тобто до 18.09.2022. Однак, відповідач після виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 видав наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, що суперечить визначеному Дисциплінарним Статутом Збройних Сил України порядку накладення дисциплінарного стягнення.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Щодо доводів апеляційної скарги про недотримання позивачем строку звернення до суду із вказаним позовом колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно із ч.2 ст.233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Отже, строк звернення до суду із даним позовом становить один місяць з дати вручення позивачу копії наказу про звільнення.

У даному ж випадку, відповідач не заперечує, що наказ про звільнення від 23.09.2022 №1155 не було вручено позивачу

Крім того, як обґрунтовано зауважив позивач, у наказі від 18.09.2022 №254, яким його виключено з списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, не вказано про те, що з позивача були якісь утримання. Навпаки, за змістом такого наказу, за період з 01 по 18 вересня 2022 року наказано виплатити премію у розмірі 140% та додаткову винагороду відповідно до Постанови №168.

Відтак, станом на дату звільнення з Військової частини НОМЕР_1 позивач не міг знати про притягнення його до дисциплінарної відповідальності згідно наказу від 23.09.2022 №1155.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом та не знаходить достатніх підстав для застосування наслідків пропуску такого строку без поважних причин.

По суті спірних правовідносин апеляційний суд зазначає наступне.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 року №551-XIV (Дисциплінарний статут).

Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Усі дисциплінарні стягнення, крім пониження у військовому званні, пониження на посаді, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладені на військовослужбовців і не зняті до дня звільнення їх у запас чи відставку, вважаються знятими з дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).

Статтею 68 Дисциплінарного статуту передбачено, що на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Згідно із ч. 1 ст. 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Статтею 97 Дисциплінарного статуту визначено, що про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.

Відповідно до ст. 98 Дисциплінарного статуту, під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.

Отже, за порушення військової дисципліни, неналежне виконання обов`язків або вчинення правопорушень, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України підлеглі військовослужбовці можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності за цим статутом.

Встановлено, що 18.09.2022 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.09.2022 № 254 (по стройовій частині) позивач був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

При цьому, після виключення з військової частини, військовослужбовець більше не перебуває у відносинах підпорядкування, а тому командування такої військової частини не має повноважень застосовувати до нього дисциплінарні стягнення.

Відтак, 23.09.2022 командир військової частини НОМЕР_1 прийняв оскаржуваний наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, який станом на 18.09.2022 вже був виключений зі списків особового складу цієї військової частини, що свідчить про протиправність та необхідність скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.09.2022 №1155, в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення на колишнього начальника штабу - першого заступника командира НОМЕР_3 механізованого батальйону полковника ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийЗалімський І. Г.

СуддіМацький Є.М. Сушко О.О.