Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №560/4178/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/4178/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

13 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Решкатюк Л.O.,

представника позивача: Бейлика А.Б.

представників відповідача: Козія О.В., Зозулі В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Хмельницькій про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми “Р” №0/4013/2407 від 13.02.2026 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1 228 752,67 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми “Р” №0/4014/2407 від 13.02.2026 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати військового збору на загальну суму 102 396,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що за результатом позапланової документальної невиїзної перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення форми “Р” №0/4013/2407 від 13.02.2026 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1 228 752,67 грн та №0/4014/2407 від 13.02.2026 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати військового збору на загальну суму 102 396,05 грн, які вважає протиправними. Вказує на відсутність будь-яких підстав для подання декларації, нарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору, оскільки отримана нею безвідсоткова поворотна позика у розмірі 11 000 000 грн згідно з нормами податкового законодавства не включається до загального оподаткованого доходу.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити її.

Представник позивача судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги - заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.06.2021 ОСОБА_1 (позичальник) та ОСОБА_2 (кредитор) уклали договір безвідсоткової поворотної позики (далі – договір), відповідно до п.1.1 якого кредитор надає позичальнику безвідсоткову поворотну позику, а позичальник зобов`язується повернути суму позики у строк визначений даним договором.

За змістом п.2.1 позика за даним договором може надаватися поетапно окремими частинами та загальний розмір цієї позики не може перевищувати 11000000 грн 00 коп.

У п.3.2 договору передбачено, що позика надається у безвідсотковому порядку на поворотній основі платіжним дорученням, шляхом переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок позичальника з поточного рахунку фізичної особи кредитора в АТ “Оксі Банк” або в інший спосіб, не заборонений українським законодавством.

Позика повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок кредитора (п.4.4 договору).

Даний договір у силу п. 5.1, вступає в силу з моменту підписання його сторонами і є дійсним до його повного виконання.

Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області відповідно до наказу від 05.09.2025 №3522-П про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та згідно листа ДПС України №16407/5/99-00-24-04-02-05 від 25.12.2024, листа ГУ ДПС у Волинській області №480/7/03-20-24-07-07 від 12.02.2025, якими надіслано інформацію, що надійшла від Офісу Генерального Прокурора №08/1-1779-23 від 16.12.2024, №08/1-1779-23 від 14.01.2025, отриману досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42023000000001296 від 07.08.2023 щодо ухилення від сплати податків та проведення контрольно-перевірочних заходів ОСОБА_1 , проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог повноти нарахування і сплати податків і зборів від отриманих доходів, які стали джерелом для здійснення внесків до акціонерного капіталу компанії TRAST TRANS SPZ 0.0 платником податків – фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 31.12.2022.

За результатом перевірки складено акт від 24.10.2025 №21368/22-01-24-07/2019917820, в якому встановлено порушення вимог: пп.16.1.2, пп.16.1.3 п.16.1, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.176.1 ст.176, п.179.1, п.179.7 ст.179 Податкового кодексу України в результаті чого несвоєчасно подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2022 рік; пп.163.1.1, пп.163.1 ст.163, пп.164.1.1, пп.164.1.2, пп.164.1.3 п.164.1, пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168 п.179 ст.179 Податкового кодексу України в результаті чого не нараховано та не сплачено (занижено) податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1 117 058, 21 грн внаслідок відображення інших доходів в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2021-2022 роки, податок з яких сплачується платником самостійно; пп.1.1, пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4 п.16.1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу в результаті чого не нараховано та не сплачено (занижено) податкове зобов`язання з військового збору в сумі 93088,18 грн внаслідок невідображення інших доходів в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2021-2022 роки, військовий збір з яких сплачується платником самостійно.

На підставі акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення форми “Р” від 26.11.2025 №0/27547/2407 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати військового збору на загальну суму 102 397 грн та від 26.11.2025 №0/27546/2407 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1 228 764,03 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржено ОСОБА_1 в адміністративному порядку до ДПС України (вх.№6828/С/6 від 15.12.2025).

Рішенням ДПС України від 12.02.2026 №3581/6/9910-06010206 скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Хмельницькій області від 26.11.2025 в частині визначення суми штрафних санкцій: №0/27546/2407 у сумі 11,36 грн, №0/27547/2407 у сумі 0,95 грн, в інших частинах зазначені рішення залишено без змін.

На підставі акту перевірки та рішення ДПС України контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення форми “Р” від 13.02.2026 №0/4013/2407 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1 228 752, 67 грн та від 13.02.2026 №0/4014/2407 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати військового збору на загальну суму 102 396,05 грн.

Не погодившись із даними донарахуваннями, позивач звернулася за захистом своїх прав до суду.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України).

Згідно з положеннями підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

У силу положень підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Пунктом 86.1. ст.86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

На підставі вищенаведених положень податкового законодавства, Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог повноти нарахування і сплати податків і зборів від отриманих доходів позивача за період з 01.01.2021 по 31.12.2022.

Під час перевірки відповідачем виявлено порушення вимог: пп.16.1.2, пп.16.1.3 п.16.1, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.176.1 ст.176, п.179.1, п.179.7 ст.179 ПК України в результаті чого несвоєчасно подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2022 рік; пп.163.1.1, пп.163.1 ст.163, пп.164.1.1, пп.164.1.2, пп.164.1.3 п.164.1, пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168 п.179 ст.179 ПК України в результаті чого не нараховано та не сплачено (занижено) податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1 117 058,21 грн внаслідок відображення інших доходів в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2021-2022 роки, податок з яких сплачується платником самостійно; пп.1.1, пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4 п.16.1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу в результаті чого не нараховано та не сплачено (занижено) податкове зобов`язання з військового збору в сумі 93 088,18 грн внаслідок невідображення інших доходів в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2021-2022 роки, військовий збір з яких сплачується платником самостійно, про що складено акт від 24.10.2025 №21368/22-01-24-07/ НОМЕР_1 .

Тобто перевіркою встановлено, що позивач у 2021-2023 роках отримала дохід, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб і військовим збором, які не були сплачені, і дохід не відобразила в податковій декларації про майновий стан і доходи за відповідний період.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України).

Пунктом 164.1 статті 164 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім прямо визначених статтею 165 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених положень свідчить про те, що об`єктом оподаткування є саме дохід особи, тобто реальне збільшення її майнового стану, яке має економічний зміст та свідчить про отримання особою економічної вигоди.

Отримання коштів фізичною особою може бути обумовлено різною правовою природою, у тому числі одержанням чи поверненням позики, які самі по собі не створюють обов`язку зі сплати податку на доходи фізичних осіб.

При цьому визначальним є не факт одержання (надходження) коштів, а встановлення контролюючим органом саме природи відповідних коштів та доведення того, що вони є доходом у розумінні норм Податкового кодексу України.

Із матеріалів справи слідує, що 01.06.2021 ОСОБА_1 (позичальник) та ОСОБА_2 (кредитор) укладено договір безвідсоткової поворотної позики, відповідно до п.1.1 якого кредитор надає позичальнику безвідсоткову поворотну позику, а позичальник зобов`язується повернути суму позики у строк визначений даним договором. За змістом п.2.1 договору позика за даним договором може надаватися поетапно окремими частинами та загальний розмір цієї позики не може перевищувати 11000000 грн 00 коп. Крім того у п.3.2 договору передбачено, що позика надається у безвідсотковому порядку на поворотній основі платіжним дорученням, шляхом переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок позичальника з поточного рахунку фізичної особи кредитора в АТ “Оксі Банк” або в інший спосіб, не заборонений українським законодавством.

На виконання умов договору безвідсоткової поворотної позики, про що зазначають позивач та ОСОБА_2 , останній надав ОСОБА_1 позику, знявши кошти із банківського рахунку позичальника у АТ “Оксі Банк”, що підтверджується інформацією з банківської виписки по рахунку № НОМЕР_2 .

У контексті наведеного суд зазначає, що у частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Суд звертає увагу, що у наведених положеннях вказано, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, при цьому відсутня умова щодо обов`язковості її складання у такому випадку.

Вказане вище спростовує доводи відповідача про відсутність підтверджуючих документів щодо отримання позивачкою коштів у позику та підтвердження факту передачі таких.

Крім того, суд враховує, що позивач та третя особа ОСОБА_2 , які є сторонами договору позики, у своїх письмових поясненнях підтвердили як факт укладення договору, так і факт передачі та отримання грошових коштів у позику. Суд не вбачає підстав сумніватися у достовірності цих обставин чи добровільності їх визнання сторонами правочину.

Також суд зауважує, що у цьому випадку визначальним є не факт одержання коштів, а встановлення контролюючим органом саме природи відповідних коштів та доведення того, що вони є доходом у розумінні норм Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів та інших показників на підставі первинних документів.

Разом із тим, обов`язок доказування правомірності прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладається саме на такого суб`єкта владних повноважень.

Отже, саме відповідач повинен довести існування у позивача об`єкта оподаткування, підтвердити правову природу спірних коштів та надати належні й допустимі докази того, що відповідні надходження є саме оподатковуваним доходом.

Будь-які висновки контролюючого органу про порушення податкового законодавства повинні ґрунтуватися на належних, достатніх та допустимих доказах, а податкові зобов`язання не можуть визначатися виключно на підставі припущень або формального тлумачення окремих фінансових операцій.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд виходить з того, що у цьому випадку контролюючим органом фактично зроблено висновок про отримання позивачем оподатковуваного доходу виключно з огляду на відсутність розписки, яка на думку відповідача, має підтвердити факт отримання позивачкою позики.

Разом із тим, з акту перевірки та матеріалів справи не вбачається, що відповідачем встановлено правову природу спірних коштів, джерела їх походження, осіб, від яких такі кошти надходили, підстави відповідних платежів, а також обставини, які б свідчили про отримання позивачем економічної вигоди саме у вигляді доходу.

Відповідачем також не надано доказів того, що позивач здійснювала систематичну господарську діяльність без державної реєстрації, реалізовувала товари чи надавала послуги, а спірні кошти були оплатою за відповідні товари чи послуги.

Так само матеріали справи не містять доказів того, що грошові кошти у сумі 11000000 грн є виключно доходом позивача, а не іншими видами фінансових операцій між фізичними особами.

Суд критично оцінює підхід контролюючого органу, відповідно до якого відсутність розписки свідчить про неотримання коштів у вигляді позики відповідно до підписаного договору безвідсоткової поворотної позики, з огляду на вище наведенні положення цивільного законодавства.

Такий підхід фактично створює презумпцію винуватості платника податків та перекладає обов`язок доказування виключно на фізичну особу, що суперечить принципам адміністративного судочинства та положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами факту отримання позивачем у період з 01.01.2021 по 31.12.2022 оподатковуваного доходу у розумінні статей 163 та 164 ПК України.

За таких обставин суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті без належного встановлення фактичних обставин справи, без достатнього доказового підтвердження існування об`єкта оподаткування та без дотримання принципу обґрунтованості рішень суб`єкта владних повноважень.

Щодо доводів відповідача про необхідність отримання матеріалів кримінального провадження №42023000000001296 та висновку судової економічної експертизи, суд зазначає, що такі доводи не можуть бути взяті до уваги, оскільки правомірність спірних податкових повідомлень-рішень оцінюється виходячи з обставин та доказів, які були покладені контролюючим органом в основу їх прийняття. Очікуваний висновок експертизи не існував на момент прийняття оскаржуваних рішень, а тому сам по собі не може впливати на оцінку їх законності.

З урахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо неправомірності визначення позивачу грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та застосування штрафних санкцій, у зв`язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 14 жовтня 2026 року.

ГоловуючийШидловський В.Б.

СуддіКапустинський М.М. Сапальова Т.В.