Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №600/5517/26-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/5517/26-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк Олександр Петрович

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

13 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладену в листі від 09.09.2026 року №1129/20908, у підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати окрему довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за відповідною або прирівняною посадою на кожну з таких дат: 01.01.2021; 01.01.2022; 01.01.2023; 18.06.2025; 01.01.2026 для перерахунку пенсії з 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023, 18.06.2025 та 01.02.2026 зазначивши у кожній довідці визначені відповідно до правового регулювання, чинного на відповідну дату, розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2026 року зупинено провадження у даній адміністративній справі за №600/5517/26-а до набрання законної сили постанови об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №240/401/26.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 312 КАС України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 236 Кодексу адміністративного судочинства України визначені підстави обов`язкового зупинення провадження у справі та випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження та порядок поновлення зупиненого провадження у справі.

Згідно із пунктом 5 частини 2 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Водночас, судом встановлено, що ухвалою колегії суддів Верховного Суду від 22 травня 2026 року передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу №240/401/26, в провадженні якої вирішується спір щодо розміру грошового забезпечення військовослужбовця з урахуванням при його обчисленні в якості розрахункової величини “розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року” за період з 20 травня 2023 року по 17 червня 2025 року. Суди першої та апеляційної інстанції, відмовляючи в позові в цій частині, вказали, що розмір посадового окладу та інших складових грошового забезпечення відповідач правомірно розраховував виходячи із іншої розрахункової величини сталої суми 1762 грн., що визначена на підставі приписів п. 4 Постанови №704 в редакції Постанови №481, котра була чинною в період з 20.05.2023 до 18.06.2025. Застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені у низці його постанов (зокрема, від 30.06.2025 у справі №280/8605/24), суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до ч.2 ст. 265 КАС України пункт 4 Постанови №704 в редакції Постанови №481 залишався чинним до 18.06.2025, коли постановою Шостого апеляційного адміністративного суду залишено без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025, яким визнано протиправним та нечинним п. 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до п. 4 Постанови № 704. Не погодившись із рішеннями судів в частині відмови у задоволенні позову за період з 20.05.2023 по 17.06.2025, військовослужбовець оскаржив їх до Верховного Суду, а основні аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанції до спірних правовідносин не застосовано п. 4 Постанови №704 у первинній редакції, чинній до 29.01.2020, а також судами не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17.02.2026 в справі №520/5814/24.

Покликаючись на те, що Верховний Суд неодноразово висловлювався про те, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними, у відповідності до принципу ab initio - визнання акта недійсним, незаконним або нікчемним з моменту його прийняття, а не з моменту скасування) (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19, від 09.06.2022 у справі №520/2098/19), скаржник наполягав на тому, що, оскільки, п. 2 Постанови №481 про внесення змін до п. 4 Постанови № 704 в частині обрахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначивши розрахунковою величиною фіксований розмір - 1762,00 грн, суперечив нормам розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII, то він не підлягав застосуванню з моменту набрання ним чинності, а саме з 20.05.2023, адже порушував права та законні інтереси позивача на перерахунок грошового забезпечення із застосуванням при розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня саме поточного календарного року.

Оцінюючи доводи касаційної скарги про перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів установила, що Верховний Суд уже розглядав справи в подібних правовідносинах, де вирішував спірне питання щодо застосування пункту 4 Постанови № 704 у редакції Постанови №481.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка входить до складу судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян, що спеціалізується на розгляді справ, зокрема, пов`язаних з проходженням публічної служби, сформував висновки щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах у постанові від 24.06.2025 у справі № 420/5584/24, що зводяться до такого: із дня набрання чинності Постановою №481 [20.05.2023] Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини "прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня календарного року" запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн. Зважаючи не те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв протягом спірного періоду відповідно до чинного нормативно-правового акта, дійшов висновку про відсутність підстав вважати його дії протиправними. На час розгляду справи у Верховному Суді рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови №481 про внесення змін до пункту 4 Постанови № 704, який на підставі частини другої статті 265 КАС України втратив чинність із моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. З урахуванням цієї обставини Верховний Суд у постанові від 08.09.2025 у справі №200/4426/23, зважаючи на предмет позову у вказаній справі з подібними правовідносинами, дійшов висновку, що подальше скасування судом пункту 2 Постанови №481 про внесення змін до пункту 4 Постанови №704 не впливає на оцінку дій відповідача щодо обрахунку виплат грошового забезпечення із застосуванням чинної на той час редакції Постанови № 704 (за період з 20.05.2023 по 17.06.2025).

Тим часом, постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №520/5814/24 сформульовано правовий висновок про те, що до правовідносин, пов`язаних із оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного на 01.01.2024 відповідно до Постанови № 704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови №704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою № 481, якою визначено фіксовану розрахункову величину - 1762,00 грн.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 22.05.2026 дійшла висновку, що на момент постановлення нею ухвали від 22.05.2026 у Верховному Суді склалася ситуація, коли судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян та судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав по різному застосовують положення статей 7 та 265 КАС України в частині кваліфікації чинності постанов Уряду (в контексті оцінки обставин справи №240/401/26 щодо можливості застосування пункту 4 Постанови №704 в редакції Постанови №481 до правовідносин з обчислення грошового забезпечення військовослужбовців за період з 20.05.2023 по 18.05.2025, в межах якого Постанова №481 була чинною). З огляду на це визнала очевидною необхідність формування єдиної правозастосовної практики з означеного питання, тому справу №240/401/26 передала на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Апеляційний суд враховує, що спірні правовідносини в справі №240/401/26 є подібними з відносинами, які є спірними у даній справі, оскільки вирішення спору фактично зводиться до застосування ст.ст. 7, 265 КАС України та обрання редакції пункту 4 Постанови №704, що регулює спірні правовідносини щодо порядку обчислення розміру грошового забезпечення позивача як колишнього військовослужбовця для видачі йому довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, 18.06.2025 та на 01.01.2026 для перерахунку пенсії, а саме: (1) первісна редакція, що діяла станом на 01.01.2018 (визначала розрахункову величину “прожитковий мінімум станом на 01 січня відповідного року”), або (2) редакція зі змінами, що внесені Постановою №481 (визначала розрахункову величину як сталу суму 1762 грн.).

Наразі єдиний підхід зі спірного питання в межах різних палат Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду відсутній, що перешкоджає виконанню вимоги юридичної визначеності як важливого елемента верховенства права при вирішенні адміністративними судами масових спорів щодо перерахунку розміру грошового забезпечення військовослужбовців за згаданий період, а також похідних за своїм змістом спорів колишніх військовослужбовців щодо видачі їм довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024, на 01.01.2025 та 01.01.2026 для перерахунку розміру їх пенсії тощо.

Враховуючи зазначене вище колегія суддів зазначає таке.

Статтею 236 Кодексу адміністративного судочинства України визначені підстави обов`язкового зупинення провадження у справі та випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження у справі.

Перелік підстав для зупинення провадження у справі, передбачений статтею 236 Кодексу адміністративного судочинства України, є вичерпним.

Зупинення провадження в адміністративній справі - це тимчасове припинення вчинення у справі будь-яких процесуальних дій у зв`язку з обставинами, що перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Зважаючи на перебування у провадженні об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду адміністративної справи №240/401/26, у межах якої суд касаційної інстанції повинен усунути різні підходи його палат до правозастосування та сформувати єдиний підхід до застосування ст.ст. 7, 265 КАС України та, як наслідок, щодо обрання тієї редакції пункту 4 Постанови №704, котра застосовується з метою визначення розрахункової величини для цілей обчислення розміру грошового забезпечення військовослужбовців та прирівняних до них осіб починаючи з 19 травня 2023 року, суд приходить до висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі за №600/5517/26-а до набрання законної сили постанови об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №240/401/26.

Враховуючи наведене вище, з метою забезпечення сталості та єдності судової практики, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав та об`єктивних обставин для зупинення провадження у даній справі на підставі п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України - до набрання законної сили судовим рішенням об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у справі № 240/401/26.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

ГоловуючийКапустинський М.М.

СуддіШидловський В.Б. Сапальова Т.В.