Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №600/5474/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/5474/25-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк Олександр Петрович

Суддя-доповідач - Савицька Н.В.

14 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Томчука А.В. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо проведення перерахунку та виплату ОСОБА_1 підйомної допомоги виплаченої у листопаді 2015 року, підйомної допомоги на членів сім`ї виплаченої у грудні 2015 року, грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у травні 2016 року, грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у квітні 2017 року та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 за період з січня 2016 року по червень 2017 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 підйомної допомоги виплаченої у листопаді 2015 року, підйомної допомоги на членів сім`ї виплаченої у грудні 2015 року, грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у травні 2016 року, грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у квітні 2017 року щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 за період з січня 2016 року по червень 2017 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо проведення перерахунку та виплату ОСОБА_1 підйомної допомоги виплаченої у серпні 2017 року та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 за період з липня 2017 року по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 підйомної допомоги виплаченої у серпні 2017 року та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з липня 2017 року по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року позов задоволено частково та ухвалено:

Визнати протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги за 2015 рік (включаючи підйомну допомогу на членів сім`ї), грошової допомоги на оздоровлення за травень 2016 року та за квітень 2017 року, а також щомісячної додаткової грошової винагороди за період з лютого 2016 року по червень 2017 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підйомної допомоги за 2015 рік (включаючи підйомну допомогу на членів сім`ї), грошової допомоги на оздоровлення за травень 2016 року та за квітень 2017 року, а також щомісячної додаткової грошової винагороди за період з лютого 2016 року по червень 2017 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги за 2017 рік, а також щомісячної додаткової грошової винагороди за період з липня 2017 року по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підйомної допомоги за 2017 рік, а також щомісячної додаткової грошової винагороди за період з липня 2017 року по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що у 2015-2018 роках грошове забезпечення позивача підлягало обов`язковій індексації відповідно до норм Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», оскільки величина індексу споживчих цін за цей період перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Однак, розрахунок таких виплат як підйомної допомоги (включаючи підйомну допомогу на членів сім`ї), грошової допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди за період служби позивача з 2015 року по 2018 рік проводився відповідачами без включення сум індексації до розрахунку таких виплат.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Позивач правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу відповідача не скористався.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу, зокрема, у таких підрозділах Державної прикордонної служби України:

- з 28 жовтня 2015 року по 07 червня 2017 року – в Окремому контрольнопропускному пункті « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 );

- з 07 червня 2017 по 10 серпня 2018 року – в ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ).

З лютого 2022 року до часу звільнення з військової служби 26.08.2025 включно позивач проходив службу в ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_3 ).

Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 25.08.2025 №669-ОС ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 26.08.2025.

Дослідженням наявних у справі архівних відомостей та особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2015-2025 роки судом встановлено, що при проходженні військової служби позивачу із грудня 2015 року до часу звільнення не нараховувалась індексація грошового забезпечення, крім поточної індексації з урахуванням березня 2018 року як місяця обчислення індексу споживчих цін.

Разом з цим листом військової частини НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України від 03 вересня 2025 року №08/11031-25-Вих відповідач надав представнику позивача інформацію про те, що ОСОБА_1 було нараховано та виплачено заборгованість індексації грошового забезпечення за період служби із 01 липня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно з урахуванням базових місяців, в яких відбувалося підвищення грошових доходів (зростання грошового забезпечення) – вересень 2013 року та серпень 2015 року. Вказані обставини також підтверджуються розрахунковим листом ОСОБА_1 з 01 по 26 серпня 2025 року, довідкою щодо здійснення виплат основних та додаткових видів грошового забезпечення, пов`язаних із виключенням ОСОБА_1 зі списків особового складу НОМЕР_4 прикордонного загону, випискою по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 6, 8 на звороті, 23, 39, 40).

Як вбачається з архівних відомостей позивача за періоди служби з 2015 по 2018 роки, позивачу за час служби в Окремому контрольно-пропускному пункті « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) проведено нарахування та виплату у листопаді 2015 року підйомної допомоги у розмірі 3821,38 грн, у грудні 2015 року – підйомної допомоги на членів сім`ї у розмірі 13982,10 грн, у травні 2016 року виплачено грошову допомогу для оздоровлення у розмірі 6135,00 грн, а у квітні 2017 року – 6515,00 грн. (а.с. 18 на звороті, 19 на звороті, 20 на звороті)

Крім цього, судом встановлено, що за час служби у ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ) позивачу нараховано та виплачено підйомну допомогу у серпні 2017 року в сумі 13169,38 грн. (а.с. 21 на звороті)

Поряд з цим наявними у справі архівними відомостями та особистими картками грошового забезпечення підтверджується, що позивачу була нарахована та виплачена щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», а саме: з лютого 2016 року по червень 2017 року щомісячно - Окремому контрольно-пропускним пунктом « ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), а з липня 2017 року по лютий 2018 року щомісячно - ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ).

Вважаючи, що відповідачем протиправно при виплаті підйомних допомог, грошової допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди не враховано у складі місячного грошового забезпечення індексацію грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з пунктами 1-4 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 9-1 Закону №2011-XII при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Частиною третьою статті 15 Закону №2011-XII встановлено, що військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім`ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Згідно з Преамбулою до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-XII (надалі - Закон №1282-XII) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Підтримка купівельної спроможності соціальних виплат, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, здійснюється шляхом перегляду їх розміру у зв`язку із зростанням прожиткового мінімуму відповідно до законодавства. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Тобто, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно зі статті 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Статтею 6 Закону №1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі – Порядок №1078).

Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до пункту 4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу (пункт 2 Порядку №1078).

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Відповідно до даних Державної служби статистики України індекс споживчих цін (без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції) у 2015 році (грудень до грудня попереднього) становив 143,3%; у 2016 році (грудень до грудня попереднього) становив 112,4%; у 2017 році – 113,7%, а у 2018 році – 109,8% .

Відтак, колегією судом встановлено, що у 2015-2018 роках грошове забезпечення позивача підлягало обов`язковій індексації відповідно до норм Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», оскільки величина індексу споживчих цін за цей період перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Апеляційним судом враховується, що відповідно до статті 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії законами України» з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій, зокрема, щодо оплати праці, яка спрямована на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно - правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №825/1987/17 та від 05 лютого 2020 року у справі №825/565/17.

Апеляційним судом встановлено, що розрахунок таких виплат як підйомної допомоги (включаючи підйомну допомогу на членів сім`ї), грошової допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди за період служби позивача з 2015 року по 2018 рік проводився відповідачами без включення сум індексації до розрахунку таких виплат.

Також, варто зауважити, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а здійснення індексації врегульовано окремим законом, до якого стаття 9 Закону №2011-XII містить відсилочну норму. Відтак, суд приходить до висновку, що механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення для обчислення грошової допомоги на оздоровлення не регулюється положеннями Закону №2011-XII.

Правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Не зважаючи на наявність спеціального законодавства, якими визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється грошові допомоги, при вирішенні цього питання необхідно субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону №2017-III, Закону №1282-XII, та Порядку №1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня грошового забезпечення внаслідок його знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористану відпустку, що забезпечує дотримання прав осіб, які перебувають на військовій службі, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації призвело б до застосування для визначення розміру грошової допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористану відпустку знеціненого грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2021 року у справі №820/3423/18, постанові від 29 квітня 2020 року у справі №240/10130/19, постанові від 19 березня 2020 року у справі №820/5286/17, постанові від 26 лютого 2021 року у справі №620/3346/19.

Отже, індексація відноситься до складу грошового забезпечення військовослужбовців, є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця та повинна враховуватися при розрахунку підйомної допомоги, грошової допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди за 2015 та 2018 роки. Індексація є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця та повинна включатися до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, що безпідставно не було здійснено відповідачем.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з метою ефективного захисту порушеного права позивача, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, є необхідним визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо ненарахування та невиплати позивачу підйомної допомоги за 2015 рік (включаючи підйомну допомогу на членів сім`ї) та за 2017 рік, грошової допомоги на оздоровлення за травень 2016 року та вересень 2017 року, а також щомісячної додаткової грошової винагороди за період з лютого 2016 року по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення та зобов`язання відповідачів провести нарахування та виплату позивачу підйомної допомоги за 2015 рік (включаючи підйомну допомогу на членів сім`ї) та за 2017 рік, грошової допомоги на оздоровлення за травень 2016 року та вересень 2017 року, а також щомісячної додаткової грошової винагороди за період з лютого 2016 року по лютий 2018 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.

Щодо доводів апеляційної скарги про залишення позовної заяви без розгляду через подання позову після закінчення строків звернення до адміністративного суду колегія суддів зазначає наступне.

Предметом спору у даній справі є, зокрема, оскарження бездіяльності Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), яка полягає у не проведенні перерахунку та виплати позивачу підйомної допомоги за листопад 2015 року, підйомної допомоги на членів сім`ї за грудень 2015 року, грошової допомоги на оздоровлення за травень 2016 року, грошової допомоги на оздоровлення за квітень 2017 року та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 за період з січня 2016 року по червень 2017 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.

Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Так, строк звернення до суду з позовом про стягнення належної працівнику заробітної плати при звільненні закріплено ст.233 КЗпП України.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).

Тобто, оскільки предметом даного спору в частині позовних вимог до Військової частини НОМЕР_1 є перерахунок та виплата складових грошового забезпечення із врахуванням індексації за період з листопада 2015 по червень 2017 року (тобто у редакції ч.2 ст.233 КЗпП України до 01.07.2022 року, яка не обмежувала право особи на звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати будь-яким строком) суд приходить до висновку, що процесуальний строк на звернення з даним позовом до суду позивачем не пропущений.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги щодо залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованим та не беруться судом до уваги.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.

Водночас слід врахувати, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23).

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, немає потреби давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

ГоловуючийСавицька Н.В.

СуддіТомчук А.В. Драчук Т. О.