Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №560/6954/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/6954/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Печений Є.В.

Суддя-доповідач - Мацький Є.М.

14 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 05.02.2026 №262340011168 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу періоду її роботи з 05.02.1987 згідно з трудовою книжкою від 25.09.1977, періодів ведення підприємницької діяльності з 12.09.1994 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2009, з 01.10.2010 по 31.01.2020, з 01.01.2021 по 31.05.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2025, починаючи з 27.01.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із зарахуванням цих самих періодів до страхового стажу, починаючи з 27.01.2026 року.

1 вересня 2026 року рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 05.02.2026 №262340011168 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 : період роботи з 14.06.1987 по 21.01.1993 згідно з трудовою книжкою від 25.09.1977; період ведення підприємницької діяльності ОСОБА_1 з 01.01.1998 по 30.06.2000.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV з 27.01.2026.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 копійок.

Не погодившись із зазначеним рішенням , відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Позивачка - ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 27.01.2026 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

У рішенні ГУ ПФУ у Хмельницькій області від 05.02.2026 №262340011168 зазначено, що пенсійний вік заявниці становить 65 років, її вік на дату звернення - 65 років 10 місяців 4 дні, а необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком - 15 років.

За результатами розгляду документів ГУ ПФУ у Хмельницькій області визначило страховий стаж ОСОБА_1 як 11 років 3 місяці 7 днів, а для визначення права з урахуванням пункту 3-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV - 11 років 7 місяців 17 днів.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано: період роботи з 05.02.1987 згідно з трудовою книжкою від 25.09.1977, оскільки відсутня дата звільнення з роботи та дата наказу про звільнення; період навчання з 01.09.1980 по 28.06.1983, оскільки цей період перетинається з періодами роботи; період ведення підприємницької діяльності з 12.09.1994 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про сплату внесків до Пенсійного фонду України та систему оподаткування; періоди з 01.01.2004 по 31.12.2009, з 01.10.2010 по 31.01.2020, з 01.01.2021 по 31.05.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2025, оскільки відсутня інформація про сплату внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб.

У резолютивній частині рішення ГУ ПФУ у Хмельницькій області відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 15 років.

Матеріали цієї справи, надані до суду першої інстанції, містять, зокрема заяву від 27.01.2026, відмітку системи ПФУ від 05.02.2026, форму РС-право з номером пенсійної справи 262340011168, дані про вид пенсії - пенсія за віком, дату звернення - 27.01.2026, а також розрахунок стажу.

Розрахунок стажу, сформований у системі ПФУ, містить перелік періодів, які були зараховані пенсійним органом.

Зокрема, у ньому зараховано періоди роботи та інших періодів стажу з 27.09.1977 по 29.01.1978, з 30.01.1978 по 10.10.1981, з 02.11.1981 по 15.01.1983, з 24.01.1983 по 02.02.1987, а також періоди догляду за дитиною, зокрема з 03.02.1987 по 13.06.1987.

Також у розрахунку стажу зараховано окремі періоди підприємницької діяльності, зокрема 01.01.2010-30.06.2010, 01.07.2010-30.09.2010, 01.02.2020-29.02.2020,1.03.2020-31.05.2020, 01.06.2020-31.12.2020, при цьому загальний стаж для визначення права підсумовано як 11 років 7 місяців 17 днів.

У матеріалах справи є трудова книжка ОСОБА_1 , яка містить записи про роботу позивачки, зокрема записи за 1987 та 1993 роки.

На сторінці трудової книжки наявний запис про прийняття на роботу з 05.02.1987 та подальший запис про звільнення 21.01.1993.

Крім трудової книжки, матеріали містять свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , серія НОМЕР_1 , із датою державної реєстрації 12.09.1994 та номером запису в ЄДР 2 066 017 0002 013828.

Також у матеріалах є відповідь ГУ ДПС у м. Києві, згідно з якою ОСОБА_1 перебувала на обліку як суб`єкт підприємницької діяльності з 13.09.1994 по 27.01.2011 та з 28.02.2020.

Одночасно податковий орган повідомив, що не має можливості надати інформацію щодо сплачених податків за відповідний період через строки зберігання документів.

Матеріали пенсійної справи містять також окремі платіжні документи за 2020-2021 роки, зокрема квитанції щодо сплати ЄСВ або єдиного податку за окремі місяці.

У матеріалах також є витяг з Єдиного реєстру страхувальників (далі – ЄРС) для ФОП станом на 28.01.2026, який містить дані про державну реєстрацію ФОП з 28.02.2020 та припинення підприємницької діяльності 30.12.2021.

Отже, на дату прийняття рішення пенсійний орган мав оцінити не лише формальну наявність або відсутність відомостей у Реєстрі застрахованих осіб, а й документи, наявні в електронній пенсійній справі, зокрема трудову книжку, документи щодо ФОП, відповідь ДПС, витяг з ЄРС, звіти та платіжні документи.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі – Порядок № 637 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Пункт 1 Порядку №637 визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 4 Порядку №637 встановлює, що періоди роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства, зараховуються до стажу роботи за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ, інших документів про сплату страхових внесків або інформації Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності).

Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Щодо періоду роботи позивачки з 05.02.1987.

ГУ ПФУ у Хмельницькій області не зарахувало період роботи з 05.02.1987, мотивуючи це тим, що у трудовій книжці відсутня дата звільнення з роботи та дата наказу про звільнення.

Апеляційний Суд не погоджується з таким доводом апелянта з таких підстав.

У трудовій книжці позивача міститься запис про прийняття позивачки на роботу з 05.02.1987, а також наступний запис про звільнення 21.01.1993.

Отже, висновок пенсійного органу про відсутність дати звільнення не відповідає змісту наявного доказу.

У той же час, пенсійний орган не навів в оскаржуваному рішенні обставин, які б свідчили про недостовірність відповідного запису трудової книжки, не зазначив, що запис не належить позивачці, не вказав на відсутність печатки чи підпису як на самостійну підставу для відмови, не оцінив запис у сукупності з іншими записами трудової книжки та розрахунком стажу.

Разом з тим, Апеляційний Суд враховує, що один і той самий календарний період не може бути зарахований до страхового стажу двічі.

Так, у розрахунку стажу ПФУ вже зараховано період з 03.02.1987 по 13.06.1987 як догляд за дитиною до трьох років.

Тому період з 05.02.1987 по 13.06.1987 не підлягає повторному зарахуванню як період роботи, оскільки це призвело б до дублювання вже зарахованого стажу.

Водночас, період з 14.06.1987 по 21.01.1993 пенсійним органом не зараховано, хоча він підтверджується трудовою книжкою та не дублюється з уже зарахованими періодами.

Отже, у цій частині наявні підстави для зобов`язання ГУ ПФУ у Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 14.06.1987 по 21.01.1993.

Щодо періоду підприємницької діяльності з 12.09.1994 по 31.12.2003.

ГУ ПФУ у Хмельницькій області не зарахувало період підприємницької діяльності з 12.09.1994 по 31.12.2003, мотивуючи це відсутністю інформації про сплату внесків до Пенсійного фонду України та систему оподаткування.

Так, суд встановив, що матеріали справи підтверджують державну реєстрацію позивачки як фізичної особи-підприємця з 12.09.1994 та перебування її на обліку як ФОП з 13.09.1994 по 27.01.2011.

Пункт 3-1 розділу XV Закону №1058-IV передбачає, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії за статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування або фіксованого податку з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно, які підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

У матеріалах справи наявне свідоцтво про державну реєстрацію ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця з 12.09.1994, а також відповідь ГУ ДПС у м. Києві про перебування її на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності з 13.09.1994 по 27.01.2011.

Отже, на дату прийняття оскаржуваного рішення у пенсійного органу були документи, достатні для підтвердження факту державної реєстрації позивачки як суб`єкта підприємницької діяльності у період з 01.01.1998 по 30.06.2000.

Апеляційний Суд враховує, що пункт 3-1 розділу XV Закону №1058-IV для періоду з 01.01.1998 по 30.06.2000 передбачає спеціальне правило підтвердження такого періоду саме довідкою про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності.

На відміну від періоду з 01.07.2000 по 31.12.2017, ця норма не ставить зарахування періоду з 01.01.1998 по 30.06.2000 у залежність від наявності відомостей про сплату страхових внесків або єдиного внеску.

Тому доводи апелянта про відмову в зарахуванні цього періоду через відсутність відомостей про сплату внесків є необґрунтованим.

У цій справі позивачка досягла 65-річного віку, що встановлено самим пенсійним органом.

Необхідний страховий стаж, за висновком пенсійного органу, становить 15 років.

Пенсійний орган уже визначив стаж позивачки для права як 11 років 7 місяців 17 днів.

Суд встановив протиправність незарахування періоду роботи з 14.06.1987 по 21.01.1993, який підтверджений трудовою книжкою та не дублюється з уже зарахованими періодами.

Також суд встановив наявність підстав для зарахування до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії за віком періоду підприємницької діяльності з 01.01.1998 по 30.06.2000.

Зарахування цих періодів є достатнім для висновку, що позивачка має необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення позивачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення суду лише в частині, в якій задоволена частка позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМацький Є.М.

СуддіЗалімський І. Г. Сушко О.О.