Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №240/7224/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/7224/26

Головуючий у І інстанції: Леміщак Дмитро Михайлович

Суддя-доповідач: Томчук А.В.

14 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Томчука А.В.

суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з вимогами:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо непроведення виплати ОСОБА_1 призначеної відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зниженням пенсійного віку пенсії в межах визначеної суми місячного платежу протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити виплату ОСОБА_1 призначеної відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зниженням пенсійного віку пенсії в межах визначеної суми місячного платежу, починаючи з 24.10.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 у справі № 240/4616/25, яке набрало законної сили 08.09.2025, позивачу з 18.10.2024 призначено пенсію зі зниженням пенсійного віку, розмір якої в межах суми місячного платежу визначено 6893,48 грн, проте пенсійний орган жодного разу не виплатив цю суму в повному обсязі, застосовуючи Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо непроведення виплати ОСОБА_1 призначеної пенсії в межах визначеної суми місячного платежу.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити виплату ОСОБА_1 призначеної пенсії в межах визначеної суми місячного платежу, починаючи з 24.10.2025, без застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень".

Ухвалюючи згадане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Порядок № 821 регулює механізм погашення заборгованості з пенсійних виплат, що утворилася за минулий час, і не може бути підставою для невиплати поточного місячного пенсійного платежу; застосування цього Порядку до поточних виплат змінює природу судового захисту, позбавляє судове рішення ефективності та є несумісним із гарантіями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, суд врахував, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі № 320/51895/25 постанову Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 визнано протиправною та нечинною.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Житомирській області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт зазначає, що висновок суду про незастосовність Порядку № 821 до поточних пенсійних виплат суперечить буквальному змісту пунктів 4, 6– 8 цього Порядку, якими спеціальний режим фінансування прямо поширено й на перераховані пенсії за рішеннями суду; що пенсійний орган як суб`єкт владних повноважень був зобов`язаний застосовувати чинний на час спірних правовідносин нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України і не наділений повноваженнями оцінювати його законність чи конституційність; що видатки бюджету можуть здійснюватися виключно в межах бюджетних асигнувань (статті 23, 116 Бюджетного кодексу України), а фінансування пенсійних виплат з 01.04.2021 здійснюється централізовано Пенсійним фондом України, тож головні управління не визначають обсягів фінансування самостійно. Апелянт також наводить розрахунок заборгованості за рішенням у справі № 240/4616/25 (142591,58 грн, з яких виплачено 20990,52 грн) та посилається на приписи частини першої статті 317, частини першої статті 319, статей 238, 240 КАС України.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив щодо доводів і мотивів такої скарги та просив залишити оскаржуване судове рішення без змін. У відзиві зазначено, що відповідач не заперечує факту невиплати визначеної в межах суми місячного платежу пенсії у повному обсязі; що постанова Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 прийнята поза межами повноважень Уряду, оскільки порядок виконання судових рішень згідно зі статтею 129-1 Конституції України визначається законом; що за змістом абзацу 1 пункту 1 Порядку № 821 ним врегульовано лише механізм погашення заборгованості за період, що передує набранню судовим рішенням законної сили; що відповідно до статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та підпунктів 7, 8 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, до повноважень пенсійного органу віднесено забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій.

З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Житомирській області та отримує пенсію.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 у справі № 240/4616/25, яке набрало законної сили 08.09.2025, визнано протиправним та скасовано рішення пенсійного органу від 24.10.2024 № 063550006313 про відмову в призначенні позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку та зобов`язано призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку на умовах, визначених статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 18.10.2024.

В результаті призначення пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення суду № 240/4616/25 розмір пенсії на 18.10.2024 становить 6893,48 грн. Разом із тим, це судове рішення відповідачем виконується з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату видатків на виплату пенсій (щомісячного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень".

Позивач, вважаючи, що належна йому пенсія в межах визначеної суми місячного платежу не виплачується у повному обсязі, звернувся до суду з цим позовом про визнання протиправними дій пенсійного органу та зобов`язання здійснити виплату пенсії без застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. За частинами другою та четвертою статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання; примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, частиною першою статті 1 якого передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами.

Водночас КАС України передбачає спеціальні процесуальні механізми судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах. Так, за частиною першою статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення; в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат та інших соціальних виплат за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Статтями 382-1 - 382-3 КАС України врегульовано порядок розгляду такого звіту та наслідки відмови в його прийнятті, включно з накладенням штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень і можливістю зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Крім того, відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено спеціальний порядок, у межах якого перевіряється належність виконання судового рішення в адміністративній справі та вирішуються питання, що виникають у зв`язку з його виконанням або невиконанням.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

У постанові від 02.07.2026 у справі № 990/282/24 Велика Палата Верховного Суду підтвердила самостійне процесуальне значення інституту судового контролю за виконанням судових рішень як невід`ємної складової судового захисту, який спрямований не на повторний розгляд спору по суті, а на забезпечення практичної реалізації вже здійсненого судом захисту порушеного права та перевірку того, чи виконано суб`єктом владних повноважень покладений на нього судовим рішенням обов`язок у визначений цим рішенням спосіб і обсязі.

Колегія суддів враховує, що питання належного способу судового захисту у правовідносинах, які є предметом цього спору, вирішено Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.09.2026 у справі № 580/490/26, яка стосується подібних правовідносин. Судова палата, відступивши від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.04.2026 у справі № 340/7985/25, та підтримавши підхід, сформульований у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 620/13341/25, зазначила, наступне:

- спір, який виник у зв`язку із застосуванням суб`єктом владних повноважень положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 … під час виконання судового рішення, за своєю правовою природою є спором щодо правомірності дій, учинених на стадії виконання такого рішення, а відповідні позовні вимоги не утворюють самостійного предмета адміністративного спору та підлягають розгляду із застосуванням спеціального механізму судового контролю за виконанням судових рішень, передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України;

- сам факт прийняття відповідачем у процесі виконання судового рішення певного управлінського рішення або застосування ним нормативного регулювання не змінює процесуальної природи правовідносин, якщо такі дії вчинені саме з метою реалізації обов`язку, встановленого судовим рішенням. Визначальним у такому випадку є не форма відповідного акта чи дії суб`єкта владних повноважень, а їх функціональний зв`язок із виконанням судового рішення;

- застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 не є самостійним юридичним фактом, який породив нові публічно-правові відносини між сторонами. Застосування зазначеної постанови було лише способом, який обрав відповідач для реалізації покладеного на нього судовим рішенням обов`язку;

- якщо особа пов`язує порушення своїх прав саме з тим, що суб`єкт владних повноважень неналежно виконав покладений на нього судовим рішенням обов`язок, належним способом судового захисту є використання передбачених статтями 382, 382-1 – 382-3, 383 КАС України процесуальних механізмів, а подання окремого адміністративного позову фактично підміняє інститут судового контролю за виконанням судових рішень загальним позовним провадженням, що суперечить правовій природі цих процесуальних інститутів.

За результатами такого правового аналізу Верховний Суд у складі судової палати визнав законним та обґрунтованим закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосовуючи наведені правові висновки до обставин цієї справи, колегія суддів виходить з того, що право ОСОБА_1 на пенсію зі зниженням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), починаючи з 18.10.2024, та відповідний обов`язок пенсійного органу вже встановлені рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 у справі № 240/4616/25, яке набрало законної сили. Предметом незгоди позивача у цій справі є не первинне вирішення питання про його право на пенсію у відповідному розмірі, а спосіб та повнота реалізації зазначеного судового рішення, а саме та обставина, що відповідач, виконуючи це рішення, застосував Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 (далі - Порядок № 821), і внаслідок цього виплачує визначену в межах суми місячного платежу пенсію пропорційно бюджетним асигнуванням, а не в повному обсязі.

Таким чином, заявлені позовні вимоги про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Житомирській області щодо непроведення виплати призначеної пенсії в межах визначеної суми місячного платежу та про зобов`язання здійснити таку виплату без застосування Порядку № 821 за своїм змістом і метою спрямовані на перевірку правомірності дій суб`єкта владних повноважень, вчинених на стадії виконання судового рішення у справі № 240/4616/25, та на спонукання відповідача до належного виконання цього рішення.

За таких обставин відповідні вимоги не утворюють самостійного предмета адміністративного спору, що підлягає вирішенню в порядку загального (спрощеного) позовного провадження, а мають розглядатися із застосуванням спеціальних процесуальних механізмів судового контролю за виконанням судових рішень, передбачених статтями 382, 382-1 - 382-3, 383 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що такий підхід не обмежує права позивача на судовий захист, а визначає належний процесуальний механізм його реалізації.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом, а також у випадках, коли набрали законної сили обставини, що виключають можливість розгляду справи в порядку адміністративного судочинства, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а заявлені вимоги підлягають вирішенню в порядку, визначеному цим Кодексом для виконання судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 319 КАС України судове рішення суду першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, розглянувши по суті та задовольнивши вимоги, які за своєю процесуальною природою стосуються виконання судового рішення у справі № 240/4616/25, неправильно застосував норми процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення та закриття провадження у справі.

Апеляційна скарга ГУ ПФУ в Житомирській області за таких обставин підлягає задоволенню частково.

Водночас колегія суддів відхиляє вимогу апелянта про ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки за встановлених обставин вимоги позивача не підлягають вирішенню по суті в порядку позовного провадження, а відтак процесуальним наслідком скасування рішення суду першої інстанції є саме закриття провадження у справі, а не відмова в позові.

Відповідно, доводи апеляційної скарги та відзиву позивача можуть бути предметом оцінки суду при розгляді відповідних заяв у порядку судового контролю за виконанням судового рішення, однак не впливають на наведений процесуальний висновок у цій справі.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29– 30 рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

Відповідно до частини другої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Беручи до уваги наведене, оскільки суд першої інстанції розглянув у порядку позовного провадження вимоги, які підлягають вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судового рішення, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 належить скасувати, а провадження у справі - закрити на підставі пункту 4 частини першої статті 238, частини першої статті 319 КАС України.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 238, 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії закрити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

ГоловуючийТомчук А.В.

СуддіДрачук Т. О. Савицька Н.В.