Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №240/21223/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/21223/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Липа Володимир Анатолійович

Суддя-доповідач - Томчук А.В.

14 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Томчука А.В.

суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення матеріальної допомоги

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з вимогами:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не проведення виплати пенсії по інвалідності призначеної, відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в межах визначеної суми місячного платежу протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити виплату призначеної пенсії в межах визначеної суми місячного платежу, починаючи з 23.01.2026, без застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень".

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за її позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення матеріальної допомоги.

При постановлянні вказаної ухвали суд першої інстанції виходив із того, що спірні правовідносини фактично виникли у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі № 240/17535/25, яким відповідача було зобов`язано здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 з 07.01.2025 пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком з урахуванням проведених виплат. Суд зазначив, що незгода позивача зі способом виконання судового рішення не свідчить про виникнення нового публічно-правового спору, а належним процесуальним механізмом захисту у такому випадку є судовий контроль за виконанням судового рішення, передбачений статтями 382, 383 КАС України, у зв`язку з чим наявні підстави, визначені пунктом 2 частини першої статті 170 КАС України.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позовні вимоги у цій справі та у справі № 240/17535/25 не є тотожними ні за предметом, ні за підставами; що у справі № 240/17535/25 судом не надавалася правова оцінка застосуванню при виплаті пенсії постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, яка на час ухвалення того рішення не могла бути предметом перевірки, тоді як цей позов заявлено в період її чинності; що в порядку судового контролю не може бути надана правова оцінка нормативно-правовому акту, який застосовується при виконанні судового рішення, а також не може вирішуватися майнова вимога про стягнення моральної шкоди. Апелянт також наголошує, що заходи судового контролю у справі № 240/17535/25 нею вже ініціювалися: ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 відповідача зобов`язано подати звіт про виконання судового рішення, а ухвалою від 25.05.2026 такий звіт прийнято, проте правової оцінки невиплаті нарахованої в межах суми місячного платежу пенсії судом не надавалося. На переконання апелянта, відмовою у відкритті провадження суд обмежив її у доступі до правосуддя.

ГУ ПФУ в Житомирській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечило щодо доводів і мотивів такої скарги та просило залишити оскаржуване судове рішення без змін. Відповідач зазначає, що спірні правовідносини виникли виключно у зв`язку з виконанням рішення суду у справі № 240/17535/25, а незгода позивача зі способом виконання цього рішення не утворює нового публічно-правового спору. Посилаючись на статтю 370, статті 382, 383 КАС України та правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17, відповідач вказує, що наявність спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального позовного порядку захисту прав стягувача, а невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі № 240/17535/25 визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Житомирській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 07.01.2025 пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі нижче 6 мінімальних пенсій за віком, та зобов`язано відповідача здійснити перерахунок і виплату такої пенсії з 07 січня 2025 року у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком з урахуванням проведених виплат.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2026 апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Житомирській області залишено без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 - без змін.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі № 240/17535/25 зобов`язано ГУ ПФУ в Житомирській області подати суду звіт про виконання зазначеного судового рішення.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 прийнято поданий ГУ ПФУ в Житомирській області звіт від 11.05.2026 про виконання судового рішення у справі № 240/17535/25.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 змінено спосіб і порядок виконання рішення цього ж суду від 09.12.2025 у справі № 240/17535/25 шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Житомирській області на користь ОСОБА_1 пенсійних виплат за період з 07.01.2025 по 30.04.2026 в сумі 126 542,12 грн.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду відмовлено.

Саме із застосуванням відповідачем зазначеного механізму під час виконання рішення суду у справі № 240/17535/25 та невиплатою нарахованої в межах суми місячного платежу пенсії позивач пов`язує порушення своїх прав, звернувшись із цим адміністративним позовом.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за її позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення матеріальної допомоги.

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Водночас реалізація права на звернення до суду здійснюється у процесуальних формах, визначених КАС України, з урахуванням характеру спірних правовідносин.

Приписами частини першої статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, врегульовані розділом IV КАС України, яким не передбачено можливості вирішення в порядку позовного провадження вимог особи-позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем.

Згідно з частиною першою статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частин першої та третьої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф, а також додатково може встановити новий строк подання звіту або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Частиною першою статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено спеціальний порядок забезпечення виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено послідовність дій, які необхідно вчинити для зобов`язання відповідача належним чином виконати рішення суду. Судовий контроль за виконанням судового рішення є самостійним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного, що полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці обставин, які перешкоджають виконанню судового рішення та відновленню порушених прав особи-позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що правові висновки щодо застосування наведених норм у правовідносинах, які є тотожними спірним у цій справі, сформульовані Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.09.2026 у справі № 580/490/26.

У зазначеній справі предметом розгляду були вимоги особи про визнання протиправними дій органу Пенсійного фонду України щодо виплати у неповному обсязі нарахованої за судовим рішенням пенсії із застосуванням Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, та про зобов`язання здійснити виплату пенсії без застосування цього Порядку, тобто правовідносини, подібні до тих, що є предметом цієї справи.

Верховний Суд у наведеній постанові дійшов висновку, що наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення належного та повного виконання судового рішення, виключає необхідність звернення з новим позовом з метою спонукання відповідача до його виконання. Судове рішення підлягає безпосередньому виконанню без ухвалення додаткового судового рішення, а питання щодо його невиконання чи неналежного виконання підлягають вирішенню в порядку судового контролю, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, та/або із застосуванням заходів, визначених законодавством про виконавче провадження.

Окремо Верховний Суд зазначив, що сам факт прийняття відповідачем у процесі виконання судового рішення певного управлінського рішення або застосування ним нормативного регулювання не змінює процесуальної природи правовідносин, якщо такі дії вчинені саме з метою реалізації обов`язку, встановленого судовим рішенням. Визначальним у такому випадку є не форма відповідного акта чи дії суб`єкта владних повноважень, а їх функціональний зв`язок із виконанням судового рішення.

Стосовно безпосередньо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 Верховний Суд виснував, що застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 не є самостійним юридичним фактом, який породив нові публічно-правові відносини між сторонами. Застосування зазначеної постанови було лише способом, який обрав відповідач для реалізації покладеного на нього судовим рішенням обов`язку", а тому якщо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 відбулося виключно під час виконання судового рішення, а позивач пов`язує порушення своїх прав саме з таким способом виконання рішення суду, належним процесуальним способом судового захисту є звернення із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому судова палата відступила від протилежного висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.04.2026 у справі № 340/7985/25, та підтримала правовий підхід, сформульований у постанові від 30.04.2026 у справі № 620/13341/25.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Застосовуючи наведені висновки до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що право ОСОБА_1 на отримання пенсії по інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком з 07.01.2025 та кореспондуючий обов`язок ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити її перерахунок і виплату вже встановлені рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі № 240/17535/25, що набрало законної сили 23.01.2026.

Як убачається зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги, предметом незгоди позивача є не первинне вирішення питання про її право на пенсію у відповідному розмірі, а спосіб та повнота реалізації відповідачем зазначеного судового рішення, а саме включення нарахованих сум до підсистеми ІКІС ПФУ "Реєстр судових рішень" та здійснення їх виплати на умовах Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821.

Відтак заявлені позивачем вимоги за своїм змістом і метою спрямовані на перевірку правомірності дій суб`єкта владних повноважень, вчинених на стадії виконання судового рішення у справі № 240/17535/25, та на спонукання відповідача виконати це рішення в обраний позивачем спосіб, що не утворює нового предмета адміністративного спору.

Не можуть бути прийняті до уваги доводи апелянта про те, що судом у справі № 240/17535/25 не надавалася правова оцінка постанові Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, яка на той час не могла бути застосована. Як зазначено Верховним Судом у постанові від 15.09.2026 у справі № 580/490/26, застосування суб`єктом владних повноважень нормативного регулювання під час виконання судового рішення не змінює процесуальної природи спірних правовідносин. Правомірність застосування відповідачем Порядку № 821 саме при виконанні рішення суду підлягає перевірці у межах процедури судового контролю, передбаченої статтями 382, 382-1 – 382-3, 383 КАС України, у тому числі під час розгляду заяви позивача, поданої в порядку статті 383 КАС України.

Посилання апелянта на те, що в межах судового контролю у справі № 240/17535/25 суд уже приймав звіт відповідача, не надавши оцінки невиплаті поточних сум пенсії, також не свідчить про наявність підстав для пред`явлення нового позову.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 50000 грн колегія суддів зазначає, що така вимога обґрунтована позивачем виключно обставинами невиплати пенсії, нарахованої на виконання судового рішення у справі № 240/17535/25, тобто є похідною від основних вимог, спрямованих на спонукання відповідача до виконання цього рішення. З огляду на те, що основні вимоги не підлягають розгляду в порядку окремого позовного провадження, похідна вимога про відшкодування моральної шкоди самостійного предмета адміністративного спору у цій справі не утворює.

Колегія суддів також не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що оскаржуваною ухвалою позивача обмежено у доступі до правосуддя. Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, встановленим законом, які мають легітимну мету та є пропорційними. У цьому випадку позивач не позбавлена судового захисту, а реалізує його в іншій, спеціально передбаченій законом процесуальній формі - у порядку судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого на її користь.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29– 30 рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Оскільки спір щодо права позивачки на перерахунок і виплату пенсії по інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком вже вирішений судовим рішенням, яке набрало законної сили, а заявлені у цій справі вимоги спрямовані на забезпечення виконання саме цього рішення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення, а належним способом захисту прав позивача є звернення до суду в порядку статей 378, 382, 383 КАС України.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статей 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

ГоловуючийТомчук А.В.

СуддіДрачук Т. О. Савицька Н.В.