Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №560/3300/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/3300/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

14 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.06.206 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 20.02.2026 №220950005808 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 1986 по 2003 (згідно із записами трудової книжки колгоспника та архівними довідками), зобов`язати призначити пенсію за віком з 12.02.2026.

У задоволенні решти вимог позову - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 12.02.2026 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (за принципом екстериторіальності) від 20.02.2026 №220950005808 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 33 роки. Визнаний пенсійним органом страховий стаж для визначення права на пенсію за віком становить 26 років 10 місяців 19 днів.

Із тексту спірного рішення встановлено, що за результатами розгляду документів заявнику не зараховано періоди трудової діяльності в колгоспі згідно з довідкою №03-03/533 від 05.09.2025 з 1986 по 2003 рік, оскільки по батькові ОСОБА_2 ", вказане в довідці, не відповідає паспортним даним (" ОСОБА_3 "). Страховий стаж враховано з 03.01.1999 пропорційно даним, наявних в реєстрі застрахованих осіб.

Позивач не погодився із вказаною відмовою та звернувся до суду.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що періоди роботи з 1986 по 2003 (як вказано у рішенні) підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

Оскільки зарахований раніше стаж позивача складає понад 26 років, а тривалість стажу, що повинен бути зарахований, становить понад 17 років, у сукупності стаж позивача складає понад 33 роки, необхідних для призначення йому пенсії за віком.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Призначення та перерахунок пенсій в органах Пенсійного фонду України проводиться у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 26 Закону № 1058-IV передбачено, що починаючи з січня 2019 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 по 31 грудня 2025 - не менше 15 років.

Відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Частиною 1 статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII та частиною першою статті 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктами 1, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість зарахування до страхового стажу періоду роботи колгоспі згідно довідки (№ 03-03/533 від 05.09.2025) з 1986 року по 2003 рік, оскільки по батькові вказане в довідці (“М”) не відповідає паспортним даним (“ ОСОБА_3 ”), колегія суддів зазначає наступне.

Архівна довідка № 03-03/533 від 05.09.2025 є документом, виданим архівною установою, який відповідно до пункту 1 Порядку № 637 є належним доказом для підтвердження трудового стажу. Зазначена довідка містить відомості про періоди роботи позивача у СВК "Десна" с.Мончинці у 1982-1983, 1986-2003 роках. Також зазначено про його трудову участь за даний період, зокрема, ким працював, роки, встановлений мінімум людиноднів, кількість відпрацьованих людиноднів, суму нарахованого заробітку.

Разом з тим, незаповнення відповідальною особою роботодавця певної інформації/реквізиту у відповідній графі документа або заповнення її у скороченому вигляді не є законною підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи до страхового стажу, за відсутності обґрунтованих сумнівів у дійсності страхового стажу.

Відсутність у довідці прописаного повністю по батькові заявника є формальною неточністю, яка не може бути підставою для відмови у зарахуванні стажу роботи, оскільки на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у документах, які підтверджують трудову діяльність. Неналежний порядок ведення та заповнення документації з вини адміністрації підприємства або архівної установи не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист.

Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а виклав правову позицію, відповідно до якої працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а.

Крім того, у довідці зазначений ідентифікаційний код, який належить ОСОБА_1 , що дає можливість ідентифікувати особу позивача, незважаючи на відсутність у довідці прописаного повністю по батькові.

У суду не виникає сумнівів щодо того, що інформація, яка зазначена у згаданій вище довідці, стосується позивача, а не іншої особи. Відповідачі протилежне суду не довели і зміст довідки належними доказами не спростували. Відтак суд вважає, що періоди роботи з 1986 по 2003 (як вказано у рішенні) підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

За таких обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 20.02.2026 №220950005808 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки зарахований раніше стаж позивача складає понад 26 років, а тривалість стажу, що повинен бути зарахований, становить понад 17 років, у сукупності стаж позивача складає понад 33 роки, необхідних для призначення йому пенсії за віком.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену в постановах від 08.02.2024 по справі № 500/1216/23, від 09.07.2024 у справі № 240/16372/23, згідно з якою дії зобов`язального характеру щодо зарахування стажу та призначення позивачці пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 1986 по 2003 (згідно із записами трудової книжки колгоспника та архівними довідками), зобов`язати призначити пенсію за віком з 12.02.2026.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

ГоловуючийПолотнянко Ю.П.

СуддіСмілянець Е. С. Драчук Т. О.