Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №560/16632/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/16632/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Печений Є.В.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

14 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі – відповідач 1, ГУ) та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі – відповідач 2, ГУ) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.06.2026 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 05.09.2025 №220950003873 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу для призначення пенсії за віком такі періоди роботи: з 1980 року по 1981 рік у колгоспі ім. Б. Хмельницького с. Чернелівка Красилівського району Хмельницької області; з 1983 року по 1987 рік у колгоспі ім. Б. Хмельницького с. Чернелівка Красилівського району Хмельницької області; з 1995 року по 1998 рік в агрофірмі «Авангард» с. Чернелівка Красилівського району Хмельницької області.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV з 29.08.2025.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України та карткою платника податків, наявними в матеріалах справи.

29.08.2025 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком.

Заяву було подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яке 05.09.2025 прийняло рішення №220950003873 про відмову у призначенні пенсії за віком.

Зі змісту рішення від 05.09.2025 №220950003873 суд встановив, що відповідач 1 зазначив такі обставини: вид пенсії, за призначенням якої звернувся позивач, - пенсія за віком; дата звернення - 29.08.2025; дата народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; позивач на дату звернення не працював; пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», становить 60 років; необхідний страховий стаж для позивача становить не менше 30 років; страховий стаж позивача, за розрахунком відповідача 1, становить 27 років 3 місяці 21 день.

Підставою для відмови у призначенні пенсії відповідач 1 визначив відсутність необхідного страхового стажу.

При цьому, відповідач 1 не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи з 1980 року по 1981 рік, з 1983 року по 1987 рік, з 1994 року по 1998 рік відповідно до архівних довідок від 17.02.2023 №03-01/103 та №03-01/105, оскільки, як зазначено в рішенні, у цих довідках не повністю зазначено по батькові.

Інших підстав для незарахування спірних періодів роботи рішення від 05.09.2025 №220950003873 не містить.

Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон №1058-IV у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Відповідно до частини четвертої статті 26 Закону №1058-IV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 45 Закону №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, передбачених цією нормою.

Пунктом 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня;

Відповідно до частини п`ятої статті 45 Закону №1058-IV, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі – Закон №1788-XII у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі – Порядок № 637 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Згідно з абзацом першим пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 24 Порядку №637 встановлено, що для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.

Довідки, видані колгоспами при залишенні членом колгоспу роботи, а також довідки, видані в більш пізній період колгоспами, які згодом припинили свою діяльність, можуть братися до уваги й тоді, коли вони не містять підстав видачі.

Відповідно до пункту 26 Порядку №637, якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.

Пунктом 27 Порядку №637 визначено, що у тих випадках, коли в поданому документі про стаж указано лише роки без зазначення точних дат, за дату береться 1 липня відповідного року, а якщо не зазначено число місяця, то ним вважається 15 число відповідного місяця.

Відповідно до абзацу чотирнадцятого пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"» (далі – Порядок № 22-1, у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з абзацами другим і третім пункту 4.3 розділу IV Порядку №22-1, рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до абзацу першого пункту 4.7 розділу IV Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно із абзацом першим пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Так, єдиним мотивом незарахування спірних періодів роботи позивача у рішенні від 05.09.2025 №220950003873 є те, що в архівних довідках від 17.02.2023 №03-01/103 та №03-01/105 не повністю зазначено по батькові позивача.

Суд дає критичну оцінку вищезазначеним доводам відповідача, адже формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а (адміністративне провадження № К/9901/17572/18).

Слід зазначити, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Архівні довідки застосовуються у випадках, коли трудова книжка відсутня, не містить необхідних записів або записи в ній є неправильними чи неточними.

У цій справі трудова книжка позивача містить записи про роботу у відповідних господарствах, а відповідач 1 не навів у рішенні жодних мотивів неврахування трудової книжки як основного документа про стаж.

Щодо недоліків заповнення архівних довідок, то суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Обов`язок щодо внесення достовірних, повних та правильних записів у документи первинного обліку підприємства про стаж та заробітну плату працівника в частині відомостей про прізвище, ім`я та по батькові працівника, покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання цих правил не може мати негативні наслідки для особи, якої такі відомості стосуються, та не може впливати на її особисті права.

Отже, зазначення в архівних довідках не повністю по батькові позивача, не у відповідності з паспортними даними не є підставою для не зарахування спірного періоду до страхового стажу позивача.

Довідка №03-01/103 містить прізвище, ім`я, ініціал по батькові, дату народження 22.03.1963, відомості про роботу у спірні періоди та підстави видачі.

Довідка №03-01/105 також видана на ім`я ОСОБА_1 , хоча у тексті довідки зазначено, що по батькові у первинних документах не зазначено.

Крім того, пункт 26 Порядку №637 не встановлює автоматичної заборони враховувати документ у разі розбіжностей або неповноти зазначення імені, по батькові чи прізвища.

Ця норма передбачає можливість встановлення факту належності документа особі у судовому порядку.

У цій справі суд оцінює сукупність доказів і встановлює, що архівні довідки №03-01/103 та №03-01/105 стосуються саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач 1 не довів, що неповне зазначення по батькові у первинних архівних документах виникло з вини позивача або що така неповнота унеможливлює ідентифікацію особи.

Суд вказує на те, що ведення трудових книжок, книг обліку трудового стажу, заробітку та інших первинних документів належало до обов`язків роботодавця або відповідних посадових осіб, а не працівника.

Верховний Суд, серед інших, у постановах від 21.02.2018 у справі №687/975/17, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 06.04.2022 у справі №607/7638/17, від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а, від 16.09.2022 у справі №560/1399/19, від 04.07.2023 у справі №580/4012/19 послідовно висловлював правову позицію про те, що формальні недоліки у трудових або архівних документах, які виникли не з вини особи, не можуть бути самостійною підставою для позбавлення її права на пенсію; трудова книжка має пріоритетне значення як доказ стажу; особа не може нести негативні наслідки неналежного оформлення документів роботодавцем.

Суд застосовує ці правові висновки Верховного Суду до спірних правовідносин.

Також слід врахувати, що відповідач 1 у рішенні від 05.09.2025 №220950003873 не поставив під сумнів достовірність архівних довідок, не зазначив про відсутність підстав їх видачі, не вказав на відсутність печаток або підписів, не спростував відомості трудової книжки та не обґрунтував, чому наявні у документах ідентифікаційні дані не дають можливості встановити належність цих документів позивачу.

Враховуючи викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 05.09.2025 №220950003873 є протиправним та підлягає скасуванню

Відтак, необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу для призначення пенсії за віком такі періоди роботи: з 1980 року по 1981 рік у колгоспі ім. Б. Хмельницького с. Чернелівка Красилівського району Хмельницької області; з 1983 року по 1987 рік у колгоспі ім. Б. Хмельницького с. Чернелівка Красилівського району Хмельницької області; з 1995 року по 1998 рік в агрофірмі «Авангард» с. Чернелівка Красилівського району Хмельницької області.

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З урахуванням того, що відповідач 1 самостійно визначив страховий стаж позивача у розмірі 27 років 3 місяці 21 день, зарахування лише періоду роботи з 30.05.1995 по 31.12.1998, який охоплюється заявленою позовною вимогою щодо періоду з 1995 року по 1998 рік, збільшує страховий стаж позивача більш ніж на 3 роки 7 місяців.

Отже, навіть без окремої оцінки періоду роботи за 1994 рік загальний страховий стаж позивача перевищує 30 років.

Позивач досяг 60-річного віку 22.03.2023, однак звернувся із заявою про призначення пенсії 29.08.2025, тобто пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку.

Тому підстави для призначення пенсії з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, відсутні.

З урахуванням абзацу першого частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія підлягає призначенню з дня звернення за пенсією, тобто з 29.08.2025.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV з 29.08.2025.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводів, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

ГоловуючийПолотнянко Ю.П.

СуддіДрачук Т. О. Смілянець Е. С.