Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №120/9444/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/9444/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Руслана Миколаївна

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

14 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування пунктів наказів, поновлення на посаді,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся в суд із позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Командира Сухопутних військ Збройних Сил України від 20.05.2026 №680, в частині призначення полковника ОСОБА_1 , заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , офіцером резерву офіцерського складу роти резерву офіцерського складу військової частини НОМЕР_3 ;

- визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2026 №401 "Про результати службового розслідування", якими визнано вирішеним потенційний конфлікт інтересів між полковником ОСОБА_1 та старшим лейтенантом ОСОБА_2 шляхом призначення полковника ОСОБА_1 на іншу посаду та притягнуто його до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у виді догани;

- визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 10.06.2026 №284 "Про прийом-передачу справ та посади" в частині виключення полковника ОСОБА_1 зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та направлення його для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 .

- поновити його на посаді заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з 15.06.2026, тобто з дати фактичного виключення його із списків особового складу та переміщення на іншу посаду.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 07.08.2026 позов задовольнив.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачі військова частина НОМЕР_2 , військова частина НОМЕР_1 подали апеляційні скарги, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарг зазначають, що командиром військової частини НОМЕР_1 прийнятий наказ від 13.06.2026 №401 "Про результати службового розслідування", пунктом 1 якого визнано вирішеним потенційний конфлікт інтересів між полковником ОСОБА_1 та старшим лейтенантом ОСОБА_2 шляхом призначення позивача на іншу посаду. Пунктом 2 цього ж наказу позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у виді догани.

Надалі реалізацією висновків службового розслідування та наказу №401 стало фактичне усунення позивача із займаної посади шляхом призначення його офіцером резерву взводу резерву офіцерського складу роти резерву офіцерського складу військової частини НОМЕР_3 . Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2026 №401 "Про результати службового розслідування" виданий на підставі листа Південного відділу з питань запобігання та виявлення корупції від 23.04.2026 щодо виявлених за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ІНФОРМАЦІЯ_1 і підпорядкованих йому підрозділів правопорушень, пов`язаних з корупцією, з боку заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі вказаного вище листа, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.05.2026 №278 "Про призначення службового розслідування та врегулювання конфлікту інтересів" призначене службове розслідування відносно позивача, за фактами невиконання ним вимог законодавства у сфері запобігання корупції щодо повідомлення про наявність реального чи потенційного конфлікту інтересів, заборони вчиняти дії та приймати рішення в умовах реального конфлікту інтересів.

В ході проведеного у військовій частині НОМЕР_1 службового розслідування, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно зареєстровані за однією адресою, мають спільні рівні обов`язки щодо дітей, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, а також щодо управління майном їх малолітніх дітей, що дає підстави вважати, що між зазначеними особами існують позаслужбові стосунки, які в силу певних умов могли зумовлювати виникнення у ОСОБА_1 при виконанні ним обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майнового або немайнового (приватного) інтересу, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття ним рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

У відзиві на апеляційні скарги позивач зазначає, що доводи апеляційних скарг про наявність у військового командування широких кадрових повноважень в особливий період не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки наявність компетенції та законність її реалізації у конкретних правовідносинах є різними юридичними питаннями. Наявність у суб`єкта владних повноважень права приймати певну категорію рішень не означає, що будь-яке індивідуальне рішення, прийняте у відповідній сфері компетенції, автоматично відповідає критеріям правомірності.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначені апеляційні скарги розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України в період з 22.07.1998 по 05.03.2009 та з 18.03.2015 по тепер, що підтверджується витягом з послужного списку полковника ОСОБА_1 (а.с. 9-10).

Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 22.09.2025 №1439 полковник ОСОБА_1 призначений на посаду заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , до виконання обов`язків за якою приступив з 30.09.2025 згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 30.09.2025 №217 (а.с. 11).

Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 20.05.2026 №680, відповідно до пунктів 82, 83, 257 Положення №1153/2008, полковника ОСОБА_1 звільнено з займаної посади та призначено офіцером резерву взводу резерву офіцерського складу роти резерву офіцерського складу військової частини НОМЕР_3 (а.с. 50).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 10.06.2026 №284 "Про прийом-передачу справ та посади" полковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 з 15.06.2026 та направлено його для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 (а.с. 54-55).

Під час проходження служби щодо позивача проведено службове розслідування з питань дотримання вимог Закону України "Про запобігання корупції".

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.05.2026 №278, на підставі листа Південного відділу з питань запобігання та виявлення корупції №781/347 від 23.04.2026 щодо виявлених за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ІНФОРМАЦІЯ_2 і підпорядкованих йому підрозділів, пов`язаних з корупцією, призначено службове розслідування відносно позивача за фактами невиконання ним вимог законодавства у сфері запобігання корупції щодо повідомлення про наявність реального чи потенційного конфлікту інтересів, заборони вчиняти дії та приймати рішення в умовах реального конфлікту інтересів.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2026 строк проведення службового розслідування, призначеного наказом від 02.05.2026 №278, продовжено до 25.05.2026.

За висновками службового розслідування, позивач не повідомив про наявність потенційного конфлікту інтересів, не вжив заходів щодо його врегулювання та вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів шляхом прийняття рішень стосовно старшого лейтенанта ОСОБА_2 , а також шляхом підписання наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.03.2026 №109 про виплату собі грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення.

Командиром військової частини НОМЕР_1 прийнятий наказ від 13.06.2026 №401 "Про результати службового розслідування", пунктом 1 якого визнано вирішеним потенційний конфлікт інтересів між полковником ОСОБА_1 та старшим лейтенантом ОСОБА_2 шляхом призначення позивача на іншу посаду. Пунктом 2 цього ж наказу позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у виді догани.

Позивач не погоджується із зазначеними рішеннями, тому через представника звернувся до суду про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, частиною четвертою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону).

Частиною 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про запобігання корупції", потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Приватним інтересом є будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Таким чином обов`язковою передумовою існування як потенційного, так і реального конфлікту інтересів є наявність приватного інтересу.

Водночас, відповідно до ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції" близькими особами є члени сім`ї суб`єкта та інші особи, прямо визначені законом. Зокрема, за визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону членами сім`ї є особи, які одночасно спільно проживають, пов`язані спільним побутом та мають взаємні права та обов`язки сімейного характеру.

Для визначення особи членом сім`ї необхідною є одночасно наявність усіх зазначених ознак.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Обов`язки осіб щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів визначені статтею 28 Закону України "Про запобігання корупції", зокрема: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України "Про запобігання корупції", зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом:

1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;

2) застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень;

3) обмеження доступу особи до певної інформації;

4) перегляду обсягу службових повноважень особи;

5) переведення особи на іншу посаду;

6) звільнення особи.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач, будучи військовою посадовою особою Збройних Сил України, є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції" відповідно до підпункту "г" пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону.

Згідно із щорічною декларацією особи, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2025 рік посада позивача не належить до осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" (а.с. 15).

За обставин справи, позивач оскаржує, зокрема, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2026 №401 "Про результати службового розслідування", пунктом 1 якого визнано вирішеним потенційний конфлікт інтересів між полковником ОСОБА_1 та старшим лейтенантом ОСОБА_2 шляхом призначення позивача на іншу посаду. Пунктом 2 цього ж наказу позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у виді догани.

За доводами позивача, він не погоджується із спірним наказом, зміст якого зводиться до констатації між позивачем та старшим лейтенантом ОСОБА_2 конфлікту інтересів та визнано доведеними обставини, які стали предметом службового розслідування.

На думку позивача зазначений пункт не є інформаційним чи декларативним актом, а містить владний висновок про наявність у його діяльності порушення вимог антикорупційного законодавства, визначає спосіб його усунення та є однією з юридичних підстав прийняття подальших кадрових рішень щодо позивача.

Зі змісту матеріалів службового розслідування встановлено, що наявність приватного інтересу позивача відповідач пов`язує виключно з твердженням про те, що ОСОБА_2 є його близькою особою.

Відповідно до письмових пояснень, наданих позивачем в межах службового розслідування, останній повідомив, що ні потенційного, ні реального конфлікту інтересів між ним та лейтенантом ОСОБА_2 під час виконання ним обов`язків заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також тимчасового виконання обов`язків начальника не існувало. Шлюб не був зареєстрований. Спільне проживання однією сім`єю між позивачем та ОСОБА_2 припинено восени 2024. Після цього не вели спільного господарства, не мали взаємних прав і обов`язків, характерних для членів сім`ї. Проживав за місцем несення служби у відповідні періоди. Тож, станом на момент його призначення у вересні 2025 ОСОБА_2 не була ані членом сім`ї, ані близькою особою у розумінні ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції", тому обмеження передбачені статтею 27 зазначеного Закону щодо прямого підпорядкування близьких осіб, на вказані правовідносини не поширювалися.

Також позивач у письмових поясненнях із покликанням на постанову Верховного Суду від 06.04.2020 у справі №738/1452/17 зазначив, що сам факт наявності у сторін спільної дитини не підтверджує факту створення сім`ї, ведення спільного побуту та наявності сімейних відносин. Тому позивач акцентував, що сам факт наявності спільних дітей не віднесений законом до самостійних підстав для визнання осіб близькими особами або членами сім`ї за відсутності ведення спільного побуту та наявності взаємних сімейних прав і обов`язків.

Разом із тим, обставини припинення сімейних відносин між позивачем та ОСОБА_2 підтверджуються рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області у справі №131/697/26, яке набрало законної сили, відповідно до якого встановлений факт проживання сторін однією сім`єю у період з березня 2021 по листопад 2024 (а.с. 29-34).

Отже, здобутими доказами підтверджується, що станом на вересень-грудень 2025, ОСОБА_2 не була членом сім`ї позивача у розумінні Закону України "Про запобігання корупції" та не була його близькою особою.

Як вірно зазначає суд першої інстанції, за відсутності статусу близької особи, відсутній приватний інтерес як обов`язкова ознака конфлікту інтересів, тому у позивача не виникав обов`язок повідомляти про конфлікт інтересів та вживати заходи щодо його врегулювання, що обумовлено статтею 28 Закону України "Про запобігання корупції".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції з приводу спірного питання про прийняте позивачем рішення в умовах конфлікту інтересів щодо виплати останньому грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення, встановлено, що відповідно до матеріалів службового розслідування суд встановив, що підставою для виплати компенсації за підйом житла полковнику ОСОБА_1 є рішення житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом №8, про надання йому грошової компенсації за підйом (найом) житлового приміщення.

На підставі зазначеного рішення начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 прийнятий наказ від 04.12.2025 №621, яким затверджено рішення житлової комісії та надано право ОСОБА_1 на отримання грошової компенсації за підйом (найом) житлового приміщення на підставі поданого рапорту та документів на протязі 2026 року.

Водночас, за висновком службового розслідування, під час виконання обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_1 в порушення вимог наказу МО України від 07.06.2018 №260, безпідставно включив себе до наказів про виплату грошової компенсації за підйом (найом) житлового приміщення.

З огляду на це, у п. 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2026 №401 вказано, зокрема, що за порушення пункту 8 розділу першого наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення догана.

У матеріалах службового розслідування довідково вказано, що згідно із п. 8 розділу І наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.

Тобто, грошове забезпечення та грошова компенсація за піднайом (найом) житла не є тотожними. Вони відрізняються правовою природою, призначенням та умовами виплати. Перше є винагородою за службу, а друге - цільовим відшкодовуванням витрат на оренду через відсутність службового житла.

Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) урегульовано питання грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до частин першої - четвертої вказаної статті держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Натомість право на отримання грошової компенсації за підйом (найом) житлового приміщення у разі не забезпечення службовим житлом регулюється іншою нормою, а саме, ст. 12 Закону №2011-XII.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок №260.

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил та ін. за піднайом (найом) ними житлових приміщень регулюється Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 № 450.

Відповідно до п. 4 Порядку №450, грошова компенсація виплачується починаючи з дня реєстрації поданого в установленому порядку рапорту військовослужбовця (незалежно від тривалості розгляду такого рапорту, перевірки інформації про нерухоме майно, яке належить військовослужбовцю та членам його сім`ї на праві власності, перевірки житлових умов): особам офіцерського (у тому числі особам, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - за місцем проходження військової служби згідно з наказом командира (начальника) військової частини (підрозділу, органу, закладу, установи).

Отже, при видачі наказу, позивач не міг порушити вимоги наказу МО України від 07.06.2018 №260, що зазначено в спірному наказі, оскільки він видавався з метою своєчасної виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними житлових приміщень відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 №450, яка не містить застережень про видачу наказу вищим командиром.

При цьому, первісним та правовстановлюючим рішенням, яким визнано право ОСОБА_1 на протязі 2026 року на отримання грошової компенсації за підйом (найом) житлового приміщення на підставі поданих рапорту та документів, є наказ від 04.12.2025 №621, який затвердив колегіальне рішення житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом №8.

Наказ від 04.03.2026 №109, про який мовиться в наказі №401 від 13.06.2026, не створював нового права за позивачем, не надавав нової переваги над іншими та не вирішував питання щодо виникнення права на отримання компенсації. Він лише забезпечував реалізацію права позивача, яке вже було встановлене компетентним органом за алгоритмом дій, обумовлених Порядком №450.

Позивач не має та не наділений дискреційними повноваженнями щодо вирішення питання наявності або відсутності права на отримання відповідної компенсації.

Матеріали службового розслідування не містять доказів подання позивачем недостовірних документів, неправомірного отримання коштів чи одержання іншої вигоди.

За таких обставин висновки службового розслідування є необґрунтованими, а пункти 1, 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2026 №401 протиправними.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції щодо спірного пункт 2 наказу від 20.05.2026 №680, в частині призначення позивача, офіцером резерву офіцерського складу роти резерву офіцерського складу військової частини НОМЕР_3 , колегія суддів зазначає наступне.

Так, спеціальними нормами, які регулюють проходження військової служби є Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (Положення №1153/2008).

За змістом пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах, за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Призначення на посади військовослужбовців, які проходять військову службу, здійснюється Міністром оборони України та посадовими особами відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців, яка затверджується Міністром оборони України (п. 81 Положення №1153/2008).

Відповідно до Переліку військових посад для призначення військовослужбовців у воєнний час (протягом періоду дії воєнного стану в Україні чи перебування у стані війни), додаток 3 до Номенклатури посад для призначення військовослужбовців наказами по особовому складу, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 04 травня 2016 року №238, призначення військовослужбовців на посади в підпорядкованих органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, установах і закладах, за винятком посад, що належать до вищої номенклатури, здійснює командувач виду Збройних Сил України.

Пункт 82 Положення №1153/2008 визначає причини і підстави призначення військовослужбовців на вищі, рівнозначні та нижчі посади, а також відповідно до підпункту 6 передбачає призначення військовослужбовців на посади, передбачені штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану.

В силу приписів пункту 83 Положення №1153/2008 військовослужбовці призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням досвіду служби, рівня їх професійної компетентності, особистих якостей і досягнень та відповідності характеристикам посад, визначених Міністерством оборони України.

Натомість, для доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду військовослужбовці можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю з урахуванням набутого досвіду.

Згідно з абзацом 2 пункту 257 Положення №1153/2008 для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, тобто без дотримання рейтингового принципу, умов перебування військовослужбовців у резерві та вислуги встановлених Міністерством оборони України строків перебування на попередній посаді.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення № 1153/2008 визначається Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (надалі - Інструкція №170).

Відповідно до пункту 4.11 Інструкції № 170 підставами для видання наказів по особовому складу про призначення і переміщення військовослужбовців в умовах особливого періоду є документи, визначені пунктом 1.5 розділу І цієї Інструкції.

Зокрема, згідно з підпунктом 1 пункту 1.5 Інструкції №170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об`єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, щодо призначення на посади, переміщення військовослужбовців, зокрема, оформляються Плани переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад.

План переміщення на посади складається для комплектування вакантних посад, а також посад, які планується вивільнити внаслідок звільнення і вибуття військовослужбовців із виключенням зі списків військової частини протягом календарного року (пункт 4.10 Інструкції №170).

До Плану переміщення, зокрема, включаються посади, які є неукомплектованими (за винятком посад, що комплектуються випускниками військових навчальних закладів тактичного рівня, і посад сержантського та старшинського складу, що комплектуються випускниками військових навчальних закладів і навчальних частин (центрів)).

За доводами відповідача, підставою для включення полковника ОСОБА_1 до наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 20.05.2026 №680 став поданий начальником Центрального управління персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_3 План переміщення військовослужбовців Збройних Сил України на посади номенклатури посад командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 20.05.2026 №35579, як це передбачено підпунктом 1 пункту 1.5 Інструкції №70.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи представника військової частини НОМЕР_2 , що оскаржуваний наказ Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 20.05.2026 №680 є правомірним лише з огляду на його прийняття відповідно до пунктів 82 та 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

З аналізу зазначених норм видно, що відповідач фактично ототожнює матеріально-правові підстави призначення військовослужбовця на іншу посаду із процесуальними особливостями реалізації такого повноваження в умовах особливого періоду. Проте, таке тлумачення не відповідає змісту Положення.

Так, пунктом 82 Положення визначено вичерпний перелік випадків, за наявності яких допускається призначення військовослужбовця на іншу посаду. Саме ця норма встановлює матеріально-правові підстави прийняття відповідного кадрового рішення.

Натомість пункт 257 Положення регулює лише особливості реалізації таких повноважень в умовах особливого періоду та передбачає можливість призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади без їх згоди.

Отже, пункт 257 Положення не встановлює самостійної підстави для переміщення військовослужбовця та не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку довести існування фактичних обставин, які відповідно до пункту 82 Положення обумовили необхідність прийняття такого рішення.

Судом досліджено План переміщення військовослужбовців Збройних Сил України на посади номенклатури Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, згідно з яким у графі "Підстава включення в план переміщення" зазначено: "Відповідно до п. 82 та 257 Положення призначається на посаду, передбачену штатом воєнного часу, у зв`язку із введенням правового режиму воєнного стану".

Разом з тим, наведене формулювання фактично містить лише посилання на нормативні приписи та не розкриває фактичних мотивів прийняття спірного кадрового рішення. План переміщення не містить будь-яких відомостей про службову необхідність переміщення саме позивача, критерії відбору його кандидатури, причини неможливості комплектування відповідної посади іншим способом, результати службового оцінювання, атестування чи інші обставини, які були враховані при прийнятті рішення.

Тобто, зазначений документ лише констатує факт прийняття кадрового рішення, однак не містить його належного обґрунтування.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, адміністративний суд під час здійснення судового контролю перевіряє, чи прийнято рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, чи використано відповідне повноваження з метою, з якою його надано, а також чи є таке рішення обґрунтованим, добросовісним, розсудливим та пропорційним.

Отже, відповідач не довів, що оскаржуваний наказ відповідає наведеним критеріям.

При цьому, формальне посилання у Плані переміщення на п.п. 82 та 257 Положення саме по собі не підтверджує існування, передбачених пунктом 82 Положення фактичних підстав для переміщення позивача, на яке покликається відповідач.

При цьому, останній не навів жодних обставин, які б свідчили, чому саме позивач, був визначений кандидатом для призначення на вакантну посаду, не наведено за якими критеріями здійснювався такий відбір, які конкретні службові потреби обумовили необхідність його переміщення та чому досягнення мети комплектування не могло бути забезпечене іншим способом.

За наведених обставин суд першої інстанції доходить до обґрунтованого висновку, що пункт 2 наказу від 20.05.2026 №680 не відповідає вимогам статті 19 Конституції України та критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, встановлених частиною 2 КАС України, оскільки прийнятий без належного підтвердження фактичних підстав його прийняття, без достатнього мотивування та за відсутності доказів, які б свідчили про використання відповідачем наданих повноважень у спосіб і з метою, визначених законом.

З огляду на це, позовна вимога про визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу від 20.05.2026 №680 у відповідній частині є обґрунтованою та підлягала задоволенню.

Також, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов в частині визнання протиправним та скасування пункту 4 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.06.2026 № 284, то такий підлягав задоволенню в силу того, що він є похідним від вимоги скасування наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 20.05.2026 №680 в частині призначення Позивача на іншу посаду. Це підтверджується самим змістом спірного наказу від 10.06.2026 № 284 в преамбулі якого є посилання на наказ від 20.05.2026 №680.

Як наслідок, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є поновлення його на посаді заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з дати фактичного виключення зі списків особового складу та переміщення на іншу посаду, а саме, з 15.06.2026.

Доводи апеляційних скарг про наявність у військового командування широких кадрових повноважень в особливий період не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки наявність компетенції та законність її реалізації у конкретних правовідносинах є різними юридичними питаннями.

Колегія суддів зазначає, що наявність у суб`єкта владних повноважень права приймати певну категорію рішень не означає, що будь-яке індивідуальне рішення, прийняте у відповідній сфері компетенції, автоматично відповідає критеріям правомірності.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

ГоловуючийСмілянець Е. С.

СуддіПолотнянко Ю.П. Драчук Т. О.