Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №560/4328/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/4328/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

14 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якій просить:

1. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06.02.2026 № 262940024484 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 54 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням довідки про заробіток для обчислення пенсії від 01.10.2004 № 244.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 54 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 та з урахуванням довідки про заробіток для обчислення пенсії від 01.10.2004 № 244, починаючи з 30.01.2026.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.07.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06.02.2026 № 262940024484.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 54 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 та з урахуванням довідки про заробіток для обчислення пенсії від 01.10.2004 № 244, починаючи з 30.01.2026.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 54 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (надалі – Закон № 1788-ХІІ).

За принципом екстериторіальності вищезазначену заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

За результатами розгляду вищевказаної заяви відповідачем було прийнято рішення від 06.02.2026 № 262940024484 про відмову в призначенні пільгової пенсії, оскільки у позивача відсутній необхідний спеціальний стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років – 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017.

Зокрема відповідач зазначив, що страховий стаж особи становить 24 роки 04 місяці 10 днів.

Також у рішенні зазначено, що для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.07.2000 по 31.12.2003 необхідно надати первинні документи, довідку про нарахування заробітної плати помісячно, підтверджену первинними документами або уточнюючу довідку про період роботи, видану на підставі первинних документів та довідку про реорганізацію.

Спеціальний стаж особи, визначений пунктом «а» відсутній, оскільки не надано довідку з підприємства про спеціальний стаж із зазначенням посади, типу літака, нальотогодин (помісячно або порічно).

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Закон № 1788-XII відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Відповідно до статті 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Статтею 52 Закону № 1788-ХІІ передбачено право на пенсію за вислугу років для окремих категорій працівників авіації та льотно-випробувального складу.

Відповідно до частини третьої статті 53 Закону № 1788-ХІІ працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам. бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і борт операторам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85% від заробітку для працівників льотно випробного складу та 75% заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах.

Вимоги щодо призначення пенсії за вислугу років працівникам льотного складу, до якого належить позивач, визначаються пунктом «а» статті 54 Закону № 1788-ХІІ.

Водночас пункт «а» статті 54 Закону № 1788-ХІІ визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2 р/2019, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними законами України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Враховуючи Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019, стаття 54 Закону № 1788-XII підлягає застосуванню у редакції до внесення змін законами України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Отже, станом на день звернення Позивача до пенсійного органу з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2 р/2019 чинною була норма пункту «а» частини першої статті 54 Закону № 1788-XII у редакції станом на 09.12.2012.

Згідно з вимогами пункту «а» статті 54 Закону № 1788-XII, у редакції до внесення змін законами України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» право на пенсію за вислугу років мають працівники льотного і льотно випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.02.200 № 264 «Про порядок обчислення заробітку для призначення пенсії особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації» встановлено, що особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і борт операторам, які виконують спеціальні роботи в польотах, заробіток для обчислення пенсії визначається згідно з пунктом 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418 «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу» (надалі Постанова КМУ № 418).

Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затверджені Постановою КМУ № 418.

Відповідно до Переліку посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, до посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років належать члени екіпажів повітряних суден та інших літальних апаратів.

Згідно з пунктом 1 Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу затвердженого Постановою КМУ № 418, при обчисленні строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу рахуються: кожні 20 годин нальоту на літаках (крім нальоту і робіт, передбачених пунктами «б»-«г» цього пункту) - за один місяць вислуги.

Пунктом 2 та 3 Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, затвердженого Постановою КМУ № 418 передбачено, що обчислення строків вислуги відповідно до пунктів «а» і «б» пункту1 провадиться шляхом ділення фактичного нальоту годин за весь час роботи на посадах льотного складу відповідно на 20 і 12. Вислуга у річному обчисленні визначається шляхом ділення числа повних місяців вислуги на 12.

Суд звертає увагу, що для призначення пенсії згідно з пунктом «а» частини першої статті 54 Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 необхідною є лише одна умова - наявність відповідної вислуги років - не менше 25 років у чоловіків.

Згідно з приписами статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.11.1984 позивача зазначені наступні періоди роботи:

11.06.1991 – 02.04.1992 – другий пілот 3 класу літака АН-2 Київського об`єднаного авіазагону Українського управління цивільної авіації;

03.04.1992 – 31.01.1994 – другий пілот 3 класу літака АН-24 Київського об`єднаного авіазагону Українського управління цивільної авіації;

01.02.1994 – 31.03.1995 – другий пілот 3 класу літака АН-24 Київського регіонального відділу Української державної авіакомпанії «Авіалінії України»;

01.04.1995 – 06.04.1999 – другий пілот 3 класу (з присвоєнням 2 класу 11.05.1995) літака АН-24 Київського державного авіаційного підприємства державної авіакомпанії «Авіалінії України»;

07.04.1999 – 01.10.2004 – другий пілот 2 класу літака АН-24 Державної аіакомпанії «Авіалінії України» (з перейменуванням на ВАТ Авіакомпанія «Національні авіалінії України».

Окрім трудової книжки, спеціальний стаж позивача підтверджується Льотною книжкою серії ІІп № 035153:

за 1991 рік загальний наліт становить 548 годин 40 хвилин; за 1992 рік загальний наліт становить 629 годин 23 хвилини; за 1993 рік загальний наліт становить 699 годин 47 хвилин; за 1994 рік загальний наліт становить 697 годин 36 хвилин; за 1995 рік загальний наліт становить 691 годину 45 хвилин; за 1996 рік загальний наліт становить 677 годин 33 хвилини; за 1997 рік загальний наліт становить 685 годин 36 хвилин; за 1998 рік загальний наліт становить 682 години 50 хвилин; за 1999 рік загальний наліт становить 576 годин 53 хвилини; за 2000 рік загальний наліт становить 199 годин 50 хвилин. Загальний наліт за зазначені роки: 6 089 годин 53 хвилини.

З розрахунку 20 годин за один місяць вислуги відповідно до пункту 1 Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу затвердженого Постановою КМУ № 418: 304,45 місяців. З розрахунку 12 місяців за один рік роботи: 25,37 років.

Таким чином, спеціальний стаж позивача складає повних 25 років.

Колегія суддів звертає увагу на те, що для призначення пенсії згідно ст. 54 Закону №1788-XII та Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року № 418 «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсії за вислугу років працівникам авіації і льотновипробного складу» необхідно дві умови: 1) наявність відповідного віку та 2) наявність відповідної вислуги років - не менше 25 років. При цьому порядок обчислення вислуги років визначений Порядком обчислення строків вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу

Водночас суд вважає безпідставним посилання відповідача як на підставу для відмови у призначені пенсії позивачу на те, що не надано довідку з підприємства про спеціальний стаж із зазначенням посади, типу літака, нальотогодин (помісячно або порічно).

Варто зауважити, що Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 , зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/1 1846.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22 1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22 1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Отже, відповідач не був позбавлений можливості вимагати від колишнього роботодавця позивача або ж архівної установи надання додаткових документів. При цьому надані позивачем разом із заявою про призначення пенсії документи повністю підтверджують наявність у позивача необхідного спеціального страхового стажу на посаді льотного складу. Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за вислугу років, а дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії є необґрунтованими та протиправними.

Водночас відповідно до частини третьої статті 53 Закону № 1788-ХІІ працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років, одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах.

Позивачем задля правильності обрахунку пенсії разом із заявою про її призначення було подано до територіального органу Пенсійного фонду України довідку про заробіток для обчислення пенсії від 01.10.2004 № 244 та архівну довідку про перейменування підприємства від 17.12.2025 № 108 14551.

Згідно з абзацу 1 пункту 2.10 розділу ІІ Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плані за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Іншого чинним законодавством не передбачено.

Тобто, роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у первинних документах відносно позивача за відповідний період.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 358/1179/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 686/6278/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 2а-6873/11,від 23 грудня 2020 у справі №520/7125/17, від 23 грудня 2020 у справі №504/422/17 від 12 квітня 2021 у справі №219/4550/17.

При цьому, довідка про заробіток для обчислення пенсії від 01.10.2004 № 244, яка видана ВАТ «Авіакомпанія Національні авіалінії України», оформлена та видана на підставі особових рахунків за 1994-1998 роки відповідно, про що й зазначено в самій довідці. Таким чином, довідка відповідає вимогам Порядку № 22-1, має необхідні підписи всіх уповноважених на це осіб (керівника та головного бухгалтера) та містить печатку організації.

Крім того, період роботи позивача у ВАТ «Авіакомпанія Національні авіалінії України» підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 05.11.1984 (записи 11-15) та льотною книжкою серії НОМЕР_2 .

За змістом частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Отже, відповідно до зазначеного пункту відповідач мав право перевірити відповідність відомостей зазначених в довідці про заробітну плату, однак не здійснення такої перевірки чи неможливість її здійснення через обставини, які не залежать від особи, яка звернулась за призначенням пенсії, не може бути підставою для неврахування наданої позивачем довідки про заробітну плату.

Водночас варто зазначити, що позивач не може бути позбавлений свого права на пенсійне забезпечення, через те, відповідач не має можливості або не бажає здійснити провести перевірку довідки про періоди роботи позивача.

Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

Тобто, нездійснення відповідачем перевірки обґрунтованості видачі документів підприємствами, установами та організаціями не може бути підставою для неврахування зазначених документів при призначенні та виплаті пенсії. Виключно встановлення факту подання недостовірних відомостей, а не виникнення сумнівів і проведення перевірки, є підставою для неврахування поданих особою документів.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 291/99/17, від 29.07.2020 у справі № 341/1132/17. Згідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, під час призначення пенсії Позивачу для її розрахунку Відповідачем має бути врахована довідка про заробіток для обчислення пенсії від 01.10.2004 № 244.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, то належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 54 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 та з урахуванням довідки про заробіток для обчислення пенсії від 01.10.2004 № 244.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всі вимоги законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За правилами статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

ГоловуючийПолотнянко Ю.П.

СуддіСмілянець Е. С. Драчук Т. О.