Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №240/1163/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/1163/25

Головуючий у 1-й інстанції: Єфіменко Ольга Володимирівна

Суддя-доповідач: Савицька Н.В.

14 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Томчука А.В. Драчук Т. О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 , і просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо відмови йому у нарахуванні пільгової вислуги 01 рік 05 місяців 14 днів під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 внести зміни до наказу №346 від 06.12.2023 військової частини НОМЕР_2 , з урахуванням загальної вислуги років 9 років 8 місяців 21 день, на день зарахування до складу частини;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 перерахувати вислугу років до дати звільнення та внести зміни до наказу військовій частині НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 20.12.2024 №373, з урахуванням загальної вислуги років 10 років 09 місяців 05 днів, на дату звільнення;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 перерахувати одноразову грошову допомогу при звільненні при досягненні 10 років служби з внесенням зміни до наказу військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 20.12.2024 №373;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 ознайомити його з зміненим витягом з наказу, надіславши йому 2 примірника зміненого витягу з наказу на адресу позивача, вказану в позовній заяві;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 зареєструвати внесені зміни відповідно до Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України - наказ від 15.09.2022 №280, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за №1407/38743;

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_2 , зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 - розпорядника коштів, організувати своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення позовної заяві;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні при досягненні 10 років служби під час проходження військової служби, з урахуванням раніше виплачених сум.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, не погоджувався із обрахунком своєї вислуги років у Збройних Силах України, і зазначав, що допущена бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування попереднього пільгового періоду служби у військовій частині НОМЕР_3 не дає йому можливості отримати одноразову грошову допомогу при звільненні у належному розмірі за наявності 10 років вислуги років, що є порушенням його конституційного права на належний соціальний захист.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у врахуванні ОСОБА_1 його пільгової вислуги: 01 рік 05 місяців 14 днів, набутої під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 .

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування ОСОБА_1 станом на день звільнення – 20.12.2024, одноразової грошової допомогу при звільненні враховуючи 10 років військової служби, відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 внести зміни до наказу військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 346 від 06.12.2023 з урахуванням загальної вислуги років: 09 років 08 місяців 21 день на день зарахування до складу частини, здійснити перерахунок вислуги років ОСОБА_1 до дати його звільнення та внести відповідні зміни до наказу Військової частині НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 20.12.2024 № 373 щодо розміру його загальної та пільгової вислуги років.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні враховуючи 10 років військової служби, відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2026 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 02 липня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі №240/1163/25 скасовано. Вказану справу направлено на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, касаційний суд зауважив, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, не спростував висновків суду першої інстанції про те, що пільгова вислуга років (01 рік 05 місяці 14 днів) була набута позивачем до початку проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , а тому мала бути врахована під час звільнення з військової служби та виключення із особового складу військової частини НОМЕР_2 . Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що висновки суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи та оцінки доказів.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи у порядку ст. 31 КАС України головуючим суддею визначено: Савицьку Н.В., членами колегії: судді Драчук Т.О., Томчук А.В.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2026 прийнято апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, до свого провадження та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ухвали суду учасниками справи надано письмові пояснення в обгрунтування своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, а також відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України.

На момент звільнення позивача з військової служби у військовій частині НОМЕР_3 відповідно до наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по особовому складу) №381 від 27.06.2023 та виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 на підставі наказу №367 від 22.07.2023, його загальна вислуга років у Збройних Силах України становила 09 років 08 місяців 21 день, в тому числі: календарна 08 років 03 місяці 07 днів та пільгова - 01 рік 05 місяців 14 днів.

У подальшому позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Так, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №346 від 06.12.2023, з 06.12.2023 позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 . Зазначено, що вислуга років позивача станом на 06.12.2023 становить 08 років 03 місяці 05 днів.

Наказом командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) № 333 від 15.10.2024 позивач звільнений з військової служби у запас за підпунктом "г" пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII) з підстав перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 № 373 від 20.12.2024 виключений зі списків особового складу такої військової частини.

Згідно наказу № 373 від 20.12.2024, загальна вислуга років позивача у Збройних Силах України станом на 20.12.2024 становила 09 років 03 місяці 18 днів, в тому числі: календарна 09 років 03 місяці 18 днів, пільгова 00 років 00 місяців 00 днів.

Із таким обрахунком вислуги років у Збройних Силах України позивач не погодився, а відповідачі відмовили врахувати попередній пільговий період його служби, а тому, вважаючи таку бездіяльність відповідачів протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що військовою частиною НОМЕР_2 допущено протиправну бездіяльність щодо відмови у нарахуванні позивачу пільгової вислуги (01 рік 5 місяців 14 днів) під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 . Відтак, на день звільнення з військової служби та виключення з особового складу військової частини НОМЕР_2 , загальна вислуга років позивача станом на 20.12.2024 становила більше 10 років, враховуючи стаж обрахований в пільговому обчисленні, а тому позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до частини другої статті 15 Закону України Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.10.1991 № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII).

Надаючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Так, судом було встановлено, що на момент звільнення позивача з військової служби відповідно до наказу командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 (по особовому складу) №381 від 27.06.2023" та виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 на підставі наказу №367 від 22.07.2023 його загальна вислуга років у Збройних Силах України становила 09 років 08 місяців 21 день, в тому числі: календарна 08 років 03 місяці 07 днів та пільгова - 01 рік 05 місяців 14 днів.

При цьому, у подальшому позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 у період з 06.12.2023 (наказ командира Військової частини НОМЕР_2 №346 від 06.12.2023) по 20.12.2024 (наказ командира Військової частини НОМЕР_2 № 373 від 20.12.2024). Така вислуга років зарахована позивачу до календарної вислуги та на дату звільнення становила календарна та загальна становила 09 років 03 місяці 18 днів, однак пільгову вислугу років:1 рік 5 місяців 14 днів Військовою частиною НОМЕР_2 не було враховано до загальної.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності вказаної бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 з огляду на наступне.

Порядком №393 визначаються періоди проходження військової служби, що зараховуються до вислуги років, зокрема, на пільгових умовах.

При цьому, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-ХІІ. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Під час судового розгляду справи встановлено, що на день звільнення позивача з військової служби та виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 його пільгова вислуга років у Збройних Силах України становила - 01 рік 05 місяців 14 днів. Даний факт підтверджується копією наказу командира Військової частини НОМЕР_3 №367 від 22.07.2023, який міститься у матеріалах справи.

При цьому така вислуга набута позивачем до початку проходження військової служби у Військовій частини НОМЕР_2 , а тому мала бути врахована під час звільнення з військової служби та виключення із особового складу Військової частини НОМЕР_2 . Підстави для неврахування вже набутої позивачем пільгової вислуги до початку служби у Військовій частині НОМЕР_2 були відсутні.

Відтак, апеляційний суд поггоджується з висновком суду першої інстанції про те, що встановлені судом обставини свідчать про протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у врахуванні позивачу пільгової вислуги: 1 рік 5 місяців 14 днів під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_3 , а порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 внести зміни до наказу № 346 від 06.12.2023 з урахуванням загальної вислуги років 9 років 8 місяців 21 день на день зарахування до складу частини, здійснити перерахунок вислуги років позивача до дати його звільнення та внести відповідні зміни до наказу Військової частині НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 20.12.2024 № 373 щодо розміру загальної вислуги років та пільгової.

У той же час, колегія суддів вважає помилковим висновок суду про те, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 15 Закону №2011-XII, з огляду на таке.

Частина перша статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII визначає, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Підпунктом 2 частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.10.1991 № 2011-XII (Закон № 2011-XII) встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", під час дії особливого періоду та воєнного стану.

Колегія суддів зауважує, що, на думку позивача, він набув право на отримання одноразової грошової допомогу при звільненні, враховуючи вислугу 10 календарних років і більше, відповідно до ч. 2 ст.15 Закону № 2011-XII.

У той же час встановлено, що календарна вислуга років у позивача становила 09 років 08 місяців 21 день.

Разом з цим, умовою отримання одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до п. 2 ч. 2 ст.15 Закону № 2011-XII визначено наявність вислуги 10 календарних років і більше.

Також для цілей п. 2 ч. 2 ст.15 Закону № 2011-XII не передбачено можливості розрахунку календарної вислуги років шляхом включення до її складу пільгової вислуги.

При цьому судом першої інстанції помилково застосовано правову позицію, сформовану Верховним Судом у своїх постановах від 25.11.2024 у справі № 320/14700/21, від 11.04.2018 у справі №806/2104/17, від 24.11.2020 у справі №822/3008/17, від 21.04.2021 у справі №380/2427/20, від 27.05.2021 у справі №1.380.2019.005965, від 29.04.2022 у справі №580/2497/21, від 26.07.2023 у справі №200/17688/21, оскільки висновки викладені у цих постановах прийняті у відповідності до положень встановлених у Постанові №393, що не є тотожними до цієї справи.

Таким чином, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-XII, що вказує на відсутність підстав для задоволення позову в цій частині, а відтак, наявність підстав для скасування рішення суду про задоволення позовних вимог в цій частині.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно із пунктом 1 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 (Порядок № 460), військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Ураховуючи те, що ОСОБА_1 під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 був військовослужбовцем, якого призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, та не має вислуги 10 календарних років і більше, позивач не позбавлений права отримати виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 460.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції частковому скасуванню з ухваленням у відповідній частині нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування ОСОБА_1 , станом на день звільнення – 20.12.2024, одноразової грошової допомоги при звільненні враховуючи 10 років військової служби, відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні враховуючи 10 років військової служби, відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням раніше виплачених сум, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

ГоловуючийСавицька Н.В.

СуддіТомчук А.В. Драчук Т. О.