Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №120/11962/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/11962/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач - Томчук А.В.

14 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Томчука А.В.

суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "ЦЕНТР-СКЛО" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "ЦЕНТР-СКЛО" звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.05.2026 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2025/000057/2 від 03.03.2025 року.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2025/000153.

Стягнуто на користь Приватного підприємства "ЦЕНТР-СКЛО" сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 6056 грн. (шість тисяч п`ятдесят шість гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Ухвалюючи згадане рішення, суд першої інстанції виходив із того, що заявка на купівлю іноземної валюти не є документом, який підтверджує митну вартість товару, а зазначення в ній узагальненого найменування «скло» не суперечить опису задекларованого товару «дзеркала скляні», що класифікується за товарною позицією 7009 УКТ ЗЕД; вимога про надання прайс-листа була заявлена за відсутності передбачених статтею 53 Митного кодексу України підстав, а відтак висновки митниці щодо його змісту не можуть бути покладені в основу рішення про коригування; крім того, відповідач не довів наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості за основним методом та не обґрунтував належним чином числове значення скоригованої митної вартості.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Вінницька митниця подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.05.2026 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що за поданою митною декларацією автоматизованою системою управління ризиками було згенеровано ризики за кодами 105-2 та 106-2, а за результатами виконання митних формальностей встановлено розбіжності в поданих документах: згідно з наданими заявами на купівлю валюти валюта купувалася для передплати за скло, тоді як декларувався товар «Дзеркала»; наданий прайс-лист від 13.11.2024 є по суті офертою для конкретного покупця та не відображає «дійсну вартість» у розумінні статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Апелянт зазначає, що на вимогу митного органу додаткові документи декларантом надані не були, у зв`язку з чим митна вартість була визначена за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України із використанням як джерела числового значення ЕМД від 25.02.2025 № UA500580/2025/001456, за якою оформлено схожий товар, на рівні 1,02 дол. США за кг. Скаржник посилається на правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах від 31.03.2015 у справі №21-127а15, від 30.06.2015 №21-591а15 та від 15.05.2018 у справі № 809/1260/17, та стверджує, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами України, а суд першої інстанції надав наведеним обставинам неправильну правову оцінку.

Приватне підприємство «ЦЕНТР-СКЛО» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечило щодо доводів і мотивів такої скарги та просило залишити оскаржуване судове рішення без змін. Позивач зазначає, що апеляційна скарга фактично дослівно відтворює зміст рішення про коригування митної вартості та не містить аргументів щодо того, яких саме порушень норм матеріального чи процесуального права припустився суд першої інстанції. Стосовно розбіжності у найменуванні товару позивач вказує, що відповідно до Закону України «Про Митний тариф України» код 7009 охоплює товарну позицію «Дзеркала скляні, у рамах або без рам, включаючи дзеркала заднього огляду», яка належить до групи 70 «Скло та вироби із скла», а в заявах на купівлю валюти зазначався саме код 7009, що відповідає задекларованому товару. Щодо прайс-листа позивач посилається на те, що митною вартістю імпортних товарів є контрактна вартість, тобто ціна, фактично сплачена або що підлягає сплаті, а документом, який підтверджує митну вартість, у розумінні статті 53 Митного кодексу України є інвойс, ціни в якому збігаються з цінами проформи та прайс-листа. Крім того, позивач наголошує, що товар, взятий митницею за джерело коригування («Дзеркала скляні без рам, у листах. Розмір товару 125*95 см», без зазначення торговельної марки та виробника, країна виробництва CN), кардинально відрізняється від оцінюваного товару (дзеркала EURO GREY SILVER MIRROR 4 мм та EURO BRONZE SILVER MIRROR 4 мм розміром 3210 х 2250 мм, виробник RIDER GLASS COMPANY LIMITED, торговельна марка RIDER GLASS) за найменуванням, розмірами, характеристиками, торговельною маркою та виробником. Одночасно позивач, посилаючись на частину 3 статті 143 та частину 7 статті 139 КАС України, просив вирішити питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, повідомивши про намір подати докази понесених витрат протягом п`яти днів після ухвалення такого рішення.

З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 13.06.2023 між Приватним підприємством «ЦЕНТР-СКЛО» (покупець) та «Q-Glasstech Sp. z o.o.» (продавець) укладено контракт № 13/06/23, за умовами якого продавець продає, а покупець купує на узгоджених умовах листове скло та дзеркало, виготовлене методом флотації; одиницею продажу є квадратний метр.

Пунктом 2 контракту визначено, що ціни на окремі товари включені в рахунки-проформи та представлені на умовах поставки DAP або FCA; загальна вартість контракту становить 500000 євро або 500000 доларів США. Згідно з пунктом 3 контракту покупець здійснює оплату за товар шляхом стовідсоткової передоплати, яка включає повну ціну за окремі замовлення.

На виконання умов контракту виставлено рахунок-проформу №11/МС/11/2024, за якою підтверджено замовлення товару: дзеркала скляні у листах, без оптичної обробки, без рам, одна сторона непрозора (з подвійним нанесенням напилення), а на другій спостерігається чітке відображення: EURO GREY SILVER MIRROR 4 мм, розміром 3210 х 2250 мм - 982,260 м2 на суму 7838,43 доларів США; EURO BRONZE SILVER MIRROR 4 мм, розміром 3210 х 2250 мм - 1097,820 м2 на суму 9331,47 доларів США, а всього на суму 17169,90 доларів США.

Умовами рахунку-проформи передбачено сплату авансу в розмірі 30% та сплату залишку 70% протягом 20 днів після відвантаження. Покупцем здійснено 30% передоплату в сумі 4894,60 доларів США згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті № 86 від 23.09.2024. Під час декларування надано лист про анулювання рахунку-проформи № 21/MG/09/2024 від 19.09.2024 та зарахування здійснених оплат на загальну суму 20100,00 доларів США за іншими рахунками-проформами, з яких 4894,60 доларів США зараховано як оплату товару за рахунком-проформою №11/МС/11/2024 від 13.11.2024.

На виконання своїх зобов`язань позивачем здійснено оплату законтрактованого товару, що підтверджується відповідними платіжними банківськими документами.

Матеріали справи містять інвойс № FS 5/MС/02/2025 від 26.02.2025 на товар загальною вартістю 17169,90 доларів США із зазначенням залишку до оплати 12275,30 доларів США, а також пакувальний лист. Остаточна оплата 70% залишку в сумі 12275,30 доларів США здійснена згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті № 45 від 28.02.2025 після відвантаження товару.

З метою митного оформлення ввезеного товару позивач подав до Вінницької митниці митну декларацію № 25UA401020008965U1, до якої додано контракт, рахунок-проформу, платіжні документи про оплату товару, рахунок-фактуру (інвойс), пакувальний лист, документ, що підтверджує вартість перевезення товару, копію митної декларації країни відправлення. Митну вартість товару заявлено за основним методом -за ціною договору (контракту).

За результатами опрацювання поданої декларації відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 03.03.2025 № UA401000/2025/000057/2.

У цьому рішенні, з посиланням на частину 1 статті 337, пункт 5 статті 54, пункт 2 статті 52 Митного кодексу України, зазначено, що декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За результатами виконання митних формальностей за митною декларацією встановлено, що надані документи, які відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України підтверджують заявлену митну вартість товарів, містили розбіжності, а саме:

- згідно наданих заяв на купівлю валюти, валюта купувалася для передплати за скло, в той час коли декларується товар «Дзеркала».

- наданий декларантом, в тому числі для підтвердження митної вартості прайс-лист, від 13.11.2024 є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ПП «Центр-Скло» та не відображає “дійсну вартість” у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року.

У змісті оскаржуваного рішення вказано, що враховуючи, що надані документи містили розбіжності, які мали вплив на правильність визначення митної вартості, декларанту були надіслані вимоги щодо надання додаткових документів, які зазначені в статті 53 Митного кодексу України.

Листом від 03.03.2025 декларант повідомив, які документи було надано та відмовився від надання додаткових документів.

Зазначено, що митна вартість була визначена за резервним методом згідно статті 64 Митного кодексу України.

Джерелом числового значення митної вартості товару є ЕМД від 25.02.2025 № UA500580/2025/001456, за якою оформлено схожий товар: « 1. Дзеркала скляні без рам, у листах. Розмір товара 125*95 см. Торгівельна марка: нема даних Виробник: нема даних Країна виробництва: CN», та складає 1,02 дол. США за кг.

В результаті консультації декларанту роз`яснено, що згідно з пунктом 3 статті 52 Митного кодексу України він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби: у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України. Також, роз`яснено право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у органі доходів і зборів вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду.

У зв`язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2025/000057/2 від 03.03.2025, Вінницькою митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2025/000153.

Не погоджуючись із рішенням Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними та скасування.

У відповідності до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 1, 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Статтею 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Частиною третьою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, серед яких названо й каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Згідно з частиною третьою статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Частиною 6 цієї ж статті передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, зокрема у разі неподання документів згідно з переліком, наведеним у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), та за другорядними методами: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервним. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно з частиною 2 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 (далі - Правила № 598), у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, однак ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей.

Водночас витребовувати слід саме ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Рішення про коригування митної вартості не може ґрунтуватися на припущеннях; висновки митного органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Наведені правові висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 20.02.2018 у справі № 826/997/16, від 17.04.2018 у справі № 815/329/17, від 14.09.2018 у справі № 821/1617/17, від 21.02.2020 у справі № 813/1229/16, які стосуються подібних правовідносин і які, відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, враховуються судом при виборі і застосуванні норми права.

Переходячи до оцінки доводів відповідача, покладених в основу оскаржуваного рішення про коригування, колегія суддів зазначає таке.

Щодо посилання митного органу на те, що згідно з наданими заявами на купівлю валюти валюта купувалася для передплати за скло, тоді як декларується товар «Дзеркала», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заява на купівлю іноземної валюти не належить до документів, визначених частиною 2 статті 53 МК України, які підтверджують митну вартість товарів. Такий документ має банківсько-фінансове призначення та оформлюється в узагальненій формі для цілей здійснення валютної операції без необхідності відтворення повного технічного найменування товару згідно з контрактом чи митною декларацією.

Крім того, вживання у заяві на купівлю валюти узагальненого найменування «скло» не суперечить фактичному опису задекларованого товару, оскільки дзеркала, зазначені у митній декларації, є виробами зі скла та класифікуються за товарною позицією 7009 УКТ ЗЕД «Дзеркала скляні, у рамах або без рам, включаючи дзеркала заднього огляду», яка входить до групи 70 «Скло та вироби із скла» Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України». Більше того, у заявах на купівлю іноземної валюти позивачем був вказаний саме код товарної позиції 7009, що відповідає задекларованому товару. За таких обставин така розбіжність є суто термінологічною, не стосується числових значень складових митної вартості та не впливає на ідентифікацію товару для митних цілей.

Водночас усі первинні документи, подані до митного оформлення (контракт № 13/06/23 від 13.06.2023, рахунок-проформа № 11/МС/11/2024, інвойс № FS 5/MС/02/2025 від 26.02.2025, пакувальний лист, платіжні інструкції в іноземній валюті № 86 від 23.09.2024 та № 45 від 28.02.2025), узгоджено описують товар як дзеркала скляні із зазначенням точних технічних характеристик, розмірів, призначення, виробника та торговельної марки, а загальна вартість партії товару - 17169,90 доларів США - є однаковою у проформі та інвойсі й підтверджена банківськими платіжними документами. Отже, числове значення ціни, що була фактично сплачена за товар, з поданих документів встановлюється однозначно.

Щодо доводів митниці про невідповідність прайс-листа від 13.11.2024 поняттю «дійсної вартості» у розумінні статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, колегія суддів зазначає, що прайс-лист є документом, який надається декларантом на виконання вимоги митного органу в порядку частини 3 статті 53 МК України, тобто лише за умови наявності передбачених цією нормою підстав. Оскільки, як встановлено вище, подані позивачем основні документи не містили розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, і давали змогу однозначно ідентифікувати ціну товару, правових підстав для витребування додаткових документів у митниці не було.

Разом із тим прайс-лист за своєю правовою природою є документом довідкового характеру, форма і зміст якого законодавством не регламентовані, а обов`язковість його подання нормами МК України не передбачена.

Відповідно до статті 49 МК України та пункту 1 статті 1 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Під час апеляційного перегляду справи відповідач не спростував того, що ціни, зазначені у прайс-листі, збігаються з цінами, наведеними у рахунку-проформі та інвойсі, а отже, зміст цього документа жодним чином не суперечить заявленій митній вартості та не породжує сумнівів у її достовірності.

Щодо визначенго обґрунтування митним органом числового значення скоригованої митної вартості.

Як встановлено, джерелом такого значення слугувала ЕМД від 25.02.2025 № UA500580/2025/001456, за якою оформлено товар «Дзеркала скляні без рам, у листах. Розмір товара 125*95 см. Торгівельна марка: нема даних. Виробник: нема даних. Країна виробництва: CN» на рівні 1,02 дол. США за кг. Натомість позивачем декларувалися дзеркала скляні у листах без оптичної обробки, без рам, з подвійним нанесенням напилення, марок EURO GREY SILVER MIRROR 4 мм та EURO BRONZE SILVER MIRROR 4 мм, розміром 3210 х 2250 мм, виробництва RIDER GLASS COMPANY LIMITED, торговельна марка RIDER GLASS. Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, товари відрізняються за розмірами, технічними характеристиками, а щодо товару, взятого за основу коригування, взагалі відсутні відомості про виробника та торговельну марку, що унеможливлює висновок про їх подібність.

У рішенні про коригування митної вартості відповідач обмежився зазначенням дати та номера митної декларації, взятої за основу, без будь-якого порівняння характеристик оцінюваного товару та товару, ціна якого використана для коригування, і без докладної інформації щодо зроблених коригувань, чого вимагають пункти 2, 4 частини 2 статті 55 МК України та пункт 2.1 Правил № 598.

Поряд з цим, Верховний Суд неодноразово наголошував, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Крім того, різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих/подібних товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а та від 05.07.2022 у справі № 804/150/16, які стосуються подібних правовідносин.

Спрацювання автоматизованої системи управління ризиками за кодами 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів» та 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів» є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції та не може бути безумовною підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки саме по собі не свідчить про наявність у поданих документах розбіжностей чи недостовірних відомостей.

Таким чином, оскільки відповідач не навів у рішенні про коригування митної вартості аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а послався лише на розбіжності (неточності), які не стосуються числових значень складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2025/000057/2 від 03.03.2025 та наявність підстав для його скасування.

З огляду на те, що єдиною підставою для оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2025/000153 було прийняття визнаного протиправним рішення про коригування митної вартості, а передбачених частиною 6 статті 54 МК України підстав для відмови у митному оформленні у відповідача не було, така картка відмови також правомірно визнана судом першої інстанції протиправною та скасована.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29– 30 рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статей 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється. Водночас заява Приватного підприємства «ЦЕНТР-СКЛО» про вирішення питання розподілу судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції, після ухвалення судового рішення підлягає розгляду в порядку, визначеному частиною 7 статті 139 КАС України, за умови подання доказів понесених витрат протягом п`яти днів після ухвалення цієї постанови.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

ГоловуючийТомчук А.В.

СуддіДрачук Т. О. Савицька Н.В.