Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №240/14868/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/14868/25

Головуючий у 1-й інстанції: Майстренко Н.М.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

14 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Янеір" ЛТД на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Янеір" ЛТД до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю " ЯнЕір" ЛТД (далі – ТОВ " ЯнЕір" ЛТД або Товариство, або позивач) звернулось до суду з позовом до Київської митниці, в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просить суд визнати протиправними та скасувати:

- рішення від 14.01.2025 року про відмову в продовженні режиму тимчасового ввезення повітряного судна цивільної авіації Boeing 737-300, заводський серійний номер 27126, державний реєстраційний знак UR-CNF, яке прийняте т.в.о. заступника начальника митного поста – начальника відділу митного оформлення № 3 митного поста "Бориспіль" Київської митниці за результатами розгляду заяви ТОВ " ЯнЕір" ЛТД від 26.12.2024 року № 253;

- рішення від 21.02.2025 року про відмову в продовженні режиму тимчасового ввезення повітряного судна цивільної авіації Boeing 737-300, заводський серійний номер 27126, державний реєстраційний знак UR-CNF, яке прийняте т.в.о. заступника начальника митного поста – начальника відділу митного оформлення № 3 митного поста "Бориспіль" Київської митниці за результатами розгляду заяви ТОВ " ЯнЕір" ЛТД від 06.02.2025 року № 49;

- рішення від 08.04.2025 року про відмову в продовженні режиму тимчасового ввезення повітряного судна цивільної авіації Boeing 737-300, заводський серійний номер 27126, державний реєстраційний знак UR-CNF, яке прийняте в.о. заступника начальника митного поста – начальника відділу митного оформлення № 3 митного поста "Бориспіль" Київської митниці за результатами розгляду заяви ТОВ "ЯнЕір" ЛТД від 10.03.2025 року № 1-03.

Крім того, позивач просив зобов`язати Київську митницю продовжити ТОВ "ЯнЕір" ЛТД строк митного режиму тимчасового ввезення літака цивільної авіації Boeing 737-300, заводський серійний номер 27126, державний реєстраційний знак UR-CNF, до офіційного відкриття повітряного простору України для здійснення польотів повітряними суднами цивільної авіації.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.11.2014 року між Лізингодавцем - Компанією EASTOK AVIA FZC (Об`єднані Арабські Емірати) та Лізингоотримувачем - ТОВ "ЯнЕір" ЛТД було укладено договір № 66 фінансового лізингу, відповідно до п. п. 1.1, 14.1 якого Лізингодавець зобов`язується забезпечити передачу безпосередньо Лізингоотримувачу повітряного судна Boeing 737-300, MSN (заводський серійний номер) 27126, а Лізингоотримувач зобов`язується прийняти це повітряне судно у користування на строк, вказаний у договорі, та здійснювати платежі Лізингодавцю у відповідності до умов, обумовлених Додатком № 2 до договору.

Як передбачено пунктом 1.2 цього договору, повітряне судно приймається Лізингоотримувачем в оперативний лізинг з метою використання його для статутних цілей Лізингоотримувача та здійснення перевезень пасажирів та багажу за маршрутами, затвердженими або погодженими органом, уповноваженим здійснювати функції з організації транспортного обслуговування населення усіма видами транспорту.

Згідно пункту 13.1. договору період оперативного лізингу визначено сторонами строком у 37 місяців з моменту прибуття літака у місце призначення, погоджене сторонами.

В подальшому, на підставі Додатку №7 від 09.11.2017 року, додаткових угод № 8 від 16.12.2020 року, № 10 від 30.03.2021 року та № 12 від 07.02.2024 року строк дії договору оперативного лізингу було продовжено.

Право експлуатації літаком виникає у Лізингоотримувача з моменту підписання акта приймання-передачі повітряного судна (п. 13.2 договору).

Доказів на підтвердження того, що повітряне судно було фактично передане Лізингоотримувачу та здійснювалися перевезення пасажирів і багажу, з наявних матеріалів справи не вбачається.

Поряд із цим, як свідчать матеріали справи, з метою поміщення в митний режим тимчасового ввезення товару - повітряного судна Boeing 737-300, заводський серійний номер 27126, державний реєстраційний знак UR-CNF - декларантом було подано до митного органу електронну митну декларацію UA100290/2020/367067 з товаросупровідними документами - договором лізингу № 66 від 06.11.2014 року з додатком № 7 від 09.11.2017 року; генеральною декларацією б/н від 04.11.2020 року; рахунком-проформою № 22010 від 22.10.2020 року; реєстраційним посвідченням № 4206/1 від 04.12.2017 року; сертифікатом експлуатанта від 26.11.2018; сертифікатом льотної придатності від 30.06.2020 року.

У графі 37 "Процедура" митної декларації зазначено літерний код особливості переміщення - "GS", який відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1011 від 20.09.2012, означає тимчасове ввезення та реекспорт повітряних суден, що ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу, а також тимчасове ввезення та реекспорт залізничного рухомого складу, який переміщується через митний кордон України як товар на підставі зовнішньоекономічного договору.

Також генеральним директором ТОВ "ЯнЕір" ЛТД Логвиненко І.В. було надано зобов`язання від 04.11.2020 № 543 - до закінчення строку тимчасового ввезення, встановленого митним органом, здійснити зворотне вивезення товару, або заявити про зміну митного режиму, що допускається законодавством України.

Митним органом було встановлено строк перебування вищезазначеного повітряного судна в митному режимі тимчасового ввезення до 25.11.2020 року.

В подальшому, як підтверджено матеріалами справи, ТОВ "ЯнЕір" ЛТД зверталося до Київської митниці з метою отримання дозволу на продовження терміну тимчасового ввезення літака цивільної авіації Boeing 737-300, заводський серійний номер 27126, державний реєстраційний знак UR-CNF із заявами за № 562 від 25.11.2020 року, № 16 від 21.01.2021 року, № 25 від 24.01.2023 року, № 127 від 03.08.2023 року, № 82 від 10.05.2023 року, № 207 від 06.11.2023 року, № 13 від 05.02.2024 року, № 66 від 06.05.2024 року, № 116 від 29.07.2024 року.

Кожна із зазначених заяв розглядалася митним органом і отримувала відповідне позитивне підтвердження з продовженням строку тимчасового ввезення.

Однак, відповідно до наступних заяв, які ТОВ "ЯнЕір" ЛТД подало до Київської митниці, митним органом були прийняті відповідні рішення, зокрема:

- за заявою № 196 від 04.11.2024 року про надання дозволу на продовження терміну тимчасового ввезення літака цивільної авіації в режимі ІМ 31 (тимчасове ввезення) - рішенням митного органу від 14.01.2025 року відмовлено у зв`язку з закриттям в Україні повітряного простору для цивільних користувачів, а також тим, що не виконується мета (перевезення пасажирів та вантажу), з якою літак було поміщено у митний режим (ст. 103, ч. 3 ст. 108 Митного кодексу України). Встановлено строк до 31.12.2024 року для реекспорту товару (літака цивільної авіації реєстраційний знак UR-CNF) або поміщення його в інший митний режим;

- за заявою № 220 від 21.11.2024 року про надання дозволу на поміщення літака цивільної авіації у митному режимі переробки на митній території України з метою ремонту - відмовлено рішенням від 29.11.2024 року та зазначено, що дозвіл на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території надається за заявою декларанта керівником або уповноваженою особою митного органу, у зоні діяльності якого буде розпочато або здійснено повний цикл операцій з переробки товарів на митній території у відповідності до п. 2 Розділу V "Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 року № 657 "Про виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму". Аеропорт Житомир (ім. С.П. Корольова) не знаходиться у зоні діяльності Київської митниці;

- за заявою № 253 від 26.12.2024 на продовження терміну тимчасового ввезення літака цивільної авіації в режимі ІМ 31 внаслідок відмови у переведенні його в режим переробки - рішенням від 14.01.2025 року відмовлено з посиланням на те, що не виконується мета (перевезення пасажирів та/або вантажу), з якою повітряне судно було поміщено у митний режим (ст. 103, ч. 3 ст. 108 Митного кодексу України);

- за заявою № 49 від 06.02.2025 року щодо надання дозволу на продовження терміну тимчасового ввезення літака цивільної авіації в режимі ІМ 31 - рішенням від 21.02.2025 року відмовлено, оскільки не виконується мета (перевезення пасажирів та/або вантажу), з якою повітряне судно було поміщено у митний режим;

- за заявою № 1-03 від 10.03.2025 року про надання дозволу на продовження строку тимчасового ввезення літака цивільної авіації до дати скасування воєнного стану - відмовлено рішенням від 10.03.2025 року, оскільки не виконується мета (перевезення пасажирів та/або вантажу), з якою повітряне судно було поміщено у митний режим.

Також мали місце звернення ТОВ "ЯнЕір" щодо надання дозволу на поміщення літака цивільної авіації у митному режимі переробки на митній території України з метою ремонту і до Житомирської митниці, від якої товариство також отримало відмови у задоволенні його заяв № 224 від 02.12.2024 та № 14 від 17.01.2025 року.

Зі змісту рішень Житомирської митниці слідує, що ТОВ "ЯнЕір" ЛТД, заявляючи про переведення повітряного судна в режим переробки до 07.02.2025 року з метою ремонту, одночасно надало документи на підтвердження неможливості виконання необхідних технічних операцій з огляду на введення воєнного стану, віддалений режим роботи працівників, зупинку і обмеження робочих процесів у підрядних організацій, неможливість здійснення міжнародних платежів іноземним постачальникам для закупівлі матеріалів.

Позивач вважає, що при ухваленні Київською митницею рішень за його заявами № 253 від 26.12.2024, № 49 від 06.02.2025 та № 1-03 від 10.03.2025 року, митним органом було проігноровано пояснення Товариства, не взято до уваги форс-мажорні обставини, які зумовили виникнення такої ситуації, у зв`язку з чим він звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на недотримання позивачем умов митного режиму тимчасового ввезення, а також невжиття ефективних заходів для завершення такого режиму чи перехід до іншого, рішення митного органу від 14.01.2025, 21.02.2025 та від 08.04.2025 року про відмову у продовженні режиму тимчасового ввезення повітряного судна цивільної авіації Boeing 737-300, заводський серійний номер 27126, державний реєстраційний знак UR-CNF, слід вважати обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам митного законодавства України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012 року (далі – МК України).

За правилами статті 103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Згідно з вимогами пункту "а" частини 1 статті 1 Конвенції про тимчасове ввезення, учиненої у м. Стамбулі 26 червня 1990 року, для цілей цієї Конвенції термін "тимчасове ввезення" означає: митний режим, який дозволяє приймати на митну територію певні товари (у тому числі транспортні засоби), умовно звільнені від ввізного мита і податків, без застосування заборон чи обмежень економічного характеру на ввезення; такі товари (у тому числі транспортні засоби) мають ввозитися з визначеною метою і призначатися для подальшого вивезення у встановлений термін, та не піддаватися змінам, за винятком нормального зниження їхньої вартості (амортизації) внаслідок їхнього використання.

Як передбачено пунктами "а", "b" статті 1 глави 1 Додатку С до Конвенції, "транспортні засоби" це: будь-яке судно (у тому числі ліхтери, баржі та шаланди, навіть якщо вони перевозяться на борту судна, і судна на підводних крилах), апарати на повітряній подушці, літальні апарати, наземні транспортні засоби (у тому числі велосипеди з двигунами, причепи, напівпричепи і поєднання транспортних засобів) і рухомий склад залізничного транспорту; а також їхні звичайні запасні частини, додаткові пристосування та обладнання, які перевозяться на борту транспортних засобів (включаючи спеціальне обладнання, що використовується для завантаження, розвантаження, обробки та захисту вантажів)). "Комерційне використання" означає платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.

Отже, термін "товари", відносно яких застосовується митний режим тимчасового ввезення, включає в себе і транспортні засоби, щодо яких було застосовано такий режим.

Згідно з частиною 1 статті 104 МК України митний режим тимчасового ввезення може бути застосований до товарів, що надходять на митну територію України, та до товарів, що зберігаються під митним контролем або поміщені в інший митний режим, який передбачає їх перебування під митним контролем.

Своєю чергою, частина 1 статті 105 МК України встановлює, що у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках B.1-B.9, C, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками; повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу, крім літаків масою порожнього обладнаного апарата понад 10000 кг, але не більше 30000 кг та максимальною пасажиромісткістю від 44 до 110 місць.

Відповідно до частин 1-4 статті 108 МК України строк тимчасового ввезення товарів встановлюється митним органом у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення.

Строк тимчасового ввезення транспортних засобів комерційного призначення встановлюється митним органом з урахуванням того, що ці транспортні засоби повинні бути вивезені за межі митної території України після закінчення транспортних операцій, для яких вони були ввезені.

З урахуванням мети ввезення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення, особливостей транспортних операцій та інших обставин попередньо встановлений строк тимчасового ввезення товарів відповідно до частини першої цієї статті та/або транспортних засобів комерційного призначення відповідно до частини другої цієї статті за письмовою заявою власника цих товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженої ним особи може бути продовжений відповідним митним органом. У разі відмови у продовженні строку тимчасового ввезення митний орган зобов`язаний невідкладно письмово або в електронній формі повідомити особі, яка звернулася із заявою про продовження строку тимчасового ввезення, про причини та підстави такої відмови.

Якщо товари, поміщені у митний режим тимчасового ввезення, не можуть бути своєчасно вивезені за межі митної території України внаслідок накладення на них арешту (за винятком арешту внаслідок позовів приватних осіб) або вилучення у справі про порушення митних правил, перебіг строку тимчасового ввезення зупиняється на час такого арешту (вилучення).

Якщо транспортні засоби комерційного призначення, поміщені у митний режим тимчасового ввезення, не можуть бути своєчасно вивезені за межі митної території України: внаслідок дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; у разі зберігання таких транспортних засобів під митним контролем (за умови інформування митного органу, який контролює їх переміщення); у разі здійснення інших операцій з такими транспортними засобами у випадках, передбачених цим Кодексом (за умови інформування митного органу, який контролює їх переміщення); у разі накладення на них арешту (за винятком арешту внаслідок позовів приватних осіб) або вилучення у справі про порушення митних правил, перебіг строку тимчасового ввезення зупиняється на час дії таких обставин, зберігання, арешту (вилучення) або здійснення таких операцій.

За перевищення строку тимчасового ввезення товарів, крім транспортних засобів особистого користування, на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів, крім транспортних засобів особистого користування, за межі митної території України більше ніж на двадцять діб настає відповідальність за частиною 4 статті 481 МК України.

Водночас, відповідальність, передбачена митним законодавством, не настає у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, що об`єктивно унеможливлюють їх виконання та не залежать від волі особи, на яку такий обов`язок покладено.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, повітряне судно Boeing 737-300, заводський серійний номер 27126, державний реєстраційний знак UR-CNF, було поміщене у митний режим тимчасового ввезення на підставі митної декларації UA100290/2020/367067.

При цьому позивачем надано митному органу документи, що підтверджували підставу та мету перебування повітряного судна на митній території України, зокрема договір лізингу № 66 від 06.11.2014 року та відповідні додаткові документи.

Суттєвим для правильного вирішення цього спору є те, що протягом тривалого періоду після поміщення повітряного судна у митний режим тимчасового ввезення Київська митниця неодноразово продовжувала строк його перебування у відповідному митному режимі за заявами ТОВ «ЯнЕір» ЛТД.

Тобто сам митний орган у попередні періоди визнавав можливість подальшого перебування цього ж повітряного судна у режимі тимчасового ввезення та не встановлював обставин, які б унеможливлювали таке продовження.

При цьому після початку повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України повітряний простір України для цивільних користувачів був закритий.

Зазначена обставина має принципове значення для оцінки можливості виконання позивачем зобов`язань, що випливають із митного режиму тимчасового ввезення.

Так, відповідно до наданого позивачем повідомлення Державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовим вторгненням Російської Федерації було вжито заходів щодо закриття повітряного простору України для цивільних користувачів повітряного простору.

Таким чином, можливість експлуатації спірного повітряного судна за його основним функціональним призначенням — здійснення цивільних повітряних перевезень — була об`єктивно обмежена обставиною, яка не залежала від волі ТОВ «ЯнЕір» ЛТД.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що у цій справі позивач не посилається на закриття повітряного простору як на автоматичну підставу для звільнення від усіх обов`язків, пов`язаних із митним режимом.

Позивач посилається на зазначену обставину як на об`єктивну причину, яка унеможливлює використання повітряного судна за заявленою метою та, одночасно, фактично позбавляє його можливості здійснити реекспорт повітряного судна у звичайному порядку.

Саме така обставина підлягала оцінці митним органом при вирішенні питання про продовження строку тимчасового ввезення відповідно до частини третьої статті 108 Митного кодексу України.

Однак із змісту оскаржених рішень не вбачається, що митним органом було здійснено належну оцінку сукупності зазначених обставин.

Фактично підставою для відмови у продовженні строку тимчасового ввезення стало лише посилання на те, що не виконується мета, з якою повітряне судно було поміщене у митний режим, а саме перевезення пасажирів та/або вантажу.

Такий підхід є надмірно формальним, оскільки не враховує причини невиконання зазначеної мети.

Сам по собі факт нездійснення пасажирських або вантажних перевезень не свідчить про добровільну відмову позивача від мети ввезення чи про використання повітряного судна всупереч умовам митного режиму, якщо неможливість такого використання зумовлена обставинами, що перебувають поза контролем особи.

Законодавець, передбачаючи у частині третій статті 108 Митного кодексу України можливість продовження строку тимчасового ввезення з урахуванням «інших обставин», тим самим не обмежив митний орган виключно перевіркою факту здійснення відповідних транспортних операцій.

Навпаки, митний орган повинен встановити фактичні причини, з яких транспортні операції не здійснювалися, визначити, чи залежали такі причини від волі особи, яка відповідає за дотримання митного режиму, та оцінити можливість подальшого перебування транспортного засобу в митному режимі тимчасового ввезення.

У спірному випадку такої оцінки відповідач не здійснив.

Не погоджується колегія суддів і з висновком суду першої інстанції про те, що наявність у позивача можливості теоретично обрати інший митний режим сама по собі виключає можливість продовження строку тимчасового ввезення.

Разом з тим, частина 1 статті 112 МК України передбачає, що митний режим тимчасового ввезення завершується шляхом реекспорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або шляхом поміщення їх в інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті.

Однак зазначена норма визначає способи завершення митного режиму, а не встановлює безумовного обов`язку особи припинити режим тимчасового ввезення шляхом обрання будь-якого іншого митного режиму незалежно від фактичних обставин.

Іншими словами, положення статті 112 Митного кодексу України не можуть бути витлумачені таким чином, що особа, яка звернулася із заявою про продовження строку тимчасового ввезення, повинна довести неможливість використання кожного іншого митного режиму, перш ніж митний орган отримає право розглянути питання про продовження строку.

Такого обов`язку закон не встановлює.

Більше того, кожен із альтернативних митних режимів має самостійні правові та фактичні передумови його застосування, а тому саме по собі посилання митного органу на теоретичну можливість імпорту, переробки, знищення або поміщення повітряного судна до митного складу не свідчить про наявність у позивача безумовного обов`язку обрати один із цих режимів.

Зокрема, позивач звертався до митних органів із заявами про поміщення повітряного судна у митний режим переробки на митній території України з метою проведення ремонтних робіт.

Отже, твердження про бездіяльність позивача щодо пошуку альтернативного правового механізму не відповідає встановленим у справі обставинам.

Навпаки, матеріали справи свідчать про те, що ТОВ «ЯнЕір» ЛТД здійснювало дії, спрямовані на врегулювання митного статусу повітряного судна, звертаючись як до Київської, так і до Житомирської митниць.

Те, що відповідні заяви не були задоволені митними органами, не може бути покладено виключно в основу висновку про недобросовісність позивача або невжиття ним заходів для врегулювання ситуації.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до статті 107 Митного кодексу України транспортні засоби комерційного призначення, поміщені в митний режим тимчасового ввезення, можуть піддаватися операціям технічного обслуговування та ремонту, необхідність у яких виникла протягом строку перебування в митному режимі тимчасового ввезення.

Отже, сама по собі необхідність проведення ремонтних робіт не суперечить правовій природі режиму тимчасового ввезення та не свідчить про неможливість подальшого перебування повітряного судна у цьому режимі.

Посилання суду першої інстанції на те, що звернення позивача із заявами про поміщення літака в режим переробки мало формальний характер, також не ґрунтується на достатніх доказах.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративній справі.

Отже, саме Київська митниця повинна була довести не лише факт невиконання пасажирських чи вантажних перевезень, але й те, що з урахуванням конкретних обставин справи така обставина є достатньою законною підставою для відмови у продовженні строку тимчасового ввезення.

Відповідачем не доведено, що позивач мав реальну можливість здійснити реекспорт повітряного судна в умовах закритого повітряного простору України.

Не доведено також, що позивач мав безумовну можливість завершити митний режим шляхом поміщення повітряного судна в інший митний режим саме у строки, зазначені митним органом.

Водночас матеріали справи свідчать про те, що повітряне судно перебувало на території України саме через об`єктивну неможливість здійснення його експлуатації та переміщення в умовах закриття повітряного простору.

За таких обставин вимога митного органу фактично поставити позивача перед необхідністю негайного припинення режиму тимчасового ввезення шляхом обрання іншого митного режиму без належної оцінки причин неможливості реекспорту не відповідає принципу обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів також бере до уваги тривалу попередню поведінку митного органу, який неодноразово продовжував строк тимчасового ввезення цього ж повітряного судна.

Така обставина сама по собі не створює безумовного права на безстрокове продовження митного режиму, однак є істотною при оцінці того, чи було рішення про відмову прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для справи.

З огляду на положення частини третьої статті 108 Митного кодексу України митний орган при вирішенні питання про продовження строку тимчасового ввезення повинен був оцінити не лише мету ввезення, а й особливості транспортних операцій та інші обставини.

До таких обставин у цій справі належать, зокрема, тривале перебування повітряного судна в митному режимі тимчасового ввезення з дозволу самого митного органу, закриття повітряного простору України для цивільної авіації, неможливість здійснення передбачених метою ввезення польотів, об`єктивна складність реекспорту повітряного судна та вчинення позивачем дій щодо врегулювання його митного статусу.

Однак оскаржувані рішення не містять належної оцінки зазначених обставин у їх сукупності.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення Київської митниці від 14.01.2025, 21.02.2025 та 08.04.2025 не відповідають критеріям обґрунтованості, передбаченим статтею 2 КАС України, оскільки прийняті без належного врахування всіх істотних обставин, що мають значення для вирішення питання про продовження строку тимчасового ввезення.

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про те, що сам факт неможливості використання повітряного судна за заявленою метою є достатньою підставою для відмови у продовженні строку тимчасового ввезення, є помилковим.

Колегія суддів наголошує, що предметом спору у цій справі є не питання звільнення позивача від виконання митних обов`язків та не питання безстрокового перебування повітряного судна на митній території України, а правомірність конкретних рішень митного органу про відмову у продовженні строку тимчасового ввезення з огляду на обставини, наведені позивачем у відповідних заявах.

Саме в межах такого предмета спору суд повинен перевірити, чи були оскаржувані рішення прийняті на підставі та у спосіб, передбачені законом, і чи врахував митний орган усі обставини, що мали значення для їх прийняття.

Як встановлено колегією суддів, таких вимог відповідач не дотримався.

Відтак оскаржувані рішення Київської митниці підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Київської митниці продовжити ТОВ «ЯнЕір» ЛТД строк митного режиму тимчасового ввезення спірного повітряного судна до офіційного відкриття повітряного простору України для здійснення польотів повітряними суднами цивільної авіації, то колегія суддів зазначає, що апеляційний суд не встановлює наявності безумовного права ТОВ «ЯнЕір» ЛТД на продовження строку митного режиму тимчасового ввезення до конкретної дати та не визначає наперед зміст майбутнього рішення митного органу.

Належним способом захисту порушеного права у цій частині є скасування оскаржених рішень митного органу та зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідні заяви позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом апеляційної інстанції.

Такий спосіб захисту відповідає характеру спірних правовідносин, оскільки дозволяє митному органу повторно здійснити розгляд заяв у межах його компетенції, однак зобов`язує його при цьому врахувати встановлені судом обставини та надати належну оцінку всім доводам і доказам заявника.

При цьому позовна вимога про безпосереднє зобов`язання Київської митниці продовжити строк митного режиму тимчасового ввезення повітряного судна до офіційного відкриття повітряного простору України задоволенню не підлягає, оскільки визначення конкретного строку продовження та вирішення питання про наявність усіх передбачених законом підстав для такого продовження належить до повноважень митного органу.

Відтак належним способом захисту прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання Київської митниці повторно розглянути заяви ТОВ «ЯнЕір» ЛТД від 26.12.2024 № 253, від 06.02.2025 № 49 та від 10.03.2025 № 1-03 з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає здійснення суб`єктом владних повноважень певних дій, суд може зобов`язати відповідача прийняти відповідне рішення або вчинити певні дії.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а тому відповідно до положень статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

У відповідності до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

В межах цієї справи позивачем (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) оскаржувалося три рішення Київської митниці про відмову в продовженні режиму тимчасового ввезення повітряного судна цивільної авіації Boeing 737-300, заводський серійний номер 27126, державний реєстраційний знак UR-CNF, тобто було заявлено три вимоги немайнового характеру.

За таких обставин, оскільки за наслідками апеляційного перегляду задоволеними на користь позивача вважаються 3 позовні вимоги немайнового характеру, загальний розмір судових витрат, що підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі складає 22710 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Янеір" ЛТД задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯнЕір" ЛТД до Київської митниці задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 14.01.2025 року про відмову в продовженні режиму тимчасового ввезення повітряного судна цивільної авіації Boeing 737-300, заводський серійний номер 27126, державний реєстраційний знак UR-CNF, яке прийняте т.в.о. заступника начальника митного поста – начальника відділу митного оформлення № 3 митного поста "Бориспіль" Київської митниці за результатами розгляду заяви ТОВ " ЯнЕір" ЛТД від 26.12.2024 року № 253.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 21.02.2025 року про відмову в продовженні режиму тимчасового ввезення повітряного судна цивільної авіації Boeing 737-300, заводський серійний номер 27126, державний реєстраційний знак UR-CNF, яке прийняте т.в.о. заступника начальника митного поста – начальника відділу митного оформлення № 3 митного поста "Бориспіль" Київської митниці за результатами розгляду заяви ТОВ " ЯнЕір" ЛТД від 06.02.2025 року № 49.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 08.04.2025 року про відмову в продовженні режиму тимчасового ввезення повітряного судна цивільної авіації Boeing 737-300, заводський серійний номер 27126, державний реєстраційний знак UR-CNF, яке прийняте в.о. заступника начальника митного поста – начальника відділу митного оформлення № 3 митного поста "Бориспіль" Київської митниці за результатами розгляду заяви ТОВ "ЯнЕір" ЛТД від 10.03.2025 року № 1-03.

Зобов`язати Київську митницю повторно розглянути заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯнЕір» ЛТД від 26 грудня 2024 року № 253, від 06 лютого 2025 року № 49 та від 10 березня 2025 року № 1-03 про продовження строку митного режиму тимчасового ввезення повітряного судна цивільної авіації Boeing 737-300, заводський серійний номер 27126, державний реєстраційний знак UR-CNF, з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯнЕір" ЛТД судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 22710 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

ГоловуючийПолотнянко Ю.П.

СуддіСмілянець Е. С. Драчук Т. О.