Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №240/6899/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/6899/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Леміщак Д.М. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

14 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними дій і бездіяльності та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо неврахування до стажу державної служби періодів служби у лавах збройних сил з 12.05.1981 по 07.05.1983 та роботи в митних органах з 02.03.1993 по 24.01.2026;

- врахувати довідки Житомирської митниці Державної митної служби України про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 29.01.2026 № 7.19-1/22/10/703 та № 7.19-1/22/10/705, а також довідку про стаж державної служби № 7.19-1/12/10/1090 від 11.02.2026;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.02.2026 № 918250194203, яким відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України "Про державну службу";

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо нездійснення переведення на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України "Про державну службу";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити переведення на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії з 29.01.2026 з урахуванням до стажу державної служби періодів служби у лавах збройних сил з 12.05.1981 по 07.05.1983 та роботи в митних органах з 02.03.1993 по 24.01.2026, а також з урахуванням довідок Житомирської митниці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 29.01.2026 № 7.19-1/22/10/703 та № 7.19-1/22/10/705, а також довідку про стаж державної служби № 7.19-1/12/10/1090 від 11.02.2026.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.02.2026 № 918250194203.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з 29.01.2026 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, зарахувавши до стажу державної служби стаж роботи (служби) в митних органах у періоди з 02.03.1993 по 03.06.2002, з 18.12.2006 по 24.01.2026 та період служби у лавах збройних сил з 12.05.1981 по 06.05.1983.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити в зобов`язальній частині, виклавши абзац третій резолютивної частини в такій редакції: "зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, зарахувавши до стажу державної служби стаж роботи (служби) в митних органах у періоди з 02.03.1993 по 03.06.2002, з 18.12.2006 по 24.01.2026 та період служби у лавах збройних сил з 12.05.1981 по 06.05.1983, з урахуванням довідок Житомирської митниці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 29.01.2026 № 7.19-1/22/10/703 та № 7.19-1/22/10/705, а також довідки про стаж державної служби № 7.19-1/12/10/1090 від 11.02.2026.".

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком згідно з Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

29.01.2026 позивач звернувся із заявою встановленого зразка про проведення перерахунку пенсії у зв`язку з переведенням з пенсії за віком згідно з Законом № 1058-IV на пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу".

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яким 05.02.2026 прийнято рішення № 918250194203 про відмову у перерахунку пенсії, оскільки позивач не має 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, та на день набрання чинності Законом № 889-VIII, тобто на 01.05.2016, не має достатнього стажу державної служби.

Про прийняте рішення позивача було повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 09.02.2026.

Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Тобто після 01.05.2016 право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ зберігають лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі № 822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі № 466/6057/17, від 16.12.2021 у справі № 538/804/17, від 22.06.2021 у справі № 308/67/17, від 29.09.2022 у справі № 234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі № 431/991/17, від 27.01.2023 у справі № 340/4184/21.

Пунктом 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII регламентовано, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Відповідно, для обрахунку стажу державної служби за строк, що передує дню набрання чинності Законом № 889-VIII, застосовується Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283) та додаток до нього (які були чинними до 01.05.2016).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 283 передбачалось, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Згідно з пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Крім цього, спеціальним законом, що визначає статус працівників митної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Митний кодекс України.

Статтею 430 Митного кодексу України (який набрав чинності 01.01.2004) визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України "Про державну службу". Пенсійне забезпечення працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, які не є посадовими особами, здійснюється на загальних підставах відповідно до законодавства України про пенсійне забезпечення.

Частиною першою статті 569 Митного кодексу України встановлено, що працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.

Відповідно до статті 588 Митного кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому, період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Частиною другою статті 588 Митного кодексу України визначено, що пенсійне забезпечення працівників органів доходів і зборів, які не є посадовими особами, здійснюється на підставах та у порядку, встановлених законом.

Отже, виходячи з вищевказаного період роботи (служби) позивача в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" від 14.09.2016 № 622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок № 622).

Пунктом 2 Порядку № 622 визначено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу" мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу", зокрема, мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають, зокрема, чоловіки, які досягли 62-річного віку (пункт 3 Порядку № 622).

Як вбачається з матеріалів справи, 29.01.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсії - пенсію державного службовця відповідно до Закону № 3723-ХІІ. На момент звернення із даною заявою він отримував пенсію за віком за нормами Закону № 1058-IV.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 позивач у період з 02.03.1993 по 24.01.2026 працював в органах митної служби.

Однак управління Пенсійного фонду не зарахувало до стажу державної служби ці періоди роботи, оскільки позивачу присвоювались спеціальні звання.

Суд наголошує, що ч. 1 ст. 588 МК України (у редакції Закону № 405-VII від 04.07.2013) передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України “Про державну службу”. При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу”, незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Крім того, ч. 17 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України “Про державну службу”, передбачались і у редакціях Митного кодексу України від 11.07.2002 (про що зазначено вище) та від 12.12.1991 (зокрема, частина 3 статті 154 МК України у редакції Закону № 1970-XII).

Отже, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє дотепер, визначено, що посадові особи державної митної служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Додатковим підтвердженням статусу позивача як державного службовця є факт складання ним Присяги державного службовця 06.06.1995, що зафіксовано у трудовій книжці серії НОМЕР_1 . Складання такої присяги відповідно до статті 17 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-XII є обов`язковою умовою вступу на державну службу, а отже свідчить про набуття позивачем статусу державного службовця у встановленому законом порядку. Факт звільнення позивача відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 83 Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VIII (у зв`язку з досягненням 65-річного віку) також прямо свідчить про проходження ним державної служби до дня звільнення, оскільки саме ця підстава застосовується виключно до державних службовців.

Разом із тим, постановою Кабінету Міністрів України № 306 від 20.04.2016 “Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями” (далі - Постанова № 306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.

Тобто спеціальні звання посадових осіб контролюючих органів прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою № 306.

Отже, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”.

З огляду на встановлені обставини та враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що періоди роботи позивача в органах митної служби з 02.03.1993 по 03.06.2002 та з 18.12.2006 по 24.01.2026 зараховуються до стажу державної служби.

Щодо періодів служби у лавах збройних сил з 12.05.1981 по 07.05.1983, слід зазначити наступне.

Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Згідно з абз. 5 п. 3 Порядку №283 до стажу державної служби включається також час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

Також згідно з частиною 1 статті 2 закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII зазначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Суд встановив, що згідно з військовим квитком НОМЕР_2 ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в Збройних Силах у період з 12.05.1981 по 06.05.1983, що підтверджується також відповідним записом у трудовій книжці серії НОМЕР_1 . Зазначений період підлягає зарахуванню до стажу державної служби позивача на підставі абзацу 5 пункту 3 Порядку № 283, частини 1 статті 2 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” № 2232-XII та абзацу 2 частини 1 статті 8 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” № 2011-XII. Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а до стажу державної служби позивача зараховується період з 12.05.1981 по 06.05.1983.

Отже, за умови зарахування вищевказаних періодів роботи до стажу державної служби позивача такий стаж становитиме більше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Матеріалами справи підтверджується, що на дату набрання чинності Законом № 889-VIII (01.05.2016) позивач мав понад 20 років стажу державної служби, станом на дату звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії державного службовця досяг пенсійного віку, встановленого Законом № 1058-IV, мав необхідний страховий стаж, передбачений ст. 28 Закону № 1058-IV, у тому числі стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби (понад 20 років). Отже, з урахуванням положень пунктів 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII ОСОБА_1 має право на пенсію державного службовця на підставі статті 37 Закону № 3723-XII.

Таким чином, спірне рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області, яким відмовлено у переведенні позивача на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону № 3723-XII з підстав відсутності у нього необхідного стажу державної служби, є протиправним та підлягає скасуванню.

Також колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції про задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з 29.01.2026 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, зарахувавши до стажу державної служби стаж роботи (служби) в митних органах у періоди з 02.03.1993 по 03.06.2002, з 18.12.2006 по 24.01.2026 та період служби у лавах збройних сил з 12.05.1981 по 06.05.1983.

Щодо позовних вимог в частині врахування довідок Житомирської митниці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 29.01.2026 № 7.19-1/22/10/703 та № 7.19-1/22/10/705, а також довідки про стаж державної служби № 7.19-1/12/10/1090 від 11.02.2026 то суд першої інстанції зробив правильний висновок, що такі не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем, яким розглядалась заява про перерахунок пенсії, не надавалась оцінка довідок Житомирської митниці про складові заробітної плати, а судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому. Відтак у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити, як передчасної.

Відтак, зважаючи все наведене вище апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

ГоловуючийПолотнянко Ю.П.

СуддіДрачук Т. О. Смілянець Е. С.