Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №600/5812/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/5812/25-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Т.М. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

14 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними наказів та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 ,в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №3359 від 27 жовтня 2025 року “Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації на особливий період”;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира в/ч НОМЕР_1 , яким ОСОБА_1 було призначено до особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.05.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт, зокрема, зазначає, що суд першої інстанції безпідставно пов`язав наявність права на відстрочку з дотриманням ним правил військового обліку та фактично дійшов висновку про відсутність такого права лише з підстав неподання документів саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На думку апелянта, право на відстрочку виникає безпосередньо в силу закону за наявності передбачених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» юридичних фактів, а тому відсутність інформації про оформлену відстрочку в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів не може сама по собі свідчити про відсутність у нього права на відстрочку.

Також апелянт зазначає, що до моменту призову перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 та саме до цього органу неодноразово подавав документи щодо оформлення відстрочки. На його думку, зміна місця перебування на військовому обліку та неналежна інформаційна взаємодія між територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки не можуть покладати на нього негативні наслідки у вигляді призову на військову службу.

Крім того, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було належним чином перевірено обставини його фактичного доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, можливості подання ним документів щодо відстрочки, а також обставини проведення щодо нього мобілізаційних заходів.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.10.2025 р. позивача призвано та направлено для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період. (а.с. 12).

Матеріали справи містять копії документів щодо навчання позивача в закладі вищої освіти – Університеті внутрішньої безпеки в м. Лодзь (Республіка Польща). (а.с. 13-18).

Також матеріали справи містять копії поштових накладних направлених представником позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 09.12.2025 року. (а.с. 12, 14).

Матеріали справи містять копію рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.05.2025 р. по справі №600/6133/24-а, яким визнано протиправним та скасовано рішення, оформлене протокол від 20.12.2024 №79 комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 по оформленню військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаним згідно ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_6 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 19.11.2024 та додані до неї документи, з урахуванням висновків суду, що окреслені у даному судовому рішенні. (а.с. 19-24).

03.12.2025 р. видано виконавчий лист в адміністративній справі №600/6133/24-а. (а.с. 39).

17.12.2025 р. представник позивача звернувся до державного виконавця щодо примусового виконання рішення суду по справі №600/6133/24-а. (а.с. 41).

Згідно довідки КНП «Міська поліклініка №2 ЧМР» вказано про проходження позивачем амбулаторного лікування з 25.11.2025 р. по 10.12.2025 року. (а.с. 40).

Матеріали справи містять лист ІНФОРМАЦІЯ_7 від 01.01.2026 р. №3/3 в якому повідомляється про відсутність копій та оригіналів документів щодо відстрочки позивача. Вказано, що до призову на військову службу позивач перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 . За даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів АІТС «Оберіг» встановлено, що ОСОБА_1 здобув вищу освіту 0.06.2019. Станом на 27.10.2025 р. позивач не є здобувачем освіти. (а.с. 51).

Також матеріали справи містять копію загальної інформації з електронного військово-облікового документу позивача, сформованого 07.10.2025 р., який містить інформацію порушення правил військового обліку з причин неприбуття за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_9 , дата початку розшуку 30.11.2024 р., перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 . (а.с. 57).

Матеріали справи містять копію загальної інформації з електронного військово-облікового документу позивача, сформованого 01.11.2025 р., який містить інформацію про те, що позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ). (а.с. 58).

Також матеріали справи містять копії опису вкладення у цінний лист, адресовані до ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відстрочки від призову на військову службу а поштові накладні від 23.06.2025 р., 20.08.2025 р. (а.с. 59-64).

Матеріали справи містять копію Витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 27.10.2025 р. №374, яким ОСОБА_1 було призначено до особового складу Військової частини НОМЕР_1 . (а.с. 78).

Позивач вважає, що його протиправно призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент прийняття оскаржуваного наказу у ІНФОРМАЦІЯ_2 не було відповідної інформації, звернення особи та документів щодо наявності у позивача права на відстрочку від призову під час мобілізації. При цьому, суд наголошує, що обов`язок щодо надання вказаної інформації та доказів покладено виключно на позивача. З огляду на встановлені по справі обставини, суд не вбачає ознак протиправності оскаржуваного наказу щодо призову позивача на військову службу по мобілізації.

Крім того, суд також вважав, що немає правових підстав й для скасування оскаржуваного наказу командира в/ч НОМЕР_1 , яким ОСОБА_1 було призначено до особового складу Військової частини НОМЕР_1 , оскільки такий прийнятий на підставі наказу №3359 від 27.10.2025 р. в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства. При цьому, позивач не надав суду належних обґрунтувань та доказів на підтвердження протиправності оскаржуваного наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 27.10.2025 р.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ст. 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Надалі, воєнний стан був продовжений і діє на сьогоднішній день.

Крім цього, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, указом Президента України № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. кази Президента України про мобілізацію щоразу затверджувала Верховна Рада України відповідними законами.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

Крім того, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до ч. 5, 9 ст. 1 Закону №2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст.24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до ч.1 ст.39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом № 3543-XII. На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Суд звертає увагу, що ст.23 Закону № 3543-XII встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.

В позовній заяві позивач вказав, що є здобувачем вищої освіти в Університеті внутрішньої безпеки в м. Лодзь (Республіка Польща), на підтвердження чого були надані відповідні документи.

Поряд із цим, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.10.2025 р. позивача призвано та направлено для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

На підставі матеріалів справи встановлено, що під час проведення ІНФОРМАЦІЯ_11 мобілізаційних заходів стосовно позивача та під час прийняття оскаржуваного наказу, позивачем не було надано відповідачу заяву про відстрочку від призову під час мобілізації з відповідними доказами на підтвердження вказаних обставин.

При цьому для вирішення цього спору визначальним є не лише факт звернення позивача із заявою про надання відстрочки у певний момент часу, а встановлення його правового статусу саме станом на дату прийняття оскаржуваного наказу – 27 жовтня 2025 року.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач раніше звертався до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про надання відстрочки.

Також встановлено, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі №600/6133/24-а було визнано протиправним та скасовано рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 в частині відмови позивачу у наданні відстрочки та зобов`язано відповідача повторно розглянути його заяву від 19 листопада 2024 року з урахуванням висновків суду.

Разом з тим зазначеним судовим рішенням не було встановлено наявності у позивача безумовного права на відстрочку та не було зобов`язано територіальний центр комплектування та соціальної підтримки надати йому таку відстрочку. Наслідком судового розгляду стало лише зобов`язання відповідного органу повторно розглянути заяву позивача.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 7 ст. 1 Закону № 2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) передбачені завдання територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а саме: виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства (п. 8 Положення № 154).

Відповідно до п. 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: взаємодіють з місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування з питань військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); здійснюють контроль за проведенням на підприємствах, у закладах освіти роботи з ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час.

Згідно з п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві, а також оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Відповідно до п.79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487) районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них тощо.

За приписами ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Обов`язок дотримання правил військового обліку передбачений також ч. 8 ст. 2 Закону №2232-XII, відповідно до якої виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Згідно з ч.11 ст.38 Закону № 2232-XII призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Додатком №2 до Порядку №1487 є Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Правила), пунктом 1 яких встановлено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема: - перебувати на військовому обліку за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності; - не змінювати місце проживання з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів СБУ, Служби зовнішньої розвідки - без дозволу відповідного керівника); - особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"; - подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на строкову військову службу.

Отже, право позивача на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації пов`язане з його обов`язком щодо дотримання правил військового обліку. Тобто, позивач був зобов`язаний своєчасно та особисто повідомити відповідний орган ТЦК та СП, який здійснює заходи мобілізаційного характеру відносно позивача (у даному випадку ІНФОРМАЦІЯ_12 ) та надати документи, що підтверджують його право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Разом з тим, діючої відстрочки від призову під час мобілізації у позивача не було, а у ІНФОРМАЦІЯ_2 не було інформації про оформлення такої відстрочки.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що відповідач був зобов`язаний самостійно встановити наявність у позивача права на відстрочку шляхом перевірки усіх відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, також не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Сам по собі факт існування єдиної системи військового обліку не звільняє військовозобов`язаного від виконання встановлених законодавством обов`язків щодо актуалізації своїх облікових даних та подання документів, які підтверджують наявність підстав для відстрочки.

Водночас відсутність відомостей про оформлену відстрочку в Єдиному державному реєстрі не була єдиною та самостійною підставою, з якої суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваного наказу.

Такий висновок суд зробив із сукупності встановлених обставин, а саме відсутності станом на дату призову оформленої відстрочки, відсутності відомостей про її надання у відповідному Реєстрі, неподання позивачем до органу, який здійснював мобілізаційні заходи, документів, що підтверджували б наявність у нього чинного права на відстрочку, а також наявності повторного рішення про відмову у її наданні.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції переклав на нього тягар доказування правомірності оскаржуваного наказу, колегія суддів також вважає необґрунтованим.

Обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність прийнятого ним рішення не означає звільнення позивача від обов`язку довести ті фактичні обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

У цій справі позивач стверджував, що на момент призову мав право на відстрочку, повідомляв про це відповідача та подавав документи, які підтверджували наявність відповідних підстав.

Разом з тим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що станом на 27 жовтня 2025 року позивач мав чинну оформлену відстрочку.

Не містять матеріали справи і належних доказів того, що під час проведення мобілізаційних заходів позивач подав посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_3 документи, які підтверджували б наявність у нього чинного права на відстрочку, або що такі документи безпідставно не були прийняті.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення процедури доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, неналежного проведення медичного огляду та інших процедурних порушень також не спростовують висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що такі твердження самі по собі не можуть бути достатньою підставою для визнання незаконним оскаржуваного наказу за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували відповідні порушення та їх безпосередній вплив на прийняття рішення про призов позивача.

Крім того, вимоги позивача у цій справі спрямовані на скасування наказу про призов, наказу про зарахування до списків особового складу військової частини та виключення його зі списків особового складу, а тому обставини, на які посилається апелянт, повинні оцінюватися з урахуванням їх значення для вирішення саме заявлених позовних вимог.

Таким чином, суд встановив, що на момент прийняття оскаржуваного наказу у ІНФОРМАЦІЯ_2 не було відповідної інформації, звернення особи та документів щодо наявності у позивача права на відстрочку від призову під час мобілізації.

З огляду на встановлені по справі обставини, суд не вбачає ознак протиправності оскаржуваного наказу щодо призову позивача на військову службу по мобілізації.

Оскільки дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову позивача визнаються судом такими, що здійснені в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством (за відсутності на той момент офіційно оформленої відстрочки у позивача), підстави для скасування наказу про такий призов відсутні.

Посилання апелянта на протиправність наказу командира Військової частини НОМЕР_1 є похідним від доводів щодо незаконності призову.

Оскільки колегія суддів не встановила підстав для висновку про протиправність наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 про призов позивача, відсутні також правові підстави для визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини про зарахування позивача до списків особового складу.

При цьому Військова частина НОМЕР_1 діяла в межах наданих їй повноважень, здійснивши зарахування позивача до особового складу на підставі відповідного направлення та наказу про призов.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

ГоловуючийПолотнянко Ю.П.

СуддіСмілянець Е. С. Драчук Т. О.