Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №560/19805/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/19805/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

14 жовтня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ про призов на військову службу під час мобілізації, визнати протиправними дії щодо нерозгляду його заяви про надання відстрочки, визнати незаконним та скасувати наказ про зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначення на посаду.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.01.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про надання йому відстрочки на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". До заяви позивач надав копію свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 17.09.2024 щодо ОСОБА_1 , довідку до акта огляду МСЕК №171414 щодо ОСОБА_2 , пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 ОСОБА_2 , свідоцтва про смерть ОСОБА_3 НОМЕР_4 від 17.09.2024, паспорта та довідки РНОКПП ОСОБА_1 , заяву ОСОБА_2 про обрання ОСОБА_1 особою, яка здійснюватиме догляд.

У той же час судом встановлено, що 23.04.2025 військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 був проведений медичний огляд ОСОБА_1 , за результатами якого складена довідка ВЛК №106/13. У цій довідці вказано про те, що ОСОБА_1 придатний до військової служби.

30 квітня 2025 року відповідно до поіменного списку №9/1291 від 30 квітня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 призвано на військову службу та направлено до військової частини НОМЕР_1 для її проходження.

Водночас згідно з протоколом №35 від 08 травня 2025 року комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянуто заяву позивача та подані ним документи щодо права на відстрочку від призову на військову службу та прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки у зв`язку з тим, що позивач уже призваний на військову службу.

При цьому рішення комісії, оформлене протоколом №35 від 08 травня 2025 року, позивачем у межах цієї адміністративної справи не оскаржується.

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача в частині нерозгляду його заяви від 29.04.2025 про надання відстрочки від призову по мобілізації, а також незаконним наказ командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списків особового складу частини, прийняття на військову службу та призначення на посаду ОСОБА_1 , звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач на час виникнення спірних правовідносин та до цього перебував у статусі військовозобов`язаного, не маючи належним чином оформленої відстрочки, натомість звернувся з заявою про її отримання після того, як був визнаний придатним до військової служби.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Спірні правовідносини врегульовані приписами Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII, Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII.

Стаття 39 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно із частиною 5 статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Враховуючи приписи Закону №3543-XII, призову на військову службу під час мобілізації підлягають військовозобов`язані, які, з-поміж іншого, визнані придатними до військової служби за станом здоров`я відповідно до висновку військово-лікарської комісії.

Так Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому воєнний стан було неодноразово продовжена, який триває і дотепер.

Наказ про призов під час мобілізації видається на підставі Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року.

Статтею 23 Закону №3543-XII визначено категорії військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

За змістом п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Отже ст. 23 Закону №3543-XII визначає обставини, за якими може бути оформлена відстрочка.

Проте колегія суддів вважає, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Пунктом 56 Порядку №560 передбачено, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону №3543-XII.

Згідно з пунктом 58 Порядку №560 у редакції, чинній на момент звернення позивача, за наявності підстав для одержання відстрочки військовозобов`язані особисто подають на ім`я голови відповідної комісії заяву за встановленою формою та документи, що підтверджують право на відстрочку.

Пунктом 60 Порядку №560 у відповідній редакції було встановлено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

За результатами розгляду документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, яке оформлюється протоколом.

Таким чином, нормативне регулювання, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, передбачало процедуру реалізації права на відстрочку, яка включала подання військовозобов`язаним відповідної заяви і підтвердних документів, їх розгляд уповноваженою комісією та прийняття за результатами такого розгляду рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.

Саме по собі подання заяви про надання відстрочки не є тотожним факту оформлення та надання відстрочки.

У цій справі позивач дійсно вчинив активну дію, подавши 29 квітня 2025 року заяву про надання відстрочки та відповідні документи. Проте на момент його призову 30 квітня 2025 року рішення про надання йому відстрочки уповноваженою комісією прийнято не було, а сама відстрочка оформлена не була.

При цьому колегія суддів окремо звертає увагу, що апелянт посилається на положення Порядку №560, відповідно до якого до ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

Однак зазначене положення було доповнено до пункту 60 Порядку №560 постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2025 року №519, тобто після 29 та 30 квітня 2025 року, коли виникли спірні правовідносини та позивача було призвано на військову службу.

Таким чином, наведене апелянтом нормативне положення не могло регулювати правовідносини, що виникли 30 квітня 2025 року, і не може бути підставою для висновку про протиправність призову позивача з огляду на законодавство, чинне на момент прийняття відповідного рішення.

Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно послався на проходження ним військово-лікарської комісії до моменту подання заяви про відстрочку, колегія суддів зазначає таке.

Дійсно, проходження військово-лікарської комісії та визначення придатності до військової служби саме по собі не породжує і не припиняє права на відстрочку від призову.

Разом з тим зазначена обставина була наведена судом першої інстанції не як самостійна підстава для відмови у позові, а у контексті встановлення послідовності дій позивача під час проходження мобілізаційних заходів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач був визнаний придатним до військової служби 23 квітня 2025 року, після чого 29 квітня 2025 року звернувся із заявою про надання відстрочки, а 30 квітня 2025 року був призваний на військову службу.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що позивач на момент проходження мобілізаційних заходів не мав оформленої відстрочки, є правильним. Посилання на дату проходження ВЛК не змінює правової оцінки спірних правовідносин.

Як правильно встановив суд першої інстанції, згідно з протоколом №35 від 08.05.2025, витяг з якого наданий суду, комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянуто заяву позивача та надані ним документи щодо права на відстрочку від призову на військову службу та ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки, оскільки позивач призваний на військову службу.

Обставина, що рішення комісії було прийнято після призову позивача, сама по собі не свідчить про те, що заява не розглядалася. Навпаки, наявний у матеріалах справи протокол №35 підтверджує факт її розгляду та прийняття за результатами такого розгляду відповідного рішення.

Водночас позивач не заявляв вимоги про визнання протиправним та скасування рішення комісії, оформленого протоколом №35 від 08 травня 2025 року, у зв`язку з чим його законність не є безпосереднім предметом судового розгляду в цій справі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подання позивачем заяви про надання відстрочки 29 квітня 2025 року не означало автоматичного набуття ним оформленої відстрочки, а станом на 30 квітня 2025 року така відстрочка у позивача була відсутня.

При цьому комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву позивача надалі було розглянуто та прийнято відповідне рішення, яке у цій справі позивачем не оскаржується.

Відтак твердження апелянта про те, що його заяву взагалі не було розглянуто, спростовується матеріалами справи.

Та ж обставина, що це рішення було прийняте вже після фактичної мобілізації позивача, у даному випадку пов`язана не з протиправністю дій органу ТЦК, а з несвоєчасністю вчинення самим позивачем активних дій, спрямованих на реалізацію права на отримання відстрочки.

Отже, з наданих до справи доказів вбачається, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянуто заяву позивача та додані до неї документи щодо питання відстрочки від призову та прийняте рішення, відтак підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача відсутні.

Водночас, оскільки в межах спірних правовідносин судом не встановлено порушення відповідачем вимог закону в контексті реалізації позивачем його права на відстрочку, похідні вимоги про скасування наказу про призов на військову службу, скасування наказу про зарахування до списків особового складу військової частини задоволенню також не підлягають.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У спірних правовідносинах відповідачами не порушено прав позивача, протилежного судовими інстанціями не встановлено, а позивачем не доведено.

Доводи апеляційної скарги із зазначених вище підстав висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

ГоловуючийПолотнянко Ю.П.

СуддіСмілянець Е. С. Драчук Т. О.