Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №240/24636/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/24636/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Леміщак Д.М.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

14 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Канигіної Т.С. Кузьмишина В.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Зокрема, визнано протиправним та скасовано пункт 8 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом від 18.07.2025 № 65/в, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю його батька, військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 .

Зобов`язано комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 27.09.2024 з доданими документами про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги, у зв`язку із загибеллю його батька, військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Апеляційний розгляд справи здійснюється судом в порядку письмового провадження згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Військовослужбовець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 21.05.2024.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 869 від 18.05.2024 причиною смерті є геморагічний панкреонекроз.

Згідно з висновком експерта, складеним на підставі постанови про призначення судово-медичної експертизи слідчого СВ Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області Поліщука О. від 17.05.2024, при проведенні судово-токсикологічного дослідження крові трупа ОСОБА_2 , 1973 року народження, виявлено етиловий спирт у концентрації 2.41% (грам/літр).

Законний представник позивача звернулася із заявою від 27.09.2024 до відповідача через ІНФОРМАЦІЯ_3 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю його батька.

Протоколом від 18.07.2025 № 65/в засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги. Причиною такої відмови зазначено те, що відповідно до висновку експерта Житомирського обласного бюро судово-медичної експертизи від 29.05.2024 № 1076 під час проведення судово-токсикологічного дослідження крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в кількості 2,41 %.

Позивач, вважаючи рішення комісії протиправним і таким, що суперечить закону, звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову, виходив з того, що відповідач не довів належними та допустимими доказами наявності передбачених статтею 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки сам по собі факт виявлення алкоголю в крові померлого військовослужбовця не свідчить про те, що його смерть настала внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння. Суд вказав на підтвердження матеріалами справи тієї обставини, що захворювання, яке призвело до смерті військовослужбовця, пов`язане з проходженням військової служби, а тому рішення комісії Міністерства оборони України про відмову у призначенні допомоги є протиправним та підлягає скасуванню з покладенням на відповідача обов`язку повторно розглянути заяву позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25.02.1993 (далі - Закон № 2232-XII), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ст. 41 Закону № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною другою 16 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Частиною 3 статті 16 Закону № 2011-ХІІ визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Військовозобов`язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу", указами Президента України.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Згідно зі статтею 16-1 Закону № 2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами першою, шостою, восьмою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

При цьому, статтею 16-4 Закону № 2011-ХІІ визначені випадки, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ).

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Пунктом 4 Порядку № 975 визначено, одноразова грошова допомога призначається у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

В силу пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до п. 10 Порядку № 975 члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів, відповідну заяву та документи, передбачені зазначеним Порядком, необхідні для призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Пунктами 15, 19 Порядку № 975 визначено, що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком:

вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Так, відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, комісія Міністерства оборони України, посилаючись на положення статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ, зазначила, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення дій у стані алкогольного сп`яніння, або навмисне завдання шкоди своєму здоров`ю.

Колегія суддів, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги та спірному рішенню відповідача, зазначає, що за змістом частини першої статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ та пункту 19 Порядку № 975 призначення та виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються лише у випадках, коли смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Тобто, наведені норми права пов`язують можливість відмови у призначенні одноразової грошової допомоги не із самим фактом перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння, а саме з наявністю причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та настанням смерті військовослужбовця.

Сам по собі факт перебування особи у стані алкогольного сп`яніння на час смерті не визначений положеннями частини першої статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ та пункту 19 Порядку № 975 як самостійна та достатня підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 640/6477/19 та від 18.03.2024 у справі № 120/13997/21.

Разом з тим, згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 869 від 18.05.2024 причиною смерті військовослужбовця визначено геморагічний панкреонекроз.

Як вбачається з постанови про закриття кримінального провадження № 12024060530000488 від 30.05.2024, під час допиту свідків встановлено, що за життя у ОСОБА_2 було діагностовано хронічний холецистопанкреатит у стадії загострення.

Крім того, постановою слідчого про закриття кримінального провадження встановлено відсутність події кримінального правопорушення, а смерть військовослужбовця пов`язана із розвитком захворювання, а не з будь-якими протиправними чи необережними діями з його боку.

Також колегія суддів враховує, що у витязі з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військової лікарської комісії Збройних Сил України від 07.09.2024 № 6614 зазначено, що захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті пов`язані з проходженням військової служби.

Отже, наявні у справі докази підтверджують причинний зв`язок між захворюванням, що призвело до смерті військовослужбовця, та проходженням ним військової служби, водночас не підтверджують існування причинно-наслідкового зв`язку між перебуванням особи у стані алкогольного сп`яніння та настанням смерті.

Колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на висновок Житомирського обласного бюро судово-медичної експертизи № 1076 від 29.05.2024, оскільки сам по собі результат токсикологічного дослідження не доводить існування причинно-наслідкового зв`язку між виявленим алкоголем та смертю військовослужбовця.

Отже, відповідачем не доведено, що смерть військовослужбовця ОСОБА_2 настала внаслідок вчинення ним адміністративного правопорушення або внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння, а також не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою військовослужбовця та настанням його смерті.

Апеляційний суд зазначає, що положення статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ не виключають право членів сім`ї на отримання одноразової грошової допомоги у випадку встановлення лише факту перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння, якщо відсутні належні та допустимі докази того, що саме відповідні дії військовослужбовця, вчинені у такому стані, перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність рішення Міністерства оборони України та необхідність його скасування з покладенням на відповідача обов`язку здійснити повторний розгляд заяви позивача та додані до неї документи з урахуванням правової оцінки, наведеної судом.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції та не містять нових обставин, які б спростовували його висновки.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, у зв`язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

ГоловуючийСлободонюк М.В.

СуддіКанигіна Т.С. Кузьмишин В.М.