Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №580/4861/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/4861/26 Суддя (судді) першої інстанції: Василь ГАВРИЛЮК

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправними дій та бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Бюро економічної безпеки України, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі, одноразової грошової допомоги при звільненні із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2021 році у розмірі 2481,00 грн, у 2022 - 2023 роках у розмірі 2684,00 грн, та у 2024-2026 роках у розмірі 3028,00 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України про Державний бюджет України на 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 роки, за період з 19.11.2021 до 20.03.2026;

- зобов`язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 19.11.2021 до 20.03.2026, у тому числі одноразову грошову допомогу при звільненні, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2021 у розмірі 2481,00 грн, у 2022 та 2023 роках у розмірі 2684,00 грн, у 2024 та у 2026 роках у розмірі 3028,00 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законів України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік», Законів України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії щодо формування грошового атестату та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 з розрахунку грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн;

- зобов`язати підготувати та надати грошовий атестат та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 із зазначенням грошового забезпечення, розрахованого із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2021 у розмірі 2481,00 грн, у 2022 та 2023 роках у розмірі 2684,00 грн, у 2024 та у 2026 роках у розмірі 3028,00 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законів України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік», Законів України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 240/401/26.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апелянта обґрунтовані тим, що спори виникли між різними суб`єктами публічної служби, регулюються різними спеціальними законами та підзаконними нормативними актами.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в межах спірних правовідносин є необхідність формування єдиної правозастосовної практики з означеного питання, то наявні підстави для зупинення провадження у даній адміністративній справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 240/401/26.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких суд зобов`язаний зупинити провадження у адміністративній справі, а частина 2 регламентує випадки, коли така можливість є правом суду.

Відповідно до пункту 5 ч. 2 ст. 236 КАС України правом суду є зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Отже, підставою зупинення провадження є факт наявності на розгляді палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах.

При цьому, підстави для передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду визначені ст. 346 КАС України відповідно до частин 1-6 якої суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Ухвалою від 22 травня 2026 року Верховний Суд передав справу № 240/401/26 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії (спір щодо зобов`язання В/ч НОМЕР_2 здійснити з 29.01.2020 до 15.06.2021 та з 03.10.2022 по 10.12.2025 перерахунок та виплату основних та додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови № 704 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року) на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право, а не зобов`язаний зупиняти провадження.

Отже, саме по собі перебування іншої справи на розгляді Верховного Суду не є безумовною підставою для зупинення провадження.

Колегія суддів погоджується з тим, що суд повинен обґрунтувати подібність правовідносини, та те, чому правовий висновок Верховного Суду матиме визначальне значення саме для цієї справи, та чи розгляд справи можливий без такого висновку.

У даній справі предметом спору є:

- ненарахування та невиплата грошового забезпечення працівнику БЕБ, діяльність яких регламентується Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» та Постановою КМУ від 06.10.2021 № 1068;

- одноразова допомога при звільненні;

- оформлення грошового атестата;

- оформлення довідки про додаткові види грошового забезпечення.

Натомість зі змісту спірної ухвали випливає, що справа № 240/401/26 стосується:

- військовослужбовця Державної прикордонної служби діяльність якого регламентується Постановою КМУ № 704;

- застосування Постанови КМУ №704;

- перерахунку військового грошового забезпечення.

Таким чином, спори виникли між різними суб`єктами публічної служби, регулюються різними спеціальними законами та підзаконними нормативними актами.

З огляду на вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається, з предметом доказування в конкретній іншій справі; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.

Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

При цьому, колегія суддів зазначає, що об`єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються та встановлюються іншим судом, впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, тобто мають преюдиціальне значення для даної справи та не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно у даній справі. Тобто, йдеться про те, що суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.

Колегія суддів зазначає, що обставини, які стали підставою для подачі позивачем адміністративного позову у даній справі та його предмет не тотожні обставинам справи № 240/401/26

Таким чином, обставини, на які послався суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про зупинення провадження справі не містять необхідних умов для зупинення провадження у справі, які передбачені п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України.

Висловлена правова позиція щодо достатності підстав зупинення провадження у справі відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 18 вересня 2018 року у справі №9901/314/19, від 16 жовтня 2019 року у справі №800/330/17 та від 05 липня 2021 року у справі №160/9902/19.

Поряд з наведеним, суд апеляційної інстанції враховує, що провадження в адміністративній справі № 580/4861/26 було відкрито 15 травня 2026 року, тобто близько 5 місяців тому, відтак зупинення провадження у адміністративній справі сприятиме порушенню розумних строків тривалості судового розгляду.

Водночас, у рішенні від 08.11.2005 по справі «Смірнова проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Згідно з ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При цьому, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 4 КАС України розумний строк - це найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, зупиняючи провадження у справі, дійшов передчасних висновків та зупинив провадження у справі, за відсутності достатніх процесуальних підстав.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 229, 236, 241, 242, 243, 308, 310, 320, 321, 322, 325 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправними дій та бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року - скасувати, а справу направити до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко