Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №620/7713/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/7713/25 суддя першої інстанції: Олена ЛУКАШОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кобаля М.І., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 620/7713/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - апелянт, відповідач, військова частина НОМЕР_1 ), у якій просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 08.04.2016 по 28.02.2018 включно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 08.04.2016 по 28.02.2018 включно з урахуванням місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця), - січня 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, при нарахуванні та виплаті йому індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 24.10.2019;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату йому індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 24.10.2019 з урахуванням вимог абзаців четвертого - шостого пункту 5 зазначеного Порядку та раніше виплачених сум.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року позов задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 08.04.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення грошового забезпечення для обчислення індексу споживчих цін;

- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 08.04.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 24.10.2019 відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078);

- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 24.10.2019 з розрахунку 3982,21 грн щомісячно відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 зазначеного Порядку.

Підставою для задоволення позову суд першої інстанції визначив те, що до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 посадові оклади військовослужбовців не підвищувалися з січня 2008 року, а тому саме цей місяць є місяцем, з якого обчислюється індекс споживчих цін для індексації грошового забезпечення позивача, при цьому повноваження відповідача щодо його визначення не є дискреційними.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу розмір підвищення грошового забезпечення позивача (480,94 грн) був меншим за суму можливої індексації (4463,15 грн), що відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 зумовлює виплату індексації-різниці у сумі 3982,21 грн щомісячно до дати звільнення позивача зі служби.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, військова частина НОМЕР_1 звернулася з апеляційною скаргою, у якій вказує на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, у зв`язку з чим просить апеляційний суд скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року повністю та закрити провадження у справі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає про те, що з грудня 2015 року, після внесення постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 змін до Порядку № 1078, базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення є січень 2016 року, на що вказано в листі Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 05.04.2023 № 423/1784 з урахуванням роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 03.10.2022 № 3148/0/290-22/51.

Крім того, апелянт зауважив на тому, що розрахунок індексації грошового забезпечення належить до компетенції відповідача, а тому вимога про застосування конкретного базового місяця є передчасною, оскільки права позивача в цій частині ще не порушені. На підтвердження цього скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19, а також на рішення апеляційних та окружних адміністративних судів.

Також відповідач наголошує на тому, що Порядок № 1078 не передбачає механізму виплати індексації за минулі періоди, а її проведення здійснюється в межах фінансових ресурсів, передбачених на ці цілі.

Щодо індексації-різниці апелянт стверджує, що поріг індексації після підвищення посадових окладів у березні 2018 року було перевищено лише в жовтні 2018 року, а тому право позивача на індексацію виникло з грудня 2018 року та було реалізоване відповідачем. Поряд з цим скаржник вказує, що з 01.12.2015 поняття «фіксована сума індексації» у Порядку № 1078 відсутнє, а індексації підлягають грошові доходи лише в межах прожиткового мінімуму, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2025 у справі № 400/6254/24.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2025 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано справу із Чернігівського окружного адміністративного суду.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2026 апеляційну скаргу відповідача призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги, в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та перебував у ній на грошовому забезпеченні, що відповідачем не заперечується.

Відповідно до карток особового рахунку за період з 08.04.2016 по 01.10.2018 індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася та не виплачувалася, а за період з 01.10.2018 по 24.10.2019 її нараховано у розмірі 1460,29 грн.

Грошове забезпечення позивача без урахування складових, що мають разовий характер, у лютому 2018 року становило 9618,88 грн, а у березні 2018 року - 10099,82 грн. Доказів нарахування та виплати позивачу індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 24.10.2019 матеріали справи не містять, на такі обставини відповідач не посилається.

Не погоджуючись з відповідачем, ОСОБА_1 звернувся до суду, і за результатами розгляду справи, позов було задоволено.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також з урахуванням частини другої статті 308 КАС України, колегія суддів зазначає, що на виконання частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацом другим частини третьої статті 9 цього Закону визначено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). За частиною шостою цієї статті індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частиною першою статті 4 Закону № 1282-XII у редакції Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII, яка застосовується з 01.01.2016, передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно з частинами другою - четвертою статті 4 Закону № 1282-XII обчислення індексу споживчих цін провадиться наростаючим підсумком, для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому він перевищив поріг індексації, а підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Частиною другою статті 5 Закону № 1282-XII установлено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок № 1078, дія якого відповідно до пункту 1 поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Абзацом другим пункту 4 Порядку № 1078 визначено, що грошове забезпечення індексується в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац шостий пункту 4 до 15.03.2018, абзац п`ятий пункту 4 з 15.03.2018).

Пункт 5 Порядку № 1078 з 01.12.2015 застосовується в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, а окремі його абзаци з 15.03.2018 - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 141, зміст яких у частині, що стосується спірних правовідносин, є тотожним.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Абзацом третім пункту 5 Порядку № 1078 передбачено, що сума індексації у місяці підвищення доходу не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Натомість за абзацом четвертим пункту 5 Порядку № 1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 5 Порядку № 1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати, а в разі підвищення тарифної ставки (окладу) у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Абзацом шостим пункту 5 Порядку № 1078 установлено, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Пунктом 10-2 Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 передбачено, що, зокрема, для новоприйнятих працівників та переведених на іншу роботу обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Аналіз наведених норм свідчить, що з 01.12.2015 Порядок № 1078 не містить поняття «базовий місяць» у попередньому розумінні та запроваджує поняття «місяць підвищення доходу», яким є місяць підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, а не місяць прийняття особи на службу чи зростання інших складових її грошового забезпечення.

Схеми посадових окладів військовослужбовців у період з 01.01.2008 до 01.03.2018 були визначені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а нові розміри посадових окладів установлено постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, яка набрала чинності 01.03.2018.

Отже, до березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців не підвищувалися з січня 2008 року, у зв`язку з чим саме січень 2008 року є місяцем підвищення доходу, з якого обчислюється індекс споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 08.04.2016 по 28.02.2018. Такий підхід узгоджується і з пунктом 10-2 Порядку № 1078, за яким для новоприйнятих і переведених осіб обчислення індексу здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення окладу за посадою, а не з дати прийняття на службу чи переведення.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 14.03.2025 у справі № 600/565/24-а, яка відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України підлягає врахуванню.

З приводу доводів апелянта про необхідність застосування січня 2016 року як базового місяця колегія суддів зазначає, що системний аналіз пунктів 1, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 свідчить, що обчислення індексу споживчих цін з січня 2016 року запроваджено для подальшої індексації заробітної плати працівників, яким з 01.12.2015 підвищено посадові оклади.

Водночас зазначена постанова не встановлювала підвищення посадових окладів військовослужбовців, а тому січень 2016 року не став для позивача місяцем підвищення доходу. Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21, від 22.03.2023 у справі № 380/1730/22 та від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21.

Посилання відповідача на листи Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 05.04.2023 № 423/1784 та Міністерства соціальної політики України від 03.10.2022 № 3148/0/290-22/51, від 08.08.2017 № 78/0/66-17 колегія суддів відхиляє, оскільки такі листи не є нормативно-правовими актами, не мають обов`язкового характеру та не можуть змінювати чи доповнювати приписи Закону № 1282-XII і Порядку № 1078.

Стосовно доводів про дискреційний характер повноважень відповідача та передчасність позовних вимог колегія суддів зазначає, що дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати в конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Натомість місяць підвищення доходу для проведення індексації визначається нормативно і залежить лише від місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, а отже, законодавець установив для відповідача єдиний правомірний варіант поведінки, до дотримання якого суд вправі його зобов`язати в разі невиконання.

Саме такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, у якій за обставин ненарахування індексації взагалі визнано помилковими висновки судів попередніх інстанцій про дискреційність повноважень військової частини та передчасність вимоги щодо визначення січня 2008 року місяцем підвищення доходу, з посиланням на постанови від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21 та від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20.

З огляду на те, що у справі, яка розглядається, відповідач індексацію за спірний період не нараховував, а у відзиві на позов та в апеляційній скарзі заперечує саме застосування січня 2008 року, між сторонами існує спір щодо місяця підвищення доходу, а тому позовні вимоги в цій частині не є передчасними.

Наведене узгоджується з подальшою сталою практикою Верховного Суду, а тому висновок, викладений у постанові від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19, на який посилається апелянт, не може бути застосований без урахування пізніших правових позицій, сформованих за подібних обставин. Рішення ж апеляційних та окружних адміністративних судів, на які посилається скаржник, не належать до судових рішень, висновки яких враховуються в порядку частини п`ятої статті 242 КАС України.

Доводи військової частини про відсутність механізму виплати індексації за минулі періоди та про проведення індексації в межах фінансових ресурсів також є необґрунтованими, оскільки пунктом 4 Порядку № 1078 передбачено, що в разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства, що прямо свідчить про обов`язок їх виплати і за минулий час.

Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) зазначив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність бюджетних асигнувань як на підставу для невиконання своїх зобов`язань щодо виплат, передбачених законом. Ця практика відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 08.04.2016 по 28.02.2018 та обґрунтовано зобов`язав його провести таке нарахування і виплату із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу, з урахуванням раніше виплачених сум.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо індексації-різниці, колегія суддів зазначає, що з 01.12.2015 Порядок № 1078 передбачає два види індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточну» індексацію та «індексацію-різницю», суми яких можуть нараховуватися як одночасно, так і окремо одна від одної.

Право на поточну індексацію виникає в разі перевищення індексом споживчих цін порогу індексації в розмірі 103 відсотки, тоді як право на індексацію-різницю виникає тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір підвищення доходу не перевищує суму можливої індексації, що склалася в цьому місяці.

Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, а згодом у постановах від 14.03.2025 у справі № 600/565/24-а та від 19.02.2025 у справі № 420/2653/24 виснував, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом, є обов`язковою, а повноваження військової частини щодо її виплати не є дискреційними.

З огляду на те, що з 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, березень 2018 року став для позивача місяцем підвищення доходу, у якому відповідач був зобов`язаний вирішити питання про наявність у нього права на індексацію-різницю.

Для правильного застосування абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку № 1078 необхідно встановити розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А), суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) та з`ясувати, чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу (А) визначається як різниця між сумами грошового забезпечення в березні та лютому 2018 року без урахування складових, що мають разовий характер, а сума можливої індексації (Б) - як результат множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків.

Якщо розмір підвищення доходу (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації (Б), це є підставою для нарахування й виплати індексації-різниці, розмір якої становить різницю між сумою можливої індексації та розміром підвищення доходу, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Такий алгоритм визначено Верховним Судом у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 та від 14.03.2025 у справі № 600/565/24-а.

Як встановлено судом першої інстанції, розмір підвищення грошового забезпечення позивача в березні 2018 року становив 480,94 грн (10099,82 грн - 9618,88 грн), а сума можливої індексації - 4463,15 грн (1762,00 грн Ч 253,30 % / 100), де 1762,00 грн - прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений з 01.01.2018, а 253,30 % - величина приросту індексу споживчих цін, обчисленого наростаючим підсумком з лютого 2008 року, тобто з місяця, наступного за місяцем підвищення доходу.

Відповідач в апеляційній скарзі наведених показників і розрахунку суду першої інстанції не спростував, власного розрахунку не надав, а перевірка арифметичної правильності обчислень апеляційним судом розбіжностей не виявила.

Отже, розмір підвищення доходу позивача є меншим за суму можливої індексації, що відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 зумовлює право позивача на індексацію-різницю в розмірі 3982,21 грн (4463,15 грн - 480,94 грн) щомісячно.

Оскільки до 24.10.2019 чергового підвищення посадових окладів військовослужбовців не відбувалося, а відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку № 1078 індексація-різниця виплачується до наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини, суд першої інстанції правильно визначив її період з 01.03.2018 по 24.10.2019, що узгоджується з висновком Верховного Суду в постанові від 19.02.2025 у справі № 420/2653/24.

Твердження відповідача про перевищення порогу індексації лише в жовтні 2018 року та про виплату позивачу індексації з грудня 2018 року колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони стосуються поточної індексації, яка не є предметом спору в цій частині, а відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку № 1078 вона додається до індексації-різниці, а не замінює її.

Безпідставним є і посилання скаржника на відсутність у Порядку № 1078 поняття «фіксована сума індексації», адже, як зазначив Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, з 01.12.2015 в абзацах третьому - шостому пункту 5 цього Порядку по суті йдеться про індексацію-різницю, право на яку виникає за наведених умов незалежно від використаної термінології.

З приводу доводів про проведення індексації лише в межах прожиткового мінімуму колегія суддів зазначає, що суму можливої індексації визначено саме виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а отже, вимоги частини шостої статті 2 Закону № 1282-XII та пункту 4 Порядку № 1078 судом першої інстанції дотримано.

Посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2025 у справі № 400/6254/24 є нерелевантним, оскільки в зазначеній справі вирішувався спір щодо збереження індексації пенсії, передбаченої постановами Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 та від 24.02.2023 № 168, після перерахунку пенсії, тобто в правовідносинах, які не є подібними до спірних.

Визначаючи спосіб захисту, суд першої інстанції правомірно зазначив у рішенні конкретний щомісячний розмір індексації-різниці, оскільки, за висновками Верховного Суду в постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 та від 14.03.2025 у справі № 600/565/24-а, саме такий спосіб захисту є належним та ефективним, вносить юридичну визначеність у спірні правовідносини і відповідає частині другій статті 9 КАС України.

Вимога відповідача про закриття провадження у справі також не ґрунтується на законі, оскільки спір виник з приводу проходження публічної служби, належить до юрисдикції адміністративних судів відповідно до пункту 2 частини першої статті 19 КАС України, а підстав, передбачених статтею 238 КАС України, не встановлено.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що свідчить про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 620/7713/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 620/7713/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до статей 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді М.І. Кобаль

О.О. Осіпова