Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №620/2683/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/2683/26 Суддя першої інстанції: Олена ЛУКАШОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Файдюка В.В.,

суддів - Мєзєнцева Є.І., Черпака Ю.К.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ПФ в Чернігівській області), в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо виплати пенсії за березень 2026 року ОСОБА_1 у розмірі, що складає 35 961,57 грн та є меншим ніж підсумковий розмір пенсії з надбавками, що складає 70 850,66 грн;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 різницю між нарахованим підсумковим розміром пенсії з надбавками та фактично виплаченою сумою щомісячної пенсії за березень 2026 року, що складає - 34889,09 грн (тридцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят дев`ять гривень, 00 копійок);

- допустити негайне виконання рішення суду в частини присудження на користь ОСОБА_1 виплати, в межах суми стягнення за один місяць з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за рахунок бюджетних асигнувань, у розмірі, що складає - 34889,09 грн. (тридцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят дев`ять гривень, 00 копійок), без врахування будь яких податків та зборів.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України у зв`язку з тим, що у провадженні Шостого апеляційного адміністративного суду перебуває справа №620/2956/26 між тими ж самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Не погоджуючись з викладеним в ухвалі рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд помилково ототожнив справу №620/2683/26 із справою №620/2956/26, оскільки вони мають різні предмет і підстави. Так, справа №620/2683/26 стосується розміру виплаченої за березень 2026 року пенсії, а справа №620/2956/26 - дій ГУ ПФ в Чернігівській області щодо індексації пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 з 01.03.2026. Крім того, наголошує на неправильному застосуванні судом норм процесуального права, адже п. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України може бути застосований виключно при вирішенні питання про відкриття провадження у справі. Окремо звертає увагу на ряд правових позицій Верховного Суду щодо способу захисту прав особи, за якими вимоги щодо правильності обчислення пенсії можуть бути предметом окремого позову.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2026 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 08.09.2026.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

У додаткових поясненнях позивач просить врахувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2026 у справі №520/11209/26, а також постанови Верховного Суду від 25.09.2025 у справі №520/1317/25 та від 22.10.2025 у справі №520/11006/25.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 13.10.2026.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції виходив з того, що у провадженні Шостого апеляційного адміністративного суду перебуває справа №620/2956/26 про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що, в силу п. 3 ч. 1 ст. 340 КАС України є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може погодитися з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Отже, з метою недопущення можливості ухвалення декількох судових рішень у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, законодавець установив правові обмеження у разі виявлення судом тотожних справ, які перебувають / перебували на розгляді у цьому або іншому суді. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду у тотожному спорі ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на необхідність дотримання на рівні національного судочинства принципу «res judicata», наголошуючи, що жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного та обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи й постановлення нового рішення.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №640/5563/19.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норми закону позивач просить про захист свого права.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні первісних обставин та зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права (п. 7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).

У постанові від 11.04.2018 у справі № 9901/433/18 Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.

Матеріали справи №620/2683/26 свідчать, що предметом позову у цій справі є протиправність дій ГУ ПФ в Чернігівській області щодо виплати пенсії за березень 2026 року ОСОБА_1 у меншому розмірі ніж підсумковий розмір пенсії з надбавками, а також стягнення з ГУ ПФ в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 різниці між нарахованим підсумковим розміром пенсії з надбавками та фактично виплаченою сумою щомісячної пенсії за березень 2026 року, що складає - 34 889,09 грн.

Підставами позову ОСОБА_1 визначає протиправність обмеження ГУ ПФ в Чернігівській області розміру його пенсійної виплати за березень 2026 року понижуючими коефіцієнтами згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» (далі - Постанова №1778) та положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (далі - Порядок №821).

У свою чергу, предметом позову у справі №620/2956/26 є:

- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, що полягають у здійсненні з 01.03.2026 перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» з обмеженням підсумкового розміру пенсії з надбавками максимальним розміром, з застосуванням коефіцієнтів зменшення до розміру пенсії, що перевищує 10 прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність, та виплати пенсії у неповному нарахованому розмірі;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області, починаючи з 01.03.2026, здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності згідно статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням підвищення (індексації) пенсії згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», без обмеження підсумкового розміру пенсії з надбавками максимальним розміром, без застосування коефіцієнтів зменшення встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» та здійснити виплату пенсії у повному нарахованому підсумковому розмірі з надбавками без застосування «Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 у справі №620/2956/26 частково задоволено позов та:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо проведення з 01.03.2026 перерахунку пенсії ОСОБА_1 з обмеженням пенсії максимальним розміром та із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану»;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026 без обмеження пенсії максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.

Указана справа перебуває на розгляді Шостого апеляційного адміністративного суду, який ухвалою від 03.07.2026 відкрив у ній апеляційне провадження та ухвалою від 04.08.2026 призначив до розгляду у порядку письмового провадження.

Аналіз наведених вище справ свідчить, що хоча спірні відносини у них регулюються одними нормативно-правовими актами з однаковими умовами їх застосування, однак підстави позовів і їх предмет є різними.

Так, правовідносини, що позивач визначає спірними у справі №620/2956/26, зумовлені протиправним, на переконання ОСОБА_1 обмеженням виплати пенсії з 01.03.2026 із застосуванням максимального розміру та із застосуванням понижуючих коефіцієнтів відповідно до Постанови №1778 та Порядку №821.

У свою чергу, правовідносини у справі №620/2683/26, ухвала в якій є предметом апеляційного перегляду, стосуються правомірності виплати нарахованої ОСОБА_1 пенсії за березень 2026 року у розмірі меншому, ніж підсумковий розмір пенсії з надбавками. При цьому такі позовні вимоги апелянт обґрунтовує як посиланням на неправомірність застосування понижуючих коефіцієнтів відповідно до Постанови №1778, так і посиланням на протиправність застосування ГУ ПФ в Чернігівській області положень Порядку №821 при виплаті пенсії у розмірі, визначеному рішеннями судів у справах №620/2858/25 та №620/2013/25, які набрали законної сили 29.09.2025 та 30.09.2025 відповідно.

Отже, фактично предмет позову справі №620/2956/26 породжує його підстави у справі №620/2683/26.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що предмет і підстави цього позову не збігаються ні за своїм змістом ні за своєю суттю з адміністративною справою № 620/2956/26, оскільки спір у першій стосується розміру виплаченої суми пенсії за березень 2026 року, а в другій - обчислення пенсії позивача починаючи з 01.01.2026 та з 01.03.2026 відповідно.

З огляду на викладене вище судова колегія вважає помилковими висновки суду першої інстанції про необхідність залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України, що свідчить про помилковість оскаржуваної у цій справі ухвали та наявність правових підстав для її скасування.

Водночас, щодо твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не мав права застосовувати положення п. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України після відкриття провадження у справі, колегія суддів зазначає таке.

За висновками Верховного Суду у справі №320/14498/24 (постанова від 29.04.2026) перевірити наявність або відсутність аналогічного (подібного, тотожного) позову і його повернення або відмова у відкритті провадження у справі є імперативним (безальтернативним) обов`язком суду.

У постанові від 04.06.2026 у справі №751/2096/25 Верховний Суд, аналізуючи приписи КАС України, прийшов до висновку, що процесуальний закон не визначає вичерпного кола обставин, якими суд повинен керуватися при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду при наявності у провадженні суду двох однакових справ. Окрім того, з п. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України вбачається, що без розгляду позовну заяву залишає саме той суд, який встановив наявність однакових справ.

У свою чергу, у справі № 751/1890/25 (постанова від 04.06.2026) Верховний Суд підкреслив, що суд, вирішуючи питання про відкриття провадження, враховуючи наявність відкритого провадження у справі, що розглядається, повинен був застосувати п. 4 ч. 1 ст. 170 КАС України, а саме: відмовити у відкритті провадження, оскільки у провадженні цього суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Водночас, як зауважив суд касаційної інстанції, оскільки у відкритті провадження відмовлено не було, то суд, який перший встановив наявність двох однакових справ, повинен залишити позовну заяву без розгляду, що і відбулось у справі, яка розглядається.

З приводу посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 25.09.2025 у справі №520/1317/25 та від 22.10.2025 у справі №520/11006/25 колегія суддів зазначає, що останні не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки у них не вирішувалося питання застосування п. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України та у межах цих справ не мало місце ухвалення в іншій справі (інших справах) рішення суду про неправомірність застосування територіальним органом Пенсійного фонду України актів Уряду України, на підставі яких зменшувався належний до виплати розмір пенсії особи.

Щодо посилання апелянта на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2026 у справі №520/11209/26 колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про залишення позову без розгляду було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 240, 242-244, 250, 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року - скасувати.

Справу направити до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Файдюк

Судді Є.І. Мєзєнцев

Ю.К. Черпак

Повне судове рішення складено 13 жовтня 2026 року.