Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №580/12776/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/12776/25 Суддя першої інстанції: Орленко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

суддя-доповідач Говорун О.В.

судді: Попова О.Г., Чуприна О.В.

Позивач - ОСОБА_1 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Особа, яка подала апеляційну скаргу - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Оскаржуване судове рішення - рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02.03.2026.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №233050010857 від 24.10.2025 про відмову в призначені пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.10.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням записів, які містяться у копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.07.1983.

Рішенням суду першої інстанції від 02.03.2026 позов задоволено

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що право позивача на встановлені законом гарантії. У даному випадку призначення пенсії, не може бути поставлене в залежність від наявності факту відсутності оригіналу трудової книжки у зв`язку із повномасштабним вторгненням на територію України. При цьому, судом першої інстанції було враховано, що позивачем було вжито всіх залежних від нього заходів з метою отримання підтверджуючих трудовий стаж документів, однак із незалежних від нього обставин, не може реалізувати своє право на отримання пенсії.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та неповно з`ясовано обставини справи.

Зокрема, апелянт вказує на те, що пенсійним органом правомірно відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком за заявою від 17.10.2025 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Додатково звернув увагу, що документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах, а тому у зв`язку з відсутністю оригіналів трудової книжки рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 24.10.2025 №233050010857 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком, є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не був поданий.

Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області №233050010857 від 24.10.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

У рішенні зазначено: «До страхового стажу не зараховано періоди роботи протягом липня 1986 року - грудня 2003 року, отримання допомоги по безробіттю з 22.10.1999 по 05.09.2000, оскільки заявником надано копію трудової книжки НОМЕР_1 від 07.07.1983».

Страховий стаж за періоди роботи після січня 2004 року обчислено за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб про нарахування доходу та сплату страхових внесків.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 19.05.2023 №7105-5002770577.

У позовній заяві представник позивача стверджує, що під час введення воєнного стану оригінал трудової книжки позивача перебував у м. Херсон Херсонської області за місцем зареєстрованого адреси проживання позивача та був знищений у пожежі під час бойових дій.

Позивач вважає, що втрата трудової книжки за об`єктивних обставин, не залежних від нього, не може слугувати підставою для позбавлення права на пенсію за наявності необхідного страхового стажу.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XIІ) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Відповідно до п. 1, п. 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Пунктом 3 вказаного Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 20 Порядку № 637 у довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Отже, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Вказані правові висновки наведені Верховним Судом у постанові від 31.01.2025 у справі № 120/8471/23.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи протягом липня 1986 року - грудня 2003 року, отримання допомоги по безробіттю з 22.10.1999 по 05.09.2000, оскільки до пенсійного органу надано саме копію, а не оригінал трудової книжки НОМЕР_1 від 07.07.1983.

При цьому, згідно з копією трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 07.07.1983 вбачається, що позивач, зокрема у період з 14.07.1986 по 03.11.1997 працював на посадах електрозварювальника, слюсарем збирачем, інженером-технологом, електромонтажником в Дніпровському підприємстві «ЕРА».

Разом з тим, також в матеріалах справи наявний адвокатський запит представника позивача від 11.02.2025, що був адресований до комунальної установи «Трудовий архів м. Херсона» Херсонської міської ради з метою отримання архівної довідки на підтвердження періоду трудової діяльності позивача, а саме: 06.09.1986 згідно наказу №212к від 29.09.1986 ОСОБА_1 було прийнято в цех №4 електрозварювальником першого розряду до Дніпровського підприємства «Ера» м. Херсон; 01.09.1987р. згідно наказу №56 від 31.08.1987 ОСОБА_1 було присвоєно 2 розряд слюсаря збірника радіоапаратури; 01.02.1988р. згідно наказу №877 від 31.12.1987р. ОСОБА_1 було переведено на посаду слюсаря збірника радіоелектронної апаратури та приладів 1 розряду; 03.04.1989 згідно наказу 21 від 11.04.1989 ОСОБА_1 було присвоєно 2 розряд слюсаря-збірника радіоелектронних приладів; 03.05.1990 згідно наказу 31 від 03.05.1990р. ОСОБА_1 було присвоєно розряд слюсаря-збірника радіоелектронної апаратури та приладів; 11.05.1992 гідно наказу 71 к від 11.05.1992 ОСОБА_1 було переведено інженером-технологом цеху №4; 18.05.1995 згідно наказу №67к від 17.05.1995 ОСОБА_1 було переведено в цех №1 електромонтажником судовим 3 розряду; 03.11.1997р. згідно наказу №107к від 29.10.1997р. ОСОБА_1 було звільнено з Дніпровського підприємства «Ера» м. Херсон.

Згідно відповіді на вказаний адвокатський запит повідомлено наступне: «Стосовно надання архівної довідки про підтвердження трудового стажу ОСОБА_1 , який працював у Дніпровському підприємстві «ЕРА» за період з 26.09.1986 по 03.11.1997, що від зазначеного підприємства, до КУ «Трудовий архів м. Херсона» ХМР не надходили на зберігання документи з особового складу та заробітної плати. Тому надати архівну довідку ОСОБА_1 про його трудовий стаж не має можливості. Документи з кадрових питань, повинні зберігатися в архівному підрозділі Дніпровського підприємства «ЕРА» протягом 75 років».

12.06.2025 представником позивача було направлено адвокатський запит до виконавчого комітету Херсонської міської ради

Згідно відповіді виконавчого комітету Херсонської міської ради на вказаний адвокатський запит від 12.06.2025 повідомлено: «На території населених пунктів Херсонської міської територіальної громади здійснюється комісійне обстеження пошкоджених об`єктів за заявою фізичних або юридичних осіб, а не факт подій з пошкодження відповідних об`єктів. Також інформуємо, що відповідної заяви від власника пошкодженого нерухомого майна до Комісії не надходило. Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, територія Херсонської міської територіальної громади з 01.05.2023 внесена до переліку територій активних бойових дій, на яких Функціонують державні електронні інформаційні ресурси».

Отже, наведеним вище підтверджується, що у позивачем було вжито всіх можливих від нього заходів з метою отримання доказів, які б підтверджували його трудовий стаж у зв`язку із відсутністю оригіналу трудової книжки внаслідок знищення такої у пожежі внаслідок бойових дій.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що нормами ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду України мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Разом з тим, колегією суддів не встановлено та матеріалами справи не підтверджено того, що скаржник звертався до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності поданих позивачем та відображених у її трудовій книжці відомостей щодо періодів роботи та страхового (трудового) стажу.

Отже, вказане свідчить про те, що приймаючи оскаржуване рішення про відмову в призначенні/перерахунку пенсії від 24.10.2025 №233050010857 роблячи висновок про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивачу певного періоду роботи, зокрема з огляду на відсутність оригіналу трудової книжки позивача, пенсійний орган в повній мірі переклав тягар доказування наявності такого стажу та його достовірності на позивача, що, в свою чергу, не узгоджується із завданням адміністративного судочинства. При цьому, пенсійний орган, при винесенні оскаржуваної відмови свою позицію побудував виключно на припущеннях (сумнівах) щодо непідтвердження наявності у позивача страхового (трудового) стажу у певний період.

Колегія суддів зазначає, що хоча витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, однак перекладання в даному випадку суб`єктом владних повноважень лише на позивача обов`язку доказування і надання відомостей є необґрунтованим та надмірно формальним. При цьому, неможливість та/або небажання пенсійного органу, з метою ефективного забезпечення права особи на соціальний захист, скористатися встановленим законом правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути вагомою та достатньою підставою для обмеження такої особи у реалізації її конституційного права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірне рішення від 24.10.2025 №233050010857 про відмову у призначенні пенсії позивачу не може відповідати критеріям законності, обґрунтованості та є протиправним.

При цьому, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.10.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням записів, які містяться у копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.07.1983.

Доводи та заперечення апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 316 КАС України).

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, а судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 242-244, 308, 322 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя-доповідач О.В. Говорун

Судді О.Г. Попова

О.В. Чуприна