Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №620/12031/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/12031/25 суддя першої інстанції: Падій В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кобаля М.І., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року у справі № 620/12031/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - апелянт, відповідач, військова частина НОМЕР_1 ), у якому просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 12 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням базового місяця - січня 2008 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 12 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням базового місяця для нарахування - січня 2008 року;

- визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року включно із застосуванням вимог абзаців першого - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року із застосуванням вимог абзаців першого - шостого пункту 5 зазначеного Порядку;

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2018 року по 10 липня 2022 року із застосуванням базового місяця для нарахування - березня 2018 року;

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2018 року по 10 липня 2022 року із застосуванням вимог абзаців першого - шостого пункту 5 зазначеного Порядку.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року позов задоволено повністю, визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 12 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січня 2008 року та за період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року із застосуванням вимог абзаців першого - шостого пункту 5 Порядку № 1078, а також дії щодо нарахування та виплати індексації за період з 01 грудня 2018 року по 10 липня 2022 року без застосування вказаних вимог, із зобов`язанням відповідача нарахувати (перерахувати) та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за відповідні періоди у визначений судом спосіб.

Підставою для задоволення позову суд першої інстанції визначив те, що посадові оклади військовослужбовців з січня 2008 року до березня 2018 року не змінювалися, а тому саме січень 2008 року є місяцем, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для індексації грошового забезпечення позивача до 28 лютого 2018 року, тоді як з 01 березня 2018 року, у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, відповідач зобов`язаний був нараховувати індексацію з урахуванням правил пункту 5 Порядку № 1078, чого не зробив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, військова частина НОМЕР_1 звернулася з апеляційною скаргою, у якій вказує на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим просить апеляційний суд скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, а також звільнити апелянта від сплати судового збору.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає про те, що у грудні 2015 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 та рішення Міністра оборони України, доведеного телеграмою від 31 грудня 2015 року № 248/3/1/1150, грошове забезпечення військовослужбовців було підвищено випереджаючим шляхом за рахунок збільшення премії та щомісячної додаткової грошової винагороди. На думку апелянта, з огляду на це обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації розпочинається з січня 2016 року, а нарахована позивачу індексація за період з 12 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року становить 0,00 грн щомісячно.

Крім того, апелянт зауважив на тому, що з 01 березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою № 704 індекс споживчих цін за березень 2018 року приймається за 1 або 100 відсотків, поріг індексації досягнуто лише у жовтні 2018 року, право на індексацію виникло з грудня 2018 року, а за період з 01 березня 2018 року по 31 липня 2022 року позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення в сумі 15 749,84 грн, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 02 грудня 2025 року № 7362.

Також апелянт посилається на обмеженість бюджетного фінансування в умовах воєнного стану, приписи статті 51 Бюджетного кодексу України, положення Меморандуму про економічну та фінансову політику від 08 грудня 2022 року, показники законів про Державний бюджет України на 2023- 2025 роки та вважає, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України», оскільки законодавець поставив проведення індексації в залежність від наявності фінансових ресурсів.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано справу з Чернігівського окружного адміністративного суду.

Не погоджуючись з вимогами апеляційної скарги, представник позивача - Соколова Г.Ю. у поясненнях від 06 травня 2026 року зазначила, що доводи апелянта суперечать усталеній практиці Верховного Суду, відповідно до якої саме січень 2008 року є місяцем підвищення доходу військовослужбовців для індексації грошового забезпечення до 28 лютого 2018 року, а у березні 2018 року відповідач був зобов`язаний вирішити питання про право позивача на індексацію-різницю, чого не зробив. Крім того, на думку представника позивача, обмежене фінансування не впливає на право позивача на отримання індексації.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2026 апеляційну скаргу відповідача призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги, в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_1 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13 червня 2016 року № 130 зарахований до списків особового складу військової частини з 12 червня 2016 року та наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24 лютого 2023 року № 93 звільнений з військової служби 24 лютого 2023 року.

За період з 12 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася та не виплачувалася з огляду на визначення відповідачем січня 2016 року місяцем, з якого починається обчислення індексу споживчих цін, що апелянт підтверджує в апеляційній скарзі.

За період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася, а з грудня 2018 року по липень 2022 року відповідач нараховував та виплачував позивачу індексацію, обчислену з урахуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу. Загальна сума індексації, нарахованої та виплаченої позивачу за період з 01 березня 2018 року по 31 липня 2022 року, згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 02 грудня 2025 року № 7362 становить 15 749,84 грн.

Матеріали справи не містять доказів того, що у березні 2018 року відповідач визначав розмір підвищення грошового доходу позивача та суму індексації, яка склалася у цьому місяці, і вирішував питання про наявність у позивача права на індексацію-різницю. Апелянт на такі обставини не посилається, а навпаки зазначає, що у березні 2018 року індексація не нараховувалася з огляду на прийняття індексу споживчих цін за 1.

Не погодившись з діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду і, за результатами розгляду справи, позов було задоволено.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої - третьої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.

До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення в умовах зростання цін визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).

Статтею 2 Закону № 1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення), у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно зі статтею 4 Закону № 1282-XII (у редакції, чинній з 01 січня 2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.

Механізм проведення індексації визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), за змістом пункту 2 якого індексації підлягає, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Пункт 5 Порядку № 1078 з 01 грудня 2015 року застосовується в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - постанова № 1013), а з 15 березня 2018 року - з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року № 141.

Так, абзацом першим пункту 5 Порядку № 1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а згідно з абзацом другим цього пункту обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення.

Відповідно до абзаців третього та четвертого пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзацом п`ятим пункту 5 Порядку № 1078 встановлено, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати, а у місяці підвищення тарифної ставки (окладу) враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Згідно з абзацом шостим пункту 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації.

Водночас пунктом 10-2 Порядку № 1078 у редакції постанови № 1013, що застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року, передбачено, що для новоприйнятих працівників та працівників, яких переведено на іншу роботу, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Схеми посадових окладів військовослужбовців у період з 01 січня 2008 року до 01 березня 2018 року були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Нові розміри посадових окладів військовослужбовців встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103), яка застосовується з 01 березня 2018 року.

З приводу доводів апелянта про визначення січня 2016 року місяцем, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для індексації грошового забезпечення позивача за період з 12 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року, колегія суддів зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 зазначив, що внаслідок змін, унесених постановою № 1013, з 01 грудня 2015 року Порядок № 1078 не містить поняття «базовий місяць», а для проведення індексації використовується поняття «місяць підвищення доходу», яким є місяць підвищення тарифних ставок (окладів).

При цьому Верховний Суд наголосив, що з 01 грудня 2015 року зростання заробітної плати (грошового забезпечення) за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу, а розрахунок індексації грошового забезпечення військовослужбовця не прив`язаний до місяця прийняття на військову службу.

Крім того, у зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що норми постанови № 1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, а тому січень 2016 року не є для них місяцем підвищення тарифних ставок (окладів), з якого починається обчислення індексу споживчих цін.

Отже, з урахуванням того, що посадові оклади військовослужбовців з січня 2008 року до березня 2018 року не змінювалися, січень 2008 року є місяцем підвищення доходу, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року, а повноваження військової частини щодо визначення такого місяця не є дискреційними.

Наведені висновки послідовно застосовуються Верховним Судом, зокрема у постановах від 24 січня 2024 року у справі № 400/8139/21 та від 20 серпня 2026 року у справі № 560/2520/25, і підстав для відступу від них колегія суддів не вбачає.

З огляду на це, посилання апелянта на підвищення у грудні 2015 року премії та щомісячної додаткової грошової винагороди на підставі телеграми Міністра оборони України від 31 грудня 2015 року № 248/3/1/1150 та наказів Міністерства оборони України від 27 січня 2016 року № 44 і від 08 лютого 2016 року № 60 є безпідставними, оскільки зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових без підвищення посадових окладів відповідно до абзацу п`ятого пункту 5 Порядку № 1078 не зменшує суму індексації та не змінює місяця підвищення доходу.

Так само не має правового значення та обставина, що позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 лише 12 червня 2016 року, оскільки відповідно до пункту 10-2 Порядку № 1078 для новоприйнятих осіб обчислення індексу споживчих цін здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає особа, тобто в цьому випадку - з місяця, наступного за січнем 2008 року.

За таких обставин розрахунок відповідача, за яким нарахована позивачу індексація за період з 12 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року становить 0,00 грн, ґрунтується на помилковому визначенні місяця підвищення доходу, а суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність дій відповідача та необхідність зобов`язати його нарахувати й виплатити позивачу індексацію за цей період із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу.

Стосовно доводів апелянта про відсутність підстав для нарахування індексації за період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року та перерахунку індексації за період з 01 грудня 2018 року по 10 липня 2022 року, колегія суддів зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 зазначив, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу - так званої «поточної індексації» та «індексації-різниці». Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, тоді як право на індексацію-різницю виникає тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір підвищення доходу не перевищує суму індексації, що склалася в цьому місяці.

З огляду на набрання чинності постановою № 704, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, а тому відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання індексації-різниці, а якщо так, то в якій сумі.

Для цього відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 та від 20 серпня 2026 року у справі № 560/2520/25, необхідно встановити розмір підвищення доходу у березні 2018 року (А), суму можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) та порівняти ці величини.

Розмір підвищення доходу (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення у березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року з урахуванням складових, які не мають разового характеру.

Сума можливої індексації (Б) визначається як результат множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. При цьому, як зазначив Верховний Суд у постанові від 24 січня 2024 року у справі № 400/8139/21, суму індексації, яка мала скластися у березні 2018 року, слід визначати на основі застосування січня 2008 року як місяця підвищення доходу, а не березня 2018 року.

Якщо розмір підвищення доходу (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації (Б), це є підставою для нарахування й виплати індексації-різниці у розмірі (Б - А), яка відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку № 1078 виплачується у фіксованому розмірі до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби, а до неї надалі додається поточна індексація.

Як вбачається з апеляційної скарги, відповідач у березні 2018 року обмежився прийняттям індексу споживчих цін за 1 та не нарахував індексацію, не визначивши ні розміру підвищення доходу позивача, ні суми індексації, яка склалася у цьому місяці. Більше того, сума індексації, що могла скластися у березні 2018 року, з огляду на помилкове визначення відповідачем січня 2016 року місяцем підвищення доходу, не могла бути ним правильно обчислена.

Довідка військової частини НОМЕР_1 від 02 грудня 2025 року № 7362 підтверджує лише нарахування та виплату позивачу поточної індексації, обчисленої з урахуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу, однак не спростовує обставини невирішення відповідачем питання про право позивача на індексацію-різницю. Відтак, вказаний доказ не свідчить про виконання відповідачем обов`язку, визначеного абзацами третім - шостим пункту 5 Порядку № 1078.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що сам апелянт в апеляційній скарзі визнає, що обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу та суми індексації, що склалася у місяці підвищення, а також встановлення співвідношення між ними, покладається безпосередньо на роботодавця.

Матеріали справи не містять відомостей про чергове підвищення посадових окладів позивача у період з 01 березня 2018 року по 10 липня 2022 року, і відповідач на такі обставини не посилався, а тому у разі наявності у позивача права на індексацію-різницю вона підлягала виплаті впродовж усього спірного періоду разом із поточною індексацією.

Посилання апелянта на те, що за даними Державної служби статистики України поріг індексації було досягнуто лише у жовтні 2018 року, а право на індексацію виникло з грудня 2018 року, стосується виключно поточної індексації та не спростовує обов`язку відповідача вирішити питання про індексацію-різницю у березні 2018 року.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність дій відповідача та про наявність підстав для зобов`язання його нарахувати (перерахувати) та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 10 липня 2022 року із застосуванням вимог абзаців першого - шостого пункту 5 Порядку № 1078.

Надаючи оцінку обраному способу захисту, колегія суддів враховує, що у постанові від 20 серпня 2026 року у справі № 560/2520/25 Верховний Суд визнав неналежним захист, за якого суди відмовили у задоволенні вимоги про стягнення індексації-різниці у визначеному позивачем конкретному розмірі, не перевіривши розрахунок позивача.

Натомість у цій справі позивач не заявляв вимог про нарахування та виплату індексації у конкретних сумах, а просив зобов`язати відповідача здійснити нарахування із застосуванням визначених нормативних правил. Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає справу в межах позовних вимог, а згідно з частиною п`ятою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

При цьому зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу та вимог абзаців першого - шостого пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням наведеного в цій постанові алгоритму визначення індексації-різниці, не залишає відповідачу простору для розсуду, а тому є ефективним способом захисту порушеного права позивача.

З приводу посилань апелянта на обмеженість бюджетного фінансування, воєнний стан, приписи статті 51 Бюджетного кодексу України, положення Меморандуму про економічну та фінансову політику та показники державних бюджетів на 2023- 2025 роки, колегія суддів зазначає таке.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні, і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення (постанови від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19).

Крім того, реалізація особою права, пов`язаного з отриманням бюджетних коштів, яке ґрунтується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 206/4411/16-а). Наведені висновки враховано Верховним Судом і в постанові від 20 серпня 2026 року у справі № 560/2520/25.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) зазначив, що поки відповідні положення законодавства є чинними, органи державної влади не можуть відмовляти у передбачених ними виплатах, посилаючись на відсутність бюджетних коштів.

Водночас посилання апелянта на Меморандум від 08 грудня 2022 року та показники державних бюджетів на 2023- 2025 роки не стосуються спірних періодів, які завершилися 10 липня 2022 року, а тому не можуть впливати на обсяг права позивача на індексацію за ці періоди.

Також колегія суддів зауважує, що наведені в апеляційній скарзі доводи щодо відсутності підстав для перерахунку грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 27 листопада 2021 року та щодо військової частини НОМЕР_2 не стосуються предмета спору у цій справі, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, відповідач протиправно не застосував січень 2008 року як місяць підвищення доходу для індексації грошового забезпечення позивача за період з 12 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року та не вирішив у березні 2018 року питання про право позивача на індексацію-різницю, що зумовило неповне нарахування індексації за період з 01 березня 2018 року по 10 липня 2022 року.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що свідчить про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

З огляду на результат апеляційного розгляду підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року у справі № 620/12031/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року у справі № 620/12031/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді М.І. Кобаль

О.О. Осіпова