Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №320/19534/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/19534/24 суддя першої інстанції: Жук Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кобаля М.І., Черпака Ю.К., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року у справі № 320/19534/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву та Київській області», Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву та Київській області» (далі - ДУ «ТМО МВС по м. Києву та Київській області», відповідач-1), у якій просив суд:

- визнати протиправними дії ДУ «ТМО МВС по м. Києву та Київській області» щодо відмови у підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для обчислення та перерахунку його пенсії з 01 лютого 2023 року;

- зобов`язати ДУ «ТМО МВС по м. Києву та Київській області» підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві таку довідку для обчислення та перерахунку пенсії позивача з 01 лютого 2023 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року до участі у справі як другого відповідача залучено Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) (далі - РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві, апелянт, відповідач-2).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року позов задоволено частково, зобов`язано РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві оформити і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до цієї постанови, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії для проведення перерахунку основного розміру пенсії позивача з 01 лютого 2023 року. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Підставою для часткового задоволення позову суд першої інстанції визначив те, що після набрання 29 січня 2020 року законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

На думку суду першої інстанції, у зв`язку зі збільшенням такого прожиткового мінімуму Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у позивача виникло право на отримання нової довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Водночас, установивши, що з 01 травня 2024 року функції з видачі довідок про розмір грошового забезпечення покладено на регіональні сервісні центри ГСЦ МВС, суд першої інстанції, посилаючись на частину другу статті 9 КАС України, вийшов за межі позовних вимог та поклав обов`язок оформити і надати довідку на відповідача-2, не визнаючи при цьому протиправною його бездіяльність, а у задоволенні позовних вимог до відповідача-1 відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, у якій вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим просить апеляційний суд скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає про те, що позивач на день звільнення обіймав посаду заступника начальника управління карного розшуку ГУ МВС України в Київській області, тобто проходив службу в органах внутрішніх справ, а тому розмір його грошового забезпечення для перерахунку пенсії визначається за прирівняною посадою поліцейського відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», а не постанови № 704, яка регулює грошове забезпечення військовослужбовців.

На переконання апелянта, з часу прийняття постанови № 988 Кабінет Міністрів України не вносив до неї змін щодо підвищення грошового забезпечення поліцейських, а тарифні коефіцієнти для визначення посадового окладу за прирівняною посадою позивача цією постановою не передбачені, що виключає виникнення у позивача права на отримання нової довідки станом на 01 січня 2023 року.

Крім того, РСЦ ГСЦ МВС зауважило на тому, що наказами Міністерства внутрішніх справ України від 22 квітня 2024 року № 259 та від 21 червня 2024 року № 432 його не наділено повноваженнями на видачу довідок про розмір грошового забезпечення станом на січень 2023 року, а також на тому, що примірник позовної заяви на його адресу не надходив.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2025 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду не надійшов, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Із матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено зі служби в органах внутрішніх справ з посади заступника начальника управління карного розшуку ГУ МВС України в Київській області, тобто він належить до осіб начальницького складу органів внутрішніх справ (міліції), пенсія яким призначена на умовах зазначеного Закону.

ОСОБА_1 через свого представника звернувся до ДУ «ТМО МВС по м. Києву та Київській області» із заявою, у якій просив скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідку про розмір його грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Листом від 25 березня 2024 року № 33/31/1-К-613 відповідач-1 повідомив представника позивача про те, що в межах наданих йому тимчасових повноважень довідки про розмір грошового забезпечення оформлюються станом на березень 2019 року, а розгляд порушеного питання належить до компетенції МВС України.

Вважаючи відмову у видачі довідки протиправною, позивач звернувся до суду і, за результатами розгляду справи, позов було задоволено частково.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 квітня 2024 року № 259 функції з видачі звільненим зі служби особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій з 01 травня 2024 року покладено на регіональні сервісні центри ГСЦ МВС, з огляду на що судом першої інстанції до участі у справі залучено відповідача-2.

При цьому матеріали справи не містять доказів звернення позивача до РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві із заявою про видачу довідки, а позовні вимоги після залучення другого відповідача позивачем у порядку статті 47 КАС України не змінювалися.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ та Національній поліції, визначає Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, зокрема шляхом перерахунку призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення.

Частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною вісімнадцятою статті 43 Закону № 2262-ХІІ у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Наведене свідчить, що Кабінету Міністрів України надано право встановлювати умови та порядок перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку.

Алгоритм дій, які мають вчинити органи Пенсійного фонду України та державні органи, з яких особи були звільнені зі служби, для реалізації перерахунку раніше призначених пенсій, визначено Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок № 45).

Пунктом 1 Порядку № 45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

За правилами пунктів 2, 3 Порядку № 45 на підставі списків, складених головними управліннями Пенсійного фонду України, уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, за формою згідно з додатками 2 і 3 до цього Порядку та подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Аналізуючи наведені норми, Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2025 року у справі № 580/5664/23 зазначив, що підставою для проведення перерахунку пенсій особам, які отримують пенсію за нормами Закону № 2262-ХІІ, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій осіб або введення для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, проведені на підставі рішення Кабінету Міністрів України.

Перерахунок пенсії здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду України після надходження від уповноваженого органу відповідної довідки та виключно з урахуванням тих складових грошового забезпечення, які вказані у такій довідці.

Своєю чергою, у постанові від 21 травня 2024 року у справі № 200/3219/22 Верховний Суд наголосив, що заява пенсіонера та додана до неї довідка про розмір грошового забезпечення є підставою для перерахунку раніше призначеної пенсії лише за умови, якщо видача такої довідки обумовлена зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій осіб або введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Отже, право пенсіонера на отримання нової довідки для перерахунку пенсії є похідним від факту підвищення в установленому порядку грошового забезпечення діючих осіб тієї категорії, з грошовим забезпеченням яких закон пов`язує обчислення та перерахунок його пенсії.

Водночас для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) законодавець установив спеціальне правило визначення складових грошового забезпечення, з якого здійснюється перерахунок пенсії.

Так, Законом України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» статтю 63 Закону № 2262-ХІІ доповнено частиною третьою.

Відповідно до частини третьої статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції та податкової міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Зміст наведеної норми свідчить про те, що для цієї категорії пенсіонерів розмір грошового забезпечення, який враховується для перерахунку пенсії, визначається не законодавством про грошове забезпечення військовослужбовців, а законодавством, яке встановлює види та розміри грошового забезпечення поліцейських.

Відповідно до частини першої статті 94 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

На виконання наведеної норми Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - постанова № 988), яка набрала чинності 02 грудня 2015 року.

Пунктом 1 постанови № 988 установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Цією ж постановою затверджено схему окладів за спеціальними званнями поліцейських та схеми посадових окладів поліцейських, у яких розміри окладів визначено у твердих грошових сумах.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським визначено Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 (далі - Порядок № 260).

Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що посадові оклади та оклади за спеціальними званнями поліцейських установлені Кабінетом Міністрів України у фіксованих розмірах і, на відміну від пункту 4 постанови № 704, не обчислюються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на тарифний коефіцієнт.

Відтак зміна розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб законом про Державний бюджет України на відповідний рік сама по собі не змінює розміру жодного з видів грошового забезпечення поліцейських і, як наслідок, не породжує права на перерахунок пенсії особам, перерахунок пенсій яких здійснюється за правилами частини третьої статті 63 Закону № 2262-ХІІ.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21 травня 2024 року у справі № 200/3219/22, у якій зазначив, що грошове забезпечення поліцейських унормовано постановою № 988 та Порядком № 260, однак з часу прийняття цих нормативно-правових актів визначений ними розмір видів грошового забезпечення поліцейських не змінився.

У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/12704/18, яким визнано протиправним та скасовано пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, не зумовило виникнення у колишнього працівника органів внутрішніх справ права на перерахунок пенсії, пославшись також на аналогічну правову позицію, викладену в постановах від 28 листопада 2023 року у справі № 160/12994/22 та від 20 лютого 2024 року у справі № 560/5011/22.

Матеріали справи не містять, а позивач не навів жодного рішення Кабінету Міністрів України, яким станом на 01 січня 2023 року було б підвищено розмір хоча б одного з видів грошового забезпечення поліцейських або запроваджено для них нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення.

З приводу застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин постанови № 704, колегія суддів зазначає, що зазначена постанова визначає розміри грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, грошове забезпечення яких нею врегульовано, натомість грошове забезпечення поліцейських визначається постановою № 988.

Висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, щодо виникнення права на отримання довідки з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, сформульовані стосовно осіб, розмір грошового забезпечення яких обчислюється за правилами пункту 4 постанови № 704.

Так, у постанові від 26 лютого 2025 року у справі № 580/5664/23 Верховний Суд визнав за пенсіонером з числа осіб офіцерського складу Національної гвардії України право на отримання такої довідки саме з огляду на те, що грошове забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України визначається відповідно до постанови № 704.

Тобто визначальним для вирішення питання про застосування пункту 4 постанови № 704 у спорах щодо видачі довідок для перерахунку пенсії є те, чи врегульовано цією постановою грошове забезпечення діючих осіб тієї категорії, з якою закон пов`язує перерахунок пенсії відповідного пенсіонера.

Оскільки перерахунок пенсії позивача як особи начальницького складу органів внутрішніх справ (міліції) в силу прямої вказівки частини третьої статті 63 Закону № 2262-ХІІ здійснюється з урахуванням грошового забезпечення, встановленого для поліцейських, а постанова № 704 грошове забезпечення поліцейських не регулює і тарифних коефіцієнтів для посад поліцейських не встановлює, правові підстави для зазначення у довідці позивача складових грошового забезпечення, визначених за правилами цієї постанови, відсутні.

З цих же підстав не впливає на спірні правовідносини і набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, оскільки зміни, внесені до пункту 4 постанови № 704 та в подальшому визнані протиправними, стосувалися розрахункової величини для визначення окладів осіб, грошове забезпечення яких врегульовано цією постановою, і на розмір грошового забезпечення поліцейських не вплинули.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність у позивача права на отримання довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року, обчисленого із застосуванням постанови № 704, і, як наслідок, про відсутність у відповідачів обов`язку з її підготовки та подання до органу Пенсійного фонду України.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції наведених обставин не врахував і застосував до спірних правовідносин нормативно-правовий акт, який не підлягав застосуванню, не застосувавши натомість частину третю статті 63 Закону № 2262-ХІІ та постанову № 988, які підлягали застосуванню.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на порушення судом першої інстанції принципу диспозитивності під час виходу за межі позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Верховний Суд у постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 757/30991/18-а, з посиланням на постанову від 17 лютого 2020 року у справі № 820/1961/18, зазначив, що вихід за межі позовних вимог процесуальний закон допускає як виняток за сукупності таких умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень; повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який він просить; вихід за межі позовних вимог пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подано позовну заяву.

У цій же постанові Верховний Суд, з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в ухвалі від 12 грудня 2018 року у справі № 802/2474/17-а, наголосив, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Як убачається з матеріалів справи, позивач до РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві із заявою про видачу довідки не звертався, будь-яких вимог до цього відповідача не заявляв, а суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні прямо зазначив, що не визнає протиправною бездіяльність відповідача-2.

Отже, суд першої інстанції поклав на відповідача-2 обов`язок вчинити дії без встановлення факту порушення ним прав позивача, що не узгоджується ні з вимогами частини другої статті 9 КАС України, ні з наведеною практикою Верховного Суду, оскільки зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії є способом відновлення права, порушеного саме цим суб`єктом.

З тих самих мотивів колегія суддів не надає оцінки доводам апелянта щодо меж його повноважень, визначених наказами Міністерства внутрішніх справ України від 22 квітня 2024 року № 259 та від 21 червня 2024 року № 432, оскільки вони не впливають на результат вирішення спору.

З приводу тверджень відповідача про неотримання примірника позовної заяви, колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції встановлено факт направлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача-2, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а свою позицію щодо суті спору апелянт виклав в апеляційній скарзі, яку колегія суддів розглянула по суті.

Стосовно позовних вимог до відповідача-1, то висновок суду першої інстанції про відмову в їх задоволенні є правильним за наслідком, однак підставою для такої відмови є насамперед відсутність у позивача права на отримання довідки у визначений ним спосіб, а не лише припинення в цього відповідача відповідних повноважень.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина друга статті 317 КАС України).

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина третя статті 317 КАС України).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини спору, однак неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору та свідчить про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 139, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року у справі № 320/19534/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву та Київській області», Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року у справі № 320/19534/24 - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву та Київській області», Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до статей 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді М.І. Кобаль

Ю.К. Черпак