Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №320/8403/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/8403/25 суддя першої інстанції: Терлецька О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кобаля М.І., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у справі № 320/8403/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, апелянт, ГУ ПФУ в м. Києві), у якому просив суд визнати протиправними дії відповідача та зобов`язати його здійснити перерахунок і виплату пенсії на підставі довідки Служби безпеки України від 17.09.2024 № 21/3-9/878-523 у розмірі 80 % від суми грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови перерахувати та виплатити позивачу пенсію на підставі довідки Служби безпеки України від 17.09.2024 № 21/3-9/878-523 без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.02.2023; зобов`язано відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію у розмірі 80 % від суми грошового забезпечення на підставі зазначеної довідки без обмеження максимального розміру пенсії починаючи з 01.02.2023 та без обмеження максимальним розміром з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 починаючи з 01.01.2025, з урахуванням проведених раніше виплат.

Крім того, визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу пенсії з урахуванням індексації, встановленої постановами Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118, від 24.02.2023 № 168 та від 23.02.2024 № 185, без обмеження пенсії максимальним розміром починаючи відповідно з 01.03.2022, 01.03.2023 та 01.03.2024, і зобов`язано відповідача здійснити виплату пенсії з урахуванням такої індексації та проведених раніше виплат.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що алгоритм перерахунку пенсій у зв`язку зі збільшенням розміру грошового забезпечення не змінився, а підставою для такого перерахунку є довідка встановленої форми, видана уповноваженим органом, у зв`язку з чим посилання відповідача на відсутність рішення Кабінету Міністрів України про перерахунок пенсій є необґрунтованими.

Суд також зазначив, що з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 обмеження пенсії позивача максимальним розміром у період до 31.12.2024 є протиправним, а індексація, невиплачена з цієї причини, підлягає виплаті. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку, що з 01.01.2025 застосуванню підлягають стаття 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанова Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, а позивач не надав доказів належності до категорії осіб, до пенсій яких визначені цією постановою коефіцієнти не застосовуються.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ГУ ПФУ в м. Києві звернулося з апеляційною скаргою, у якій вказує на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, у зв`язку з чим просить апеляційний суд скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року в частині зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації, без обмеження максимального розміру та без обмеження максимальним розміром з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає про те, що відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій проводиться на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України, однак після визнання протиправними та нечинними пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 нормативно-правові акти щодо умов, порядку та розмірів перерахунку пенсій не приймалися, а тому новий перерахунок пенсії позивачу провести неможливо.

Крім того, апелянт зауважив на тому, що Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 не має зворотної дії в часі та не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, встановленого на 2017 рік, а з 01.01.2018 максимальний розмір пенсії обмежено десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, відповідно до статті 43 зазначеного Закону в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.

На думку ГУ ПФУ в м. Києві, з 01.01.2025 воно діяло на підставі статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та прийнятої на її виконання постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, які не визнавалися неконституційними чи нечинними, а запроваджені коефіцієнти зумовлені зростанням видатків державного бюджету на пенсійне забезпечення в умовах воєнного стану та необхідністю забезпечення збалансованості бюджету.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2025 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду не надійшов, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі № 320/12870/24 відповідача зобов`язано здійснити перерахунок пенсії позивача, на виконання якого відповідач перерахував пенсію позивача з 01.04.2019 на підставі довідки Служби безпеки України від 18.01.2024 № 21/3-9/878-26 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 у справі № 320/12869/24 Службу безпеки України зобов`язано оформити та надати до ГУ ПФУ в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 для проведення перерахунку пенсії з 01.02.2023. На виконання цього рішення Службою безпеки України видано довідку від 17.09.2024 № 21/3-9/878-523 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023, яку надіслано відповідачу листом від 19.09.2024 № 21/3-3878. На підставі цієї довідки позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації.

Відповідач відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії з посиланням на відсутність правових підстав, оскільки Кабінет Міністрів України не приймав рішення про перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII.

Право позивача на індексацію пенсії відповідач не заперечує, а її невиплату обґрунтовує обмеженням пенсії максимальним розміром.

Не погоджуючись з відмовою у перерахунку пенсії, ОСОБА_1 звернувся до суду і, за результатами розгляду справи, позов було задоволено частково.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що на виконання частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб визначає Закон № 2262-XII, який є спеціальним законом у цих правовідносинах.

Згідно з частинами першою та третьою статті 1-1 Закону № 2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

При цьому зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-XII передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Відповідно до частини другої статті 51 Закону № 2262-XII перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Водночас частиною третьою цієї статті встановлено, що перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

На виконання наведених приписів постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок № 45), пунктом 1 якого передбачено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 2, 3 Порядку № 45 довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, за формою згідно з додатками 2 і 3 до цього Порядку готують органи, уповноважені рішеннями керівників визначених цим Порядком державних органів, до яких належить і Служба безпеки України, та подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Аналізуючи наведене правове регулювання, Верховний Суд у рішенні від 16.12.2024 у зразковій справі № 400/6254/24, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2025, виходив з того, що зміна розміру грошового забезпечення внаслідок зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, є підставою для перерахунку пенсії відповідно до статей 43, 63 Закону № 2262-XII, а такий перерахунок вважається таким, що виник на підставі, встановленій нормативно-правовим актом.

Крім того, у постанові від 19.02.2026 у справі № 240/22402/24 Верховний Суд зазначив, що видача уповноваженим державним органом довідки про розмір грошового забезпечення не створює нового права на перерахунок пенсії, а є документальним підтвердженням складових грошового забезпечення, які повинні бути враховані органом Пенсійного фонду України під час реалізації вже існуючого обов`язку з перерахунку пенсії.

Отже, обов`язок органу Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсії виникає у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідної категорії осіб, встановленою нормативно-правовим актом, і не ставиться законом у залежність від прийняття Кабінетом Міністрів України окремого рішення про перерахунок пенсій.

При цьому територіальні органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати розміри грошового забезпечення осіб, пенсія яким призначена за нормами Закону № 2262-XII, під час здійснення перерахунку пенсії на підставі отриманих довідок, на що вказав Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі № 380/5573/22.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, довідку від 17.09.2024 № 21/3-9/878-523 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 видано Службою безпеки України, тобто державним органом, визначеним пунктом 2 Порядку № 45.

Відповідач не заперечує ні факту видачі довідки уповноваженим органом, ні відповідності її змісту встановленій формі, а відмову у перерахунку пенсії обґрунтовує виключно відсутністю окремого рішення Кабінету Міністрів України про перерахунок пенсій, що з огляду на наведене не може вважатися правомірною підставою для відмови.

Посилання апелянта на визнання протиправними та нечинними пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 колегія суддів відхиляє, оскільки втрата чинності цими положеннями не скасовує передбаченого статтями 43, 51, 63 Закону № 2262-XII та Порядком № 45 обов`язку пенсійного органу перерахувати пенсію у разі зміни розміру грошового забезпечення відповідної категорії осіб.

Колегія суддів також враховує, що перерахунок пенсії позивача не був проведений своєчасно не з його вини, а внаслідок несвоєчасної видачі довідки уповноваженим органом та відмови відповідача у перерахунку, а відтак відповідно до частини третьої статті 51 Закону № 2262-XII він провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.02.2026 у справі № 240/22402/24.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність відмови відповідача у перерахунку пенсії позивача на підставі довідки Служби безпеки України від 17.09.2024 № 21/3-9/878-523 з 01.02.2023, а доводи апеляційної скарги в цій частині його не спростовують.

З приводу доводів апелянта про правомірність обмеження пенсії позивача максимальним розміром у період до 31.12.2024 колегія суддів зазначає таке.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, якими було встановлено обмеження максимального розміру пенсії.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з 20.12.2016 норма частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, яка обмежувала максимальний розмір пенсії, втратила чинність, а подальші законодавчі зміни до положень цієї частини, що на час їх внесення вже втратили чинність, не могли відновити зазначене обмеження, оскільки зміни можуть вноситися лише до чинної норми.

З огляду на це посилання відповідача на те, що з 01.01.2018 максимальний розмір пенсії обмежено статтею 43 Закону № 2262-XII в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII, є безпідставними, а доводи щодо відсутності у Рішення № 7-рп/2016 зворотної дії в часі не стосуються спірного періоду, який розпочинається з 01.03.2022.

Поряд з цим, положення частини першої статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI) у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII та положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин і є однаковими за змістом.

У зв`язку з цим Верховний Суд у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 17.03.2023 у справі № 340/3144/21 дійшов висновку, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону № 2262-XII норми цього Закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.

У постанові від 15.07.2025 у справі № 160/6306/25 Верховний Суд підтвердив, що така правова позиція є сталою.

Більше того, Рішенням Конституційного Суду України (Другий сенат) від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон № 2262-XII, у зв`язку з чим з дня ухвалення цього Рішення відповідне обмеження максимального розміру пенсії не може застосовуватися до пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII. Колегія суддів звертає увагу, що апелянт помилково зазначає дату ухвалення цього Рішення як 22.10.2022.

З приводу застереження «у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом», яке містять пункти 2 постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 та від 24.02.2023 № 168, а також підпункт 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185, то з огляду на відсутність норми закону, яка правомірно обмежувала б максимальний розмір пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII, таке застереження не може бути підставою для невиплати позивачу підвищення пенсії.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19 дійшла висновку, що обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом № 2262-XII, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправним обмеження пенсії позивача максимальним розміром у період до 31.12.2024.

Стосовно застосування до пенсії позивача з 01.01.2025 коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі - Постанова № 1), колегія суддів зазначає таке.

Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX (далі - Закон № 4059-IX) передбачено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону № 2262-XII (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми абзацом першим пункту 1 Постанови № 1 встановлено коефіцієнти від 0,5 до 0,1, які застосовуються до відповідних частин пенсії, що перевищують десять розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, а пунктом 2 визначено категорії осіб, до пенсій яких такі коефіцієнти не застосовуються.

Разом з тим, змін до Закону № 2262-XII щодо обмеження розміру пенсії чи застосування до неї коефіцієнтів зменшення не вносилося, тоді як частина третя статті 1-1 цього Закону допускає зміну умов і норм пенсійного забезпечення виключно шляхом внесення змін до нього та до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Конституційний Суд України неодноразово наголошував, зокрема у рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 27.02.2020 № 3-р/2020 та від 28.08.2020 № 10-р/2020, що закон про Державний бюджет України не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і гарантій, передбачених іншими законами, а також встановлювати інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом спеціального законодавчого регулювання, при цьому Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

З урахуванням цього Верховний Суд у постанові від 11.09.2025 у справі № 120/1081/25 дійшов висновку, що зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб можлива лише шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2262-XII, а застосування при обчисленні (перерахунку) розміру їх пенсій приписів статті 46 Закону № 4059-IX та Постанови № 1, якими передбачено виплату таких пенсій із застосуванням коефіцієнтів до суми, що перевищує десять прожиткових мінімумів, є протиправним і таким, що обмежує гарантоване статтею 46 Конституції України право на належний соціальний захист.

Надалі рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 у справі № 320/2229/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2025 та постановою Верховного Суду від 20.05.2026, визнано протиправним та нечинним абзац перший пункту 1 Постанови № 1 в частині його застосування до осіб, яким пенсії (пенсійні виплати) призначені (перераховані) відповідно до Закону № 2262-XII.

Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, тобто у цьому випадку з 09.12.2025.

Водночас за період до цієї дати застосуванню підлягає частина третя статті 7 КАС України, згідно з якою у разі невідповідності правового акта закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Верховний Суд у постанові від 15.07.2025 у справі № 160/6306/25 також звернув увагу на те, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції чи законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи ГУ ПФУ в м. Києві щодо обмежених фінансових можливостей держави в умовах воєнного стану, оскільки Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» не передбачено обмеження права на соціальний захист, гарантованого статтею 46 Конституції України, а будь-яке тимчасове обмеження конституційних прав допускається лише у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а не підзаконним нормативно-правовим актом, на що вказав Верховний Суд у постанові від 20.05.2026 у справі № 320/2229/25.

Крім того, у рішенні у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський суд з прав людини зазначив, що держава може вводити, призупиняти чи припиняти виплату певних надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства, однак якщо чинне правове положення передбачає виплату і всіх необхідних умов дотримано, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у таких виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Оскільки висновок про протиправність застосування коефіцієнтів, визначених Постановою № 1, стосується всіх осіб, пенсії яким призначені відповідно до Закону № 2262-XII, питання про належність позивача до категорій осіб, визначених пунктом 2 Постанови № 1, не має значення для вирішення цього спору.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що з 01.01.2025 відсутні підстави для виплати позивачу пенсії без застосування коефіцієнтів, визначених Постановою № 1, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

При цьому резолютивна частина оскаржуваного рішення, якою відповідача зобов`язано виплачувати пенсію з 01.01.2025 «без обмеження максимальним розміром з урахуванням Постанови № 1», суперечить мотивувальній частині рішення та не дає змоги однозначно визначити обсяг обов`язку відповідача, що не відповідає вимогам частини першої статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Зважаючи на те, що застосування коефіцієнтів, визначених Постановою № 1, фактично призводить до обмеження розміру пенсії, а позовні вимоги стосувалися саме виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, колегія суддів вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в цій частині та викласти пункт 3 його резолютивної частини в редакції, яка чітко визначає обов`язок відповідача виплачувати позивачу пенсію у 2025 році без застосування зазначених коефіцієнтів.

Така зміна не погіршує становища апелянта, оскільки пункт 3 резолютивної частини рішення суду першої інстанції вже містив вказівку на виплату пенсії з 01.01.2025 без обмеження максимальним розміром, і саме в такому значенні цей пункт оскаржено відповідачем.

Разом з тим, переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача виплачувати пенсію з урахуванням індексації, яка також оскаржується відповідачем, колегія суддів відповідно до частини другої статті 308 КАС України не обмежується доводами апеляційної скарги з огляду на таке.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі - Постанова № 118) передбачено підвищення з 01.03.2022 розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, на коефіцієнт збільшення 1,14 та визначено, що таке підвищення враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону.

Абзацом третім пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова № 168) встановлено, що підвищення на коефіцієнт збільшення застосовується також у разі перерахунку пенсії відповідно до Закону № 2262-XII, крім перерахунків у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом.

Верховний Суд у рішенні від 16.12.2024 у зразковій справі № 400/6254/24, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2025, дійшов висновку, що перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною розміру грошового забезпечення, у тому числі здійснений на підставі рішення суду, є правомірною підставою для невиплати індексації, передбаченої Постановою № 168, з моменту такого перерахунку.

Відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Застосовуючи наведені висновки, Верховний Суд у постанові від 10.06.2026 у справі № 300/6209/24 зазначив, що перерахунок пенсії з урахуванням грошового забезпечення станом на 2023 рік є реалізацією спеціального механізму підвищення пенсійних виплат, безпосередньо пов`язаного зі зміною розміру грошового забезпечення, тому застосування до такої пенсії індексації, передбаченої Постановою № 168, призвело б до подвійного підвищення одного й того самого виду пенсійної виплати за один і той самий період.

Водночас у зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що якщо у 2022 році перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення не здійснювався, підвищення пенсії на коефіцієнт 1,14, встановлене з 01.03.2022 Постановою № 118, стає невід`ємною складовою пенсійної виплати, а подальший перерахунок пенсії у 2023 році за іншою правовою підставою не змінює правомірності такої індексації, оскільки Постанова № 118 прямо передбачає врахування цього підвищення під час подальших перерахунків.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 22.10.2025 у справі № 620/13008/24, від 14.01.2026 у справі № 520/17250/24 та від 19.05.2026 у справі № 620/10967/24.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, пенсія позивача підлягає перерахунку з 01.02.2023 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, тобто у зв`язку зі зміною розміру грошового забезпечення, з дати, яка передує даті індексації пенсій у 2023 році.

Отже, в силу абзацу третього пункту 2 Постанови № 168 підвищення пенсії позивача на коефіцієнт збільшення, встановлений цією постановою, не застосовується, а суд першої інстанції, зобов`язавши відповідача одночасно перерахувати пенсію з 01.02.2023 за новим розміром грошового забезпечення та виплачувати з 01.03.2023 індексацію, передбачену Постановою № 168, неправильно застосував норми матеріального права та не врахував висновків Верховного Суду у зразковій справі № 400/6254/24, обов`язкових до врахування відповідно до частини третьої статті 291 КАС України.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі № 320/12870/24 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 на підставі довідки Служби безпеки України від 18.01.2024 № 21/3-9/878-26 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019. Водночас такий перерахунок проведено з дати, що передує 01.03.2022, і він не належить до перерахунків, проведених у період з 01.01.2021 до 28.02.2022, на які згідно з пунктом 2 Постанови № 118 підвищення на коефіцієнт збільшення не поширюється. Перерахунку пенсії позивача у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення з дати у 2022 році не здійснювалося, і відповідач на такі обставини не посилається. Відтак підвищення пенсії, передбачене Постановою № 118, застосовується до перерахованого розміру пенсії та залишається складовою пенсійної виплати позивача, а висновок суду першої інстанції про протиправність його невиплати з посиланням на обмеження пенсії максимальним розміром є правильним.

Так само відповідач не заперечує право позивача на індексацію пенсії з 01.03.2024 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - Постанова № 185), не посилається на здійснення у 2024 році перерахунку пенсії позивача у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення, а невиплату цієї індексації обґрунтовує виключно обмеженням пенсії максимальним розміром, яке, як зазначено вище, є протиправним.

Колегія суддів враховує, що відповідно до частини другої статті 55 Закону № 2262-XII нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Наведене не позбавляє позивача гарантії, передбаченої другим реченням частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII, відповідно до якої у разі, якщо внаслідок перерахунку розмір пенсії є нижчим, зберігається розмір раніше призначеної пенсії.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача виплачувати позивачу пенсію з урахуванням індексації, передбаченої Постановою № 168, підлягає зміні з відмовою в задоволенні позову в цій частині, а в частині індексації, передбаченої Постановами № 118 та № 185, висновки суду першої інстанції є правильними.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, а зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (стаття 317 КАС України).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, однак частково неправильно застосував норми матеріального права, що свідчить про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови, а пунктів 3, 4 та 5 резолютивної частини - у новій редакції.

Керуючись статтями 242, 291, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у справі № 320/8403/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у справі № 320/8403/25 - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а пункти 3, 4 та 5 резолютивної частини - в такій редакції:

« 3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії у розмірі 80 % від суми грошового забезпечення на підставі довідки Служби безпеки України від 17.09.2024 № 21/3-9/878-523 починаючи з 01.02.2023 без обмеження максимального розміру пенсії, а у 2025 році - без застосування коефіцієнтів, визначених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням проведених раніше виплат.

4. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 пенсії з урахуванням індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», без обмеження пенсії максимальним розміром починаючи з 01.03.2022 та з урахуванням індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», без обмеження пенсії максимальним розміром починаючи з 01.03.2024.

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», без обмеження пенсії максимальним розміром починаючи з 01.03.2022 та з урахуванням індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», без обмеження пенсії максимальним розміром починаючи з 01.03.2024, з урахуванням проведених раніше виплат.»

Доповнити резолютивну частину рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у справі № 320/8403/25 пунктом такого змісту: «У задоволенні позовних вимог у частині визнання протиправними дій та зобов`язання здійснити виплату пенсії з урахуванням індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» - відмовити.»

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у справі № 320/8403/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 328- 329 КАС України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді М.І. Кобаль

О.О. Осіпова