Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №489/7220/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 489/7220/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від 18 вересня 2026 року (суддя Кокорєв В.В., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 18.09.2026) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови та закриття провадження у справі,-

В С Т А Н О В И В:

08.09.2025 до Інгульського районного суду міста Миколаєва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до УПП в Миколаївській області ДПП, в якому позивач просив суд скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення ЕГА №1861178 від 31.08.2025 за ст.183 КУпАП та закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Інгульського районного суду міста Миколаєва від 18 вересня 2026 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

На думку апелянта, судом першої інстанції не в повній мірі було досліджено надані докази, а саме картку виклику з бази ІПІНП, яка була долучена до матеріалів справи. Зокрема, в фабулі картки ЄО №18974 від 31.08.2025 07:40:27 (введено: 31.08.2025 07:40) - (телеграма №1 від 31.08.2025 08:09:52) відображено наступні події: "31.08.2025 о 07:37 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 31.08.2025 о 07:32 за адресою: АДРЕСА_1 , повідомив що наряд поліції який виїжджав на виклик стосовно домашнього насильства забрав у нього телефон та 1000 грн. Зараз заявник чекає у ВП (відділок поліції). Заявник ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , тел: НОМЕР_1 ." З чого витікає, що виклики на 102 ОСОБА_1 здійснювались безпосередньо вже з приміщення ВП, де відносно нього і було винесено оскаржувану постанову та складено протокол вже по факту викликів на 102 в самому приміщенні відділку поліції. Дата та час в постанові вказані вірно, оскільки це і є дата та фактичний час події, що підтверджується належними та допустимими доказами. Також, складення адміністративних матеріалів саме по цій ситуації зафіксовано на нагрудний реєстратор інспекторів і дана подія також відображена письмово у відзиві із конкретним зазначенням місця та часу.

Також апелянт зазначив, що відповідно до ч. 2 розділу ІІ "Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції" від 06.1.2015 №1376, якщо під час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення й адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа органу поліції зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до статті 256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 КУпАП. В даному випадку позивач відмовився від підпису та отримання винесеної відносно нього постанови, а отже відразу після відмови було винесено протокол про адміністративне правопорушення. Виходячи з вищевикладеного, даний протокол серії ВАБ №201682 від 31.08.2025 іде в якості додатку до постанови серії ЕГА №1861178 від 31.08.2025 в якості підтвердження того, що ОСОБА_1 відмовився ставити підпис в постові, а отже даний протокол повністю відображає обставини, викладені в постанові про адміністративне правопорушення.

Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Справа розглянута судом першої інстанції у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження з повідомленням учасників справи відповідно до частини п`ятої статті 286 КАС України.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі, в тому числі, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 31.08.2025 інспектором 2 батальйону 2 роти 2 взводу УПП в Миколаївській області складено відносно ОСОБА_1 постанову ЕТА №1861178, відповідно до якої 31.08.2025 в м. Миколаєві на вул. 12 Поздовжня, 42а позивач здійснив завідомо неправдиві виклики на лінію 102, своїми викликами зірвав роботу лінії 102, повідомляв на лінію 102 неправдиву інформацію стосовно вчинення домашнього насильства, хоча такого факту не було, повідомляв неправдиву інформацію стосовно протиправних дій щодо нього, хоча такого факту насправді не було. Громадянин ОСОБА_1 неодноразово було попереджений про відповідальність, але ігнорував це та продовжував телефонувати на лінію 102 і робити хибні виклики. Фіксація БК474973. Ураховуючи викладене, громадянин ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП.

Також, 31.08.2025 відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №201682, відповідно до якого ОСОБА_1 здійснив завідомо неправдиві виклики на лінію "102", чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП.

Вважаючи зазначену постанову протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про її скасування.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що при прийнятті спірної постанови відповідачем не було дотримано положень ст. 256 та 283 КУпАП.

Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги та перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права у межах повноважень суду апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Так, згідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, пункту 1 частини другої статті 2 та частини першої статті 7 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 9 КУпАП визнано, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно статті 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно пункту 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, іншими доказами, перелік яких не вичерпний.

За приписами частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 183 КУпАП завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку. Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

Диспозиція статті 183 КУпАП передбачає об`єктивну сторону правопорушення, яка полягає у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб. Дії правопорушника спрямовані на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як пожежна охорона, поліція, швидка медична допомога, аварійні бригади. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає жодної необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, потребує умисної форми вини особи, коли відповідно до положень статті 10 КУпАП, особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Тобто, для висновку про наявність в діях особи ознак правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, необхідним є встановлення факту наявності в таких діях умислу щодо свідомого неправдивого (безпідставного) виклику поліції.

При цьому, навіть у випадку, коли особа звертається із заявою, за результатом перевірки якої факти не знайшли свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності без встановлення умислу заявника на подання неправдивої інформації, оскільки у такому випадку має місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України (усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.).

З наданих представником відповідача відеозаписами з камер нагрудних відеореєстраторів судом першої інстанції встановлено, що на відео №474544 на відрізку часу 22:30 позивач 30.08.2025 здійснює виклик в службу "102" та зазначає при цьому, що його поліція б`є та здійснює насилля над ним.

На відео №474559 (відрізок часу з 00:58:40 хв) позивач знову здійснює виклик на лінію "102" та вказує, що йому вже погрожує 2 наряди поліції, намагається здійснити над ним насилля та вказує, що представник поліції - "вбивця".

Також з наданих відеозаписів вбачається, що позивач 31.08.2025 продовжив здійснювати виклики по телефону "102".

Однак, у протоколі ВАБ №201682 не зазначено час неправдивого виклику поліції, тобто яких із чисельних викликів є завідомо неправдивим.

В оспорюваної постанові ЕГА №1861178 також не вказано часу здійснення завідомо неправдивого виклику.

І в протоколі і в постанові зазначено дата 31.08.2025, місце - м. Миколаїв, 12 Поздовжня, 42 А та посилання на боді камеру якою здійснювалась фотофіксація - 474973.

В постанові ЕГА №1861178 вказано дату та час її винесення, а саме 31.08.2025 о 07 год. 40 хв.

Водночас, відеозапис камери 474973 починається з 08 год. 09 хв. 31.08.2025 та на якому позивач перебуває в приміщенні поліції. Здійснює декілька дзвінків по телефону. Згодом йому зачитують постанову у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частини другої статті 254 КУпАП правопорушення протокол про адміністративне правопорушення у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За приписами статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Порядок оформлення в органах Національної поліції України, у тому числі в їх структурних (відокремлених) підрозділах (далі - органи поліції), матеріалів про адміністративні правопорушення, порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також порядок контролю за дотриманням законодавства під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення (крім правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) визначає Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1376.

Відповідно до положень п.9 розділу ІІ Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року №1376 "Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції" при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема (…) у графі "дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення" суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол)(...).

Згідно з частинами 1, 2 статті 283 КУпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Натомість в протоколі та постанові відсутні вказівки на час, місце і суть виклику, тому враховуючи, що виклик був не один, зазначення і перевірка неправомірності кожного виклику, умислу позивача, обставин за яких його було здійснено має істотне значення для встановлення правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

З огляду на те, що суд не наділений повноваженнями вносити зміни до протоколу про адміністративне правопорушення чи самостійно розширювати кваліфікацію діяння, за яке особу притягнуто до відповідальності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із недотриманням вимог статей 256 та 283 КУпАП.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги колегія суддів наголошує, що в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Поряд з цим, відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Конституційний Суд України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.

Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК від 26.02.2019 №1-р/2019.

Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої "доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом" (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України" (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey).

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

У пункті 30 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 по справі №463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Таким чином, особу може бути визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, виключно в разі встановлення в її діянні всіх ознак складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, тобто, за наявності усіх необхідних елементів об`єктивних та суб`єктивних ознак, які характеризують діяння як правопорушення - у сукупності.

Резюмуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновків, що доводи апеляційної скарги не містять належних, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Суд першої інстанції правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального права.

Порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи чи є обов`язковою підставою для скасування судового рішення не встановлено.

З огляду на що підстави для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції відсутні.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 272, 286, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від 18 вересня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає відповідно до частини третьої статті 272 КАС України.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя В.А.Голуб

Суддя Ю.В.Осіпов