Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №420/37465/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/37465/25

Перша інстанція: суддя Марин П.П.,

повний текст судового рішення

складено 23.04.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Голуб В.А.,

суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі № 420/37465/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, в якому позивачка просила:

визнати протиправною відмову Міністерства оборони України у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як спадкоємиці за законом померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , що була призначена ОСОБА_2 відповідно до рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум від 28.02.2025 № 94/975;

визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії від 19.07.2025 № 27/зм, яким відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 та скасовано попереднє рішення комісії від 28.02.2025 № 94/975, яким ОСОБА_2 призначено одноразову грошову допомогу у зв`язку з визнанням його особою з інвалідністю III групи, внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини;

зобов`язати Міністерство оборони України здійснити виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як спадкоємиці за законом померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у розмірі та порядку, визначених рішенням комісії Міністерства оборони України від 28.02.2025 № 94/975, прийнятим відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року суд задовольнив позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення. Визнав протиправною відмову Міністерства оборони України у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як спадкоємиці за законом померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , що була призначена ОСОБА_2 відповідно до рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум від 28.02.2025 № 94/975. Визнав протиправним та скасував рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії від 19.07.2025 № 27/зм, яким відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 та скасовано попереднє рішення комісії від 28.02.2025 № 94/975, яким ОСОБА_2 призначено одноразову грошову допомогу у зв`язку з визнанням його особою з інвалідністю III групи, внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. Зобов`язав Міністерство оборони України здійснити виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як спадкоємиці за законом померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у розмірі та порядку, визначених рішенням комісії Міністерства оборони України від 28.02.2025 № 94/975, прийнятим відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975. Стягнув з Міністерства оборони України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 968, 96 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник Міністерства оборони України подав апеляційну скаргу, у якій зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими з огляду на те, що на момент прийняття Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, рішення від 08.02.2025 (протокол № 94/975) у Комісії була відсутня інформація про те, що заявник - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) - помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до прийняття вказаного рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги. Апелянт вказує, що після з`ясування факту смерті ОСОБА_2 . Комісія Міноборони переглянула раніше прийняте рішення та ухвалила нове рішення, яким скасувала рішення. З огляду на це відповідач вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки Комісія Міноборони діяла в межах повноважень та самостійно усунула помилкове рішення.

Крім того, представник Міністерства оборони України наголошує, що чинне законодавство не передбачає можливості переходу в порядку спадкування права на призначення одноразової грошової допомоги, яке не було реалізовано спадкодавцем за життя. На переконання відповідача, публічно-правові відносини, які виникли між ОСОБА_2 та Міністерством оборони України, є нерозривно пов`язаними з особою заявника та не допускають процесуального або матеріального правонаступництва.

З огляду на вказане, апелянт просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що факт володіння Комісією неповною інформацією сам по собі не може свідчити про відсутність у ОСОБА_2 права на отримання одноразової грошової допомоги, адже право на отримання одноразової грошової допомоги виникає з дати встановлення інвалідності, а не з дати прийняття уповноваженим органом рішення про її призначення.

На думку позивачки, рішення Комісії Міноборони від 08.02.2025 (протокол № 94/975) не створило нове право, а лише офіційно підтвердило наявність у ОСОБА_2 права на отримання допомоги, яке виникло з дня встановлення йому інвалідності.

Позивачка наголосила, що пункт 29 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві містить вичерпний перелік підстав для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, серед яких відсутня така підстава, як смерть особи після виникнення у неї права на таку допомогу. При цьому Порядком № 975 не лише не передбачено право Міністерства оборони України переглядати власні рішення, а й не встановлено підстав, порядку та процесуального механізму такого перегляду. Тому позивачка вважає, що відповідач, приймаючи рішення від 19.07.2025 № 27/зм, фактично здійснив повторний розгляд документів, за результатами якого змінив раніше прийняте рішення, діючи поза межами наданих йому повноважень.

З огляду на вказане, позивачка просила суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду – залишити без змін.

Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 15.11.1986.

25.09.2024 Обласною медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_2 було встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку з захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

22.11.2024 ОСОБА_2 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про призначення йому одноразової грошової допомоги, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

26.11.2024 заява та додані документи, разом із висновком про призначення одноразової грошової допомоги, направлені до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, про що видано Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 10.12.2024.

28.02.2025 комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги (протокол № 94/975).

19.07.2025 комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, яким скасовано пункт 37 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.02.2025 № 94/975 щодо призначення одноразової грошової допомоги сержанту в запасі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), звільненому 10.04.2024, який є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, оскільки ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а допомога у зв`язку з установленням інвалідності призначена 28.02.2025 (протокол № 27/зм).

Згідно з довідкою приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гребенюк І.М. від 31.07.2025 № 360/02-14, спадкоємцем за законом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , є його дружина ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину в установлений законом строк.

Вважаючи протиправним рішення комісії Міністерства оборони України від 19.07.2025, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, ІНФОРМАЦІЯ_6 направляв до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України лист від 05.02.2025 № 943/2324, яким повідомляв про смерть ОСОБА_2 . Відтак, станом на дату прийняття початкового рішення про призначення одноразової грошової допомоги сержанту в запасі ОСОБА_2 (28.02.2025) відповідачу було достеменно відомо про факт смерті заявника. Більш того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідці медико-соціальної експертної комісії. При цьому приписами законодавства не передбачено такої підстави для скасування рішення про призначення одноразової грошової допомоги, як смерть особи після виникнення у неї суб`єктивного права на її отримання. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання Комісії від 19.07.2025 № 27/зм, яким скасовано попереднє рішення від 28.02.2025 № 94/975 про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з захистом Батьківщини, та відмовлено у її призначенні, є протиправним і підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII регламентовано, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі:

встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;

отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;

отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;

отримання військовозобов`язаним, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи,

300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи,

250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII).

Так, спірні правовідносини регулюються Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).

Так, Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, та осіб, звільнених з військової служби (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності - є дата, зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду/оцінювання та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.

Військовослужбовець, військовозобов`язаний, резервіст або особа, звільнена з військової служби, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, подають уповноваженому органу у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти з дотриманням законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг такі документи:

заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією або витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:

постанови відповідної військово-лікарської, медичної (військово-лікарської) комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), якій призначається та виплачується одноразова грошова допомога, з даними про прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, або довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені), копія військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства);

реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім іноземців та осіб без громадянства) (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідному контролюючому органу та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначеній одержувачем виплати.

Повертаючись до встановлених судом першої інстанції обставин справи, слід нагадати, що 22.11.2024 ОСОБА_2 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_7 із заявою, у який просив виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку із настанням інвалідності.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, про що видано Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 10.12.2024.

Отже за життя ОСОБА_2 рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги ухвалено не було, грошова допомога не призначалась, не нараховувалась та не була виплачена.

Однак 28 лютого 2025 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги (протокол № 94/975).

19.07.2025 комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, яким скасовано пункт 37 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.02.2025 № 94/975 щодо призначення одноразової грошової допомоги сержанту в запасі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), звільненому 10.04.2024, який є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, оскільки ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а допомога у зв`язку з установленням інвалідності призначена 28.02.2025 (протокол № 27/зм).

Апеляційний суд погоджується з доводами відповідача про те, що Комісія Міністерства оборони України, приймаючи від 19.07.2025 діяла законно, адже самостійно виправила своє помилкове рішення (28.02.2025 (протокол № 27/зм) після з`ясування того, що на момент прийняття вказаного помилкового рішення заявник ( ОСОБА_2 ) помер.

Уважаючи протиправним рішення Комісії Міністерства оборони України, яким скасовано призначення чоловіку позивачки одноразової грошової допомоги, та таким, що позбавило позивачку права на отримання спадкового майна у вигляді одноразової грошової допомоги, остання звернулась до суду із цим позовом.

З приводу доводів про набуття права на отримання одноразової грошової допомоги, колегія суддів зазначає, що таке право (призначення одноразової грошової допомоги) нерозривно пов`язано з особою спадкодавця. Чинне законодавство не визначає можливості переходу в порядку спадкування права на призначення одноразової грошової допомоги, яке не було реалізовано спадкодавцем за життя за будь-яких обставин.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

З наведеного висновується, що спадкоємці мають право на отримання виплат лише у випадку, якщо така виплата була належна (призначена, нарахована) померлому або присуджена йому на підставі судового рішення, що набрало законної сили за життя, однак померлим не отримана.

Аналогічний висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 28.03.2025 у справі № 160/4344/24, підстав для відступу від якого немає.

Крім того, вирішуючи спір по суті, суд повинен установити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні спричиняє прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших установлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19).

У розвиток наведеного, частинами першою та третьою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

При цьому, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах (стаття 2 КАС України).

Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Колегія суддів зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, який стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/4406/16 та від 29.06.2021 у справі № 1.380.2019.000578 та багатьох інших, є сталою і підстави для відступлення від такої позиції відсутні.

Отже, у цій справі позивачка оскаржує рішення відповідача в частині, що стосується її чоловіка, а тому з огляду на встановлені обставини та викладені вище висновки суду, цим рішенням не порушено матеріальних прав та/або охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 , на захист яких подано позов, що є також підставою для відмови в його задоволенні.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, а також правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів доходить висновку, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Посилання позивачки на те, що факт володіння Комісією неповною інформацією сам по собі не може свідчити про відсутність у ОСОБА_2 права на отримання одноразової грошової допомоги, адже це право виникає з дати встановлення інвалідності, а не з дати прийняття рішення про її призначення, колегія суддів вважає помилковим, адже виникнення права на допомогу за законом не тотожне його реалізації через ухвалення суб`єктом владних повноважень рішення про призначення такої допомоги. Оскільки станом на дату прийняття первинного рішення (протокол від 28.02.2025 № 94/975) заявник вже помер ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), його правоздатність припинилася, що унеможливило набуття ним права на виплату, а отже, і включення відповідної суми допомоги до складу спадщини.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

З огляду на викладене апеляційна скарга Міністерства оборони України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 у справі № 420/37465/25 підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду ухвалюється нове судове рішення, питання розподілу судових витрат підлягає вирішенню відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, а відповідач є суб`єктом владних повноважень, а тому розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі № 420/37465/25 - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі № 420/37465/25 - скасувати.

Ухвалити у справі нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

СуддіЮ.В. Осіпов В.О. Скрипченко