Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №420/5953/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/5953/25

Головуючий І інстанції: Бездрабко О.І.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 17.09.2025р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування довідки, наказів, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

25.02.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в якому просив суд:

- визнати протиправними дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо направлення його на повторне (позачергове) проходження військово-лікарської комісії;

- визнати протиправною і скасувати довідку ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 від 06.02.2025р. №21/1133;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.02.2025р. б/н про призов на військову службу під час мобілізації та направлення до Військової частини НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ про зарахування його до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити його зі списків особового складу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.12.2024р. ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 позивача визнано «тимчасово непридатним» до військової служби з повторним медичним оглядом 24.05.2025р., а тому на час його прибуття до АДРЕСА_1 він мав чинну постанову ВЛК.

Попри це, на думку позивача, посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 , без його згоди та за відсутності передбачених законодавством підстав, направили його на повторний медичний огляд, за результатами якого 06.02.2025р. його було визнано «придатним» до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах тощо, а вже 07.02.2025р. - призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини НОМЕР_1 .

При цьому, позивач вважає, що його медичний огляд було проведено з порушенням «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (затв. наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р. №402), а накази про призов та про зарахування до списків особового складу військової частини, як «похідні» від протиправної постанови ВЛК, також підлягають скасуванню.

Ухвалою суду першої інстанції від 11.03.2025р. залучено до участі у справі як співвідповідача Військову частину НОМЕР_1 .

Представник ІНФОРМАЦІЯ_4 надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні, вказуючи на те, що у прохальній частині позовної заяви відсутні будь-які позовні вимоги безпосередньо до нього, а тому він не є належним відповідачем у справі.

ІНФОРМАЦІЯ_6 та Військова частина НОМЕР_1 відзивів на позовну заяву до суду першої інстанції не подали.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) у задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, представник позивача - адвокат Поліщук Д.О. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, а також неповно з`ясовано обставини справи, у зв`язку із чим, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2025р. та прийняти нове - про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

По суті спору апелянт, повторюючи доводи позовної заяви, вказує, що на час направлення на ВЛК позивач мав чинну постанову ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 про тимчасову непридатність до військової служби, строк дії якої спливав лише 24.05.2025р., тоді як згідно з п.69 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024р. №560), на ВЛК направляються лише особи, які не проходили медичного огляду або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби.

Крім того, на думку апелянта, бажання самостійно пройти медичний огляд позивач не виявляв.

Також, апелянт зазначає, що направлення на ВЛК в електронній формі чи у паперовій формі за додатком 11 до Порядку №560 відповідачем не було надано, фактично позивача не обстежено (не проведено аналізів, ЕКГ, оглядів лікарями, передбаченими п.3.4 розділу ІІ Положення №402), а можливості подати медичні документи за формою №025/о йому не надано.

Крім того, апелянт посилається на його незаконне затримання 04.02.2025р. представниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , з приводу чого його представником подано заяву до Державного бюро розслідувань, на практику Європейського суду з прав людини щодо обов`язку суб`єкта владних повноважень та суду обґрунтовувати свої рішення, а також на те, що накази про призов та про зарахування до списків особового складу є похідними від протиправних дій щодо проведення ВЛК.

06.11.2025р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2025р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ) 18.12.2024р. був взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_5 за військовим званням «солдат», військово-обліковою спеціальністю « 956».

18.12.2024р., у відповідності до військово-облікового документа №261220240688132900004, за результатами медичного огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 позивача було визнано «тимчасово непридатним» до військової служби з повторним медичним оглядом - 24.05.2025р.

05.02.2025р. за результатами перевірки військово-облікових документів позивача було доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , де йому видано направлення на проходження медичного огляду ВЛК та попереджено про адміністративну та кримінальну відповідальність за ухилення від медичного огляду та симуляцію хвороби, що засвідчено особистим підписом позивача у Журналі реєстрації направлень на ВЛК, виданих резервістам та військовозобов`язаним для проходження медичного огляду, ІНФОРМАЦІЯ_3 .

06.02.2025р. ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 та ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_9 проведено медичний огляд позивача, за результатами якого йому встановлено діагноз: наслідки МВТ (29.09.2024р.), струс головного мозку, ДЕП, лівобічний геміпарез.

Згідно з довідкою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 від 06.02.2025р. №21/1133, солдата запасу ОСОБА_1 на підставі ст.78-Б, 76-Б, 41-В графи ІІ «Розкладу хвороб» визнано «придатним» до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

07.02.2025р. позивача взято на облік ІНФОРМАЦІЯ_6 , видано йому військовий квиток серії НОМЕР_2 та вручено мобілізаційне розпорядження.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 «Про проведення призову резервістів та військовозобов`язаних запасу на військову службу під час проведення мобілізації» від 07.02.2025р. б/н солдата ОСОБА_1 , на підставі ст.39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», призвано на військову службу під час мобілізації та згідно з поіменним списком направлено до складу Військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з військовим квитком ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 07.02.2025р. №38 позивача було призначено на посаду «старшого майстра» та з 07.02.2025р. зараховано до списків особового складу військової частини.

Вважаючи дії та рішення відповідачів протиправними та такими, що порушують його права, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що положення абз.1 п.3.2 глави 3 розділу ІІ Положення №402 щодо проходження повторного медичного огляду лише за наявності скарг на стан здоров`я поширюються на військовозобов`язаних, визнаних «придатними в мирний час», тоді як під час дії «воєнного стану» кожен військовозобов`язаний підлягає медичному огляду, а тому відповідач мав усі повноваження направити позивача на ВЛК. При цьому, суд наголосив, що не може надавати оцінку медичним висновкам ВЛК щодо діагнозу та ступеня придатності, а сам позивач встановленого йому діагнозу не оспорює. Підстав для відстрочки чи бронювання позивач, на думку суду першої інстанції, не довів, а тому його призов було здійснено правомірно, а Військової частини НОМЕР_1 , в свою чергу, була зобов`язана зарахувати його до списків особового складу.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими та заснованими на законі, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності і територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Як загальновідомо, Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 (затв. Законом України від 24.02.2022р. №2102-IX) у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан, а Указом Президента України від 24.02.2022р. №69/2022 «Про загальну мобілізацію» (затв. Законом України від 03.03.2022р. №2105-IX) оголошено, а також проведено загальну мобілізацію.

Строки дії воєнного стану та загальної мобілізації неодноразово продовжувались, тобто спірні правовідносини виникли в період дії правового режиму воєнного стану та під час проведення загальної мобілізації.

Так, правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, а також обов`язки громадян у цій сфері визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. №3543-ХІІ.

Відповідно до ст.22 Закону №3543-ХІІ, громадяни зобов`язані, з-поміж іншого, з`являтися за викликом до ТЦК та СП для оформлення військово-облікових документів, уточнення облікових даних та проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

У свою чергу, положеннями ст.23 Закону №3543-ХІІ визначено вичерпні підстави для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, серед яких, зокрема, визнання військовозобов`язаних відповідно до висновку ВЛК тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на певний строк з наступним проходженням ВЛК.

Тобто, вказана підстава для відстрочки за своєю правовою природою пов`язана з тимчасовим станом здоров`я особи, який підлягає подальшій оцінці ВЛК.

Загальні засади виконання військового обов`язку і проходження військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-ХІІ, за змістом ст.1 якого, військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни та забезпечення особовим складом Збройних Сил України та інших військових формувань і включає, серед іншого, призов на військову службу та її проходження.

У силу ст.39 Закону №2232-ХІІ, призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, який на час виникнення спірних правовідносин був визначений Порядком №560.

Як передбачено у п.69 Порядку №560, резервісти та військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я.

Резервісти або військовозобов`язані, у яких відсутні скарги на стан здоров`я, на ВЛК для проходження медичного огляду не направляються. Особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на ВЛК.

Порядок проведення військово-лікарської експертизи, яка проводиться з метою визначення придатності до військової служби, унормовано Положенням №402.

Згідно з п.2.1 глави 2 розділу І цього Положення, постанови ВЛК оформлюються, зокрема, довідкою ВЛК, є обов`язковими до виконання та можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

У розумінні абз.1, 3 п.3.2 глави 3 розділу ІІ Положення №402, повторний медичний огляд військовозобов`язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП.

Військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень, призиваються на військову службу під час мобілізації за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я.

Під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, а також оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.

При цьому, п.3.13 глави 3 розділу ІІ зазначеного Положення визначено, що громадяни, які звільнені з військової служби у запас або у відставку без проведення медичного огляду ВЛК або не згодні з постановою ВЛК про ступінь придатності до військової служби на період фактичного звільнення та ставлять питання про перегляд цієї постанови, оглядаються ВЛК закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України за узгодженням зі штатною ВЛК регіону за направленням керівника районного, міського ТЦК та СП.

Водночас, слід наголосити, що за правилами ст.26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, підлягають звільненню з військової служби, зокрема, за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) ВЛК, тобто законодавець передбачив самостійний механізм реагування на зміну стану здоров`я особи вже після набуття нею статусу військовослужбовця.

Адміністративний же суд, згідно з ч.2 ст.2 КАС України, в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, пропорційно та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Аналізуючи наведені норми у їх системному зв`язку, судова колегія зазначає, що в умовах загальної мобілізації проходження медичного огляду за направленням ТЦК та СП є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного, а визначення ступеня його придатності до військової служби належить до компетенції спеціально уповноваженого органу - ВЛК.

Постанова ж ВЛК про тимчасову непридатність за своєю суттю фіксує лише тимчасовий стан здоров`я особи, передбачає його наступну оцінку ВЛК і не створює для особи жодних гарантії не проходження медичного огляду до спливу визначеного в ній строку.

Що ж стосується меж судового контролю у спорах цієї категорії, то варто зазначити про те, що перевірка правильності прийнятого ВЛК рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду (висновки Верховного Суду, сформовані у постанові від 10.02.2022р. у справі №160/7153/20).

Також, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12.06.2020р. у справі №810/5009/18 стосовно того, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на п.3.13 глави 3 розділу II Положення №402. Відповідно до цієї норми, у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або ж одержані військовим комісаріатом із цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.02.2021р. у справі №820/5570/16, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються висновки за результатами медичного огляду, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності такого висновку виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку щодо стану здоров`я лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, зокрема на підставі Положення №402.

Тобто, суд не може самостійно (на власний розсуд) надавати оцінку діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності для проходження військової служби, оскільки це не входить до повноважень суду, а означені питання є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії.

Зазначений висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, вкладеною в постанові від 26.02.2025р. у справі №600/3273/22-а.

Переходячи до оцінки правомірності дій ІНФОРМАЦІЯ_3 з направлення позивача на медичний огляд, судова колегія звертає увагу на те, що абз.1 та 2 п.69 Порядку №560, на які посилається апелянт, стосуються саме резервістів та військовозобов`язаних, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин з врученням мобілізаційних розпоряджень, тобто осіб, придатність яких до військової служби вже визначена.

Позивач же до цієї категорії не належить.

Абзац 3 п.69 Порядку №560, у свою чергу, визначає випадки, у яких направлення на ВЛК є обов`язковим (особа не проходила медичний огляд або закінчився строк дії постанови про придатність), однак не містить заборони направляти на медичний огляд військовозобов`язаних інших категорій.

Більш того, вказана норма оперує саме поняттям постанови про «придатність», а не постанови про «тимчасову непридатність», яка, як вже зазначалося, за своєю суттю фіксує тимчасовий стан здоров`я особи та передбачає наступну оцінку цього стану ВЛК.

З цих же мотивів не спростовують наведеного і посилання апелянта на положення Порядку №560 щодо направлення на медичний огляд громадян, які прибули до ТЦК та СП для уточнення облікових даних, оскільки відсутність дійсного рішення ВЛК про ступінь придатності наведена в цих положеннях лише як одна з підстав («зокрема») поряд із іншими підставами, передбаченими законодавством, а сам позивач, за відсутності чинної постанови про придатність, дійсного рішення ВЛК про ступінь придатності до служби за призовом під час мобілізації не мав.

Не можуть бути взяті до уваги і доводи апелянта про те, що на проходження ВЛК не було його згоди, адже за нормами ст.22 Закону №3543-ХІІ проходження медичного огляду за направленням ТЦК та СП є обов`язком військовозобов`язаного, а тому згода особи на його проходження чинним законодавством не вимагається.

Тим більше, що постанова про тимчасову непридатність позивача прийнята через невеликий проміжок часу після отриманої ним травми (наслідки МВТ від 29.09.2024р.), тобто стосувалась стану здоров`я, що за своєю природою міг змінюватись, а саме по собі направлення на ВЛК не вирішує питання про придатність особи до військової служби, а лише створює умови для її визначення уповноваженим органом - ВЛК.

Що ж стосується доводів апелянта про відсутність направлення на ВЛК за формою додатку 11 до Порядку №560, то вони спростовуються встановленим судом першої інстанції фактом видачі позивачу 05.02.2025р. направлення, зареєстрованого у Журналі реєстрації направлень на ВЛК, що засвідчено особистим підписом позивача.

Та ж обставина, що копію самого направлення не було надано на адвокатський запит, сама по собі факту його видачі не спростовує.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, направивши позивача на медичний огляд, відповідач діяв на підставі та в межах наданих йому повноважень.

Не знаходить судова колегія підстав і для визнання протиправною та скасування довідки ВЛК від 06.02.2025р. №21/1133, оскільки, за наведеною практикою Верховного Суду, суд не наділений повноваженнями оцінювати правильність встановлення діагнозу чи визначення статті та графи Розкладу хвороб, а перевіряє лише дотримання процедури прийняття постанови ВЛК.

З матеріалів же даної справи вбачається, що медичний огляд позивача проводили ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 та ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_9 , а встановлений за його результатами діагноз (наслідки МВТ від 29.09.2024р., струс головного мозку, ДЕП, лівобічний геміпарез) відповідає анамнестичним даним позивача та свідчить про те, що стан його здоров`я був предметом фактичного оцінювання лікарями-експертами.

За результатами огляду, з урахуванням цих захворювань, позивача визнано придатним лише до служби у визначених підрозділах (забезпечення, ТЦК та СП, навчальні центри тощо), що також свідчить про індивідуальну оцінку стану його здоров`я.

Позивач же встановленого ВЛК діагнозу не оспорює, а жодних медичних документів (зокрема виписок за формою №025/о), які б підтверджували наявність у нього інших захворювань чи іншого ступеня їх тяжкості, неврахованих ВЛК, ні до суду 1-ї, ні до суду 2-ї інстанції не надав.

Звідси доводи апелянта про не проведення окремих досліджень (аналізів, ЕКГ), ненадання можливості подати медичні документи чи не ознайомлення з постановою ВЛК не підтверджують того, що такі обставини вплинули або могли вплинути на зміст експертного висновку щодо ступеня придатності позивача до військової служби.

Варто також зауважити й про те, що позивач не скористався передбаченим п.3.13 глави 3 розділу ІІ Положення №402 правом на оскарження постанови ВЛК до штатної ВЛК регіону чи Центральної ВЛК та проходження контрольного медичного огляду, в межах якого саме і могли бути перевірені його доводи щодо неповноти повторного медичного обстеження.

Разом з тим, надаючи оцінку наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.02.2025р. про призов позивача на військову службу під час мобілізації, судова колегія виходить із того, що на дату його видання позивач за чинною постановою ВЛК від 06.02.2025р. був визнаний «придатним» до військової служби в певних підрозділах, а попередня постанова ВЛК про «тимчасову непридатність» позивача від 18.12.2024р. втратила актуальність у зв`язку з прийняттям наступного висновку ВЛК за результатами нового медичного огляду.

Матеріали ж даної справи не містять будь-яких переконливих доказів наявності у позивача інших передбачених ст.23 Закону №3543-ХІІ підстав для відстрочки, надання йому відстрочки або бронювання за рішенням уповноваженого органу, а тому, відповідно, у відповідача на той час були усі належні підстави для призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

У цьому контексті колегія суддів наголошує, що Верховний Суд у постанові від 18.01.2024р. у справі №280/6033/22 дійшов висновку про те, що право на відстрочку від призову може бути реалізоване виключно до моменту набуття особою статусу військовослужбовця, а в постанові від 05.02.2025р. у справі №160/2592/23 про те, що призов військовозобов`язаного під час мобілізації є незворотним, а не проходження належного медичного огляду під час призову саме по собі не свідчить про непридатність особи до військової служби та не є підставою для відновлення її попереднього становища шляхом звільнення з військової служби.

При цьому, слід звернути увагу, що у разі погіршення стану здоров`я позивач не позбавлений можливості знову пройти медичний огляд вже як військовослужбовець і за його результатами реалізувати право на звільнення з підстав, передбачених ст.26 Закону №2232-ХІІ.

Оскільки ж протиправності дій щодо направлення позивача на ВЛК, постанови ВЛК та наказу про призов судами обох інстанцій не встановлено, то відповідно, і підстави для задоволення «похідних» позовних вимог про скасування наказу Військової частини НОМЕР_1 про зарахування його до списків особового складу і зобов`язання виключити його зі списків також відсутні.

Що ж стосується доводів позивача про нібито незаконне його затримання та звернення його представника до Державного бюро розслідувань, то такі доводи виходять за межі предмета цього позову, оскільки відповідні дії позивачем у цій справі не оскаржувалися, а наведені ним обставини затримання підлягають встановленню у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством. Доказів же того, що постанова ВЛК чи наказ про призов були прийняті внаслідок правопорушень, встановлених у такому порядку, матеріали справи не містять.

Решта доводів апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі відповідача.

До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційних скарг, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 14.10.2026р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: М.П. Коваль

В.О. Скрипченко