Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №420/15828/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/15828/25

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

23.01.2026 року;

Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Єщенка О.В.,

суддів – Градовського Ю.М.,

– Казанчук Г.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 22.07.2024 року № 155250029697, яким було відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 09.05.2025 року № 155250029697, яким було відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 27.12.1991 року по 10.09.1992 року, з 01.10.1992 року по 07.02.2000 року, періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року, з 01.03.2022 року по 09.10.2024 року, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 04.06.2024 року;.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 09.05.2025 року № 155250029697, яким було відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 27.12.1991 року по 10.09.1992 року, з 06.01.2000 року по 07.02.2000 року, періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року, з 01.03.2022 року по 09.10.2024 року, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.05.2025 року про призначення пенсії за віком із прийняттям рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу періоди його роботи з 27.12.1991 року по 10.09.1992 року, з 06.01.2000 року по 07.02.2000 року, періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року, з 01.03.2022 року по 09.10.2024 року, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.05.2025 року про призначення йому пенсії за віком та прийняти рішення за його заявою з урахуванням висновків суду. Частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вичерпало свою дію, а також що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 09.05.2025 року не зарахований період з 06.01.2000 року по 07.02.2000 року, а не з 01.10.1992 року по 07.02.2000 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що в частині зарахування періоду роботи з 01.10.1992 року по 07.02.2000 року, суд допустив неповне з`ясування обставин справи, оскільки з розрахунку стажу позивача вбачається, що відповідачем не було зараховано до стажу позивача вказаний період, та при цьому не зазначено підстави та обґрунтування такого неврахування у рішенні про відмову.

Крім того, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що записи, внесені до трудової книжки з порушенням вимог Інструкції, а також періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування після 01 січня 2004 року, до страхового стажу не враховуються. За таких обставин, до страхового стажу Позивача не зараховано: період роботи з 27.12.1991 по 10.09.1992, оскільки наявне виправлення в номері та даті наказу на прийняття на роботу; період роботи з 01.10.1992 по 01.12.2000, оскільки записи не засвідчено печаткою організації та відсутня сплата страхових внесків згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; період здійснення підприємницької діяльності з 06.01.2000 по 07.02.2000, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду, періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2017, 3 01.03.2022 по 09.10.2024, оскільки відсутня сплата страхових внесків згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.17), на дату звернення за призначенням пенсії йому виповнилося 60 років (звернувся 15.07.2024 року).

15.07.2024 року позивач звернувся до ГУПФ України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком.

22.07.2024 заява за принципом екстериторіальності була розглянута ГУПФ України в Харківській області та рішенням №155250029697 від 22.07.2024 року відмовлено у призначенні пенсії (а.с.21).

У рішенні №155950022017 від 22.07.2024 року зазначено:

«Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року від 24 років до 34 років.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

Відповідно до наданих документів до загального страхового стажу не зараховано періоди згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.12.1983, а саме: період роботи з 27.12.1991 по 10.09.1992, оскільки допущено виправлення номеру наказу про зарахування на роботу;

період проходження військової служби з 14.12.1985 по 18.11.1987, оскільки даний період не підтверджено документом про проходження військової служби.

Відповідно архівної довідки від 26.04.2024 № 01/256-Н/84 не зараховано період навчання з 31.12.1987 по 30.06.1991 у зв`язку з навчанням за заочною формою

Враховуючи зазначене, вирішено відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заявник працює/не працює: фізична особа-підприємець.

На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. Особа матиме право на пенсійну виплату з 04.06.2027 або при набутті необхідного страхового стажу.»

01.05.2025 року позивач знову звернувся до ГУПФ України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.23).

09.05.2025 року заява за принципом екстериторіальності була розглянута ГУПФ України в Житомирській області та рішенням №155250029697 від 09.05.2025 року відмовлено йому у призначенні пенсії за віком (а.с.23).

У рішенні №155250029697 від 09.05.2025 року, цей відповідач, зокрема, зазначив:

«Страховий стаж особи становить 29 років 02 місяці 03 дні, для визначення права згідно п. 3-1 розділу XV Закону становить 30 років 01 місяць 12 днів.

До страхового стажу не зараховано період роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_2 3 27.12.1991 по 10.09.1992, оскільки наявне виправлення в номері та даті наказу на прийняття на роботу.

До страхового стажу не зараховано період здійснення підприємницької діяльності з 06.01.2000 по 07.02.2000, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду.

До страхового стажу не зараховано періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2017, з 01.03.2022 по 09.10.2024, оскільки відсутня сплата страхових внесків згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності. Інші документи передбачені пунктом 3 Порядку №637 відсутні.

Не працює.

Особа матиме право на пенсійну виплату 04.06.2027 або при набутті необхідного страхового стажу.

Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Житомирській області прийнято рішення № 155250029697 від 09.05.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком гр. ОСОБА_1 відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.»

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 року №1058-ІV передбачено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року.

Позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком досягнув 65 років. Таким чином, для призначення пенсії позивачу необхідно мати від 15 до 21 року страхового стажу. Саме відсутність вказаного страхового стажу стала підставою для відмови у призначенні пенсії.

Згідно статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Щодо правомірності незарахування позивачу періоду роботи з 27.12.1991 року по 10.09.1992 року, суд враховує наступне.

З копії трудової книжки ОСОБА_2 НОМЕР_3 період роботи за записом №13- №14 з 27.12.1991 року по 10.09.1992 року (дата заповнення трудової книжки 06.12.1983 року) судом встановлено, що позивач, зокрема працював у виробничому кооперативі «Індустарт» на посаді керівника дільниці (а.с.30).

З цього приводу суд зазначає, що на час первинного заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162.

Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 Держкомпраці СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 Держкомпраці СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірного періоду роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" та даною Інструкцією.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР та КЦСПС від 06.09.1973 р. № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, викладену, зокрема, у постановах від 28 лютого 2018 року у справі № 428/7863/17 та від 16 квітня 2020 року у справі №159/4315/16-а про те, що певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи організації, і не може мати негативні наслідки для особи, яка звернулася за пенсією.

За таких обставин, період роботи з 27.12.1991 року по 10.09.1992 року позивача підлягає зарахуванню до його страхового стажу.

Щодо правомірності не зарахування періодів роботи з 01.10.1992 року по 07.02.2000 року колегія суддів зазначає наступне.

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_2 НОМЕР_3 період роботи за записом №15- №16 з 01.10.1992 року по 07.02.2000 року (дата заповнення трудової книжки 06.12.1983 року) судом встановлено, що позивач, зокрема працював у головному господарському ринку «Привоз» на посаді завідувача торгівельного відділу (а.с.30-31).

В матеріалах справи міститься лист Комунального підприємства «Ринок Привоз» Одеської міської ради в якому зазначено, що внаслідок пожежі, яка трапилася у адміністрації КП «Ринок Привоз», 17.01.2008 року, архівні документи частково згоріли, частково прийшли у неналежний стан. 18.04.2012 року, старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Одеської області, молодшим радником юстиції Павличко В.В., був проведений обшук, у адміністрації «Ринок Привоз». У ході проведення обшуку були вилучені усі документи «Ринок - Привоз», які на даний час досі не повернуті. Трудовий стаж ОСОБА_1 , підтвердити не може (а.с.36-37).

Згідно статті 20 Закону №1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частини 16 статті 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів роботи на підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків.

Верховним Судом сформована усталена правова позиція, відповідно до якої особа, яка звернулась за призначенням пенсії, не має відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи (зокрема, постанови від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі №199/1852/15-а, від 12.09.2019 у справі №489/2283/16-а, від 01.03.2021 у справі №423/757/17, від 27.05.2021 у справі №343/659/17).

Частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій частині, суд першої інстанції вказав, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 09.05.2025 року не зарахований період з 06.01.2000 року по 07.02.2000 року, а не з 01.10.1992 року по 07.02.2000 року.

Водночас, вказані висновки суду ґрунтуються на неповному з`ясуванні обставин справи, оскільки як зі змісту оскаржуваного позивачем рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 09.05.2025 року № 155250029697, так і зі змісту зробленого пенсійним органом розрахунку страхового стажу вбачається, що вказаний вище період не був зарахований до страхового стажу позивача у повному обсязі.

За таких обставин, позовні вимоги щодо зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.10.1992 року по 07.02.2000 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, відносно правомірності не зарахування до страхового стажу позивача періодів здійснення ним підприємницької діяльності з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року та з 01.03.2022 року по 09.10.2024 року, колегія суддів зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та відповідно до відомостей ГУ ДПС в Одеській області знаходиться на обліку з 17.10.2005 року по 09.10.2024 року, як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування.

Разом із тим, згідно статті 1 Закону №1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 цього Закону страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою цієї ж норми передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Верховний Суд у постановах від 11.10.2023 у справі № №340/1454/21 та від 23.03.2022 у справі №535/1031/16-а зазначив, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який страхувальником сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

При цьому, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

У даному випадку позивач, як фізична особа-підприємець мав статус страхувальника у спірні періоди з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року та з 01.03.2022 року по 09.10.2024 року та мав обов`язок самостійно сплачувати відповідні страхові внески.

Колегія суддів відхиляє посилання позивача на перебування на спрощеній системі оподаткування, оскільки вказані обставини були підставою для звільнення від сплати страхових внесків до 01 січня 2004 року. В свою чергу, після 01 січня 2004 року, незалежно від обраної системи оподаткування, страховий стаж зараховується виключно за умови сплати страхових внесків, незалежно від їх розміру (за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування). Після 01 січня 2018 року повний місяць стажу зараховується тільки за умови, що сума сплаченого єдиного внеску (ЄСВ) є не меншою за мінімальний страховий внесок.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що періоди ведення позивачем підприємницької діяльності з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року та з 01.03.2022 року по 09.10.2024 року не підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача, з огляду на відсутність доказів сплати ним у зазначений період страхових внесків, що свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції у цій частині.

Колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вичерпало свою дію після повторного подання позивачем заяви від 01.05.2025 року.

Водночас, відповідно до п. 1.1 розд. 1 «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку 22-1 (у вказаній редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно з п. 4.1 розд. IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Положеннями абз. 2 - 3 п. 4.3 розд. IV Порядку № 22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до п. 4.10 розд. IV Порядку № 22-1 після призначення/перерахунку пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Таким чином, починаючи з 01.04.2021 на законодавчому рівні закріплено, що органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій, суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.

У межах даної справи, як було встановлено судом апеляційної інстанції, опрацювання заяви позивача здійснено за принципом екстериторіальності, що відповідало діючому на той час порядку приймання та розгляду таких заяв органами Пенсійного фонду України. Органом, відповідальним за розгляд по суті вказаної заяви та прийняття рішення за нею, був визначений Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, який і є належним відповідачем у межах даної справи.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2024 року по справі № 320/10744/21, та відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Незважаючи на викладене, судом першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваного рішення помилково покладено обов`язки зобов`язального характеру на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке приймає участь у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

З огляду на наведене, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального та процесуального права, ґрунтуються на неповному з`ясуванні обставин справи, при цьому висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до статті 322 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції складається зокрема з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до положень частини 1, 3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, як встановлено судом, під час подання адміністративного позову до суду першої інстанції підлягав сплаті судовий збір у розмірі 968,96 грн. За подання апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1453,44 грн. Таким чином, загальний розмір судових витрат у вигляді судового збору, що підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі складає 2422,40 грн.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року – задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року – скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 09.05.2025 року № 155250029697, яким було відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 27.12.1991 року по 10.09.1992 року, з 01.10.1992 року по 07.02.2000 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.05.2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341; адреса: вул. О. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати, понесені в судах першої та апеляційної інстанції, у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: Г.П. Казанчук