Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №400/7722/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/7722/25

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Миколаїв;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

30.12.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Єщенка О.В.,

суддів – Градовського Ю.М.,

– Казанчук Г.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №143750003070 від 14.05.2025 року про відмову у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно записів трудової книжки від 31.12.1990 НОМЕР_1 ; періоди роботи згідно записів трудової книжки від 18.11.1977 року з 18.11.1977 по 06.03.1981, з 10.03.1981 по 15.08.1983 та з 13.01.1984 по 06.03.1989;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно записів трудової книжки від 31.12.1990 НОМЕР_1 ; періоди роботи згідно записів трудової книжки від 18.11.1977 року: з 18.11.1977 по 06.03.1981; періоди роботи в колгоспі з 10.03.1981 по 15.08.1983 та з 13.01.1984 по 06.03.1989 відповідно до встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в громадському господарстві;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.05.2025 року про призначення пенсії за віком.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №143750003070 від 14.05.2025 року про відмову у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно записів трудової книжки від 31.12.1990 НОМЕР_1 ; періоди роботи згідно записів трудової книжки від 18.11.1977 року з 18.11.1977 по 06.03.1981, з 10.03.1981 по 15.08.1983 та з 13.01.1984 по 06.03.1989.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно записів трудової книжки від 31.12.1990 НОМЕР_1 ; періоди роботи згідно записів трудової книжки від 18.11.1977 року: з 18.11.1977 по 06.03.1981; періоди роботи в колгоспі з 10.03.1981 по 15.08.1983 та з 13.01.1984 по 06.03.1989 відповідно до встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано- Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.05.2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області №143750003070 від 14.05.2025 року не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, та належить скасуванню, а відповідні періоди роботи належать зарахуванню до страхового стажу позивача.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що позивачу за результатами розгляду документів не зараховано страховий стаж згідно записів трудової книжки від 31.12.1990 НОМЕР_1 , оскільки дата народження заявника на титульній сторінці містить виправлення та не завірена належним чином, з 18.11.1977 по 06.03.1981, оскільки відсутня назва підприємства. Роботу в колгоспі з 10.03.1983-15.08.1983 та за період з 13.01.1984 по 06.03.1989, оскільки відсутня довідка про встановлений та вироблений мінімум трудової участі за вказаний період роботи.

Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 у визначений апеляційним судом строк не надійшов.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, 07.05.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ГУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).

14.05.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 143750003070 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 3 статті 26 Закону №°1058 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Згідно з вказаним рішенням страховий стаж роботи позивача становить 8 років 5 місяців 26 днів.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що у страховий стаж позивача не зараховано:

- періоди роботи згідно записів трудової книжки від 31.12.1990 року НОМЕР_2 , оскільки дата народження заявника на титульній сторінці містить виправлення, що не завірено належним чином;

- періоди роботи згідно записів трудової книжки від 18.11.1977 року: з 18.11.1977 по 06.03.1981 роки, оскільки відсутня назва підприємства при влаштуванні на роботу; в колгоспі з 10.03.1981 по 15.08.1983 роки та з 13.01.1984 по 06.03.1989 роки, оскільки відсутня довідка про встановлений та вироблений мінімум трудової участі за вказаний період роботи, відповідно до абзацу 1,2 статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».

Позивач вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №143750003070 від 14.05.2025 року про відмову у призначені пенсії за віком у зв`язку з відсутністю у позивача необхідного трудового стажу є протиправним та підлягає скасуванню.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 року №1058-ІV передбачено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року.

Позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком досягнув 65 років. Таким чином, для призначення пенсії позивачу необхідно мати від 15 до 21 року страхового стажу. Саме відсутність вказаного страхового стажу стала підставою для відмови у призначенні пенсії.

Згідно статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у трудовій книжці позивача у всіх спірних періодах роботи зазначені номери і дати наказів, на підставі яких вони зроблені. Записи про звільнення з роботи засвідчені підписами відповідальних осіб та печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають.

Трудові книжки Позивача вперше заповнювались 18.11.1977 та 31.12.1990 р. На той час діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 р. № 162. За приписами вказаної Інструкції заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР та КЦСПС від 06.09.1973 р. № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.

Отже, виправлення дати народження заявника на титульній сторінці трудової книжки від 31.12.1990 року НОМЕР_2 , що не завірено належним чином не є виною позивача. Неналежне виконання своїх обов`язків відповідальними особами не може покладати на позивача відповідальність у вигляді відмови в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи та, відповідно, відмови у призначенні пенсії за віком.

Крім того, позивачем подавались архівні довідки, які підтверджують що трудова книжка належить саме йому: архівна довідка від 28.03.2023 №5-94/09.03/4-04; архівна довідка від 28.03.2023 №5-95/09.03/4-04; архівна довідка від 28.03.2023 №С-96/09.03/4-04; архівна довідка від 28.03.2023 №С-97/09.03/4-04.

Щодо неврахування страхового стажу згідно записів трудової книжки від 18.11.1977 року з 18.11.1977 по 06.03.1981 роки з причин відсутності назви підприємства при влаштуванні на роботу, суд зазначає, що у вказаний період позивач працював на Кам`яномостівському заводі сільськогосподарських машин станції Кам`яний Міст Первомайського району Миколаївської області. Відповідно до наказу №67-к від 21.11.1077 року прийнятий на роботу учнем електрокариста з 18.11.1977 року. Зазначене підтверджується архівною довідкою, виданою Трудовим архівом Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області від 30.05.2023 року №5-97/06-04/2.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, викладену, зокрема, у постановах від 28 лютого 2018 року у справі № 428/7863/17 та від 16 квітня 2020 року у справі №159/4315/16-а про те, що певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи організації, і не може мати негативні наслідки для особи, яка звернулася за пенсією.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача роботу в колгоспі з 10.03.1981 по 15.08.1983 роки та з 13.01.1984 по 06.03.1989 роки з підстав відсутності довідки про встановлений та вироблений мінімум трудової участі за вказаний період роботи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 5, 6 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року № 310 (далі – Постанова №310), до трудової книжки колгоспника заносились наступні дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.

Згідно пункту 13 Постанови № 310, відповідальність за організацію робот по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність відповідно до уставу та правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Пунктами 14 та 15 Постанови № 310, передбачено, що правління колгоспів вживають заходи щодо суворого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, зміцнення кадрів робітників, які здійснюють ведення трудових книжок, підготовленими до цієї роботи людьми, забезпечують належне зберігання архівних документів, що мають відношення до трудової діяльності колгоспників. Ревізійним комісіям, комітетам профспілок колгоспів і колгоспним радам соціального забезпечення рекомендується здійснювати суспільний контроль за своєчасним та правильним заповненням трудових книжок колгоспників, за їх обліком, зберіганням і видачою та вживати заходи задля усунення виявлених недоліків.

Згідно трудової книжки від 18.11.1987 року, 10.03.1981 року Позивач був прийнятий в члени колгоспу імені Чкалова Первомайського району Миколаївської області; 15.08.1983 року – вибув із членів колгоспу імені Чкалова згідно поданої заяви, а 13.01.1984 року знову був прийнятий у члени колгоспу, з якого вибув 06.03.1989 року.

Вказане питання підтверджується архівною довідкою від 30.05.2023 року №0-97/06-04, виданої Трудовим архівом Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, в якій також уточняється встановлений та вироблений мінімум трудової участі за вказаний період роботи.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно встановив, що відповідач не довів правомірності відмови в зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи згідно записів трудової книжки від 31.12.1990 НОМЕР_1 ; згідно записів трудової книжки від 18.11.1977 року з 18.11.1977 по 06.03.1981, з 10.03.1981 по 15.08.1983 та з 13.01.1984 по 06.03.1989.

Враховуючи, що на розгляд відповідача подано повні відомості про трудовий стаж, однак такі необґрунтовано не були враховані органом пенсійного фонду, у тому числі відповідачем не обґрунтовано причини не зарахування цих періодів робіт до страхового стажу позивача, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про неправомірність оспорюваного рішення відповідача, наявність підстав для скасування цього рішення відповідача із покладенням на відповідача обов`язку зарахування періодів роботи позивача до страхового стажу та повторного розгляду заяви про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на наведене, оскільки судом першої інстанції повною мірою з`ясовані обставини справи, висновки суду відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: Г.П. Казанчук