Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №420/8245/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/8245/24

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

25.07.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Єщенка О.В.,

суддів – Бітова А.І.,

– Градовського Ю.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування виплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року Департамент патрульної поліції звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив про стягнення з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції нарахованої та виплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 234365 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року № 420/8941/22, наказом Департаменту патрульної поліції №1084 о/с від 26.08.2022 ОСОБА_1 поновлено на посаді інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 1 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції. Наказом Департаменту патрульної поліції №1115 о/с від 29.08.2023 ОСОБА_1 звільнено зі служби з виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби у сумі 234 365 грн. Разом із тим, після скасування Верховним Судом судових рішень по справі № 420/8941/22, наказом Департаменту патрульної поліції №216 о/с від 12.02.2024 скасовано накази Департаменту патрульної поліції №1084 о/с від 26.08.2022 та №1115 o/c від 29.08.2023. Враховуючи викладене, позивач вважає, що у ОСОБА_1 відсутні правові підстави на одноразову грошову допомогу при звільненні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року в задоволенні позовних вимог за позовною заявою Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування виплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні відмовлено.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач добросовісно одержав грошову допомогу при звільненні, позовні вимоги є безпідставними та не належать задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки після скасування Верховним Судом рішення про поновлення правові підстави для виплати допомоги зникли, а виплачена сума є безпідставно набутими коштами, які підлягають поверненню. Апелянт вказує, що судом першої інстанції до спірних правовідносин у справі було застосовано норми Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» та норми КАС України, які регулюють порядок повороту виконання рішення суду, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 у визначений апеляційним судом строк не надійшов.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, наказом Департаменту патрульної поліції «Про особовий склад» від 15 квітня 2020 року №275о/с, відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», позивача звільнено зі служби в поліції в Управлінню патрульної поліції в Одеській області з 15 квітня 2020 року. Підставою звільнення вказано наказ Департаменту патрульної поліції від 08 квітня 2020 року № 216 «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень» (а.с. 6).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року в справі №420/4155/20, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження на вказані судові рішення в справі №420/4155/20.

Сторони не заперечують, що у червні 2022 року позивач повторно звернувся до суду з адміністративним позовом, та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року по справі №420/8941/22 позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування п. 11 наказу ДПП № 216 від 08.04.2020, поновлення на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу був задоволений частково.

Визнано протиправним та скасовано пункт 11 наказу Департаменту патрульної поліції від 08 квітня 2020 року № 216 «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень», яким до інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 1 полку УПП Одеській області ДПП майора поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції від 15 квітня 2020 року № 275 о/с, в частині звільнення зі служби в поліції інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 1 полку УПП в Одеській області ДПП майора поліції ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 1 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 16 квітня 2020 року.

Зобов`язано Департамент патрульної поліції Національної поліції України самостійно здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02 червня 2021 року по 12 серпня 2022 року включно.

За результатами апеляційного перегляду справи постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2022 року апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишено без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2022 залишено без змін.

Суд встановив, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року № 420/8941/22, наказом Департаменту патрульної поліції №1084 о/с від 26.08.2022 року ОСОБА_1 поновлено на посаді інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 1 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції з 16.04.2020 року (а.с. 7).

Наказом Департаменту патрульної поліції №1115 о/с від 29.08.2023 відповідно до п.2 ч. 1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» ОСОБА_1 звільнено зі служби з виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби (стаж служби в поліції 19 років 10 місяців 22 дні) (а.с. 8).

Матеріалами справи підтверджено, що Департаментом патрульної поліції було здійснено виплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби у сумі 234 365 грн., що підтверджено розрахунковим листом за вересень 2023 рік (а.с. 79).

Також суд встановив, що за результатами касаційного перегляду справи №420/8941/22 Верховний Суд ухвалив постанову від 30.11.2023, якою касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від ЗО листопада 2022 року у справі № 420/8941/22 скасовано. Провадження у справі №420/8941/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дії та бездіяльності протиправними закрито.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання постанови Верховного Суду від 30 листопада 2023 року №420/8941/22 наказом Департаменту патрульної поліції №216 о/с від 12.02.2024 скасовано накази Департаменту патрульної поліції №1084 о/с від 26.08.2022 та №1115 о/с від 29.08.2023 (а.с. 9).

Також суд встановив, що ОСОБА_1 звертався до суду із позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції від 12.02.2024 року № 216о/с, виданого на виконання постанови Верховного Суду від 30 листопада 2023 року №420/8941/22.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року по справі № 420/10511/24 відмовлено у задоволенні позову. Рішення суду набрало законної сили 04 серпня 2024 року.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі, - Закон № 580-VIII).

Згідно з частини першої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції (частина перша статті 60 Закону № 580-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст.94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. (ч. 2 ст. 94 Закону № 580-VIII).

Наказом МВС України від 06.04.2016 № 260 затверджено Порядок та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі, - Порядок № 260), розділом УІІІ якого врегульоване питання виплати одноразової грошової допомоги при звільненні із служби.

Відповідно до пп. 1,2 розділу УІІІ Порядку № 260 поліцейським, які звільняються із служби через хворобу (за станом здоров`я), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У разі звільнення із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності календарної вислуги 10 років і більше.

Поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно з п. 3 розділу УІІІ Порядку № 260, поліцейським при звільненні із служби через службову невідповідність, у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, одноразова грошова допомога не виплачується.

Нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення. (п. 6розділу УІІІ Порядку № 260).

Відповідно до п. 7розділу УІІІ Порядку № 260 у наказі про звільнення підрозділом кадрового забезпечення в разі необхідності виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зазначається стаж служби для її виплати. Крім того, у разі необхідності в наказі про звільнення додатково вказується підстави для проведення відрахувань з грошового забезпечення та інших виплат.

Одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну – протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські. (п. 8 розділу УІІІ Порядку № 260).

Повертаючись до обставин у цій справі суд зазначає, що наказом Департаменту патрульної поліції №1115 о/с від 29.08.2023 відповідно до п.2 ч. 1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції. У наказі зазначено, що станом на день звільнення стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки у календарному обчисленні – 19 років 10 місяців 22 дні, для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби – 19 років 10 місяців 22 дні.

Департаментом патрульної поліції було здійснено виплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби у сумі 234 365 грн., що підтверджено розрахунковим листом за вересень 2023 рік (а.с. 79).

Змістом спірних правовідносин є стягнення з відповідача вже виплачених сум грошової допомоги при звільненні зі служби у сумі 234 365 грн, оскільки після її виплати постановою Верховного Суду від 30.11.2023, скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі № 420/8941/22, на виконання яких позивач був поновлений на посаді та на службі в поліції.

Колегія суддів зазначає, що поворот виконання рішення у спірних правовідносинах застосуванню не підлягає. Інститут повороту виконання рішення (стаття 381 КАС України) за своєю суттю передбачає повернення стягувачеві всього, що було стягнуто на користь боржника на підставі скасованого судового рішення.

Водночас у цій справі виплата одноразової грошової допомоги при звільненні була здійснена Департаментом патрульної поліції не на примусове виконання судового рішення (оскільки судові рішення по справі № 420/8941/22 не містили жодних зобов`язань щодо нарахування та виплати такої допомоги), а на підставі власного наказу Департаменту патрульної поліції №1115 о/с від 29.08.2023 у зв`язку із звільненням позивача після поновлення на посаді.

Таким чином, той факт, що Департаментом патрульної поліції згодом самостійно видав наказ від 12 лютого 2024 року № 216 о/с про скасування попередніх наказів про поновлення позивача на посаді та подальше звільнення, є ініціативою суб`єкта владних повноважень, а не виконанням судового рішення.

Суд апеляційної інстанції також погоджується із доводами апелянта, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин норми Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі». Зазначений профільний закон про відшкодування шкоди також не регулює дані правовідносини, оскільки виплата грошового забезпечення чи допомоги при звільненні на підставі акта роботодавця, виданого під час дії судового рішення про поновлення, не є заподіянням прямої дійсної майнової шкоди в розумінні Закону № 160-ІХ (роботодавець не зазнав збитків унаслідок протиправного знищення, пошкодження чи розкрадання майна або нестачі).

Водночас, колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини врегульовані приписами ст. 1215 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата була проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Аналізуючи спірні правовідносини крізь призму зазначеної норми, колегія суддів зазначає, що одноразова грошова допомога при звільненні є спеціальною грошовою виплатою, пов`язаною з проходженням публічної служби, яка за своєю суттю прирівнюється до заробітної плати та інших платежів у розумінні статті 1215 ЦК України.

Виплата коштів у сумі 234365,00 грн була здійснена Департаментом патрульної поліції добровільно, на підставі офіційного розпорядчого документа — наказу від 29 серпня 2023 року № 1115 о/с, під час фактичного перебування відповідача на службі на виконання судового рішення, яке на той момент набрало законної сили та підлягало обов`язковому виконанню.

В свою чергу, у діях відповідача відсутня недобросовісність. Він отримував кошти на підставі офіційного наказу роботодавця, жодних підроблених документів, завідомо неправдивих відомостей чи обману з його боку не вчинялося. З боку позивача також не було допущено жодних арифметичних чи рахункових помилок під час розрахунку та виплати зазначеної суми.

Апеляційний суд зазначає, що сам по собі факт подальшого скасування судового рішення про поновлення судом касаційної інстанції не свідчить про недобросовісність одержувача виплати, оскільки на момент виплати кошти були надані правомірно на підставі чинних актів індивідуальної дії.

Таким чином, попри те, що правова підстава для виплати допомоги згодом відпала внаслідок скасування судових рішень по справі № 420/8941/22 Верховним Судом, стягнення цих коштів прямо заборонено статтею 1215 ЦК України, чим спростовуються доводи апелянта у цій частині.

Таким чином, судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню та незастосування закону, який підлягав застосуванню. Водночас, допущені судом першої інстанції порушення не призвели до неправильного вирішення справи по суті.

Згідно положень ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин, оскільки судом першої інстанції правильно вирішено справу по суті, проте суд виходив з помилкових мотивів, колегія суддів вважає за необхідне змінити оскаржуване судове рішення, виклавши мотивувальну частину оскаржуваного рішення в редакції даної постанови, а в іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції – задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року – змінити, виклавши мотивувальну частину оскаржуваного рішення в редакції даної постанови.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: Ю.М. Градовський