Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №521/22146/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 521/22146/25

Перша інстанція: суддя Леонов О.С.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 31.08.2026 у справі № 521/22146/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил № 0456/UA500000/2025 від 18.12.2025, закриття провадження у справі про порушення митних правил та стягнення судових витрат, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом у якому просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову Одеської митниці Державної митної служби України у справі про порушення митних правил № 0456/UA500000/2025 від 18.12.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 4 ст. 481 Митного кодексу України.

- закрити провадження у вказаній справі про порушення митних правил на підставі п. 6 ч. 1 ст. 487-1 Митного кодексу України (у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення та закінченням строків накладення адміністративного стягнення).

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 1211,20 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не є власником товарів (виставкових зразків, задекларованих за карнетом А.Т.А. № UA01/0196/24 від 30.04.2024), а діяла виключно як волонтер на підставі довіреності від ТОВ «УКРТАК.ЮА». Оскільки Позивач не обіймає посади на вказаному підприємстві, відповідальність за дотримання строків зворотнього ввезення вантажу має нести юридична особа (ТОВ «УКРТАК.ЮА»), яка отримувала дозвільні документи.

Крім того, позивач зазначає, що згідно зі службовою запискою Львівської митниці від 02.06.2025, щодо неї було внесено інформацію до модуля «Орієнтування» АСМО «Інспектор». Позивач вважає саме 02.06.2025 датою виявлення митним органом правопорушення. Відповідно, встановлений ч. 1 ст. 467 МК України шестимісячний строк накладення стягнення сплив 03.12.2025, що унеможливлювало винесення оскаржуваної постанови 18.12.2025.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову повністю, навівши такі контраргументи.

Відповідач зазначає, що відповідно до матеріалів справи та положень цивільного законодавства щодо договору доручення, Позивач як уповноважена особа особисто подала документи до митного оформлення та надала зобов`язання (графа «F» та відповідні пункти карнета А.Т.А.) щодо дотримання режиму тимчасового вивезення і зворотного ввезення товарів у строк до 01.07.2024. Юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому саме Позивач є суб`єктом правопорушення.

Щодо дотримання строків, Відповідач наголошує, що не ввезення товарів на митну територію України є триваючим правопорушенням. Орієнтування в системі АСМО «Інспектор» є лише інструментом системи управління ризиками (АСУР), а не фактом виявлення правопорушення. Безпосереднє виявлення та фіксація порушення відбулися 19.07.2025, коли Позивач перетинала митний кордон і був складений протокол. Відтак, постанову від 18.12.2025 винесено в межах визначеного ст. 467 МК України шестимісячного строку.

Короткий зміст рішення та мотиви суду першої інстанції.

Хаджибейський районний суд міста Одеси рішенням від 31.08.2026 у справі № 521/22146/25 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що безпосереднє виявлення та процесуальна фіксація протиправної бездіяльності Позивача відбулися саме 19.07.2025 під час її особистого перетину митного кордону та надання пояснень.

Відтак, суд виснував, що шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення обчислюється з 19.07.2025, і станом на день винесення оскаржуваної постанови (18.12.2025) цей строк не сплив.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що права чи інтереси позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду, не були порушені, не визнані або оспорені суб`єктом владних повноважень, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі вказує, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції неправильно визначив момент виявлення правопорушення;

- суд першої інстанції безпідставно звів службову записку від 02.06.2025 лише до «внутрішньої комунікації»;

- суд першої інстанції не врахував, що позивачка не є належним суб`єктом відповідальності, оскільки товари належали ТОВ «УКРТАК.ЮА», а вона діяла виключно як волонтер за довіреністю;

- решта доводів відтворюють зміст позовної заяви.

Обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 01.05.2024 через пункт пропуску «Грушів-Будомєж» Львівської митниці було переміщено виставкові зразки (бронежилети, шоломи тощо у кількості 8 позицій) за книжкою (карнетом) А.Т.А. № UA01/0196/24 від 30.04.2024. У графі «F» карнета А.Т.А. та відповідних пунктах зобов`язання підписала особисто Позивач, діючи на підставі довіреності від директора ТОВ «УКРТАК.ЮА». Граничний строк зворотного ввезення товарів був встановлений митним органом до 01.07.2024.

Матеріали справи свідчать, що 18.07.2025 Позивач перетинала митний кордон у пункті пропуску «Маяки-Удобне-Паланка» Одеської митниці. Під час митного контролю за результатами спрацювання автоматизованої системи управління ризиками (АСУР) щодо наявності орієнтування Львівської митниці встановлено факт не ввезення товарів на митну територію України. 19.07.2025 відносно Позивача складено протокол про порушення митних правил № 0456/UA500000/2025, а 18.12.2025 посадовою особою Одеської митниці винесено оскаржувану постанову, якою Позивача визнано винною за частиною четвертою статті 481 Митного кодексу України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000 грн.

Не погоджуючись із протиправним рішенням відповідача позивачка звернулась до суду із позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У розумінні п.1 ст.4 МК України, декларант - це особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування;

Пунктом 43 цієї статті встановлено, що посадовими особи підприємств є керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов`язків відповідають за додержання такими підприємствами вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку;

Відповідно до ст.103 МК України, тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або ж частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Як передбачено ч.ч.1,3 ст.108 МК України, строк тимчасового ввезення товарів встановлюється митним органом у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення.

З урахуванням мети ввезення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення, особливостей транспортних операцій, а також інших обставин попередньо встановлений строк тимчасового ввезення товарів згідно з ч.1 цієї статті та/або транспортних засобів комерційного призначення відповідно до ч.2 цієї статті за письмовою заявою власника цих товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженої ним особи може бути продовжений відповідним митним органом. У разі відмови у продовженні строку тимчасового ввезення митний орган зобов`язаний невідкладно письмово чи в електронній формі повідомити особі, яка звернулася із заявою про продовження строку тимчасового ввезення, про причини та підстави такої відмови.

За змістом ч.1 ст.112 МК України, митний режим тимчасового ввезення завершується шляхом реекспорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або шляхом поміщення їх в інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених ч.3 цієї статті.

При цьому, порушенням митних правил є адміністративним правопорушенням, що являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність (ч.1 ст.459 МК України).

Так, згідно із ч.4 ст.481 МК України, перевищення строку тимчасового ввезення товарів, крім транспортних засобів особистого користування, на митну територію України чи строку тимчасового вивезення товарів, крім транспортних засобів особистого користування, за межі митної території України більше ніж на двадцять діб, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідності до ст.486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у ст.508 цього ж Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням.

У ст.488 МК України закріплено, що провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

За правилами ст.489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У силу вимог ст.495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або ж відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються:

1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів;

2) поясненнями свідків;

3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності;

4) висновком експерта;

5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Посадова особа митного органу, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Матеріалами справи встановлено, що 18.07.2025 позивач перетинала митний кордон у пункті пропуску «Маяки-Удобне-Паланка» Одеської митниці. В процесі перевірки документів та проведення митного оформлення у відношенні громадянки України ОСОБА_1 , за результатами застосування Автоматизованої системи управління ризиками (далі – АСУР), виявлена наявність орієнтування Львівської митниці.

Відповідно до орієнтування встановлено, що управлінням забезпечення митного контролю та оформлення Львівської митниці, в ході проведення моніторингу дотримання термінів тимчасового ввезення/вивезення товарів із використанням книжок (карнетів) А.Т.А. з`ясовано, що згідно книжки (карнета) А.Т.А. від 30.04.2024 № UA 01/0196/24 товар «Виставкові зразки» (в кількості 8 позицій, вагою 18 кг; вартістю 43500 гривень) були вивезені з митної території України через пункт пропуску «Грушів - Будомєж» митного поста «Грушів» 01.05.2024 та встановлено термін зворотного ввезення вказаних вище товарів – 01.07.2024.

За інформацією, наявною в Автоматизованій системі митного оформлення (далі– АСМО) «Інспектор» та Єдиній автоматизованій інформаційній системі (далі – ЄАІС) Держмитслужби України, товари згідно книжки (карнета) А.Т.А. від 30.04.2024 № UA 01/0196/24, не ввезені на митну територію України та не заявлені в інший митний режим. Згідно книжки (карнета) А.Т.А. від 30.04.2024 № UA 01/0196/24 зобов`язання щодо дотримання митного режиму тимчасового вивезення товарів та ввезення їх на митну територію України у встановлений митницею термін надавала громадянка України ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Відповідно до інформації, яка міститься в ЄАІС Держмитслужби України «Контроль за доставкою товарів» / «Книжки (карнет) А.Т.А.» / «Контроль доставки по книжкам (карнет) А.Т.А.», товар «Виставкові зразки» (в кількості 8 позицій, вагою 18 кг; вартістю 43500 гривень), які вивезені із використанням книжки (карнету) А.Т.А. від 30.04.2024 № UA 01/0196/24, станом на 19.07.2025 громадянкою України ОСОБА_2 на митну територію України не ввезено та в інший митний режим, згідно законодавства не поміщено.

За вказаних обставин, на підставі ст. ст. 459, 494 МК України посадовою особою митниці у відношенні громадянки України ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил № 0456/UA500000/2025 від 19.07.2025 за ознаками ч. 4 ст. 481 МК України. а 18.12.2025 посадовою особою Одеської митниці винесено оскаржувану постанову, якою Позивача визнано винною за частиною четвертою статті 481 Митного кодексу України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000 грн.

Так, зміст спірних правовідносин полягає у перевірці правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення строків зворотного ввезення товарів.

Апелянтка акцентує увагу на тому, що вона не є належним суб`єктом відповідальності, оскільки товари належали ТОВ «УКРТАК.ЮА», а вона діяла виключно як волонтер за довіреністю.

Надаючи оцінку наведеним твердженням, колегія суддів враховує, що згідно з наданою копією карнета А.Т.А., Позивач особисто підписала декларацію про тимчасове вивезення та зобов`язання про зворотне ввезення товарів. Ці свідчення беззаперечно доводять, що Позивач свідомо та добровільно набула статусу особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового вивезення.

За змістом п.43 ст.4, ч.2 ст.459 МК України, суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами -посадові особи цих підприємств, а саме керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов`язків відповідають за додержання такими підприємствами вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку.

Так, ОСОБА_1 , на момент переміщення вантажу через митний кордон України, згідно книжки (карнета) А.Т.А. від 30.04.2024 № UA 01/0196/24, надала зобов`язання щодо дотримання митного режиму тимчасового вивезення товарів та ввезення їх на митну територію України у встановлений митницею термін, як уповноважена особа ТОВ «УКРТАК.ЮА», на підставі доручення від 30.04.2024.

Зважаючи на викладене, на думку колегії суддів, твердження апелянта про те, що вона у межах спірних правовідносин не несе відповідальність за перевищення строку тимчасового вивезення товарів, є необґрунтованими.

Враховуючи наведене, апеляційний суд підтримує висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Одеської митниці діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.

За наведеного, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно виснував про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги.

Стосовно доводів позивача про порушення строку притягнення до адміністративної відповідальності, то колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом. Правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 481 МК України є триваючим.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.12.2024 по справі №751/2179/16-а - триваючими слід вважати правопорушення, які, розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язків.

Діяння (бездіяльність) позивача щодо перевищення встановленого строку для завершення режиму тимчасового ввезення товару характеризуються тривалим невиконанням встановленого МК України обов`язку. Вчиняючи такі діяння, позивач перебував у стані триваючого, безперервного порушення закону, яке проявляється у вигляді протиправної бездіяльності через невиконання свого обов`язку, тому відповідне порушення не може вважатись таким, що носить разовий характер.

Отже, не вивезення товару, що перебуває в режимі тимчасового ввезення, та щодо якого існує обов`язок вивезення за межі митної території протягом конкретного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов`язку.

Відповідно, моментом закінчення триваючого правопорушення є його припинення винною особою або виявлення компетентним органом.

Так, із матеріалів справи апеляційний суд встановив, що правопорушення почало існувати з 02.07.2024, коли сплив дозволений строк тимчасового ввезення товарів на митну територію України, а виявлено митним органом правопорушення під час перетину митного кордону у пункті пропуску «Маяки-Удобне-Паланка» Одеської митниці – 18.07.2025.

В свою чергу, 19.07.2025 складено протокол про порушення митних правил № 0456/UA500000/2025 за ознаками ч. 4 ст. 481 МК України, а 18.12.2025 посадовою особою Одеської митниці винесено оскаржувану постанову, якою Позивача визнано винною за частиною четвертою статті 481 Митного кодексу України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000 грн.

Відтак, апеляційний суд висновує, що оскаржувану постанову Одеської митниці Державної митної служби України у справі про порушення митних правил № 0456/UA500000/2025 від 18.12.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 4 ст. 481 Митного кодексу України, винесено в межах строку, визначеного ч. 1 ст. 467 МК України.

Зважаючи на те, що адміністративне стягнення накладено на позивача в межах строку, встановленого статтею 467 МК України, доводи апеляційної скарги про недотримання відповідачем строку розгляду справи не впливають на правомірність спірної постанови.

Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.

При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 31.08.2026 у справі № 521/22146/25 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

СуддіА.Г. Федусик Г.В. Семенюк