Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №400/1432/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/1432/25

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Миколаїв;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

15.07.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Брагар В.С.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Єщенка О.В.,

суддів – Бітова А.І.,

– Градовського Ю.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, Центрального районного суду м. Миколаєва про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

визнати протиправним та скасувати наказ Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 січня 2025 року № 8-ос/тр "Про встановлення надбавок за вислугу років на державній службі державним службовцям Центрального районного суду м. Миколаєва на 2025 р."в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі на 2025 рік з 01 січня 2025 р. по 27 січня 2025 р. ОСОБА_1 , провідному спеціалісту відділу виконання судових рішень - 18 відсотків посадового окладу, як такій, стаж державної служби якої станом на 01.01.2025 року становить 09 років 11 місяців 03 дні;

визнати протиправним та скасувати наказ Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 лютого 2025 року № 14-ос/тр "Про встановлення надбавок за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 "в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі на 2025 рік з 28 січня 2025 р. - 20 відсотків посадового окладу, як такій, стаж державної служби якої станом на 28.01.2025 року становить 10 років 00 місяців 01 день;

зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області здійснювати виплати надбавки за вислугу років на державній службі на підставі наказу від 26 лютого 2024 р. № 43-о/с в розмірі 27 відсотків посадового окладу, як такій, стаж державної служби станом на 29 січня 2024 р. становить 09 років 00 місяців 02 дні;

зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області здійснювати виплати надбавки за вислугу років на державній службі на підставі статті 52 Закону України "Про державну службу" в розмірі 30 відсотків посадового окладу, як такій, стаж державної служби на 28 січня 2025 р. становить 10 років 00 місяців 01 день.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 січня 2025 року № 8-ос/тр "Про встановлення надбавок за вислугу років на державній службі державним службовцям Центрального районного суду м. Миколаєва на 2025 р."в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі на 2025 рік з 01 січня 2025 р. по 27 січня 2025 р. ОСОБА_1 , провідному спеціалісту відділу виконання судових рішень - 18 відсотків посадового окладу, як такій, стаж державної служби якої станом на 01.01.2025 року становить 09 років 11 місяців 03 дні.

Визнано протиправним та скасовано наказ Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 лютого 2025 року № 14-ос/тр "Про встановлення надбавок за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 " в частині встановлення ОСОБА_1 надбавки за вислугу років на державній службі на 2025 рік з 28 січня 2025 р. - 20 відсотків посадового окладу, як такій, стаж державної служби якої станом на 28.01.2025 року становить 10 років 00 місяців 01 день.

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 виплату надбавки за вислугу років на державній службі за період з 01.01.2025 по 27.01.2025 року на підставі наказу від 26 лютого 2024 р. № 43-о/с в розмірі 27 відсотків посадового окладу, як такій, стаж державної служби станом на 29 січня 2024 р. становить 09 років 00 місяців 02 дні.

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 виплату надбавки за вислугу років на державній службі за період з 28.01.2025 по 31.03.2025 року на підставі статті 52 Закону України "Про державну службу" в розмірі 30 відсотків посадового окладу, як такій, стаж державної служби на 28 січня 2025 р. становить 10 років 00 місяців 01 день.

В задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років, починаючи з 01.04.2025 року відмовлено.

Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент винесення наказів стосовно встановлення розміру надбавки за вислугу років позивачці, норми спеціального Закону №889-VIII не зазнали змін в частині порядку обчислення надбавки за вислугу років, а Закон №4059-ІХ не може зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин, тому нарахування позивачці у 2025 році надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог статті 52 Закону №889-VIII - на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неповне з`ясування судом всіх обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що до державних органів, що пройшли класифікацію, зокрема Центрального районного суду м. Миколаєва, в частині нарахування та виплати надбавки за вислугу років державної служби, застосовуються норми Закону №4059 IX.

Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 у визначений апеляційним судом строк не надійшов.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, позивач була переведена на посаду провідного спеціаліста відділу виконання судових рішень Центрального районного суду м. Миколаєва наказом №233-о/с від 14.09.2023 р., яку займає і наразі.

Наказом керівника апарату суду Центрального районного суду м. Миколаєва № 8-ос/тр від 16.01.2025 "Про встановлення надбавок за вислугу років на державній службі державним службовцям Центрального районного суду м. Миколаєва на 2025 рік", на підставі пункту 13 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік" позивачці було встановлено надбавку за вислугу років на державній службі на 2025 рік (з 01 січня 2025 р. по 27 січня 2025 р.) у розмірі 18 відсотків посадового окладу, оскільки вислуга років на державній службі становить 09 років 11 місяців 03 дні.

Також, згідно наказу керівника апарату Центрального районного суду м. Миколаєва № 14-ос/тр від 05.02.2025 "Про встановлення надбавок за вислугу років на державній службі державним службовцям Центрального районного суду м. Миколаєва на 2025 рік", на підставі пункту 13 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік" позивачці було встановлено надбавку за вислугу років на державній службі на 2025 рік (з 28 січня 2025 р.) у розмірі 20 відсотків посадового окладу, оскільки вислуга років на державній службі становить 10 років 00 місяців 01 день.

Тобто надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Вважаючи такі накази протиправними та такими, що звужують обсяг її прав, пільг, компенсацій і гарантій, як державного службовця, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Організацію судової влади, зокрема загальні питання організаційного забезпечення діяльності судів, визначено в Законі України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).

Згідно з частиною першою статті 150 Закону № 1402-VIII призначення на посади державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, апарату Верховного Суду, секретаріатів Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України, Служби судової охорони регулюються нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Правовий статус державного службовця та відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає Закон України "Про державну службу" № 889-VIII(далі - Закон № 889-VIII).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 889-VIII державний службовець має право, зокрема, на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Згідно з частиною першою статті 46 Закону № 889-VIII стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Відповідно до статті 52 Закону № 889-VIII ( у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Дію частини першої статті 52 зупинено на 2025 рік в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі державним службовцям державних органів, які здійснюють оплату праці на основі класифікації посад, згідно із Законом № 4059-IX від 19.11.2024.

Пунктом 11 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" № 4059-ІХ встановлено, що у 2025 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, з урахуванням класифікації посад, проведеної у 2024 році, крім державних органів, зазначених у пунктах 16 та 17 цього розділу та частині сьомій статті 50 Закону України "Про державну службу".

Пункт 13 передбачає, що у 2025 році оплата праці державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з:

1) сталої заробітної плати - посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, інших доплат, передбачених законами України;

2) варіативної заробітної плати - премій, компенсацій за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця та за вакантною посадою державної служби, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Грошова допомога, що виплачується державному службовцю під час надання щорічної основної відпустки, визначається у розмірі суми посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за ранг державного службовця станом на останній день місяця, що передує першому дню такої відпустки, незалежно від фактично відпрацьованого часу в місяці.

Норми Закону України "Про державну службу" щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Апеляційний суд встановив, що для правильного вирішення даної справи необхідно визначити, які норми застосовуються під час визначення розміру надбавки за вислугу років державного службовця, а саме: норми законодавства про державну службу чи норми бюджетного законодавства

Питання правильності застосування законодавства під час визначення розміру надбавки за вислугу років державного службовця за схожих обставин (застосування норм Закону України “Про державну службу” чи норм Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік”) було предметом розгляду Верховним Судом.

Так, Верховний Суді розглянув зразкову справу № 240/7215/24, предметом якої було питання правомірності виплати у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років, із врахуванням вимог пункту 12 розділу “Прикінцеві положення” Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX “Про Державний бюджет України на 2024 рік”, який зупинив дію приписів Закону № 889-VIII.

19 лютого 2026 року, за результатом апеляційного провадження, Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у зразковій справі № 240/7215/24, якою відмовила в задоволенні позовних вимог державного службовця.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 року зазначено, що в контексті цієї зразкової адміністративної справи ознаками типових справ, визначених пунктом 21 частини першої статті 4 КАС України, є такі:

- позивач - державний службовець місцевого загального суду, якому з 01 січня 2024 року встановлено надбавку за вислугу років на підставі абзацу другого пункту 12 розділу “Прикінцеві положення” Закону № 3460-IX на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу;

- відповідачі - місцевий загальний суд, наказом якого державному службовцю установлено надбавку за вислугу років з урахуванням правил, передбачених абзацом другим пункту 12 розділу “Прикінцеві положення” Закону № 3460-IX, та ТУ ДСА, відповідальне за забезпечення фінансування та функціонування місцевого загального суду, у якому працює позивач;

- предмет спору - розмір надбавки за вислугу років на державній службі за 2024 рік;

- спір виник унаслідок обчислення розміру надбавки за вислугу років на державній службі на підставі приписів абзацу другого пункту 12 розділу “Прикінцеві положення” Закону № 3460-IX;

- предмет позову - позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про: визнання протиправним і скасування наказу місцевого загального суду в частині встановлення на 2024 рік щомісячної надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу; зобов`язання ТУ ДСА нараховувати та виплачувати щомісячну надбавку за вислугу років у 2024 році, відповідно до статті 52 Закону № 889-VIII на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

З огляду на те, що спірним у даній справі є питання правомірності застосування абзацу третього пункт 13 “Прикінцеві положення” Закону № 4059-ІХ, який за змістом є ідентичним абзацу другому пункту 12 розділу “Прикінцеві положення” Закону № 3460-IX “Про Державний бюджет України на 2024 рік”, апеляційний суд вважає за можливе при вирішенні даної адміністративної справи врахувати висновки, які були викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24.

Так, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2026, нарахування та виплата у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 12 розділу “Прикінцеві положення” Закону № 3460-IX, а саме, на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

За наслідком дослідження питання стосовно того, які норми необхідно застосовувати під час визначення розміру надбавки за вислугу років на державній службі: законодавства про державну службу чи про державний бюджет, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що у спірних правовідносинах немає колізії, а відтак немає потреби у віднайденні механізму її подолання, оскільки пізніше прийнятим Законом № 3460-ІХ визначено, що норми раніше прийнятого Закону № 889-VIII про умови та порядок оплати праці державних службовців застосовуються лише в тій частині, що не суперечить цьому Закону.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що є пряма норма Закону № 3460-ІХ, яка зупинила дію норми Закону № 889-VIII та чітко врегульовує особливості оплати праці певних категорій державних службовців. Тобто норми Закону № 889-VIII щодо оплати праці державних службовців, які суперечать Закону про державний бюджет, не застосовуються, оскільки дію цих норм зупинено на період чинності відповідних приписів Закону № 3460-ІХ.

У правовідносинах, що виникли у даній справі, так само як і у правовідносинах, які склались у зразковій справі № 240/7215/24, положеннями Закону про Державний бюджет було фактично зупинено дію норм ст. 52 Закону № 889-VIII.

Таким чином, з огляду дію пункту 13 Прикінцевих положень Закону № 4059-IX, норми Закону № 889-VIII щодо оплати праці державних службовців, які суперечать положенням Закону № 4059-IX, у 2025 році не застосуються.

Отже, у спірних правовідносинах не виникло колізії правових норм, оскільки такі правовідносини врегульовані прямою нормою Закону № 4059-ІХ.

Щодо доводів позивача, з якими погодився суд першої інстанції про звуження гарантій оплати праці, встановлених Законом № 889-VIII, а також неможливість скасування чи зміни законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, то колегія суддів такі відхиляє, адже у постанові від 19.02.2026 у справі № 240/7215/24 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на тому, що саме лише зменшення граничного розміру надбавки державним службовцям за вислугу років не обов`язково свідчить про звуження соціальних прав і гарантій працівника, зокрема, його права на належний рівень оплати праці.

Також Велика Палата Верховного Суду вказала, що таку дію законодавця не можна розглядати відокремлено від інших дій, які здійснені ним одночасно з метою змінити структуру оплати праці державних службовців певної категорії, а саме: підвищити посадові оклади, оскільки відповідна надбавка є лише окремою складовою грошового забезпечення державного службовця, грошовий вираз якої безпосередньо залежить від розміру його посадового окладу. Тож відповідно до обставин, встановлених судом у зразковій справі, мало місце не зменшення розміру заробітної плати державного службовця, а перерозподіл її складових як елемент запровадження загальнонаціональної реформи.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у справі, яка переглядається, проблематика полягає не в намаганні держави обмежити заробітну плату державних службовців через брак бюджетних асигнувань, а в імплементації послідовного та виваженого рішення держави щодо запровадження вже згаданої реформи з метою дотримання європейських стандартів і виконання зобов`язань перед іноземними партнерами, збільшення прозорості структури заробітної плати та підвищення привабливості посад державної служби для кваліфікованих спеціалістів шляхом збільшення частки сталої частини заробітної плати над часткою премій та інших необов`язкових виплат.

Введені Законом № 3460-IX у 2024 році, а також Законом № 4059-ІХ у 2025 року особливості обчислення надбавки за вислугу років є частиною реформи оплати праці державних службовців.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, зміни в підходах до оплати праці державних службовців, елементом яких є зменшення надбавки за вислугу років до 2 відсотків за кожен рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу, обумовлені реалізацією євроінтеграційних вимог щодо вступу України до Європейського Союзу, зокрема, виконанням програми Європейського Союзу «Ukraine Facility Plan». Такі зміни, на думку колегії суддів, не пов`язані з потребою збалансування чи оптимізації видатків Державного бюджету України, зокрема й у зв`язку з уведенням воєнного стану. Навпаки, кінцевою метою запровадженої реформи є збільшення привабливості посад державної служби для кваліфікованих спеціалістів та підвищення конкурентоспроможності оплати праці державних службовців у порівнянні з приватним сектором.

Отже, зміни, введені законодавцем, щодо розміру надбавки за вислугу років на державній службі не є довільними та свавільними, адже зазначені зміни були елементами такого тривалого процесу, як реформа оплати праці державних службовців, яка заздалегідь оголошена державою та поступово нею впроваджена. Ці зміни носили системний характер і зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі відбулося одночасно зі зростанням посадового окладу, тому ці зміни мали зрозумілу легітимну мету - підвищення рівня незалежності та фінансової забезпеченості певної категорії державних службовців, покращення статусу державного службовця загалом.

Внаслідок проведеної реформи оплати праці державних службовців їхні посадові оклади, які є основою для нарахування інших надбавок та стимулюючих виплат, зокрема й надбавки за вислугу років, збільшилися. Відповідно загальний розмір заробітної плати державних службовців хоча й неістотно, але теж збільшився.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі, в тому числі відповідно до положень пункту 13 Прикінцевих положень Закону № 4059-IX, не призвело до звуження соціальних прав і гарантій державного службовця, зокрема і його права на належний рівень оплати праці.

З огляду на зазначене, зважаючи на те, що положення пункту 13 Прикінцевих положень Закону № 4059-IX були чинними, неконституційними не визнавалися, у відповідачів були відсутні підстави не застосовувати зазначені приписи Закону № 4059-IX під час визначення позивачу розміру надбавки за вислугу років на державній службі.

Додатково слід зазначити, що в межах реформи оплати праці державних службовців статтю 52 Закону № 889-VIII було викладено в новій редакції, а саме в редакції Закону України від 11 березня 2015 року № 4282-IX “Про внесення змін до деяких законів України щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад”, який набрав чинності 01 квітня 2025 року. Частина перша згаданої статті визначає, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Отже, законодавець фактично імплементував приписи, які були ним раніше визначені у пункті 12 розділу “Прикінцеві положення” Закону № 3460-IX, а також у пункті 13 Прикінцевих положень Закону № 4059-IX, у частину першу статті 52 Закону № 889-VIII, що є проявом послідовності дій законодавця у впровадженні реформи оплати праці державних службовців.

Таким чином, апеляційний суд встановив, що накази Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 січня 2025 року № 8-ос/тр та від 05 лютого 2025 року № 14-ос/тр прийняті з дотриманням норм чинного законодавства.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилково висновку про існування правової колізії в регулюванні розміру надбавки за вислугу років на державній службі та помилково застосував до спірних правовідносин положення статті 52 Закону № 889-VIII, замість чинних положень пункту 13 розділу Прикінцеві положення Закону № 4059-IX, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

З огляду на наведене, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до статті 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у позові.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області – задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року – скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, Центрального районного суду м. Миколаєва про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: Ю.М. Градовський