Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №420/19137/23 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/19137/23

Перша інстанція: суддя Попов В.Ф.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2026 у справі № 420/19137/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 29.09.2023 по справі № 420/19137/23, яке набрало законної сили адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив.

Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження виплати пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 01.05.2023 без обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум.”.

26.07.2026 до суду надійшла заява позивача в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 18.08.2026 у справі № 420/19137/23 заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду, що подана в порядку статті 383 КАС України, повернув заявнику.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що про порушення своїх прав щодо невиконання судового рішення в частині виплати нарахованої доплати до пенсії та неналежного порядку її виплати позивач дізнався зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 09.07.2026. Втім, заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду позивачем засобами поштового зв`язку направлено до суду 26.07.2026, тобто із пропуском десятиденного строку визначеного частиною 4 статті 383 КАС України.

За наведених підстав суд першої інстанції виснував, що позивачем пропущений десятиденний строк звернення до суду із заявою, поданою в порядку статті 383 КАС України.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі вказує, що ухвала судом першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим просить її скасувати, направити справу на продовження розгляду заяви в порядку статті 383 КАС України.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції безпідставно визначив лист Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 09.07.2026 відправною точкою для обчислення десятиденного строку, хоча предметом звернення позивача був не цей лист та не прийняте ним одноразове рішення, а бездіяльність відповідача щодо виконання судового рішення в частині фактичної виплати належних позивачу сум.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Згідно з ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

За правилами ч.1, 4 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання застосування передбаченого статтею 383 КАС України строку подання заяви, у постанові від 07.07.2021 у справі №9901/226/19 дійшла наступних висновків:

«Власне установлений частиною четвертою статті 383 КАС України десятиденний строк звернення особою-позивачем з відповідною заявою передбачає, що така особа має право подати заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності на стадії виконання судового рішення упродовж цього відтинку, щойно дізнається або не могла не дізнатися, що суб`єкт владних повноважень діє відносно неї протиправно (видає не ті рішення або не видає відповідних рішень, займає пасивну позицію щодо виконання рішення суду, вдається до інших подібних дій).

Для визнання моменту відліку строку подання заяви має значення також обставина чи були дії, бездіяльність, рішення відповідача протиправними і чи особа-позивач мала реальну можливість (повинна була) дізнатися про юридичну природу такої поведінки (рішення, дії, бездіяльності), тобто коли вона насправді стала суб`єктом відповідних правовідносин, зумовлених протиправною поведінкою відповідача на стадії виконання рішення.

Важливо, що не будь-яка інформація, що стосується виконання судового рішення, може бути свідченням неналежного (протиправного) виконання рішення суду, а лише та, зі змісту якої можна визначити її протиправність.

Отже, день (явище, фактор), з якого починається перебіг строку оскарження, не є статичним, він є мінливим, ситуативним, динамічним, залежить від конкретних умов виконання судового рішення, послідовності та ролі дій суб`єктів виконавчого провадження.

Видається правильним, що визначення цього дня має провадитися не стільки від якоїсь певної разової зовнішньої події, скільки від сукупності факторів, приміром таких, що залежать від ролі, характеру та ступеня участі як стягувача, так і боржника. Власне зі співвідношення змісту дій суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, з одного боку, і дієвого ставлення стягувача до таких дій, з другого, можна визначити правову природу цих дій, час, з якого вони виникли й упродовж якого вони тривають, а звідси визначити, чи знав про них позивач, і якщо реально знав (не міг не знати) і через якийсь проміжок часу звернувся за захистом від них, то тоді можна уяснити правову природу цього звернення й визначити, чи воно було вчасним або відбулося з пропуском строку.

Суд не повинен тлумачити положення частини четвертої статті 383 КАС України у такий спосіб, щоб створювати перешкоди для забезпечення виконання рішення суду, і має бути в одній системі координат із принципом обов`язковості судового рішення.».

Водночас, крім дотримання вимог самої заяви в порядку статті 383 КАС України, заявник зобов`язаний зважати на строки звернення, пропуск яких унеможливлює прийняття судом до розгляду такої заяви та розгляд її по суті.

В апеляційній скарзі, скаржник вказує на триваючу, на його думку, протиправну бездіяльність відповідача щодо виконання судового рішення в частині виплати пенсії.

Зауважує , що лист пенсійного органу від 09.07.2026 лише зафіксував на певну дату стан виконання рішення суду, але не створив нового самостійного порушення і не припинив уже існуючу бездіяльність щодо виплати.

Тож, на думку апелянта, такий підхід суду першої інстанції свідчить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення питання про застосування частини четвертої статті 383 КАС України, та призвів до передчасного висновку про пропуск строку.

Надаючи оцінку наведеним аргументам апелянта колегія суддів зазначає таке.

Із змісту поданої заяви в порядку статті 383 КАС України вбачається, що 09.07.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області направило ОСОБА_1 лист від 09.07.2026 №37907-33030/О-02/8 1500/26, в якому повідомило, що виплата перерахованої пенсії здійснювалась згідно з чинним законодавством після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків та виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

Себто, на переконання позивача, у вказаному вище листі відповідач фактично відмовився від негайного та повного виконання судового рішення від 12.10.2023, посилаючись на відсутність нормативно-правового акта, який би визначав порядок здійснення видатків на виплату пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, після скасування постанови Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025, що і зумовило позивача звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що позивач із моменту отримання листа від 09.07.2026 чітко знав позицію пенсійного органу та розумів, що за вказаний період виплати здійснюватися не будуть.

Доводи апелянта про те, що невиконання рішення суду має триваючий характер, а тому строк на подання заяви за ст. 383 КАС України не пропущено, ґрунтуються на помилковому змішуванні матеріальних та процесуальних норм.

Концепція триваючого правопорушення стосується матеріальних правовідносин, однак вона не може безмежно поширюватися на процесуальний інститут судового контролю.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, про порушення своїх прав щодо невиконання судового рішення в частині виплати нарахованої доплати до пенсії та неналежного порядку її виплати позивач дізнався зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 09.07.2026.

Втім, заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду позивачем засобами поштового зв`язку направлено до суду 26.07.2026, тобто із пропуском десятиденного строку визначеного частиною 4 статті 383 КАС України.

Таким чином, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що позивачем пропущений десятиденний строк звернення до суду із заявою, поданою в порядку статті 383 КАС України.

Отже, наведені твердження апелянта не знайшли підтвердження в ході апеляційного перегляду.

Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги.

За наведеного, доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.

При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2026 у справі № 420/19137/23 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

СуддіГ.В. Семенюк А.Г. Федусик