Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №420/682/20 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/682/20

Час і місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

09:43 год., м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

29.03.2021 року;

Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Бітова А.І.

– Градовського Ю.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу виконавчого комітету Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Одеської міської ради, за участю третіх осіб: ОСОБА_2 , Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №275 від 25.07.2019 року «Про демонтаж тимчасових споруд» в частині демонтажу тимчасової споруди за адресою: місто Одеса, Приморський район, Французький бульвар, 85 (зупинка санаторію «росія»).

В обґрунтування позову зазначено, що у серпні 2019 року об`єкт нежитлової нерухомості, який належить їй на праві приватної власності, було демонтовано на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №275 від 25.07.2019 року «Про демонтаж тимчасових споруд» в частині демонтажу тимчасової споруди за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85 (зупинка санаторію «росія»). Оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідач порушив порядок проведення обстеження об`єкта, таке обстеження відбулось за відсутності власника об`єкта нерухомості або уповноваженої ним особи, а в самому акті обстеження та у приписі №002613 наведена недостовірна інформація щодо відмови в отриманні цих документів.

Поряд з тим, позивачка зауважує на тому, що припис був виданий на демонтаж тимчасової споруди, тоді як демонтований об`єкт є нежитловим приміщенням та капітальною спорудою, яка на праві власності належить позивачці, що підтверджено відомостями з Державного реєстру прав на нерухоме майно та висновком експерта, тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття рішення про демонтаж саме тимчасової споруди.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №275 від 25.07.2019 року «Про демонтаж тимчасових споруд» в частині демонтажу тимчасової споруди за адресою: місто Одеса, Приморський район, Французький бульвар, 85 (зупинка санаторію «росія»).

Стягнув з Виконавчого комітету Одеської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 840,8 гривень.

Суд першої інстанції виходив з того, що зібрані у справі докази, підтверджені офіційними відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, доводять право власності позивачки на об`єкт нерухомого майна, загальною площею 27,9 м.кв, за адресою: місто Одеса, Приморський район, Французький бульвар, 85 (зупинка санаторію «росія»).

Оскільки у спірному випадку нежитлова будівля не є тимчасовою спорудою, відповідач не мав законних підстав та повноважень приймати рішення про демонтаж цієї споруди та доручати його здійснення іншим особам. Адже, об`єкт нерухомості може бути демонтований за рішенням компетентних органів, та у разі, якщо цей об`єкт є самочинним будівництвом, то такий підлягає знесенню в порядку, встановленому статтею 376 Цивільного кодексу України та Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, виконавчий комітет Одеської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги зазначено, що у спірному випадку відповідач діяв на виконання своїх повноважень та з дотриманням чинного законодавства, у тому числі враховуючи ту обставину, що тимчасова споруда, загальною площею 27,9 м.кв, за адресою: місто Одеса, Приморський район, Французький бульвар, 85 (зупинка санаторію «росія»), розміщена без продовження дії відповідного договору про право тимчасового користування місцями для розташування тимчасової споруди; така тимчасова споруда продовжує розміщуватись після закінчення терміну дії паспорту прив`язки. Власником тимчасової споруди не виконано вимоги припису уповноваженого органу про усунення порушень щодо розміщення тимчасової споруди без дозвільних документів, що в свою чергу створило правові підстави для прийняття оспорюваного рішення про демонтаж тимчасової споруди.

Апелянт зауважує на тому, що сама по собі державна реєстрація речових прав на об`єкт нерухомого майна не є достатньою підставою для встановлення факту виникнення таких речових прав у дійсності, натомість потребує здійснення перевірки наявності для цього законодавчо визначених підстав. Таким чином, встановлення судом правового статусу об`єкта нерухомого майна виключно на підставі факту державної реєстрації права власності на цей об`єкт, без з`ясування підстав виникнення такого права власності та обставин перетворення тимчасової споруди на об`єкт нерухомого майна, відбулось необґрунтовано та у супереч чинного законодавства. При цьому, у спірному випадку, відкриття розділу у Державному реєстрі прав стосовно об`єкту нерухомого майна відбулось за відсутності факту передачі земельної ділянки комунальної власності для розміщення об`єкту нерухомого майна (нежитлового приміщення), дозвільної документації на будівництво цього об`єкту, документів про прийняття в експлуатацію об`єкту, а також про присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Також, апелянт наполягає на тому, що у спірному випадку оскаржуваним рішенням ВК ОМР жодним чином не порушуються права та інтереси позивачки. Вказане пояснюється тим, що оскаржуване рішення ВК ОМР є актом індивідуальної дії, вимоги якого звернуто до іншої особи – ФОП ОСОБА_2 , це рішення на даний час вичерпало свою дію фактичним виконанням – демонтажем тимчасової споруди. При цьому, захисту в порядку адміністративного судочинства підлягають лише порушені права та інтереси у публічно-правових відносинах, натомість відсутність порушеного права або ж обрання неправильного способу захисту є підставою для залишення позовних вимог без задоволення.

У відзиві ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін. Заперечуючи проти обґрунтованості доводів та вимог апелянта, позивачка зазначає, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів оформлення третьою особою – ОСОБА_2 дозвільної документації стосовно розміщення спірного об`єкту як тимчасової споруди. Наполягає на правильності висновків суду про те, що у Державному реєстрі прав містяться офіційні відомості про цей об`єкт, як об`єкт нерухомості – нежитлове приміщення, тому у відповідача не виникло правових підстав для прийняття рішення про демонтаж об`єкту, як тимчасової споруди.

Також, у поданому відзиві ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін. Заперечуючи проти обґрунтованості доводів та вимог апелянта, третя особа зазначає, що у спірному випадку відсутні будь-які належні і допустимі докази укладення між нею та органом місцевого самоврядування дозвільної документації для розміщення тимчасової споруди. Поряд з тим, державна реєстрація прав на об`єкт нерухомого майна проведена на підставі чинних угод стосовно відчуження цього об`єкту, які в свою чергу залишаються чинними до теперішнього часу. Доводи апелянта про те, що спірний об`єкт є тимчасовою спорудою спростовується долученим до матеріалів справи висновком судової будівельно-технічної експертизи. При цьому, спеціалістами уповноваженого органу жодного разу не здійснено обстеження спірного об`єкту, не було направлено вимоги (припису) щодо усунення виявлених порушень, а також не забезпечено право ОСОБА_2 на захист та спростування необґрунтованих висновків спеціалістів.

Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради своїм правом не скористалось та у визначений апеляційним судом строк не надало пояснення стосовно апеляційної скарги.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, рішенням державного реєстратора ДП «Центр обслуговування громадян» від 08.05.2019 №46780252 проведено державну реєстрацію власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна – нежитлове приміщення, загальною площею 27.9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою для державної реєстрації стали: акти прийому-передачі від 23.04.2019 №№472, 473, видані приватним нотаріусом ОМНО Мельник О.М.; протоколи від 23.04.2019 №468, 469, видані приватним нотаріусом ОМНО Мельник О.М.

Рішенням державного реєстратора – приватного нотаріуса Дишлевої Т.В. ОМНО від 29.07.2019 №47993823 проведено державну реєстрацію власності ОСОБА_1 на об`єкту нерухомого майна – нежитлове приміщення, загальною площею 27.9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою для державної реєстрації став договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 26.07.2019 за №386, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Дишлевою Т.В.

Рішенням державного реєстратора – приватного нотаріуса Дишлевої Т.В. ОМНО від 29.07.2019 №47994089 проведено державну реєстрацію власності ОСОБА_1 на об`єкту нерухомого майна – нежитлове приміщення, загальною площею 27.9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою для державної реєстрації став договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 26.07.2019 за №387, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Дишлевою Т.В.

27.06.2019 головним спеціалістом відділу контролю з демонтажу та протидії стихійної торгівлі Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, старшими інспекторами відділу розвитку та експлуатації торгівлі Приморського району КУ «Муніципальна служба розвитку торгівлі Одеської міської ради» здійснено обстеження тимчасової споруди, що належить ФОП ОСОБА_2 , за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, за результатом якого складено відповідний акт обстеження тимчасової споруди.

Обстеженням встановлена невідповідність розміщення тимчасової споруди Правилам розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в місті Одесі, затвердженим рішенням ОМР від 09.10.2013 №3961-VI.

Так, в акті зафіксовано, що договір на право тимчасового користування місцями для розміщення ТС, укладений з Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів ОМР, від 13.07.2018 №ТС-951/18, з терміном дії до 26.06.2019. Паспорт прив`язки ТС, виданий Управлінням архітектури та містобудування ОМР, від 09.07.2018 №01-08/943, з терміном дії до 26.06.2019.

Також, 27.06.2019 ФОП ОСОБА_2 внесений припис за №002613 із вимогою усунути виявлені порушення у строк до 01.07.2019.

В акті обстеження та приписі містяться відмітки про відмову ФОП ОСОБА_2 в отриманні цих матеріалів.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 25.07.2019 №275 доручено Управлінню розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради вжити заходів з демонтажу тимчасових споруд згідно з переліком, до якого за №1 включено об`єкт, який належить ФОП ОСОБА_2 за адресою: Французький бульвар, 85 (зупинка санаторію «росія»), підстава для демонтажу – закінчення терміну дії договору.

01.08.2019, на підставі рішення ВК ОМР від 25.07.2019 №275, начальником відділу контролю з демонтажу та протидії стихійній торгівлі ФОП ОСОБА_2 внесений припис за №003217 із вимогою щодо проведення демонтажу у строк до 05.08.2019.

Виконання робіт по демонтажу об`єкту ТС за адресою: Французький бульвар, 85, підтверджено актом від 12.08.2019.

Також, рішенням державного реєстратора КП «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С.В. від 07.08.2019 №48123370 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про припинення права власності на зазначений об`єкт нерухомого майна із закриттям розділу в Реєстрі.

Таке рішення державного реєстратора (від 07.08.2019 №48123370) скасоване рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року, яке набрало законної сили у справі №420/7630/19, з відновленням у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень розділу (запису) з реєстраційним номером 1790748951101 щодо права власності на об`єкт нерухомого майна – нежитлове приміщення, загальною площею 27,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 .

Наразі рішенням Господарського суду Одеської області від 31 жовтня 2024 року, яке набрало законної сили у справі №522/8259/21, визнано протиправним та скасовано рішення (з відкриттям розділу) державного реєстратора комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" Кушнерової Р.В. від 20.03.2019 №46055338, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності за Приватним підприємством "КОРАЛ" на нежитлове приміщення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Байлової Н.В. від 08.05.2019 №46780252, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85.

Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дишлевої Т.В. від 29.07.2019 №47993823, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85.

Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дишлевої Т.В. від 29.07.2019 №47994089, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85.

Залишаючи без змін рішення (резолютивної частини рішення) Господарського суду Одеської області від 31 жовтня 2024 року у справі №522/8259/21, однак змінюючи мотивувальну частину рішення, Південно-Західний апеляційний господарський суд у постанові від 05 травня 2025 року визначив помилковим висновок суду про віднесенні спірного об`єкта до об`єкта нерухомого майна. Такий висновок апеляційного господарського суду мотивовано тим, що спірний об`єкт за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, є тимчасовою спорудою (елементом благоустрою), розташовувався як стаціонарна тимчасова споруда згідно установленого Порядку і місцевих Правил протягом 2012-2019 років, та право власності на який взагалі не підлягає державній реєстрації. Адже зазначений об`єкт не був введений в експлуатацію, тому позбавлений однієї з головних ознак нерухомого майна, що унеможливлює державну реєстрацію права власності на нього.

Поряд з цим, не погоджуючись із рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №275 від 25.07.2019, позивачка звернулась до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року №244. Цей Порядок у місті Одесі також регламентований Правилами №3961-VI.

Згідно пункту 2.1 розділу 2 Порядку №244, пункту 6.1 розділу 6, пункту 7.1 розділу 7 Правил №3961-VI підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС; договір на право тимчасового користування місцем під розміщення тимчасової споруди, укладений з управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради.

Відповідно до пункту 2.30 Порядку №244 у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки така ТС підлягає демонтажу.

Згідно пункту 1.4 Правил №3961-VI протиправно розміщеною тимчасовою спорудою є тимчасова споруда, яка характеризується хоча б однією з наступних ознак:

- розміщується без отримання оформленого у встановленому порядку паспорту прив`язки;

- розміщується без укладеного з управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради договору на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасової споруди, або термін дії якого закінчився;

- продовжує розміщуватись після закінчення терміну дії паспорту прив`язки, у тому числі у випадку анулювання паспорту прив`язки чи відмови у його продовженні або його недійсності;

- розміщується з недотриманням хоча б одного з визначених паспортом прив`язки параметрів щодо типу, розміру тимчасової споруди та/або місце розташування якої не відповідає місцю, визначеному у паспорті прив`язки;

- експлуатується з порушенням вимог чинного законодавства України та цих Правил, що встановлено управлінням розвитку споживчого риніту та захисту прав споживачів Одеської міської ради.

Пунктом 15.3 Правил №3961-VI визначено, що контроль за дотриманням цих Правил під час встановлення, розміщення та експлуатації ТС та елементів торгівлі в межах м. Одеси здійснюється у відповідності до наданих Уповноваженому органу повноважень, завдань та функцій.

Згідно пункту 15.4 Правил №3961-VI за результатами проведених Уповноваженим органом інвентаризації та/або обстеження, складається акт, у якому фіксуються виявлені порушення. За наслідками розгляду акту фіксації та доданих до нього матеріалів Уповноважений орган вправі: звернутися до особи, якою допущено порушення розміщення та експлуатації тимчасової споруди та елементу торгівлі, для усунення порушень у визначений Управлінням розвитку споживчих прав споживачів Одеської міської ради термін; звернутись до особи, шо порушує вимоги цих Правил із приписом про демонтаж протиправно розміщених тимчасових споруд та елементів торгівлі; звертатись до інших органів, уповноважених здійсни додержанням законодавства про благоустрій населених пунктів.

Відповідно до пунктів 15.6, 15.7 Правил №3961-VI у разі невиконання або неналежного виконання власником (користувачем) ТС припису про усунення порушень, Уповноважений орган готує проект рішення виконавчого комітету Одеської міської ради про демонтаж таких ТС та виносить його на розгляд виконавчого комітету Одеської міської ради.

У разі прийняття виконавчим комітетом Одеської міської ради рішення про демонтаж ТС на підставі такого рішення Уповноважений орган власними силами або силами залучених на договірних засадах суб`єктів господарювання здійснює демонтаж протиправно розміщених ТС в порядку, встановленому цими Правилами.

Виходячи з обставин справи, слід враховувати, що предметом спору у цій справі є протиправність рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №275 від 25.07.2019 року «Про демонтаж тимчасових споруд» в частині демонтажу тимчасової споруди за адресою: місто Одеса, Приморський район, Французький бульвар, 85.

Такі позовні вимоги ґрунтуються на тому, що на час прийняття оскаржуваного рішення спірний об`єкт – тимчасова споруда набув статусу нерухомого майна, що підтверджено фактом державної реєстрації речових прав на об`єкт нерухомого майна, та, у свою чергу, спростовує правомірність прийняття рішення про демонтаж тимчасової споруди. Адже порядок реалізації повноважень щодо демонтажу тимчасової споруди чи капітальної будівлі є різним.

Поряд з цим, як вже вище установлено апеляційним судом, рішенням Господарського суду Одеської області від 31 жовтня 2024 року, яке набрало законної сили у справі №522/8259/21, серед іншого визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Байлової Н.В. від 08.05.2019 №46780252, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85.

Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дишлевої Т.В. від 29.07.2019 №47993823, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85.

Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дишлевої Т.В. від 29.07.2019 №47994089, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85.

Південно-Західний апеляційний господарський суд, змінюючи мотивувальну частину рішення господарського суду, у постанові від 05 травня 2025 року у справі №522/8259/21, визначив, що спірний об`єкт за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, є тимчасовою спорудою (елементом благоустрою), розташовувався як стаціонарна тимчасова спору згідно установленого Порядку і місцевих Правил протягом 2012-2019 років. При цьому, апеляційний господарський суд зауважив на тому, що право власності на такий об`єкт взагалі не підлягає державній реєстрації, адже зазначений об`єкт не був введений в експлуатацію, тому позбавлений однієї з головних ознак нерухомого майна, що унеможливлює державну реєстрацію права власності на нього.

Отже, у спірному випадку, сама по собі державна реєстрація речових прав на об`єкт нерухомого майна не є достатньою для встановлення факту виникнення таких речових прав у дійсності. За результатом судової перевірки, установлено, що фактичне перетворення тимчасової споруди на об`єкт нерухомого майна відбулось за відсутності для цього законодавчо визначених підстав.

Відтак, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість доводів позивачки, з якими помилково погодився суд першої інстанції, про недотримання відповідачем положень законодавства при прийнятті стосовно спірного об`єкту, як тимчасової споруди, рішення про демонтаж, виходячи при цьому за межі установленої процедури та повноважень відповідача.

На переконання апеляційного суду, під час вирішення справи одночасному врахуванню підлягає й те, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Таким чином, захисту в порядку адміністративного процесуального законодавства підлягають саме порушені права, свободи та інтереси особи від порушень у публічно-правових відносинах з суб`єктом владних повноважень. Порушення у публічно-правових відносинах має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судового рішення про відмову у задоволенні позову.

При цьому, за визначенням, наведеним у пункті 19 частини 1 статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

У Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 року у справі №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) визначено, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

В контексті наведеного, колегія суддів вважає ґрунтовними доводи апелянта про те, що оскаржуване у цій справі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 25.07.2019 року №275 «Про демонтаж тимчасових споруд» в частині демонтажу тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1 (зупинка санаторію «росія»)» є індивідуальним актом, приписи якого звернені до конкретно визначеної у рішенні особи - ФОП ОСОБА_2 .

Тобто, це рішенні відповідача не направлене на права, свободи чи інтереси позивачки, ОСОБА_1 , безпосередньо цим рішенням для позивачки не установлено і певні обов`язки.

Також, на момент прийняття цього рішення відповідача за позивачкою не проведено реєстраційних дій в підтвердження прав на спірний об`єкт. При цьому, у цій справі не оспорюються дії уповноважених осіб (органу, установи) щодо фактично демонтажу спірного об`єкту.

З наведеного слід виснувати, що позивачкою не обґрунтовано наявність порушеного права чи інтересу у зв`язку із прийняттям оскаржуваного рішення, що, в свою чергу, створює підстави для залишення позовної заяви без задоволення.

Враховуючи викладене, оскільки висновки суду не відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу виконавчого комітету Одеської міської ради – задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року – скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Одеської міської ради, за участю третіх осіб: ОСОБА_2 , Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.І. Бітов

Ю.М. Градовський