Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №420/23904/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/23904/25

Головуючий І інстанції: Єфіменко К.С.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Кравченка К.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 26.11.2025р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

17.07.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Держприкордонслужби (Військова частина НОМЕР_2 ), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати йому грошової допомоги на оздоровлення за 2016р. та 2017р. без індексації грошового забезпечення з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) місяць останнього збільшення тарифної ставки (посадового окладу) січень 2008р.;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому грошову допомогу на оздоровлення за 2016, 2017 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) місяць останнього збільшення тарифної ставки (посадового окладу) січень 2008р.;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати йому грошової допомоги на оздоровлення за період з 2018р. по 2022р., 2024р., грошової компенсації за не використані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2024р.р. без включення індексації грошового забезпечення у фіксованій величині відповідно до приписів абз.4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078);

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому грошову допомогу на оздоровлення за період з 2018р. по 2022р., 2024р.,, грошової компенсації за не використані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2024р.р. з включенням індексації грошового забезпечення у фіксованій величині відповідно до приписів абз.4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання судового рішення від 26.12.2024р. у справі №420/32844/24 відповідач донарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за спірні періоди, однак на його заяву від 30.05.2025р. останній не провів перерахунку тих виплат, які обчислюються виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, а саме грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні відпусток та одноразової грошової допомоги при звільненні. На переконання позивача, оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер і є складовою місячного грошового забезпечення, вона в обов`язковому порядку мала бути врахована при обчисленні вказаних виплат, а бездіяльність відповідача в цій частині порушує його право на отримання грошового забезпечення в повному обсязі.

Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що предметом спору у справі №420/32844/24 була вся індексація грошового забезпечення позивача за періоди з 01.01.2016р. по 28.02.2018р., з 01.03.2018р. по 31.12.2022р. та з 01.01.2024р. по 20.09.2024р. без прив`язки до видів виплат, в які вона була врахована, а тому, на думку відповідача, позивач уже отримав індексацію у повному обсязі, у тому числі і ту, що мала бути врахована у заявлених виплатах, а задоволення позову фактично призведе до повторної виплати тих самих сум.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 30.05.2025р. щодо перерахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016р. та 2017р. з урахуванням індексації грошового забезпечення; грошової допомоги на оздоровлення за період з 2018р. по 2022р., 2024р., грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням індексації грошового забезпечення. Зобов`язано відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.05.2025р. з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач 05.12.2025р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2025р. та прийняти нове - про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що обраний судом 1-ї інстанції спосіб захисту, а саме зобов`язання відповідача повторно розглянути його заяву, є неефективним та не призводить до реального відновлення порушеного права, оскільки відповідач свою позицію щодо відсутності підстав для перерахунку вже висловив, а сам перерахунок не залежить від його розсуду.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

30.12.2025р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Держприкордонслужбі.

09.09.2024р. наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №310-ОС позивача звільнено з військової служби, а наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 20.09.2024р. №601-ос - виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення.

Згідно з наказом від 20.09.2024р. №601-ос, ОСОБА_1 при звільненні передбачено виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2024р.р., грошової компенсації за 112 невикористаних календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2024р.р. і одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років служби.

Цим же наказом зазначено, що грошову допомогу для оздоровлення за 2024р. позивач отримав.

Під час проходження військової служби позивачу щорічно виплачувалась грошова допомога для оздоровлення, що відповідачем не заперечується.

26.12.2024р. рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/32844/24, відповідача зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р. із застосуванням базового місяця - січня 2008р., а за періоди з 01.03.2018р. по 31.12.2022р. та з 01.01.2024р. по 20.09.2024р. - у фіксованій величині відповідно до абз.3, 4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078), з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання вказаного рішення 30.05.2025р. відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 339559,32 грн.

Згідно з довідками Військової частини НОМЕР_2 від 10.06.2025р. №347, №348 позивачу донараховано індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016р. по лютий 2018р. (базовий місяць - січень 2008р.) в сумі 62348,83 грн. та фіксовану індексацію за період з березня 2018р. по грудень 2022р. і з січня по вересень 2024р. в сумі 295134,67 грн. (по 4427,02 грн. щомісяця).

Вказані довідки містять лише помісячні суми індексації і не містять даних про перерахунок виплат, які обчислюються виходячи з розміру місячного грошового забезпечення.

30.05.2025р. позивач звернувся до начальника НОМЕР_1 прикордонного загону із письмовою заявою про перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2016р. та 2017р. з урахуванням індексації грошового забезпечення (базовий місяць - січень 2008р.), а також грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2022р.р., 2024р., одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2024р.р., а також грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2024р.р. з включенням індексації грошового забезпечення у фіксованій величині.

Однак, відповіді на цю заяву позивач не отримав, а перерахунок вказаних виплат відповідачем проведено не було.

У відзиві на позовну заяву відповідач висловив свою позицію щодо відсутності підстав для перерахунку спірних виплат, вважаючи, що індексація вже виплачена позивачу в повному обсязі. При цьому, доказів того, що при обчисленні спірних виплат ураховувалась індексація грошового забезпечення, відповідач до суду не надав.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не включення індексації грошового забезпечення до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислювались спірні виплати, протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд 1-ї інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер і підлягає врахуванню у складі грошового забезпечення, з якого обчислюються спірні виплати, тоді як відповідач не довів її врахування.

Водночас, суд вважав передчасним визначення базового місяця (січень 2008р.) та сум індексації, пославшись на відсутність між сторонами спору з цього питання, і, з метою ефективного захисту прав позивача, обмежився визнанням протиправною бездіяльності щодо не розгляду заяви позивача від 30.05.2025р. та зобов`язанням відповідача розглянути цю заяву з урахуванням висновків суду, відмовивши в задоволенні решти позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з висновками суду 1-ї інстанції щодо права позивача на врахування індексації грошового забезпечення при обчисленні спірних виплат, однак не погоджується з обраним судом способом захисту порушеного права та з відмовою у задоволенні решти позовних вимог, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.5 ст.17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

За правилами ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Так, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального і правового захисту, гарантії в економічній, соціальній та політичній сферах визначено положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII.

У розумінні ст.1 цього Закону, соціальним захистом військовослужбовців є діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За приписами ч.ч.2, 3 вказаної статті, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною 4 ст.9 Закону №2011-XII регламентовано, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок його виплати визначається, зокрема, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування.

Положеннями ст.10-1 Закону №2011-XII передбачено виплату військовослужбовцям один раз на рік грошової допомоги для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення, а також виплату при звільненні з військової служби грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, обчислення якої здійснюється виходячи з розміру місячного грошового забезпечення.

У силу ч.2 ст.15 Закону №2011-XII, військовослужбовцям, які звільняються з військової служби, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

При цьому, згідно з п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. №3551-XII, учасникам бойових дій надається пільга щодо одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати (грошового забезпечення) строком 14 календарних днів на рік.

Варто зазначити, що на виконання вимог ч.4 ст.9 Закону №2011-XII порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Держприкордонслужби визначено «Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» (затв. наказом МВС України від 25.06.2018р. №558), а у період до її прийняття - Інструкцією, затвердженою наказом Адміністрації Держприкордонслужби від 20.05.2008р. №425.

За змістом п.1 глави 7 розділу IV Інструкції №558, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Аналогічне правило для 2016-2017р.р. містив і п.3.7.1 Інструкції №425.

Згідно з положеннями глави 9 розділу V Інструкції №558, одноразова грошова допомога при звільненні виплачується в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а за абз.3 п.6 глави 8 розділу V цієї Інструкції, грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.

У розумінні абз.7 п.2 розділу I Інструкції №558 (так само, як і абз.7 п.1.2 Інструкції №425), місячне грошове забезпечення - це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

З наведених норм вбачається, що обрахунок усіх спірних у даній справі виплат, тобто грошової допомоги для оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки учасника бойових дій, здійснюється виходячи з розміру саме місячного грошового забезпечення.

У свою чергу, згідно зі ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000р. №2017-III, з метою надання соціальної підтримки населенню України законами України встановлюються державні соціальні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (ч.2 ст.19 Закону №2017-III).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991р. №1282-XII, ст.1 якого визначає індексацію грошових доходів населення як встановлений законами і іншими нормативно-правовими актами механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Механізм проведення індексації, в тому числі порядок визначення місяця підвищення грошових доходів (базового місяця) та збереження суми індексації у фіксованій величині у разі підвищення тарифних ставок (окладів), визначено Порядком №1078, п.2 якого до об`єктів індексації прямо віднесено грошове забезпечення військовослужбовців.

Аналізуючи наведені норми у їх системному зв`язку, судова колегія зазначає, що спеціальне законодавство, зокрема, Закон №2011-XII та Інструкції №558 і №425, імперативно визначаючи види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, безпосередньо не врегульовує питання віднесення індексації до складу того грошового забезпечення, з якого обчислюються спірні виплати.

За наведених умов, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення законодавства щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи - Закону №2017-III, Закону №1282-XII та Порядку №1078.

Субсидіарне ж застосування зазначених норм дає підстави для висновку про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності грошового забезпечення внаслідок його знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг. А тому, вона входить до складу місячного грошового забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець, і має бути врахована при обчисленні грошової допомоги для оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні відпусток. В іншому випадку розмір цих виплат визначався б виходячи зі знеціненого грошового забезпечення, що нівелювало б саму мету індексації як державної соціальної гарантії.

Подібні за змістом правові висновки вже були висловлені Верховним Судом у постановах від 03.04.2019р. у справі №638/9697/17, від 29.04.2020р. у справі №240/10130/19, від 21.12.2021р. у справі №820/3423/18, на які обґрунтовано послався і суд першої інстанції.

Крім того, у постанові від 09.11.2023р. у справі №140/6868/21 Верховний Суд дійшов висновку про те, що індексація є складовою заробітної плати (грошового забезпечення).

Застосовуючи наведене до обставин даної справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що індексація грошового забезпечення позивача підлягала врахуванню у складі місячного грошового забезпечення при обчисленні спірних виплат, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів, що таке врахування мало місце.

Ці висновки відповідачем в апеляційному порядку не оспорюються.

Однак, не можуть бути взяті до уваги і посилання відповідача, висловлені ним у відзиві на позов, на те, що виконанням рішення суду у справі №420/32844/24 позивач уже отримав усі належні йому суми, у тому числі й ту індексацію, що мала бути врахована у заявлених виплатах. Адже предметом спору у справі №420/32844/24 була сама щомісячна індексація грошового забезпечення позивача, тоді як у даній справі спір стосується розміру інших, самостійних за своєю природою виплат, які обчислюються виходячи з місячного грошового забезпечення, до складу якого така індексація входить.

Довідки ж Військової частини НОМЕР_2 від 10.06.2025р. №347 і №348 свідчать про донарахування помісячних сум індексації, а не про перерахунок грошової допомоги для оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні чи компенсацій за невикористані відпустки, а тому твердження відповідача про можливу подвійну виплату тих самих сум є взагалі безпідставним. Тим більше, що перерахунок спірних виплат у будь-якому разі має проводитися з урахуванням раніше виплачених позивачу сум.

Як наслідок, колегія суддів не може погодитися з обраним судом першої інстанції способом захисту порушеного права позивача.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, у тому числі, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

За приписами ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

В силу ж ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Ефективний засіб захисту має забезпечувати реальне відновлення порушеного права, а не лише констатацію протиправності поведінки суб`єкта владних повноважень.

У постанові від 11.02.2020р. у справі №0940/2394/18 Верховний Суд висловив правову позицію, згідно з якою, якщо судом встановлено додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов, а суб`єкт владних повноважень не має дискреції стосовно прийняття рішення, суд вправі зобов`язати його прийняти певне рішення (вчинити певні дії), тоді як зобов`язання повторно розглянути звернення є виправданим лише у разі наявності в органу дискреційних повноважень або недоведеності всіх необхідних умов.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не заявляв вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду його заяви від 30.05.2025р. так як предметом спору є саме невиплата позивачу належних йому сум у повному обсязі.

Отже, визнавши протиправною саме бездіяльність щодо не розгляду заяви, суд першої інстанції фактично вийшов за межі позовних вимог, хоча необхідності в цьому для повного захисту прав позивача не було.

При цьому, перерахунок спірних виплат з урахуванням індексації грошового забезпечення не належить до дискреційних повноважень відповідача, оскільки закон передбачає єдиний правомірний варіант його поведінки, а всі фактичні обставини, з якими пов`язується право позивача (факт здійснення виплат та неврахування при їх обчисленні індексації), судом встановлені.

Варто зауважити й те, що свою позицію щодо заяви позивача відповідач фактично вже висловив у відзиві на позов, заперечуючи саму потребу у перерахунку.

За таких умов, зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача жодним чином не забезпечує відновлення порушеного права і фактично спонукає позивача до повторного звернення до суду, що суперечить завданню адміністративного судочинства, визначеному у ч.1 ст.2 КАС України. Тому, ефективним способом захисту в даному випадку є саме визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виплати спірних сум без урахування індексації та зобов`язання його провести їх перерахунок і виплату.

Не можна погодитися і з висновком суду першої інстанції про передчасність позовних вимог у частині визначення базового місяця та порядку обчислення індексації.

За приписами ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Порядок обчислення індексації грошового забезпечення позивача за спірні періоди - за період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р. із застосуванням базового місяця - січня 2008р., а за періоди з 01.03.2018р. по 31.12.2022р. та з 01.01.2024р. по 20.09.2024р. у фіксованій величині уже визначено рішенням суду у справі №420/32844/24, яке набрало законної сили та виконане відповідачем, а конкретні помісячні суми такої індексації відображено в довідках відповідача від 10.06.2025р. №347 та №348.

Ці обставини в силу ч.4 ст.78 КАС України повторного доказування не потребують.

А тому, зазначення в резолютивній частині судового рішення саме такого порядку визначення індексації, яка підлягає включенню до складу місячного грошового забезпечення, є не передчасним, а навпаки забезпечує чіткість і виконуваність судового рішення. Тим більше, що спір з цього питання між сторонами існує, оскільки відповідач взагалі заперечує необхідність включення індексації до спірних виплат.

Що ж стосується вимог позивача про включення індексації до розрахунку грошової компенсації за 112 невикористаних календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2024р.р., виплаченої згідно з наказом від 20.09.2024р. №601-ос, то суд першої інстанції цієї вимоги фактично не розглянув і відмовив у її задоволенні без наведення будь-яких мотивів.

Тим часом, згідно з вимогами ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскільки компенсація за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій, так само, як і компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки, обчислюється виходячи з місячного грошового забезпечення на день виключення військовослужбовця зі списків особового складу, а у вересні 2024р. позивач мав право на індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині, ця компенсація з тих самих підстав підлягає перерахунку з урахуванням такої індексації.

При цьому, перерахунок усіх спірних виплат має бути проведений з урахуванням раніше виплачених позивачу сум, що повністю виключає можливість їх подвійної виплати.

Решта ж доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, наведених висновків колегії суддів не спростовують.

Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення має засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

У силу вимог ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду 1-ї інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, враховуючи, що судом 1-ї інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи, а також у зв`язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, апеляційний суд, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,317,321,322,325,329,382 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016 та 2017 роки без врахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, обчисленої із застосуванням базового місяця - січня 2008 року.

Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016 та 2017 роки з врахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, обчисленої із застосуванням базового місяця - січня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2022, 2024 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, а також грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2024 роки без врахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення у фіксованій величині відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078).

Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2022, 2024 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2024 роки з врахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення у фіксованій величині відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078), з урахуванням раніше виплачених сум.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 13.10.2026р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: К.В. Кравченко

В.О. Скрипченко