Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №420/35782/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/35782/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року (суддя Радчук А.А., м. Одеса, повний текст рішення складений 26.01.2026) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язанні вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

21.10.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУНП в Одеській області, у якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток загальною кількістю 111 діб, а саме: 04 доби щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2015 рік; 22 доби щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2017 рік; 10 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2018 рік; 30 діб щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2019 рік; 45 діб щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2020 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби;

- зобов`язати Головне управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток загальною кількістю 111 діб, а саме: 04 доби щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2015 рік; 22 доби щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2017 рік; 10 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2018 рік; 30 діб щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2019 рік; 45 діб щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2020 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На обґрунтування поданої скарги зазначається, що обов`язковою передумовою для виплати поліцейському компенсації за невикористану відпуску є визначення кількості днів невикористаної відпустки в наказі про звільнення. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2020 року у справі №808/2122/18. Разом з тим, в даному випадку, Головним управлінням в наказі про звільнення від 29.01.2021 №114 о/с визначено, що ОСОБА_1 має право на отримання компенсації за 03 доби невикористаної чергової відпустки за період роботи з 01 січня 2021 року до дня звільнення. При цьому, без внесення відповідних змін до наказу про звільнення, вимога про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2015, 2017, 2018, 2019, 2020 роки є передчасною та такою, що суперечить законодавчо закріпленій процедурі проведення таких виплат, що узгоджується з приписами пункту 8 розділу III Порядку №260.

Також, на думку апелянта, грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року. Верховний суд у постанові від 25.05.2023 (справа №620/3663/19), в якій ВС відступив від раніше сформованої практики щодо субсидіарного застосування загальних норм трудового законодавства, та сформовано новий висновок про неможливість такого застосування після змін в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що набули чинності з 01.05.2022 на підставі Закону №2123-IX, а саме: "п. 55". Таким чином, оскільки після 01.05.2022 законодавчо врегульовані спірні питання щодо вступу, проходження та припинення служби в поліції, то відсутні обґрунтовані підстави й доцільність відступати від висновку щодо застосування відповідних норм Закону №580-VIII та формулювати інший висновок щодо застосування цих норм, які після вказаної дати не підлягатимуть застосуванню в судовій практиці до правовідносин, аналогічних тим, які виникли в цій справі".

Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 - в Національній поліції України.

Згідно з витягом з наказу начальника ГУНП в Одеській області від 29.01.2021 №114 о/с, підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника відділення поліції начальника сектору кримінальної поліції Хмельницького відділення поліції Малиновського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, з 29 січня 2021 року звільнено зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу).

Наказом від 29.01.2021 року №114 о/с встановлено виплату грошової компенсації за 03 доби невикористаної чергової відпустки за період роботи з 01 січня 2021 року по день звільнення.

10.09.2025 представник ОСОБА_1 звернувся до ГУНП в Одеській області з адвокатським запитом про надання інформації щодо кількості невикористаних колишнім заступником начальника відділення поліції - начальником сектору кримінальної поліції Хмельницького відділення поліції Малиновського відділу поліції в місті Одесі ГУНП в Одеській області підполковником поліції ОСОБА_1 днів щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки.

У відповідь, листом вих. №181479-2025 від 15.09.2025 повідомлено, що невикористані щорічні основна та додаткова оплачувані відпустки за період проходження служби в Головному управління Національної поліції в Одеській області О. Михайловим становлять:

- 04 доби щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2015 рік;

- 22 доби щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2017 рік;

- 10 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2018 рік;

- 30 діб щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2019 рік;

- 45 діб щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2020 рік.

15.04.2025 представник ОСОБА_1 звернувся до ГУНП в Одеській області із заявою, в якій просив нарахувати, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого він мав відповідно до законодавства на день звільнення зі служби в поліції, та виплатити йому грошову компенсацію відповідно до закону за невикористані ним дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2015, 2017, 2018, 2019, 2020 роки у загальній кількості 111 днів.

Листом Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Одеській області вих. №209114-2025 від 07.10.2025 у відповідь на вищевказану заяву повідомлено, що згідно з вимогами абзацу 10 пункту 8 розділу ІІІ наказу МВС України від 06.04.2016 №260, яким затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. В наказі ГУНП в Одеській області від 29.01.2021 №114 о/с про звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 заступника начальника відділення поліції - начальника сектору кримінальної поліції Хмельницького відділення поліції Малиновського відділу поліції в місті Одеса ГУНП в Одеській області кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористані відпустки не вказано. Враховуючи викладене вище, правові підстави для задоволення заяви щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані ним днів щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2015, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, відсутні.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2015, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що відповідач протиправно відмовив у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток загальною кількістю 111 діб.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, за приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указана норма Основного Закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

При цьому вжите законодавцем формулювання "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

"У спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 2 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію".

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 10 ст. 62 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський: своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України; у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 92 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки (ч. 2 ст. 93 Закону України "Про Національну поліцію").

Відповідно до ч. 4 ст. 93 "Про Національну поліцію" тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році. Поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Одна частина відпустки має бути не менше 10 діб. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року (ч. ч. 5-7 ст. 93 Закону України "Про Національну поліцію").

Відповідно до частини 9 статті 93 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

Згідно частини 10 статті 93 Закону України "Про Національну поліцію" за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону (норма яка діяла на момент звільнення позивача).

Частиною 2 статті 94 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

Згідно п. 8 розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішній справ України 06 квітня 2016 року №260 (норма яка діяла на момент звільнення позивача), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за №669/28799 (далі – Порядок №260), - за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року.

Питання виплати компенсації за невикористані відпустки при звільненні за роки, що передували року звільнення поліцейського, було предметом дослідження Верховного Суду також у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19, і вказані висновки в силу ч. 3 ст. 341 КАС України мають бути враховані у цьому касаційному провадженні.

У справі №160/10875/19, Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду відступив від правового висновку, сформованого в судових рішеннях у справах №818/1276/17, №820/5122/17, №808/2122/18, №825/1038/16.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону України "Про Національну поліцію". Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону України "Про Національну поліцію", а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Аналізуючи наведені норми законодавства, Суд звернув увагу, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону України "Про Національну поліцію" і Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06.04.2016, питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону України "Про відпустки".

Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про відпустки" і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки.

Таким чином, Верховний Суд у справі №160/10875/19 дійшов висновку, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

В подальшому такий висновком підтримано Верховним Судом в постанові від 30 грудня 2025 року у справі №420/6415/23.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, листом вих. №181479-2025 від 15.09.2025 відповідач підтвердив, що невикористані щорічні основна та додаткова оплачувані відпустки за період проходження служби позивачем становлять:

- 04 доби щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2015 рік;

- 22 доби щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2017 рік;

- 10 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2018 рік;

- 30 діб щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2019 рік;

- 45 діб щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2020 рік.

З огляду на викладене та враховуючи обставини цієї справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності відмови відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу грошової компенсації за 111 днів невикористаних щорічних основної та додаткової відпусток.

Резюмуючи вищевикладене, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновків, що вони не містять належних, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Суд першої інстанції правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права.

З огляду на що підстави для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції відсутні.

Порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи чи є обов`язковою підставою для скасування судового рішення згідно частини третьої статті 317 КАС України не встановлено.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року – без змін

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною четвертою та пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя В.А.Голуб

Суддя Ю.В.Осіпов