Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №400/7086/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/7086/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року (суддя Лісовська Н.В., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 27.01.2026) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, треті особи: Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Перший відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання дій протиправними, стягнення надмірно сплаченого штрафу,-

В С Т А Н О В И В:

04.07.2025 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Укртрансбезпеки, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправними дії щодо направлення на примусове виконання постанови від 11.10.2024 серії АВ №00001217 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 як відповідальної особи вантажоперевізника ФГ "ЕДЕМ", про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладання штрафу у в сумі 34 000,00 грн;

- стягнути надміру сплаченого штрафу у сумі 17 000 грн. на виконання постанови від 11.10.2024 серії АВ №00001217 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 .

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

На думку апелянта, суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позовної заяви про те, що при складанні оскаржуваної постанови відповідачем було допущено порушення, яке вплинуло на порядок набрання нею законної сили та направлення на примусове стягнення з порушеннями. Зокрема, були допущені помилки в частині зазначення адреси особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, — ОСОБА_1 . При цьому посадовою особою відповідача помилково використано відомості про позивача як власника транспортного засобу з Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо місця його проживання (реєстрації), оскільки постанова складалася не щодо власника транспортного засобу, а щодо відповідальної особи — керівника юридичної особи — власника транспортного засобу ОСОБА_1 як голови ФГ "ЕДЕМ".

Крім того, суд першої інстанції не надав правової оцінки щодо неправильності поштового індексу, зазначеного на конверті як складова частина поштової адреси, на яку направлялася копія постанови позивачу. Між тим неправильність зазначення поштового індексу призвела до того, що поштове відправлення надійшло не до поштового відділення в с. Ракове (населений пункт, вказаний як адреса проживання ОСОБА_1 в ЄДРТЗ), а до іншого населеного пункту, де згідно з ЄДРТЗ не був зареєстрований ОСОБА_2 , — с. Улянівка.

Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Укртрансбезпеки у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксованого в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України від 11.10.2024 серії АВ №00001217, за порушення пункту 22.5 ПДР України, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

У постанові зазначено, що згідно із ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу в строк встановлений ч. 2 ст. 300-2 КУпАП порядку примусового виконання цієї постанови органи державної виконавчої служби з правопорушника стягнуть штраф у подвійному розмірі 34000,00 грн.

Постанова від 11.10.2024 серії АВ №00001217 була направлена рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600296210711 на поштову адресу ОСОБА_1 , зазначену в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів – АДРЕСА_1 .

13.11.2024 постанова була повернута до відправника з підстав відсутності адресата за вказаною адресою.

Листом від 10.12.2024 №14223/3.1.2/14-24 Укрстансбезпека направила до примусового виконання постанову від 11.10.2024 серії АВ №00001217 до Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

22.01.2025 державним виконавцем було відкрите виконавче провадження №76892751 та накладено арешт на кошти ОСОБА_1 .

29.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови від 11.10.2024 серії АВ №00001217.

02.06.2025 набрало законної сили рішення Братського районного суду Миколаївської області від 30.04.2025 у справі № 471/133/25, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

02.07.2025 ОСОБА_1 сплатив штраф, у зв`язку з чим виконавче провадження було закінчене.

Вважаючи дії відповідача та стягнення надміру сплаченого штрафу у подвійному розмірі протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

На думку позивача, постанова мала бути направлена за адресою реєстрації місця проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що відповідач у спірних правовідносинах діяв правомірно та у межах власних повноважень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних міркувань.

Так, частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті визначений статтею 279-5 КУпАП, частиною першою якої встановлено, що уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечують реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів (ЄДРТЗ), а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (ЄДРЮОФОПГФ) встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника.

Відповідно до ч. 5-7 статті 279-5 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення надсилається протягом трьох днів з дня її винесення рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи). У разі невручення постанови адресату за зазначеною в ЄДРТЗ, ЄДРЮОФОПГФ або Єдиному державному демографічному реєстрі (ЄДДР) адресою днем отримання постанови вважається день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Частиною 2 статті 291 КУпАП визначено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Укртрансбезпеки у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксованого в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України від 11.10.2024 серії АВ №00001217, за порушення пункту 22.5 ПДР України, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Згадана постанова від 11.10.2024 була направлена рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600296210711 на поштову адресу позивача, зазначену в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів – Миколаївська обл., Вознесенський р-н, с. Ракове, вул. Кольчака, 76, 55452 (а.с.12).

Колегія суддів не приймає доводи апелянта про те, що вказана адреса не відповідає відомостям ЄДРТЗ, оскільки як вбачається з наданої роздруківки системи АРМ аудиту (а.с. 15) щодо зафіксованої події правопорушення, у системі зазначена адреса власника ТЗ - ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 .

Зазначена адреса отримана в порядку електронної інформаційної взаємодії з уповноваженими органами з бази ЄДРТЗ саме станом на дату винесення постанови.

Згідно з п. 8 розділу ІІ Порядку ведення ЄДРТЗ, затвердженого наказом МВС України від 06.11.2020 №779, унесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до ЄДРТЗ здійснюється відповідно до Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2022 року №1145.

Відповідно до пп. 3 п. 6 розділу ІІ Порядку ведення ЄДРТЗ, затвердженого наказом МВС України від 06.11.2020 №779, до ЄДРТЗ уносяться відомості про адресу реєстрації місця проживання фізичної особи – власника (співвласника) транспортного засобу, а відповідальність за своєчасність та достовірність внесення таких відомостей несе саме власник/користувач транспортного засобу.

Оскільки позивач, будучи керівником юридичної особи – власника транспортного засобу, не надав доказів звернення до уповноваженого органу з питання приведення відомостей ЄДРТЗ у відповідність до його фактичного місця реєстрації, колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що поштове відправлення не було вручено не з його вини.

За встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що уповноважена посадова особа відповідача, використавши наявні на момент розгляду справи відомості реєстру, діяла в порядку та спосіб, що передбачені законом. При цьому, що закон не покладає на неї обов`язку перевіряти чи ставити під сумнів достовірність відомостей, що містяться в ЄДРТЗ.

Оскільки постанова була належним чином направлена на адресу, що містилася у розпорядженні відповідача згідно з даними реєстру, і повернута з відміткою про невручення у зв`язку із закінченням терміну зберігання, така постанова відповідно до ч. 7 ст. 279-5 та ч. 2 ст. 291 КУпАП набрала законної сили з дня її повернення.

Оскільки постанова набрала законної сили, звернення відповідача до органу державної виконавчої служби відповідало вимогам чинного законодавства, а тому дії відповідача не можуть бути визнані протиправними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з боку відповідача не було допущено протиправних дій чи протиправної бездіяльності, на чому наполягав позивач. Відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у законодавчо встановлений спосіб, відповідно, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанцій було порушено норми матеріального права. Суд правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи чи є обов`язковою підставою для скасування судового рішення не встановлено.

З огляду на що підстави для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції відсутні.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Пунктом першим частини першої статті 315 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною четвертою та пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя В.А.Голуб

Суддя Ю.В.Осіпов