Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №420/37811/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/37811/25

Перша інстанція: суддя Єфіменко К.С.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.

суддів – Бойка А.В., Тарновецького І.І.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_4 ), в якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_5 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Реєстр) даних про порушення правил військового обліку щодо нього;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити з Реєстру данні про порушення ним правил військового обліку.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за допомогою Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони (застосунок «Резерв+») йому стало відомо що в Реєстрі міститься інформація про порушення ним правил військового обліку. Заперечуючи правомірність такої інформації в Реєстрі позивач зазначає, що він не був притягнутий відповідачем до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210 КУпАП за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів. За таких підстав, з огляду на відсутність факту притягнення його до відповідальності вважає, що відомості до Реєстру внесені безпідставно. Посилаючись на положення Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» позивач вважає протиправними дії центру комплектування та вважає, що відповідач зобов`язаний виключити з Реєстру інформацію про порушення ним правил військового обліку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року позов ОСОБА_1 - задоволено.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_5 , які полягають у внесенні до Реєстру даних про порушення правил військового обліку щодо ОСОБА_1 .

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити з Реєстру данні про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

Суд стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 витрати судового збору в сумі 1211,20 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до помилкового вирішення справи, ІНФОРМАЦІЯ_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що під час розгляду справи суд першої інстанції не врахував, що згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач станом на 12.12.2025 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , з якого призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період. За таких підстав, апелянт вважає, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини справи та безпідставно залучений до участі у якості відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Окрім цього, апелянт зауважує на тому, що інформація про порушення військового обліку є виключно системним повідомленням у мобільному застосунку «Резерв+», яке вказує на наявність у особи порушення військового обов`язку та ніяким чином не пов`язане з поняттям розшук, яке існує в системі нормативно-правових актів (у тому числі і кримінально- процесуального законодавства).

Таким чином, апелянт вважає, що внесені відомості до Реєстру про зафіксоване порушення військового обліку вчиненого громадянином ОСОБА_1 є правомірними відповідають вимогам діючого законодавства України та засадам військового обліку, а тому заявлений позов є необґрунтованим, а тому підстав для його задоволення немає.

ОСОБА_1 своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу, не скористався.

Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 ( Арциз).

В особистому кабінеті ОСОБА_1 в додатку «Резерв +», з`явилась примітка про порушення правил військового обліку.

У відповідь на адвокатський запит від 13.10.2025 № 1276/2625, відповідач повідомив наступне - даними Реєстру АІТС «ОБЕРІГ» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІПН НОМЕР_1 , перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_8 та значиться у системі як порушник правил військового обліку, а саме, будучи військовозобов`язаним, протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, яким військовозобов`язані зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, не уточнив облікові дані, у зв`язку з чим допустив порушення, передбачене абз.6 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 статті 210-1 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення та справа про адміністративне правопорушення не складались.

15.10.2025 представником позивача направлена заява до ІНФОРМАЦІЯ_5 (Арциз), з проханням: виключити з Реєстру дані щодо наявності порушень правил військового обліку у ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Станом на час звернення позивача до суду відповідь ІНФОРМАЦІЯ_9 не надана та відомості з Реєстру не виключені, у зв`язку з чим, вважаючи протиправними такі дії, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки судом встановлено, що позивач не притягався до адміністративної відповідальності, а зворотнього відповідачем не доведено, наявна в Реєстрі інформація про порушення позивачем правил військового обліку є безпідставною.

Керуючись приписами частин 8 та 9 статті 5 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII), згідно якої органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, суд дійшов висновку, що для відновлення порушених прав позивача слід зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 , як органу ведення Реєстру, виключити таку інформацію.

Колегія суддів погоджується з такою позицією суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідаючи на доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та зобов`язання центр комплектування виключити наявну інформацію щодо порушення позивачем правил військового обліку, колегія суддів керується наступним.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 65 Конституції України встановлює, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ), частина 1 статті 1 якого передбачає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частина 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачає, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами частини 7 статті 1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Пунктом 2 вказаного Указу військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Станом на час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно частини 1 статті 34 Закону №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Закон України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII) встановлює правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць.

Відповідно до статті 1 Закону №1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно статті 3 Закону №1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є, зокрема, обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Стаття 9 Закону №1951-VIII передбачає, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Згідно статті 14 Закону №1951-VIII ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення. Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджений Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), відповідно до пункту 2 якого військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пункт 20 Порядку № 1487 визначає, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Згідно пункту 79 Порядку № 1487 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Повертаючись до матеріалів справи, колегія суддів враховує, що згідно відповіді на адвокатський запит від 13.10.2025 № 1276/2625, відповідач повідомив, що за даними Реєстру АІТС «ОБЕРІГ» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІПН НОМЕР_1 , перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_8 та значиться у системі як порушник правил військового обліку.

Зазначена інформація також підтверджується наявним в матеріалах справи витягом із застосунку «Резерв+»,згідно якого станом на 20.09.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 розшукує ТЦК та СП за порушення військового обліку. Також вказаний витяг містить інформацію про перебування позивача на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 станом на 20.09.2025.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що суд першої інстанції під час розгляду справи не в повному обсязі дослідив обставини справи та не врахував, що станом на 12.12.2025 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 .

З цього приводу слід зазначити, що суд розглядає справу станом на момент виникнення спірних правовідносин, а тому доводи апелянта про те, що станом на грудень 2025 року позивач перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , жодним чином не спростовують правильність висновків суду першої інстанції

Також суд слушно зауважив на тому, що до суду не надано належних та допустимих доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210 КУпАП за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, як і не надано доказів, які слугували підставою для внесення до Реєстру даних про порушення правил військового обліку відносно позивача.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що з метою відновлення порушених прав позивача необхідно зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 , який в даному випадку відповідно до приписів Закону №1951-VIII є органом ведення Реєстру, вчинити дії щодо виключення відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

На думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Будь-яких доводів, з боку апелянта, які б могли свідчити про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, апеляційна скарга не містить.

Отже, слід констатувати, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, та підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» суд зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, надавши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Колегія суддів вважає, що надала відповідь на ключові доводи апеляційної скарги та не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України

Головуюча суддя О. А. Шевчук

суддя А. В. Бойко

суддя І. І. Тарновецький