Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №400/9106/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/9106/25

Перша інстанція: суддя Птичкіна В.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.

суддів – Бойка А.В., Тарновецького І.І.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року у справі за позовною заявою Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2025 року Головне управління ДПС у Миколаївській області (далі - ГУ ДПС у Миколаївській області) звернулося до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить стягнути з останньої суму заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 30144,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог ГУ ДПС у Миколаївській області посилається на норми Податкового кодексу України (далі - ПК України), які зобов`язують платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також встановлюють обов`язок органу державної податкової служби надсилати (вручати) податкову вимогу, у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання в установлені законодавством строки.

Контролюючий орган зазначає, що у зв`язку із несплатою платником податків узгоджених податкових зобов`язань, відповідачці була направлена податкова вимога форми «Ф» №214687/50 від 31.08.2020. За твердженнями позивача, приписи даної вимоги платником податків не виконані, податковий борг у добровільному порядку не погашений, а тому відповідно до підпунктів 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, у контролюючого органу є право стягнути з ОСОБА_2 податковий борг у судовому порядку.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року в задоволенні позову ГУ ДПС у Миколаївській області - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням ГУ ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та не з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Мотивуючи свою позицію про помилковість висновків суду першої інстанції апелянт наполягає на тому, що за відповідачкою наявна непогашена податкова заборгованість перед бюджетом у сумі 30 144,92 грн., зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яка виникла в результаті нарахування зобов`язань податковими повідомленнями-рішеннями від 14.08.2024 на указану суму.

Не погоджуючись із висновком суду першої інстанції про неузгодженість суми боргу, внаслідок направлення її на неправильну адресу, апелянт зазначає, що згідно приписів статті 42 ПК України податкові повідомлення-рішення та податкова вимога вважаються належним чином надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному цією статтею. Посилаючись на те, що платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу, а також те, що нормами ПК України не передбачено отримання контролюючим органом відомостей від органів державної міграційної служби, апелянт вважає, що податкова вимога правомірно направлена боржнику на адресу за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

До того ж, як зауважує апелянт, платником податків зазначені вище податкові повідомлення-рішення та вимога у судовому та адміністративному порядку не оскаржені, а тому набули статусу узгодженого податкового боргу. Отже, на переконання контролюючого органу, оскільки на час ухвалення судового рішення податковий борг, який є предметом позову контролюючого органу, добровільно не сплачений, це є підставою для його стягнення у судовому порядку.

ОСОБА_1 своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу, не скористалася.

Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Миколаївській області та є платником податків.

За ОСОБА_1 рахується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 30 144,92 грн., який виник внаслідок нарахування зобов`язань податковими повідомленнями - рішеннями від 14.08.2024 :

- №0812252-2407-1403- НОМЕР_1 у сумі 1488,74 грн, за 2023 рік, часткова сплата - 124,63 грн, залишок - 1364,11 грн;

- №0812253-2407-1403- НОМЕР_1 у сумі 28134,26 грн;

- №0812256-2407-1403- НОМЕР_1 у сумі 646,55 грн;

Вказані податкові повідомлення рішення, як встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи, отримані ОСОБА_1 особисто в приміщенні ГУ ДПС в Миколаївській області.

Окрім цього, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 надсилалася податкова вимога від 31.08.2020 №214687-50 (форма «Ф») про наявність податкового боргу на суму 23 198,02 грн, на адресу: АДРЕСА_1 , яка повернулась до контролюючого органу із відміткою оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання».

За твердженням контролюючого органу, відповідно до розрахунку загальний розмір податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ОСОБА_1 складає 30 144,92 грн., у встановлений ПК України строк не сплачений, а тому контролюючий орган звернувся до суду з позовом про його стягнення.

Вирішуючи справу та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв`язку з неотриманням відповідачем податкової вимоги через направлення її контролюючим органом на неправильну адресу, сума заявленої до стягнення заборгованості, не набула характеру узгодженого податкового зобов`язання. Таким чином, як указав суд, у податкового органу відсутні підстави для стягнення податкового боргу відповідно до положень пункту 87.11 статті 87 ПК України. Враховуючи викладене, суд визнав вимоги про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідаючи на доводи апелянта про помилковість висновку суду першої інстанції стосовно того, що податкове зобов`язання, нараховане контролюючим органом не набуло статусу узгодженого, а тому не може вважатися податковим боргом, який може бути стягнутий контролюючим органом в судовому порядку, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 14.1.137 статті 14 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Контролюючий орган має право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджету та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу.

Згідно пункту 15.1. статті 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 54.1. статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 56.11. статті 56 ПК України, не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно пункту 57.1. статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, «грошове зобов`язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Положення підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачають, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 ПК України.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до пункту п.59.4 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Підпункт 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, що податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Пункт 59.5 статті 59 ПК України передбачає, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно пункту 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, однак не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Підпункт 20.1.34. пункту 20.1 статі 20 ПК України визначає право контролюючих органів у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Відповідно до абзацу 1 пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.4 статті 95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, у разі, якщо платник податку не сплатив узгоджену суму грошового зобов`язання протягом 60 днів після направлення платникові податків податкової вимоги.

Повертаючись до матеріалів справи, колегія суддів враховує, що підставою виникнення податкового боргу є нарахування зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до податкових повідомлень-рішень від 14.08.2024 (форма «Ф»): №0812252-2407-1403-UA48060150000071713, №0812253-2407-1403-UA48060150000071713, №0812256-2407-1403-UA48060150000071713 на загальну суму 30144,92 грн.

Отже, вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідачці визначена сума податкового зобов`язання за вказаним вище податком на суму 30 144,92 грн.

Як мовилося вище, вказані податкові повідомлення рішення оформлені на адресу АДРЕСА_2 , та отримані платником податків особисто у приміщенні податкового органу.

Також матеріалами справи встановлено, що податкова вимога «Ф» №214687/50 від 31.08.2020 на суму 23198,02 грн. була направлена ГУ ДПС у Миколаївській області на адресу: АДРЕСА_3 .

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову керувався тим, що згідно наданої до суду першої інстанції Департаментом з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради інформації про зареєстроване/задеклароване місце проживання, ОСОБА_1 з 20.10.2017 по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.70).

За таких підстав суд вважав, що податкова вимога «Ф» №214687/50 від 31.08.2020 на суму 23198,02 грн. направлена ГУ ДПС у Миколаївській області на неправильну адресу платника податків.

Оскільки контролюючий орган направив вимогу на неправильну адресу, і такі документи платник податків не отримав, суд вважав твердження позивача, що нараховані грошові зобов`язання є узгодженими, безпідставними.

Оцінюючи доводи скаржника, що податкова вимога вважається належним чином врученою, оскільки направлялася на адресу, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, колегія суддів зазначає таке.

Згідно підпункту 16.1.11 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи – підприємця.

З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Пункт 66.3 статті 66 ПК України визначає, що у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється адміністративно-територіальна одиниця та контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків, а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку / взяття на облік такого платника податків.

Пункт 70.7 статті 70 ПК України унормовує, що фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну своїх даних, зокрема, у разі зміни місця податкової адреси (прописки). Ці зміни вносяться до облікової картки протягом місяця з дня їх виникнення шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пунктів 42.1, 42.2 статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

За приписами пункту 42.3. статті 42 ПК України, якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

Пункти 1 та 2 розділу ІХ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрів фізичних осіб – платників податків унормовують, що фізичні особи зобов`язані подавати органам державної податкової служби відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки або Повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання Заяви за формою N 5ДР (додаток 11) або за формою N 5ДРП (додаток 12) відповідно.

Фізичні особи подають особисто або через уповноважену особу зазначені заяви до органу державної податкової служби за місцем проживання, у разі зміни місця проживання - до органу державної податкової служби за новим місцем проживання, або за місцем отримання доходів, або за місцезнаходженням іншого об`єкта оподаткування.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручене їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 ПК України. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Мотивуючи свою позицію ГУ ДПС в Миколаївській області надало інформаційну виписку про податкову адресу ОСОБА_1 :

-з 27.11.1996 - АДРЕСА_1 ;

-з 12.04.2024 - АДРЕСА_4 .

-з 20.06.2025 - АДРЕСА_4 .

Також колегія суддів враховує, що згідно наданої Департаментом з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради інформації про зареєстроване/задеклароване місце проживання, ОСОБА_1 з 20.10.2017 по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Така сама адреса та її реєстрація 20.10.2017 підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного демографічного реєстру, який сформований на запит судді 23.09.2025 (а.с.57).

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявленого контролюючим органом позову, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 27.10.2020 у справі №813/3922/17, в якій касаційний суд зауважив на тому, що контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну персональних даних, останній, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.07.2022 по справі №120/479/21-а, в якій суд зазначив, що добросовісний платник податків, зобов`язаний забезпечити отримання кореспонденції, у разі невиконання цього обов`язку, платник не вправі посилатись на неотримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних наслідків. .

Як свідчать фактичні обставини справи, ОСОБА_1 не виконаний законодавчо визначений обов`язок щодо повідомлення контролюючого органу про зміну свого місця проживання, а відтак є обґрунтованим довід скаржника про належне вручення згаданої вище податкової вимоги.

Опосередковано вказане підтверджує і сама ОСОБА_1 , зазначаючи у своїх поясненнях, направлених на адресу суду першої інстанції, що контролюючий орган надсилає кореспонденцію на неправильну адресу, до якої, в тому числі, долучає копію заяви, подану у 2024 році до контролюючого органу з приводу цього питання, якою фактично і сповістила контролюючий орган про актуальну адресу (а.с.91).

Також відповідачка зазначає про направлення скарги на гарячу лінію ДПС України щодо невідповідності податкових повідомлень-рішень державному зразку. Водночас, варто зазначити, що наведені протиправні, на думку ОСОБА_1 дії та рішення контролюючого органу в судовому порядку нею не оскаржені.

Отже, оцінюючи у сукупності встановлені апеляційним судом обставини справи, а також враховуючи наведені вище норми права стосовно обов`язку платника податків сповістити податковий орган про зміну місця проживання особи, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні підстави для висновку про неузгодженість податкового боргу, а тому такий борг може бути стягнутий в судовому порядку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову Головного управління ДПС в Миколаївській області про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу.

Таким чином, рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову слід скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичною особою, яка є власником об`єктів житлової нерухомості в розмірі 30144,92 грн.

Статтею 317 КАС України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.

У даному випадку, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції не застосував закон, який підлягав застосуванню.

Згідно статті 139 КАС України, за результатами апеляційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області – задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року – скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов Головного управління ДПС в Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) податковий борг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки розмірі 30144,92 грн (тридцять тисяч сто сорок чотири гривні 92 коп.).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України

Головуюча суддя О. А. Шевчук

суддя А. В. Бойко

суддя І. І. Тарновецький