Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №420/4644/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/4644/26

Перша інстанція: суддя Харченко Ю.В.,

повний текст судового рішення

складено 29.05.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною діяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

18 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просила суд :

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за липень, серпень, вересень, жовтень 2025 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за період: з 01.07.2025 по 31.07.2025 року, з 01.08.2025 по 22.08.2025 року, з 25.08.2025 по 31.08.2025 року, з 01.09.2025 по 03.09.2025 року, з 07.09.2025 по 30.09.2025 року, з 01.10.2025 по 27.10.2025 року.

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. (вісім тисяч) грн 00 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проходить військову службу в Збройних Силах України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.12.2023 № 35 Позивача, призначеного на посаду оператора відділення засобів електронної підтримки взводу засобів електронної підтримки роти розгортання засобів електронної підтримки військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що справи та посаду прийняла та приступила до виконання службових обов`язків за посадою з 04.12.2023. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.01.2025 № 9 Позивача, переведено на посаду оператора відділення інформаційно аналітичного забезпечення.

Відповідно до бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 №1308, військовою частиною НОМЕР_1 здійснюється організація та забезпечення інтенсивної підготовки військових фахівців для ведення воєнних (бойових) дій в сфері радіоелектронної підтримки Сухопутних військ Збройних Сил України. Відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 вiд 12.02.2024 № 1дск, військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 залучаються до виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.

З моменту призначення на посаду і по червень 2025 року включно, позивачу здійснювалась виплата додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави. Разом з тим, незважаючи на виконання бойових (спеціальних) завдань у липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2025 року, Позивачу не виплачено додаткову винагороду відповідно до вимог законодавства України у встановлені терміни.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає дії (бездіяльність) відповідача протиправними, а невиплату позивачу додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань у липні та серпні 2025 року – протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Представник відповідача, заперечував проти задоволення позовних вимог, в обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що тимчасово виконуючим обов`язки начальника штабу – заступником командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, у відповідності до статті 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV, в порядку підпорядкованості, як старшим за званням та за службовим становищем, було віддано наказ командиру військової частини НОМЕР_1 вважати з 01.07.2025 термін «інтенсивна підготовка» в Порядку № 260 складовою частиною терміну «колективна підготовка у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності (формування військових частин (підрозділів))». Таким чином, враховуючи, що Порядком № 260 не передбачено виплат на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань), з колективної підготовки у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності (формування військових частин (підрозділів)), військовою частиною НОМЕР_1 з 01.07.2025 було зупинено здійснення нарахувань та виплат додаткової винагороди за виконання військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 вищевказаних завдань. Оскільки, завдання з колективної підготовки у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності (формування військових частин (підрозділів)) не визначались військовій частині НОМЕР_1 , підстави для виплати позивачу додаткової винагороди із розрахунку 30 000 грн з 01.07.2025 відсутні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною діяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задоволений.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за липень, серпень, вересень, жовтень 2025 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за період: з 01.07.2025 по 31.07.2025 року, з 01.08.2025 по 22.08.2025 року, з 25.08.2025 по 31.08.2025 року, з 01.09.2025 по 03.09.2025 року, з 07.09.2025 по 30.09.2025 року, з 01.10.2025 по 27.10.2025 року.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянтом посилався на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проходить військову службу в Збройних Силах України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.12.2023 № 35 позивача, призначеного на посаду оператора відділення засобів електронної підтримки взводу засобів електронної підтримки роти розгортання засобів електронної підтримки військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що справи та посаду прийняла та приступила до виконання службових обов`язків за посадою з 04.12.2023. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.01.2025 № 9 позивача, переведено на посаду оператора відділення інформаційно-аналітичного забезпечення.

Відповідно до бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 №1308, військовою частиною НОМЕР_1 здійснюється організація та забезпечення інтенсивної підготовки військових фахівців для ведення воєнних (бойових) дій в сфері радіоелектронної підтримки Сухопутних військ Збройних Сил України.

Відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 вiд 12.02.2024 №1дск, військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 залучаються до виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.

Позивач звернувся до відповідача із заявою (вх.№ 717/р від 22.01.2026), про виплату йому додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень за виконання ним у липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді 2025 року бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави та надання документів. Свою заяву позивач обґрунтовував виконанням ним бойових (спеціальних) завдань у період з 01 липня 2025 року по 30 листопада 2025 року згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, наявністю записів у Журналі бойових дій (у відділенні оперативного планування, рапорту начальника відділення оперативного планування (про участь та виплату додаткової винагороди за вересень, жовтень, листопад 2025 року).

Листом від 04.02.2026 №2367/580 військова частина НОМЕР_1 зазначила, що виконання позивачем вищевказаних бойових (спеціальних) завдань підтверджується Бойовим розпорядженням Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 №1308, Бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 вiд 12.02.2024 № 1дск, записами у Журналі бойових дій (у відділені інформаційно-аналітичного забезпечення) за липень, серпень, вересень, жовтень 2025 року, рапортом начальника відділення інформаційно-аналітичного забезпечення (про участь та виплату додаткової винагороди), що повністю відповідає вимогам п. 4 розділу XXXIV Порядку № 260, проте в наданні витягу з Журналу бойових дій (у відділені інформаційно-аналітичного забезпечення), рапорту начальника відділення інформаційно-аналітичного забезпечення (про участь та виплату додаткової винагороди) відмовлено у зв`язку з наявністю в них інформації з обмеженим доступом

Разом з тим, відповідач відмовив позивачу у виплаті вищевказаної додаткової винагороди, у зв`язку з тим, що Міністром оборони України прийнято рішення до внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їхнім сім`ям під час дії воєнного стану», а в Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, та в Переліку бойових (спеціальних) завдань за виконання яких здійснюється виплата військовослужбовцям додаткової винагороди на період дії воєнного стану, у складі діючих угруповань військ (сил) оборони держави у розрахунку 30 000 гривень на місяць, затвердженому Міністром оборони України від 25.04.2024 №1475/дск, термін «інтенсивна підготовка» вважати складовою частиною терміну «колективна підготовка у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності (формування військових частин (підрозділів)».

Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині 2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абз.1 і 2 ч.4 ст.9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Статтею 9 частинами 1 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, а також інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, включно з підвищенням посадового окладу, надбавками, доплатами, винагородами, які мають постійний характер, преміями, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Воно підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно зі статтею 9 частиною 4 абзацами 1 та 2 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби та стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, а також керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України постановлено ввести воєнний стан з 24 лютого 2022 строком на 30 діб, який надалі продовжувався іншими указами та триває станом на цей час.

Стаття 9-2 Закону №2011-XII передбачає, що під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» установлено, що на період дії воєнного стану для військовослужбовців передбачена виплата додаткової винагороди. Військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період дії воєнного стану для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30 000 гривень пропорційно часу виконання таких завдань.

Міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди, особливості виплати винагород за особливості проходження служби під час воєнного стану, а також перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів для здійснення таких виплат.

Механізм і умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260. Пунктом 2 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення включає щомісячні основні види, щомісячні додаткові види та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів є накази про призначення на посаду, зарахування до списків особового складу, про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення, присвоєння військових звань, грошовий атестат або довідка про грошові виплати.

Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану врегульовані розділом XXXIV Порядку №260. На період дії воєнного стану виплачується додаткова винагорода згідно з Постановою №168 у розмірі 30 000 грн. військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) пропорційно часу виконання цих завдань.

Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців здійснюється на підставі бойового наказу, журналу бойових дій, рапорту командира підрозділу або інших документів, передбачених Порядком №260.

Ключовим питанням даного спору є правомірність припинення виплат на підставі відомчої телеграми за наявності незмінних фактичних обставин служби.

Надаючи оцінку доводу апелянта про зміну тлумачення терміну «інтенсивна підготовка» на «колективну підготовку», суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо його безпідставності. Постанова Кабінету Міністрів України № 168 та Наказ Міністерства оборони України №260 є нормативно-правовими актами, які мають вищу юридичну силу порівняно з телеграмами чи резолюціями Міністра оборони.

Оскільки умови виплати додаткової винагороди встановлені Урядом, вони не можуть бути звужені або скасовані шляхом перекласифікації видів підготовки внутрішніми розпорядженнями, які не змінюють суті виконуваних військовослужбовцем бойових завдань.

Надаючи оцінку доводу апелянта про зміну тлумачення терміну «інтенсивна підготовка» на «колективну підготовку», суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо його безпідставності та зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України № 168 та Наказ Міністерства оборони України № 260 є нормативно-правовими актами, які мають вищу юридичну силу порівняно з телеграмами чи резолюціями Міністра оборони.

Оскільки умови виплати додаткової винагороди встановлені Урядом, вони не можуть бути звужені або скасовані шляхом перекласифікації видів підготовки внутрішніми розпорядженнями, які не змінюють суті виконуваних військовослужбовцем бойових завдань.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що якщо фактичний характер завдань відповідає критеріям Постанови № 168 та Наказу № 260, особа має право на виплату.

Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, –

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. Джабурія

СуддіК.В. Кравченко Н.В. Вербицька