Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №522/35/26-Е — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 522/35/26-Е

Головуючий в 1 інстанції: Донцов Д.Ю.

Дата і місце ухвалення 25.08.2026 р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Тарновецького І.І.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року громадянин Республіки Молдова ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2026 року позов задоволено.

Скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 5101130100020080 від 02.12.2025 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт посилався на те, що до управління міграційного контролю протидії нелегальної міграції та реадмісії ГУ ДМС в Одеській області 02.12.2025 року надійшла службова записка від управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС в Одеській області за вих. №5100.19.1/24994-25 від 02.12.2025 про те, що на підставі п. 1 ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про імміграцію» прийнято рішення про визнання недійсним дозволу на імміграцію в Україну стосовно громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як зазначив апелянт, на підставі прийнятого рішення про визнання недійсним дозволу на імміграцію в Україну, посвідка на постійне проживання № НОМЕР_1 строком дії з 10.04.2024 по 09.04.2034 громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 визнана недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню.

Апелянт зазначив, що Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області 02.12.2025 стосовно громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про імміграцію» прийнято рішення № 350075 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну від 04.12.2013., а також рішення № 510322100000069 про визнання недійсною посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 .

Апелянт посилався на те, що згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про імміграцію», разом із рішенням про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання одночасно приймається рішення про примусове повернення. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 13 Закону України «Про імміграцію» особа, стосовно якої прийнято рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, повинна виїхати з України протягом строку, визначеного рішенням про примусове повернення.

В свою чергу статтею 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та інструктивним листом ДМС від 22.11.2023 № 8.3/4301-23 «Про надання роз`яснень» визначений порядок та особливості прийняття рішення про примусове повернення одночасно із рішенням про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання.

Апелянт вказав на те, що зважаючи на викладене вище та ураховуючи той факт, що громадянин Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не належить до категорії осіб, на яких поширюються виключення щодо прийняття рішення про примусове повернення, у органу міграційної служби були наявні всі визначені законодавством підстави для прийняття такого рішення одночасно із прийняттям рішення про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання.

Апелянт вважає, що рішення № 5101130100020080 про примусове повернення в країну походження або третьої країни від 02.12.2025 року прийнято з урахуванням всіх обставин, що мають значення та відповідно до вимог діючого законодавства.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2026 року та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Згідно статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Справа розглянута в порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне:

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 04.12.2013 року громадянин Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав дозвіл на імміграцію в Україну № 350075.

Позивач зазначив, що 06.12.2013 року отримав посвідку на постійне проживання в Україні № НОМЕР_2 , а в подальшому, у зв`язку із обміном, 10.04.2024 року отримав посвідку на постійне місце проживання в Україні № НОМЕР_1 , строком дії до 09.04.2034 року.

Як вказує відповідач, 09.06.2025 року до ГУ ДМС в Одеській області звернувся громадянин Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну його неповнолітній доньці – громадянці Республіки Молдова ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», як неповнолітній дитині іммігранта.

Також відповідач зазначив, що громадянин Республіки Молдова ОСОБА_2 документований посвідкою на постійне проживання в Україні, у зв`язку з чим управлінням з питань тимчасового та постійного проживання та осіб без громадянства ГУ ДМС в Одеській області була проведена додаткова перевірка матеріалів справи про надання останньому дозволу на імміграцію в Україну. В ході проведення перевірки управлінням з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС в Одеській області був надісланий письмовий запит до відділу Державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за вих. №5100.19.1-12581/51.3-25 з проханням перевірити за наявними обліками та повідомити на адресу міграційного органу про наявність інформації щодо народження батька заявника – громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на території України та чи видавалось на його ім`я свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 07.06.1974, копія якого долучена до матеріалів справи громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 .

Згідно відповіді відділу Державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) за вих. №50414/06.2-29 від 26.11.2025, за результатами проведеної перевірки по першим примірникам актових записів про народження, які зберігаються в архіві Хаджибейського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у тому числі за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян, актовий запис про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання м. Одеса – не виявлено. Стосовно видачі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 07.06.1974 на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , копія якого додана до запиту міграційного органу, повідомлено, що вказане свідоцтво про народження Хаджибейським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) раніше – відділ ЗАГС Іллічівського району м. Одеси – не видавалось.

Враховуючи інформацію викладену у листі відділу Державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за вих. № 50414/06.2-29 від 26.11.2025, у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують законність перебування на території України стосовно громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головним управлінням ДМС в Одеській області 02.12.2025 року прийнято рішення № 350075 про визнання недійсним дозволу на імміграцію в Україну, виданого громадянину Республіки Молдова ОСОБА_6 04.12.2013 року за № 350075 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про імміграцію».

Крім того 02.12.2025 року, на підставі п.п. 1 п. 64-1 Порядку оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 321, Головним управлінням ДМС в Одеській області було прийнято рішення №510322100000069 про визнання недійсною посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 , виданої громадянину Республіки Молдова ОСОБА_6 .

02.12.2025 року Головним управлінням ДМС в Одеській області було прийнято рішення № 261 (№ 5101130100020080) про примусове повернення в країну походження або третьої країни іноземця громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 , яким зобов`язано його покинути територію України до 31.12.2025 року.

Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що воно прийнято згідно ст. 13 Закону України «Про імміграцію» у зв`язку з прийняттям рішень про визнання недійсним дозволу на імміграцію в Україну та визнання недійсною посвідки на постійне проживання, а також з метою забезпечення виконання положень статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Не погоджуючись з вказаним рішенням про примусове повернення в країну походження або третю країну, громадянин Республіки Молдова ОСОБА_2 оскаржив його до суду першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення поданого ОСОБА_7 позову та скасування прийнятого відносно нього Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області рішення від 02.12.2025 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни, з наступних підстав.

Положення Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлюють правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлюють порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

Згідно норм п. 6, 7 та 8 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав;

іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні;

іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом.

За положеннями ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Статтею 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду (ч. 4 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Відповідно до частин 5-7 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства здійснюється органом, що його прийняв.

З метою контролю за виконанням іноземцем та особою без громадянства рішення про примусове повернення службові особи органу охорони державного кордону чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, можуть супроводжувати такого іноземця та особу без громадянства по території України.

У разі прийняття рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, таким особам у паспортному документі проставляється відмітка про cкасування візи, вилучаються документи, що підтверджують законні підстави перебування в Україні, та вживаються заходи для скорочення строку тимчасового перебування на території України, скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні або скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні.

В свою чергу статтею 12-1 Закону України «Про імміграцію» передбачені підстави для визнання недійсним органом, що його надав рішення про надання дозволу на імміграцію.

Так, дозвіл на імміграцію визнається недійсним органом, що його надав, якщо:

1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів, документів, що втратили чинність, або документів, які не підтверджують наявність підстави для отримання дозволу на імміграцію, передбаченої статтею 4 цього Закону, або на підставі документів, що підтверджують факт перебування у шлюбі, який за рішенням суду визнано недійсним у разі його фіктивності;

2) з`ясується, що його надано на підставі документів, що не підтверджують законність перебування/тимчасового проживання на території України на дату подання документів на отримання дозволу на імміграцію або наявність підстави для отримання дозволу на імміграцію, передбаченої статтею 4 цього Закону, або документів, що підтверджують підстави, які припинилися.

Цією ж статтею передбачено, що у разі визнання недійсним дозволу на імміграцію визнається недійсною посвідка на постійне проживання, видана на підставі цього дозволу, у тому числі в порядку обміну.

Згідно ст. 13 Закону України «Про імміграцію», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, разом із рішенням про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання одночасно приймає рішення про примусове повернення.

Особа, стосовно якої прийнято рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, повинна виїхати з України протягом строку, визначеного рішенням про примусове повернення.

Якщо за цей час особа не виїхала з України і не оскаржила рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання до суду, вона підлягає примусовому видворенню в порядку, передбаченому законом України.

Якщо після відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію з`ясуються обставини, що можуть свідчити про наявність умов для визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", виконання рішення про її примусове повернення призупиняється, а рішення про примусове видворення не приймається до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Якщо особа оскаржила рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання до суду, виконання рішення про її примусове повернення призупиняється до набрання рішенням суду законної сили.

У разі визнання судом протиправним та скасування рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання дозвіл на імміграцію вважається чинним та є підставою для звернення за отриманням посвідки на постійне проживання у порядку обміну.

Як встановлено судом, підставою для прийняття Головним управлінням ДМС в Одеській області рішення від 02.12.2025 року про примусове повернення громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 в країну походження або третю країну, стало визнання згідно рішень від 02.12.2025 року недійсним виданого йому дозволу на імміграцію в Україну від 04.12.2013 року за № 350075, а також визнання недійсною виданої йому посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 .

В свою чергу судом встановлено, що 29.12.2025 року громадянин Республіки Молдова ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ) оскаржив до Одеського окружного адміністративного суду прийняті Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області рішення №350075 від 02.12.2025р. про визнання недійсним дозволу на імміграцію в Україну та №510322100000069 від 02.12.2025р. про визнання недійсною посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 року по справі №420/43088/25 було, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області за №350075 від 02.12.2025 про визнання недійсним дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Молдова ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянці Республіки Молдова ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім того було визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області №510322100000069 від 02.12.2025 року про визнання недійсною посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 стосовно громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області видати громадянину Республіки Молдова ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нову посвідку на постійне проживання в Україні.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2026 року було змінено мотивувальну частину рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2026р. у справі № 420/43088/25, та викладено її в редакції постанови суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2026р. у справі № 420/43088/25 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 07.09.2026 року було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2026 року у справі №420/43088/25.

Таким чином рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання недійсним дозволу на імміграцію в Україну, виданого громадянину Республіки Молдова ОСОБА_6 , а також про визнання недійсною посвідки про постійне проживання, які були фактичною підставою для прийняття оскаржуваного у даній справі рішення про повернення його в країну походження або третю країну, були скасовані в судовому порядку.

За таких обставин дозвіл на імміграцію в Україну, який був наданий позивачу, є чинним, що свідчить про перебування його на території України на законних підставах.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що оскаржуване рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області №5101130100020080 про примусове повернення позивача у країну походження чи третю країну є похідним від рішення про визнання недійсним дозволу на імміграцію ОСОБА_1 та рішення про визнання недійсним посвідки на постійне проживання, а тому з огляду на факт їх скасування в судовому порядку, похідне рішення також підлягає скасуванню через відсутність правових підстав для повернення позивача до країни походження або третьої країни.

Доводи апелянта про правомірність прийняття оскаржуваного рішення не спростовують вказаних висновків суду першої інстанції, оскільки за встановлених у даній справи обставин рішення про повернення позивача в країну походження або третю країну не може залишатись чинним без наявності на даний час правових та фактичних підстав для повернення позивача в країну походження чи третю країну, незважаючи на наявність таких підстав станом на 02.12.2025 року (на дату прийняття рішення).

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2026 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верхового Суду.

Повний текст постанови складено та підписано 13.10.2026 року.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: І.І. Тарновецький

Суддя: О.А. Шевчук