Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №420/38947/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/38947/25

Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року, яке набрало законної сили 03.03.2026 року, серед іншого, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки №ЮО109032 від 03.11.2025 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 05.03.2019 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням раніше проведених виплат.

17 липня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із заявою, в порядку статті 383 КАС України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року заяву подану в порядку статті 383 КАС України залишено без задоволення.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити заяву, подану в порядку ст.383 КАС України. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що для застосування статті 383 КАС України не обов`язково слід вичерпати інші передбачені законодавством України заходи з примусового виконання судового рішення.

Крім того, апелянт зауважив, що судом не надано жодної оцінки конкретним фактичним обставинам, наведеним позивачем у поданій заяві в порядку статті 383 КАС України. До того ж, резолютивна частина рішення від 30 січня 2026 року зобов`язує відповідача не лише здійснити перерахунок, а й здійснювати виплату пенсії в перерахованому розмірі. Тобто, рішенням суду встановлено триваючий обов`язок відповідача здійснювати щомісячну виплату пенсії після зробленого перерахунку на виконання судового рішення. Відповідно, кожний випадок виплати пенсії в розмірі, меншому за перерахований, є окремим фактом невиконання судового рішення.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надав, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 312 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволені заяви позивача, поданої в порядку статті 383 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що при зверненні до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України сторона позивача посилалась лише на факт відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого в межах адміністративної справи № 420/38947/25. Водночас, відомостей про використання державним виконавцем в межах виконавчого провадження усіх можливостей для примусового виконання рішення суду, а особливо після 08 червня 2026 року, тобто визнання нечинною постановою КМУ № 821 (на що посилається позивач у заяві) стороною позивача у заяві не зазначено та відповідних доказів на їх підтвердження не надано.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Стаття 14 КАС України визначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Зазначені приписи чинного законодавства України свідчать, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно до частини 1 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Процесуальне законодавство визначає наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).

Таким чином Кодексом адміністративного судочинства України передбачено спеціальні норми, спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення.

Так, частиною 1 статті 383 КАС України, передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною 6 статті 383 КАС України передбачено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Положення статті 383 КАС України, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є невиконання судового рішення, яке стало наслідком протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, на якого покладений обов`язок щодо його виконання.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

З аналізу зазначених вище норм права вбачається, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, і приписами ст.383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності відповідача - суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими заявником.

З перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01 травня 2026 року судом апеляційної інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що загальний розмір пенсії позивача з надбавками склав 7 958,80 грн з урахуванням: базового розміру пенсії у сумі 4 159,28 грн, індексації базового ОСНП 2022 у розмірі 582,30 грн, індексації базового ОСНП 2023 у розмірі 934,09 грн, індексації базового ОСНП 2024 у розмірі 451,78 грн, індексації базового ОСНП 2025 у розмірі 704,66 грн, індексації базового ОСНП 2026 у розмірі 826,69 грн (а.с. 90).

Згідно довідки про доходи пенсіонера за № 3028 від 10 липня 2026 року розмір пенсії ОСОБА_1 у липні 2026 року склав 5 846,49 грн (а.с. 91).

Відповідно до інформації з електронної системи Пенсійного фонду України за період з січня по вересень 2026 року при нарахуванні та виплати пенсії ОСОБА_1 відповідачем застосовано положення постанови КМУ № 821 (а.с. 126, 127).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що застосування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області під час виплати перерахованої пенсії окремих урядових постанов, в тому числі й щодо індексації пенсії та визначення інших складових обрахунку, виходить за межі виконання рішення суду у справі № 420/38947/25.

До того ж, судова колегія зауважує, що питання стосовно правомірності подальшої виплати пенсії в іншому розмірі, в тому числі й з 01 липня 2026 року не було предметом розгляду та правової оцінки при ухваленні рішення від 30 січня 2026 року у даній справі.

Оскільки такі дії відповідача ґрунтуються на нових обставинах та нормативних актах, породжують нові юридичні наслідки, порушене право підлягає захисту не в порядку судового контролю (ст. 383 КАС України), а шляхом звернення до суду з новим, самостійним позовом про визнання таких дій протиправними та зобов`язання виплачувати пенсію відповідно до вимог чинного законодавства України, про що суд першої інстанції зробив правильний висновок.

Також суд апеляційної інстанції додатково враховує, що наразі Одеським окружним адміністративним судом здійснюється судовий контроль за виконанням судового рішення у даній справі в порядку статті 382 КАС України та ухвалами Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року та 04 вересня 2026 року звіт прийнято в частині здійснення перерахунку пенсії та встановлено новий строк для надання доказів повного виконання судового рішення.

Отже, слід констатувати, що дії відповідача щодо належного та повного виконання судового рішення у справі № 420/38947/25 перебувають під процесуальним контролем суду у порядку статті 382 КАС України, а тому доводи позивача про невиконання судового рішення з боку пенсійного органу в обсязі встановленого обов`язку відповідно до рішення у даній справі не відповідають фактичним обставинам справи.

На переконання колегії суддів, у випадку коли в рішенні суду не визначено кінцевої дати періоду, за який слід здійснити перерахунок пенсії, виплата за рішеннями судів, якими зобов`язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення.

Крім того, такі висновки узгоджуються з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у рішенні від 03.06.2014 «Великода проти України», в якому суд дійшов висновку, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому. Суд у цьому рішенні констатував, що подальша дія судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати, були внесені зміни.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції помилково вказав про неможливість застосування заходів, визначених статтею 383 КАС України у зв`язку із не вичерпанням заявницею заходів примусового виконання, колегія суддів відхиляє, оскільки доказів протиправним дій з боку відповідача в межах виконання даного судового рішення не надано.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 248, 256, 308, 311, 316, 321, 325, 328, 383 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко