Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №420/19328/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/19328/25

Перша інстанція: суддя Потоцька Н.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И Л А :

17 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати наказ №213 від 17.05.2025 т.в.о. командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України та проходить військову службу на посаді гранатометника 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу з стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 . Позивач вважає безпідставним притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскільки він не вчиняв жодних протиправних дій, службові обов`язки виконував належним чином, а спірний наказ відносно нього прийнятий фактично у зв`язку із тим, що він звернувся із рапортом на переведення до іншої військової частини тилового забезпечення, адже після отриманого поранення за станом здоров`я більше не міг виконувати бойові завдання.

Крім того, сторона позивача доводить, що оскаржуваний наказ відповідача не містить ані фактичного, ані юридичного обґрунтування його видання, а накладення дисциплінарного стягнення за низьку виконавчу дисципліну є не обґрунтованим, в тому числі й через не проведення службового розслідування та не відібрання свідчень від військовослужбовця.

Військова частина НОМЕР_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що 17 травня 2025 року протягом дня тимчасово виконуючим обов`язки командира 3 стрілецької роти у пункті тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_2 було помічено як військовослужбовці 3 стрілецької роти, а саме: стрілець 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_2 та гранатометник 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_1 порушували військову дисципліну, що виразилось в наступних діях: дані військовослужбовці систематично спізнювались на шикування, перевірку особового складу, мотивуючи це власною зайнятістю та неповагою до колективу. В усній формі т.в.о. командира 3 стрілецької роти до відома даних військовослужбовців доведено, що військова дисципліна є основою боєздатності військових підрозділів, тому кожен військовослужбовець зобов`язаний неухильно дотримуватися встановлених правил. На дані зауваження військовослужбовці ніяк не реагували, поводились зверхньо та вживали нецензурну лайку на адресу як командира роти, так і вищого керівництва.

За таких обставин, тимчасово виконуючим обов`язки командира 3 стрілецької роти молодшим лейтенантом ОСОБА_3 на ім`я командира військової частини НОМЕР_2 подано рапорт за вказаними подіями, після чого позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Окремо представник військової частини НОМЕР_2 звертав увагу, що за час проходження служби позивача за неналежне виконання обов`язків військової служби притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до постанови Ковпаківського районного суду м. Сум від 26 березня 2025 року із накладенням штрафу у розмірі 17 000 грн.

Військова частина НОМЕР_1 також заперечувала проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що позивач за час проходження військової служби неодноразово притягався до дисциплінарної відповідальності у військовій частині НОМЕР_2 , яка до моменту своєї ліквідації являлась структурним підрозділом військової частини НОМЕР_1 .

У спірних правовідносинах позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності на законних підставах, а тому наказ не підлягає скасуванню і як наслідок правових підстав для задоволення позовних вимог не має.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовні вимог.

Зокрема, апелянт зазначає, що судом не надано належної оцінки тому факту, щ позивачу 17 травня 2025 року нагадано про обов`язки військової служби, однак попри це ОСОБА_1 на зауваження тимчасово виконуючого обов`язки командира 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 молодшого лейтенанта ОСОБА_3 не реагував, продовжував порушувати військову дисципліну та наполягав, що він має право на отримання частини щорічної основної відпустки.

З огляду на те, що позивач систематично порушує військову дисципліну, на зауваження не реагував, тво командира 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 молодший лейтенант ОСОБА_3 в порядку вимог статті 12 та 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України подано рапорт командиру військової частини та після чого позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Позивач відзив на апеляційну скаргу до суду не надав, що не перешкоджає розгляду справи по суті в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 26 лютого 2025 року є учасником бойових дій (т., 1, а.с. 6).

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 400 від 19 липня 2024 року солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 19.07.2024 № 153-РС на посаду гранатометника 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 , допущено до виконання службових обов`язків за посадою (т. 1, а.с. 106).

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 168 від 14 червня 2025 року солдата ОСОБА_1 , гранатометника 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 , увільненого від займаної посади наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 22.05.2025 № 40-РС та призначено до військової частини НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_3 .

З 14 червня 2025 року виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення (т. 1, а.с. 104).

17 травня 2025 року на ім`я командира військової частини НОМЕР_2 надійшов рапорт за № 2283 тво командира 3 стрілецької роти молодшого лейтенанта ОСОБА_4 , в якому зазначено, що 16.05.2025 за неналежне виконання своїх службових обов`язків ним було накладено дисциплінарне стягнення догана на гранатометника 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти солдата ОСОБА_1 та на стрільця 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти солдата ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 83).

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) № 213 від 17 травня 2025 року на підставі рапорту тимчасово виконуючого обов`язки командира 3 стрілецької роти молодшого лейтенанта ОСОБА_5 від 17.05.2025 №2283 солдата ОСОБА_1 , гранатометника 3 стрілецького відділення, 1 стрілецького взводу, 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану (т. 1, а.с. 17).

Не погоджуючись із наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що суть прийнятого відносно позивача наказу зводиться до зазначення статей Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України без наведення обставин, на яких ґрунтуються такі висновки та без конкретизації вчинених позивачем порушень та наданні обґрунтованої оцінки діям позивача.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною 4 статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут).

Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов`язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Положеннями статті 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно зі статтею 26 Статуту, військовослужбовців залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

У свою чергу, сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права і командирів щодо їх застосування визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут).

Згідно з положеннями статей 1, 2 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Частиною 3 статті 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".

Згідно із частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Положеннями статті 48 Дисциплінарного статуту передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); г) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

В силу вимог статей 83 та 84 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Системний аналіз вищенаведених правових норм дозволяє суду зробити висновок, що на військовослужбовців покладається обов`язок неухильного дотримання військової дисципліни, а командир у свою чергу повинен реагувати на кожен випадок порушення підлеглими військовослужбовцями військової дисципліни та за наявності підстав притягати їх до дисциплінарної відповідальності.

За обставинами цієї справи ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за низьку виконавчу дисципліну.

Судова колегія не вбачає в матеріалах справи належних та достатніх доказів, які б доводили обставини вчинення позивачем дисциплінарного порушення і, як наслідок, правомірність прийнятого рішення.

При цьому судова колегія зауважує, що вимогами статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Посилання у спірному наказі лише на рапорт ТВО командира 3 стрілецької роти молодшого лейтенанта ОСОБА_5 від 17.05.2025 № 2283 як на єдиний доказ, що підтверджує факт вчинення позивачем дисциплінарного порушення не може бути достатнім для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності у зв`язку із тим, що такий документ містить викладення власних суджень особи, яка склала рапорт/надала пояснення, про відповідну подію.

До того ж, з огляду на зміст самого рапорту, який слугував підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, суд апеляційної інстанції зауважує, що вказаний документ містить лише здійснення доповіді командиру військової частини про накладення на солдата ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «догана» за неналежне виконання своїх службових обов`язків. Тобто, рапорт ТВО командира 3 стрілецької роти молодшого лейтенанта ОСОБА_4 містить виключно констатацію накладення дисциплінарного стягнення на позивача, а не обставини допущення ним низької виконавчої дисципліни.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги пояснення молодшого лейтенанта ОСОБА_3 від 02 липня 2025 року, наданих до суду, оскільки такі пояснення не були враховані при прийнятті оскаржуваного наказу у зв`язку із їх відсутністю.

У контексті спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції наголошує, що притягнення особи до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення без проведення службового розслідування можливо лише, якщо її вину повністю доведено, тобто за наявності беззаперечних фактів, що підтверджують вчинення особою дисциплінарного правопорушення.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №817/1221/16.

За відсутності доказів, які б достовірно підтверджували факт низької виконавчої дисципліни з боку позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржуваний ОСОБА_1 наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також не наведення обставин вчинення дисциплінарного проступку, не є належним обґрунтуванням оскаржуваного наказу, про що суд першої інстанції зробив правильний висновок.

Доводи апелянта про те, що позивача неодноразово було притягнуто до дисциплінарної та адміністративної відповідальності суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки у даному спірному випадку законність оскаржуваного рішення відповідачем не доведена, а обставини, на які посилається апелянт, не мають значення при розгляді даної справи.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції обґрунтовано вказав про обґрунтованість позовних вимог і, як наслідок, задовольнив їх.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 23 червня 2025 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко